Як­би нам вда­ло­ся про­ве­сти зро­ше­н­ня хо­ча б на 30% укра­їн­ських зе­мель, ми мо­гли б ви­йти на та­кий са­мий рі­вень роз­ви­тку, як Араб­ські Емі­ра­ти

The Ukrainian Farmer - - Я ВВАЖАЮ - inna.birykova@agpmedia.com.ua

В агро­фір­мі «Са­ди Укра­ї­ни» вже дав­но не пе­ре­йма­ю­ться, ко­ли си­но­пти­ки по­ми­ля­ю­ться в про­гно­зах погоди. Вми­ка­ти й ви­ми­ка­ти опа­ди в по­трі­бний час в агро­фір­мі мо­же­мо са­мо­стій­но. По­стій­не піджив­ле­н­ня по­лів до­зво­ляє на­шій агро­фір­мі би­ти свої ж ре­кор­ди вро­жай­но­сті, які вдві­чі пе­ре­ви­щу­ють по­ка­зни­ки ба­га­тьох ін­ших аграр­них ком­па­ній. Ува­жаю, зро­ше­н­ня є обов’яз­ко­вою умо­вою для до­бро­го вро­жаю в си­ту­а­ції, ко­ли клі­мат змі­ню­є­ться в бік по­те­плі­н­ня. Гор­ді­стю ТОВ «Агро­фір­ма «Са­ди Укра­ї­ни» й ТОВ «Агро­фір­ма «Укра­їн­ське на­сі­н­ня» є про­ект зі зро­ше­н­ня, за яко­го ми що­ро­ку на­ро­щу­є­мо пло­щу зе­мель на по­ли­ві на 200–300 га і до­ве­ли їх до 1400 га. Під зро­ше­н­ням пе­ре­бу­ва­ють по­сі­ви ку­ку­ру­дзи (і не ли­ше на­сін­нє­ві, а й то­вар­ні), ози­мої пше­ни­ці, сої та го­ро­ху.

Го­лов­ною про­бле­мою роз­ви­тку зро­ше­н­ня як для на­шої ком­па­нії, так і для ін­ших укра­їн­ських під­при­ємств, є не­до­ско­на­ле ре­гу­лю­ва­н­ня від­но­син між вла­сни­ка­ми зе­мель­них на­ді­лів і ком­па­ні­єю. До­го­во­ри орен­ди ма­ють рі­зні стро­ки дії, власники зе­мель­них на­ді­лів, зна­ю­чи, що зем­ля роз­та­шо­ва­на на зро­шу­ва­но­му по­лі, або по ній про­хо­дить си­сте­ма зро­ше­н­ня, ти­снуть на ком­па­нію-орен­да­ря. За­кон одно­бі­чно ре­гу­лює та­кі від­но­си­ни, а ком­па­нія, що за­сто­со­вує іри­га­цію, сво­єю чер­гою, не мо­же бу­ду­ва­ти пла­ни що­до подаль­шо­го роз­ши­ре­н­ня си­сте­ми.

Якщо вже по­лі­ти­ка на­шої дер­жа­ви — ру­ха­ти­ся до єв­ро­пей­ських стан­дар­тів і норм жи­т­тя, то у єв­ро­пей­ських кра­ї­нах дер­жа­ва до­по­ма­гає аграр­ній га­лу­зі, яка там є до­та­цій­ною. У нас же не все га­разд з еко­но­мі­кою, лю­ди не так ба­га­то за­ро­бля­ють, але вво­ди­ться до­да­тко­ве по­да­тко­ве на­ван­та­же­н­ня. У ме­не за­пи­та­н­ня: як то­ді ми змо­же­мо кон­ку­ру­ва­ти у сві­ті з на­шою про­ду­кці­єю? Пе­ре­ко­на­ний: увів­ши ве­ли­кі по­да­тки, в ко­ро­тко­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві, зві­сно, мо­жна отри­ма­ти до­да­тко­ві від­ра­ху­ва­н­ня в бю­джет, але в дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві це на­га­дує си­ту­а­цію «ру­ба­ти гіл­ку, на якій си­диш».

Як мі­ні­мум сьо­го­дні тре­ба по­вер­ну­ти спе­цре­жим ПДВ, мо­жли­во, не в пов­но­му об­ся­зі, але це прин­ци­по­во ва­жли­во. Дру­ге — для до­ся­гне­н­ня ма­кси­маль­них уро­жа­їв дер­жа­ві по­трі­бно вкла­да­ти гро­ші у ві­тчи­зня­ну се­ле­кцію, в на­у­ко­во-до­слі­дні ін­сти­ту­ти, які пов’яза­ні із сіль­ським го­спо­дар­ством, роз­ви­ва­ти ма­ши­но­бу­ду­ва­н­ня, ви­ро­бни­цтво за­со­бів за­хи­сту ро­слин, опі­ку­ва­ти­ся пи­та­н­ням тва­рин­ни­цтва, обов’яз­ко­во зро­би­ти зро­ше­н­ня на зем­лях у зо­ні ри­зи­ко­ва­но­го зем­ле­роб­ства. Ба­га­то агра­рі­їв ці­кав­ля­ться зро­ше­н­ням, оскіль­ки це є пря­мим шля­хом до збіль­ше­н­ня вро­жа­їв, а от­же, і при­бу­тків. Про­те від­су­тність дер­жав­них ка­на­лів во­до­по­ста­ча­н­ня та фі­нан­со­вої під­трим­ки уне­мо­жлив­лює роз­ви­ток та­ких про­грам в Укра­ї­ні. На­віть по­ра­ху­ва­ти пло­щі всіх зе­мель, які мо­жна від­да­ти під зро­ше­н­ня, не­мо­жли­во. При­чи­на оче­ви­дна: не­має ка­на­лів во­до­по­ста­ча­н­ня, а бу­ду­ва­ти свої ав­то­ном­ні си­сте­ми мо­же да­ле­ко не ко­жен під­при­є­мець. Утім, фор­му­ла для обра­хун­ку про­ста — вро­жай на ді­лян­ках зро­ше­н­ня мі­ні­мум удві­чі пе­ре­ви­щує вро­жай на бо­га­рі. На пів­дні та схо­ді Укра­ї­ни пло­щі зро­ше­н­ням по­трі­бно збіль­шу­ва­ти мі­ні­мум на 50%, у цен­трі — на 30–40%.

Ли­ше по­ра­хуй­те: за пло­щі зе­мель на зро­шен­ні у 10–12 млн ге­кта­рів, се­ре­дній уро­жай­но­сті ку­ку­ру­дзи у 120–140 ц/га і ці­ні на зер­но 150 дол./т Укра­ї­на мо­же що­рі­чно отри­ма­ти 13–16 млрд до­ла­рів до­да­тко­вих ко­штів. І це як мі­ні­мум. Ува­жаю, по­трі­бно актив­ні­ше по­ру­шу­ва­ти ці про­бле­ми про­філь­ним асо­ці­а­ці­ям, а са­мим ви­ро­бни­кам — ча­сті­ше кон­та­кту­ва­ти, зу­стрі­ча­ти­ся осо­би­сто, спіл­ку­ва­ти­ся те­ле­фо­ном, ра­зом ви­зна­чи­ти єди­ну по­зи­цію, до­во­ди­ти її мі­ні­стер­ству й спіль­но ді­я­ти.

ОЛЕ­КСІЙ ЗАЙЦЕВ, го­ло­ва На­гля­до­вої ра­ди ТОВ «Агро­фір­ма «Са­ди Укра­ї­ни»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.