Олій­ний ри­нок: ре­кор­ди і кон­ку­рен­ція

The Ukrainian Farmer - Agro Elite of Ukraine - - АНАЛIТИКА - Ві­кто­рія РОЗОВА

У 2013 ро­ці Укра­ї­на отри­ма­ла ре­кор­дний уро­жай со­ня­шни­ку, однак з огля­ду на вве­де­н­ня в екс­плу­а­та­цію но­вих по­ту­жно­стей із йо­го пе­ре­роб­ки, кон­ку­рен­ція на си­ро­вин­но­му рин­ку, як і ра­ні­ше, очі­ку­є­ться до­во­лі жорс­тка.

Ре­кор­дний со­ня­шник

За остан­ні 10 ро­ків сіль­ське го­спо­дар­ство Укра­ї­ни зро­би­ло ве­ли­че­зний ри­вок у ви­ро­щу­ван­ні основ­ної олій­ної куль­ту­ри кра­ї­ни — со­ня­шни­ку. Ре­кор­дни­ми у 2013 ро­ці бу­ла і пло­ща — май­же 5 млн га, і вро­жай — 10,6 млн тонн. Го­лов­на при­чи­на — еко­но­мі­чна при­ва­бли­вість ці­єї куль­ту­ри. По­тік ін­ве­сти­цій «у со­ня­шни­ко­вий се­ктор» не змен­шу­є­ться, тож пе­ре­ро­бна га­лузь що­ро­ку вво­дить в екс­плу­а­та­цію но­ві по­ту­жно­сті з пе­ре­роб­ки. А це, від­по­від­но, тіль­ки за­го­стрює кон­ку­рен­цію на си­ро­вин­но­му рин­ку, що дає сіль­го­спви­ро­бни­кам на­дій­ні та при­ва­бли­ві для них рин­ки збу­ту. Не зу­пи­няє їх і по­тен­цій­на шко­да для ґрун­тів від ви­ро­щу­ва­н­ня со­ня­шни­ку, а су­ча­сні те­хно­ло­гії, зокре­ма но­ві стій­ки до хво­роб гі­бри­ди та су­ча­сні за­со­би за­хи­сту ро­слин і до­бри­ва, до­да­ють агра­рі­ям упев­не­но­сті. Як да­ле­ко мо­же зай­ти со­ня­шник у цьо­му про­це­сі? Екс­пер­ти га­лу­зі пе­ред­ба­ча­ють, що у най­ближ­чий рік-два Укра­ї­на до­ся­гне рів­ня 11 млн тонн со­ня­шни­ку й пе­ре­бу­ва­ти­ме на цьо­му «пла­то» кіль­ка ро­ків. На­сту­пним ета­пом ста­не збіль­ше­н­ня про­ду­ктив­но­сті до по­над 2 т/га, що дасть агра­рі­ям змо­гу зби­ра­ти 12–13 млн тонн со­ня­шни­ку без збіль­ше­н­ня пло­щі під ці­єю куль­ту­рою.

Крок на Північ

Не менш ва­жли­вою тен­ден­ці­єю 2013 ро­ку ста­ла змі­на зо­ни ви­ро­щу­ва­н­ня основ­ної олій­ної куль­ту­ри — со­ня­шни­ку. Із тра­ди­цій­них для ці­єї куль­ту­ри Пів­дня і Схо­ду во­на ста­ла ру­ха­ти­ся на За­хід і Північ. Із ко­жним ро­ком клі­мат стає де­да­лі те­плі­шим, що дає змо­гу ви­ро­щу­ва­ти со­ня­шник там, де він ні­ко­ли не ви­ро­щу­вав­ся, при­мі­ром, у Чер­ні­гів­ській обла­сті, на пів­но­чі Ки­їв­ської обла­сті, на За­хі­дній Укра­ї­ні.

Екс­порт

Із 2012 ро­ку Укра­ї­на не екс­пор­тує со­ня­шник. Зав­дя­ки ми­ту, за­про­ва­дже­но­му під час всту­пу до СОТ, май­же 100% си­ро­ви­ни пе­ре­ро­бля­є­ться все­ре­ди­ні кра­ї­ни. Пе­рі­о­ди­чно йдуть спро­би зня­ти це ми­то, але те, що, з одно­го бо­ку, грав­ці га­лу­зі ку­пля­ють со­ня­шник за сві­то­ви­ми ці­на­ми, із дру­го­го — збе­ре­же­н­ня ве­ли­ко­го по­пи­ту з бо­ку пе­ре­ро­бної га­лу­зі дає під­ста­ви для ви­снов­ку, що тен­ден­ція пе­ре­роб­ки со­ня­шни­ку все­ре­ди­ні кра­ї­ни збе­ре­же­ться й надалі. Укра­ї­на — сві­то­вий лі­дер із тор­гів­лі со­ня­шни­ко­вої олії та ви­ро­бляє 56% сві­то­во­го ви­ро­бни­цтва. Спо­жи­ва­ю­чи все­ре­ди­ні кра­ї­ни 500–600 тис. тонн ви­ро­бле­ної олії, екс­порт­ні мо­жли­во­сті ста­нов­лять по­над 4 млн тонн. Про­тя­гом остан­ніх 5–6 ро­ків тра­ди­цій­ни­ми спо­жи­ва­ча­ми со­ня­шни­ко­вої олії бу­ли кра­ї­ни Пів­ні­чної Афри­ки, Єв­ро­па та Ін­дія. Час­тка цих кра­їн у стру­кту­рі екс­пор­ту не зни­жу­ва­ти­ме­ться. Однак від­не­дав­на фо­кус по­ста­вок за кор­дон змі­стив­ся у бік Ки­таю та на кра­ї­ни Близь­ко­го Схо­ду. Най­біль­шу ди­на­мі­ку тра­ди­цій­но де­мон­струє Ки­тай: якщо у 2011 ро­ці ця кра­ї­на екс­пор­ту­ва­ла з Укра­ї­ни 40 тис. тонн олії, то у 2013-му — 400 тис. тонн. І, оче­ви­дно, це ли­ше по­ча­ток. Рі­пак — тра­ди­цій­на екс­порт­на куль­ту­ра. Все­ре­ди­ні кра­ї­ни пе­ре­ро­бля­ють йо­го ду­же ма­лі об­ся­ги. Про­те є пе­ред­умо­ви, що си­ту­а­ція змі­ни­ться. У пар­ла­мен­ті ле­жить за­ко­но­про­ект, від­по­від­но до яко­го пе­ред­ба­ча­є­ться вве­де­н­ня 15%-го екс­порт­но­го ми­та. Обго­во­рю­є­ться мо­жли­вість роз­роб­ки від­по­від­них норм і що­до сої. Адже в Укра­ї­ні по­ту­жно­стей для пе­ре­роб­ки і рі­па­ку, і сої ціл­ком до­ста­тньо. Однак без запровадження екс­порт­но­го ми­та пе­ре­орі­єн­ту­ва­ти на вну­трі­шню пе­ре­роб­ку ін­ших олій­них не вда­сться.

Кон­цен­тра­ція грав­ців

Основ­ні грав­ці на рин­ку со­ня­шни­ко­вої олії в Укра­ї­ні — це ком­па­нії Kernel Group, Cargill, Bunge, Creativ Group, MHP, Agrocosm, в управ­лін­ні яких ве­ли­кі олій­но­екс­тра­кцій­ні за­во­ди. За під­сум­ка­ми 2012/2013 МР на час­тку цих ком­па­ній при­па­ло близь­ко 53% ви­ро­бни­цтва со­ня­шни­ко­вої олії, а та­кож ли­ше три ком­па­нії — Kernel Group, Cargill, Creativ Group, які є й основ­ни­ми екс­пор­те­ра­ми олії з Укра­ї­ни, — по­ста­ви­ли на зов­ні­шні рин­ки близь­ко 47% екс­порт­них пар­тій укра­їн­ської олії. Про­це­си кон­со­лі­да­ції, що від­бу­ва­ли­ся в остан­ні ро­ки в олій­ній га­лу­зі, за­ли­ша­ти­му­ться актив­ни­ми й надалі. Якщо у 2007 ро­ці ці шість ком­па­ній кон­цен­тру­ва­ли 50% об­ся­гу пе­ре­роб­ки со­ня­шни­ку, то сьо­го­дні во­ни скон­цен­тру­ва­ли вже 70% цьо­го об­ся­гу. Імо­вір­но, що в най­ближ­чі ро­ки ми ста­не­мо свід­ка­ми ще кіль­кох угод зли­т­тя-по­гли­на­н­ня все­ре­ди­ні га­лу­зі.

Дру­гий олій­ний еше­лон

Дру­гою куль­ту­рою, яка сер­йо­зно на­би­рає обер­ти, є соя. Тем­пи її ви­ро­щу­ва­н­ня в Укра­ї­ні остан­ні­ми ро­ка­ми пе­ре­вер­шу­ють усі очі­ку­ва­н­ня. Якщо 2007 ро­ку ві­тчи­зня­ні агра­рії зі­бра­ли 600 тис. тонн со­є­вих бо­бів, то вже у 2013-му — май­же 3 млн тонн. Змі­ни ці­єї тен­ден­ції на­ра­зі не про­гно­зу­є­ться. Цьо­го ро­ку екс­пер­ти пе­ред­ба­ча­ють, що со­єю за­сі­ють 1,5 млн га або на­віть біль­ше. Пе­ре­кон­ли­вою мо­ти­ва­ці­єю бу­де ці­на, яка, на від­мі­ну від ку­ку­ру­дзи й ін­ших куль­тур, не па­да­ла так низь­ко, а пе­ре­бу­ва­ла на рів­ні по­пе­ре­дньо­го се­зо­ну. На від­мі­ну від со­ня­шни­ку, який орі­єн­то­ва­ний ли­ше на вну­трі­шню пе­ре­роб­ку, агра­рії, що ви­ро­щу­ють сою, ма­ють два шля­хи ре­а­лі­за­ції ці­єї куль­ту­ри. Пер­ший — екс­порт­ний. На сьо­го­дні ця бо­бо­ва на сві­то­вих ринках, осо­бли­во Пів­ден­но-Схі­дної Азії та Ки­таю, має ду­же ве­ли­кий по­пит, ці­на — ви­со­ка, і в пер­спе­кти­ві по­тре­ба в цій куль­ту­рі не змен­ши­ться, а тіль­ки зро­ста­ти­ме. Дру­гий — пе­ре­ро­бна га­лузь роз­гля­дає сою як най­ди­на­мі­чні­ший се­гмент пе­ре­роб­ки олій­них куль­тур. При­мі­ром, із ви­ро­ще­но­го у 2013 ро­ці вро­жаю на вну­трі­шню пе­ре­роб­ку пі­шло по­над 1 млн тонн. І, на дум­ку екс­пер­тів, з ро­ку в рік де­да­лі біль­ша ча­сти­на сої за­ли­ша­ти­ме­ться все­ре­ди­ні кра­ї­ни для пе­ре­роб­ки.

Тру­дно­щі ло­гі­сти­ки

Ло­гі­сти­ка не­змін­но за­ли­ша­є­ться най­біль­шою про­бле­мою га­лу­зі. 90% олії на екс­порт від­прав­ля­є­ться мор­ським шля­хом. До­став­ка в пор­ти від­бу­ва­є­ться без жо­дних про­блем. У 8 пор­тах пра­цює 12 тер­мі­на­лів, по­ту­жно­стей яких ціл­ком ви­ста­чає. Слаб­ке мі­сце — зер­но­во­зи. Якщо в 2012 ро­ці ка­ме­нем спо­ти­ка­н­ня бу­ли зер­но­во­зи для пе­ре­ве­зе­н­ня со­ня­шни­ку на пе­ре­ро­бні під­при­єм­ства, то у 2013-му — для пе­ре­воз­ки шро­ту. Основ­ни­ми по­ку­пця­ми шро­ту є Бі­ло­русь, Поль­ща, Фран­ція та кра­ї­ни При­бал­ти­ки, ку­ди до­ста­ви­ти про­дукт мож- на ли­ше за­лі­зни­цею. Тож зер­но­во­зи за­ли­ша­ю­ться об’єктом по­стій­ної бо­роть­би та не­ви­зна­че­но­сті. Мо­но­по­ліст «Укр­за­лі­зни­ця» — за­ку­по­ву­ва­ти їх не зби­ра­є­ться, на­то­мість пе­рі­о­ди­чно змі­нює пра­ви­ла гри. Спо­ча­тку за­про­ва­джує за­бо­ро­ну на їх ви­ко­ри­ста­н­ня для від­ван­та­же­н­ня са­ме шро­тів, по­тім цю за­бо­ро­ну ска­со­ву­ють. Да­лі ви­ни­кає про­по­зи­ція, щоб ком­па­нії їх за­ку­по­ву­ва­ли са­мо­стій­но. Про­те у цьо­му пи­тан­ні не все так про­сто. Су­ма в 72 тис. дол, а са­ме стіль­ки ко­штує один зер­но­воз, мо­жли­во, де­які ком­па­нії і не на­ля­ка­ла б, однак «Укр­за­лі­зни­ця» не зби­ра­є­ться змі­ню­ва­ти та­кож і план пе­ре­ве­зень, то­му чи ко­ти­ти­му­ться ко­лі­я­ми ці зер­но­во­зи, чи сто­я­ти­муть на при­ко­лі — на­ра­зі не зро­зумі­ло.

Енер­ге­ти­чна не­за­ле­жність

Пе­ре­ро­бні під­при­єм­ства олій­ної га­лу­зі чи не єди­ні, хто в зна­чних об’ємах за­оща­джує газ, за­мі­ню­ю­чи йо­го аль­тер­на­тив­ним ви­дом па­ли­ва — лу­шпи­н­ням. За­га­лом на рік за­оща­джу­є­ться близь­ко 350–400 м3 га­зу. До ре­чі, та­кий об’єм бла­ки­тно­го па­ли­ва вся Укра­ї­на спо­жи­ває за день. Без­умов­но, енер­го­о­ща­дні те­хно­ло­гії — одна зі скла­до­вих ін­ве­сти­цій­ної при­ва­бли­во­сті олій­ної га­лу­зі. Як ві­до­мо, лу­шпи­н­ня — це від­хо­ди ви­ро­бни­цтва со­ня­шни­ко­вої олії. Ра­ні­ше йо­го ви­во­зи­ли у від­ва­ли, ча­сти­ну від­да­ва­ли пта­хів­ни­кам для під­стил­ки. Сьо­го­дні під­при­єм­ства по­ста­ви­ли пе­ре­роб­ку лу­шпи­н­ня на про­ми­сло­ві рей­ки й за рік ви­ро­бля­ють із ньо­го при­бли­зно 600–700 тис. тонн пе­лет, ча­сти­ну яких ви­ко­ри­сто­ву­ють для опа­лю­ва­н­ня на за­во­ді, ча­сти­ну — екс­пор­ту­ють, зокре­ма в Поль­щу. На всіх олій­них за­во­дах уже вста­нов­ле­но ко­тли для спа­лю­ва­н­ня лу­шпи­н­ня. А в Кі­ро­во­гра­ді та До­не­цьку вста­но­ви­ли ще й тур­бі­ни, які ви­ро­бля­ють еле­ктро­енер­гію для вла­сних по­треб.

Ін­ве­сти­цій­на при­ва­бли­вість

Олій­на га­лузь Укра­ї­ни вва­жа­є­ться одні­єю з ін­ве­сти­цій­но при­ва­бли­вих. По­чи­на­ю­чи з 2009-го що­ро­ку пе­ре­ро­бні по­ту­жно­сті по­сту­по­во збіль­шу­ва­ли­ся на 800–900 тис. тонн. Га­лузь що­ро­ку отри­му­ва­ла ін­ве­сти­цій біль­ше ніж на 200 млн дол. На пер­ших по­рах фі­нан­су­ва­ло­ся бу­дів­ни­цтво ви­ро­бни­чих по­ту­жно­стей. На сьо­го­дні си­ту­а­ція змі­ни­ла­ся. По­над 50% ка­пі­таль­них ви­трат ком­па­нії спря­мо­ву­ють в інфраструктуру, яка підтримує га­лузь — еле­ва­то­ри, ло­гі­сти­ку, пор­ти й тер­мі­на­ли для пе­ре­ва­лю­ва­н­ня. Не менш ва­жли­вим для га­лу­зі є за­без­пе­че­н­ня си­ро­ви­ною. По­при чи­ма­лі вро­жай і площу, за­ван­та­же­н­ня пе­ре­ро­бних під­при­ємств за­ли­ша­є­ться на рів­ні 80%, адже тіль­ки то­рік до­да­ло­ся при­бли­зно 1,5 млн тонн но­вих по­ту­жно­стей. За­для га­ран­то­ва­но­го за­без­пе­че­н­ня си­ро­ви­ною пе­ре­ро­бні ком­па­нії на­ма­га­ю­ться на­пря­му пра­цю­ва­ти із сіль­го­спви­ро­бни­ка­ми, про­по­ну­ю­чи їм укла­де­н­ня фор­вар­дних кон­тра­ктів й ін­ші ме­ха­ні­зми сти­му­лю­ва­н­ня ви­ро­бни­цтва.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.