Ни­щів­ний удар по жу­же­ли­ці

НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ НАВЧИЛИСЯ ЗА­ХИ­ЩА­ТИ СВОЇ ПШЕНИЧНІ ПО­ЛЯ ВІД НЕБЕЗПЕЧНОГО ШКІ­ДНИ­КА

The Ukrainian Farmer - - ПРАКТИЧНА АГРОНОМІЯ - Лю­дми­ла Сте­па­но­ва

ТОВ «Чи­сто­пі­л­ля» ве­де го­спо­дар­ську ді­яль­ність у Дні­про­пе­тров­ській обла­сті на зем­лях трьох сіль­ських рад — Чи­сто­піль­ської, Пер­шо­трав­не­вої та Но­во­со­фі­їв­ської. Має в обро­бі­тку 7500 га зем­лі, орен­ду­ю­чи зем­лі в 1740 па­йо­ви­ків. Під­при­єм­ство пра­цює в зо­ні ри­зи­ко­ва­но­го зем­ле­роб­ства, як жар­то­ма на­го­ло­шує ди­ре­ктор Оле­ксандр Гор­бик, ду-у-же ри­зи­ко­ва­но­го зем­ле­роб­ства. Адже тут, на пів­дні обла­сті, до­бро­го до­щу до­во­ди­ться че­ка­ти по 2–3 мі­ся­ці, а лі­тня спе­ка до­шку­ляє і лю­дям, і ро­сли­нам. Тож пе­ре­лік куль­тур, при­да­тних для ви­ро­щу­ва­н­ня у цій зо­ні, ду­же обме­же­ний: ози­ма пше­ни­ця, со­ня­шник і рі­пак. Най­біль­ша час­тка в стру­кту­рі по­сі­вів го­спо­дар­ства при­па­дає на пше­ни­цю (3800 га) і со­ня­шник (2000 га), рі­пак сі­ють на пло­щі 500 га, ре­шта 1200 га ріл­лі — під па­ром. Уро­жай­ність цих куль­тур, зві­сно, тут не та­ка ви­со­ка, як на За­хо­ді чи в Цен­траль­ній Укра­ї­ні, але по 20–22 ц/га со­ня­шни­ку отри­му­ють, рі­пак цьо­го ро­ку вро­див по 42,9 ц/га, пше­ни­ця — по 50,6 ц/га.

Оле­ксандр Гор­бик ве­ли­ко­го зна­че­н­ня на­дає під­бо­ру сор­тів і гі­бри­дів. На­при­клад, со­ня­шник у го­спо­дар­стві сі­ють тіль­ки іно­зем­ної се­ле­кції про­від­них ком­па­ній — кла­си­чні (Ка­дікс), ви­со­ко­о­ле­ї­но­ві (Ек­спер­то), а та­кож при­зна­че­ні для ви­ро­щу­ва­н­ня за ви­ро­бни­чою си­сте­мою Clearfield (НК Фор­ті­мі). Гі­брид оби­ра­ють, ура­хо­ву­ю­чи три основ­них ха­ра­кте­ри­сти­ки: вро­жай­ність, по­су­хо­стій­кість і стій­кість до вов­чка. Рі­па­ки та­кож оби­ра­ють іно­зем­ні. А от пше­ни­ця — ві­тчи­зня­на, ра­йо­но­ва­на, в основ­но­му оде­ської се­ле­кції.

Ці­ка­вий до­свід має ТОВ «Чи­сто­пі­л­ля» що­до жив­ле­н­ня сіль­гос­пкуль­тур. Зокре­ма, тут пов­ні­стю від­мо­ви­ли­ся від уне­се­н­ня ма­кро- та мі­кро­еле­мен­тів. На­то­мість уно­сять ор­га­ні­чні до­бри­ва на осно­ві пта­ши­но­го по­слі­ду, який, вла­сне, й мі­стить усі для ро­слин еле­мен­ти.

— У 2012 ро­ці я за­про­сив до нас у го­спо­дар­ство на­у­ков­ця Крим­сько­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ін­сти­ту­ту ім. Ка­лі­ні­на, який зро­бив агро­хі­мі­чний ана­ліз ко­жно­го по­ля та роз­ро­бив си­ту­а­цій­ну про­гра­му вне­се­н­ня ор­га­ні­чних до­брив на осно­ві пта­ши­но­го по­слі­ду, — роз­по­від­ає Оле­ксандр Гор­бик. — І від­то­ді ми пра­цю­є­мо стро­го за ці­єю про­гра­мою, до­бри­ва вно­си­мо са­ме в та­кій кіль­ко­сті, якої по­тре­бує ко­жне по­ле. До ре­чі, ми ку­пу­є­мо са­ме сер­ти­фі­ко­ва­не ор­га­ні­чне до­бри­во на осно­ві су­мі­ші пта­ши­но­го по­слі­ду, а не від­хо­ди ви­ро­бни­цтва. Вміст хі­мі­чних еле­мен­тів у ньо­му та­кож ре­гу­ляр­но пе­ре­ві­ря­ють, адже він мі­ня­є­ться за­ле­жно від ра­ціо­ну го­дів­лі ку­рей. Ре­зуль­тат від та­ко­го жив­ле­н­ня ми ма­є­мо від­мін­ний: якщо до вне­се­н­ня ор­га­ні­ки пше­ни­ця на по­лях Чи­сто­піль­ської сіль­ра­ди ро­ди­ла в се­ре­дньо­му по 25–35 ц/га, то те­пер — 45–50 ц/га.

Ще один при­бу­тко­вий вид ді­яль­но­сті ТОВ «Чи­сто­пі­л­ля» — за­го­тів­ля та про­даж со­ло­ми. Най­біль­ший по­ку­пець — пта­хо­ком­бі­нат «Дні­пров­ський», який ви­ко­ри­сто­вує ці ро­слин­ні реш­тки як аль­тер­на­тив­не па­ли­во: має дві ко­тель­ні по­ту­жні­стю по 5 МВТ ко­жна. Що­ро­ку го­спо­дар­ство по­ста­чає ком­бі­на­ту по 10 тис. тонн со­ло­ми, роз­фа­со­ва­ну у ве­ли­кі тю­ки.

Однак до­не­дав­на за­го­тів­ля со­ло­ми та­кож бу­ла пов’яза­на з де­яки­ми тру­дно­ща­ми. І най­біль­ша — бо­роть­ба із жу­же­ли­цею, або хлі­бним ту­ру­ном, не­без­пе­чним шкі­дни­ком для всіх зла­ко­вих куль­тур. Цей жу­чок ду­же ком­фор­тно по­чу­вав­ся під вал­ка­ми со­ло­ми, і як ча­сто її б не пе­ре­вер­та­ли, зни­щи­ти шкі­дни­ка бу­ло ду­же важ­ко. По­трі­бно бу­ло зро­би­ти кіль­ка обро­бок на­сі­н­ня, а по­тім і схо­дів ози­мої пше­ни­ці пре­па­ра­та­ми. Про­те два ро­ки то­му все ж та­ки пі­ді­бра­ли ефе­ктив­ний за­сіб.

— Ми по­ча­ли на­сі­н­ня пше­ни­ці про­тру­ю­ва­ти син­ген­тів­ським про­труй­ни­ком Се­лест Макс, — роз­по­від­ає ди­ре­ктор. — І про­бле­ма зни­кла. Цей про­труй­ник на­дій­но за­хи­щає пше­ни­цю не ли­ше від шкі­дни­ків — три­псів, по­пе­лиць, жу­же­ли­ці, а й від хво­роб. Да­є­мо нор­му 1,5–2 л на тон­ну зер­на. От, на­при­клад, цьо­го ро­ку за­ку­пи­ли 360 л про­труй­ни­ка, при­чо­му за акцій­ною ці­ною, — цьо­го нам ви­ста­чить на 200 т на­сі­н­ня, яким ми за­сі­є­мо пло­щу 1000 га по по­пе­ре­дни­ках ози­ма пше­ни­ця та рі­пак. Ще одна ду­же ва­жли­ва пе­ре­ва­га цьо­го про­труй­ни­ка пе­ред ін­ши­ми — він ду­же рів­но­мір­но вкри­ває на­сі­ни­ну. Ми та­ко­го рів­но­мір­но­го по­кри­т­тя не спо­сте­рі­га­ли в жо­дно­му ін­шо­му про­труй­ни­ку, а ко­ри­сту­ва­ли­ся рі­зни­ми. То­му я б ра­див усім, хто має про­бле­ми зі шкі­дни­ка­ми зер­но­вих, ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти Се­лест Макс. Я на вла­сно­му до­сві­ді пе­ре­ко­нав­ся в йо­го яко­сті. Ба­чив по­ля су­сі­дів-фер­ме­рів — у них бу­ла про­бле­ма із жу­же­ли­цею на пше­ни­ці, а в нас — ні.

Про­труй­ник осо­бли­во ді­є­вий на про­блем­них ді­лян­ках по­ля, там, де до­во­ди­ться ви­сі­ва­ти пше­ни­цю по пше­ни­ці. Хоч в основ­но­му цю куль­ту­ру в го­спо­дар­стві ви­сі­ва­ють по чи­сто­му па­ру, по со­ня­шни­ку, але до 500 га пше­ни­цю до­во­ди­ться ви­ро­щу­ва­ти як мо­но­куль­ту­ру. Про­те те­пер для жу­же­ли­ці тут не­має мі­сця.

Оле­ксандр Гор­бик, ди­ре­ктор ТОВ «Чи­сто­пі­л­ля»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.