Спо­ча­тку бу­ло пи­во

The Ukrainian Farmer - - ТЕМА НОМЕРА - Максим Ро­ма­ни­шин

НА­ША ЗУ­СТРІЧ ІЗ ГО­ЛО­ВОЮ ПРАВ­ЛІ­Н­НЯ ГРУ­ПИ КОМ­ПА­НІЙ «БАЙС» АНАТОЛІЄМ КИСІЛЕМ ВІД­БУ­ЛА­СЯ НА ТЕ­РИ­ТО­РІЇ ПИВЗАВОДУ В УМА­НІ. ПІД ЕГІДОЮ ГРУ­ПИ КОМ­ПА­НІЙ «БАЙС» ВИ­РО­БЛЯ­ЮТЬ ЯКІСНЕ ПИ­ВО, СЛА­БО- ТА БЕЗАЛКОГОЛЬНІ НАПОЇ («УМАНЬПИВО»), ХЛІБ (УЖЕ ПРО­ТЯ­ГОМ ТРЬОХ РО­КІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ «УМАНЬХЛІБ»), А ЩЕ ОБРОБЛЯЮТЬ ЗЕМ­ЛЮ В ТРЬОХ ОБЛА­СТЯХ («БАЙС АГРО»), ДАЮЧИ РО­БО­ТУ НА СЕ­ЛІ СОТНЯМ НА­ШИХ СПІВВІТЧИЗНИКІВ. НАЙГОЛОВНІШЕ В БІ­ЗНЕ­СІ, ЗА СЛО­ВА­МИ ПА­НА АНА­ТО­ЛІЯ, «МА­ТИ ПОКУПЦЯ». «НЕ БУ­ДЕ ПОКУПЦЯ, Й ЗА­ДО­ВО­ЛЕ­Н­НЯ ВІД СВО­ЄЇ СПРА­ВИ РИЗИКУЄ ПЕРЕТВОРИТИСЯ НА ГО­ЛОВ­НИЙ БІЛЬ», — УПЕВНЕНИЙ ВІН. ПРИРОДНО, ЩО ГО­ЛОВ­НОЮ ТЕМОЮ НА­ШОЇ РОЗМОВИ БУ­ЛО СІЛЬ­СЬКЕ ГО­СПО­ДАР­СТВО. ПРО­ТЕ ЧАС ВІД ЧА­СУ МИ ВІДВОЛІКАЛИСЯ НА ІН­ШІ ПИ­ТА­Н­НЯ, Й ЦЕ ТА­КОЖ БУ­ЛО ВЕЛЬ­МИ ЦІ­КА­ВО.

— У ва­шо­му бі­зне­сі спо­ча­тку бу­ло сіль­ське го­спо­дар­ство чи пи­во?

— Спо­ча­тку бу­ло пи­во. У 1998 ро­ці я став го­ло­вою прав­лі­н­ня під­при­єм­ства «Уманьпиво», на­сту­пно­го ро­ку ми взя­ли пер­ший ко­ли­шній кол­госп, щоб ви­ро­щу­ва­ти пи­во­вар­ний ячмінь для пивзаводу. За два ро­ки до нас при­єд­на­ло­ся ще два ко­ли­шніх кол­го­спи, й у нас ста­ло вже в обро­бі­тку 6–8 тис. ге­кта­рів зем­лі. За по­тре­би у 2 тис. тонн ячме­ню на пе­ре­роб­ку на со­ло­дів­ню ми да­ли 8 тис. Від­то­ді й по­чав­ся па­ра­лель­ний бі­знес, вла­сне, сіль­сько­го­спо­дар­ський. А на­да­лі агро­се­ктор став ло­ко­мо­ти­вом усіх бі­знес-на­пря­мів, які в нас є. Що­до пи­ва пов­ся­кчас пра­цю­є­мо над які­стю й асор­ти­мен­том, щоб на від­по­від­но­му рин­ку по­сі­сти гі­дне мі­сце. На­ра­зі ми вві­йшли у чіль­ну де­ся­тку укра­їн­ських ви­ро­бни­ків пін­но­го на­пою. В нас на за­во­ді мо­ло­дий ме­не­джмент. Во­ни ці­кав­ля­ться всім но­вим, їздять на всі пив­ні ви­став­ки, ви­вча­ють си­ту­а­цію

у Єв­ро­пі, за­ку­по­ву­ють уні­каль­не обла­дна­н­ня. Звід­си й ре­зуль­та­ти! Є чи­ма­ло но­вих ідей, над упро­ва­дже­н­ням яких ми пра­цю­є­мо.

— Скіль­ки обро­бля­є­те зем­лі та які куль­ту­ри ви­ро­щу­є­те?

— На­ра­зі в нас в обро­бі­тку близь­ко 14 тис. га зем­лі в п’яти ра­йо­нах — Таль­нів­сько­му, Уман­сько­му Чер­ка­ської обла­сті, Віль­шан­сько­му та Бла­го­ві­щен­сько­му (ко­ли­шньо­му Улья­нів­сько­му) Кі­ро­во­град­ської обла­сті та Бер­шад­сько­му Він­ни­цької обла­сті. Основ­ні на­пря­ми — пи­во­вар­ний ячмінь, пше­ни­ця, со­ня­шник, а та­кож ку­ку­ру­дза зер­но­ва та си­ло­сна. Цьо­го­річ вко­тре звер­ну­ли­ся до ви­вче­н­ня та­кої куль­ту­ри, як соя. З огля­ду на по­го­дні умо­ви, що скла­да­ю­ться (по­сту­по­во наш клі­мат стає схо­жим на пів­ден­ний), про­бу­ва­ти­ме­мо ви­ро­щу­ва­ти й цю бо­бо­ву куль­ту­ру.

— Ма­ли пе­ре­р­ву у ви­ро­щу­ван­ні сої? — Так, два ро­ки. Ро­зу­мі­є­те, для нас 3 т/га сої — вро­жай­ність за­ма­ла. Нам слід на­вчи­ти­ся ви­ро­щу­ва­ти до 4 т/га очи­ще­ної до­брої сої. Якщо в нас ви­йде до­ся­гну­ти та­ко­го ре­зуль­та­ту, то соя по­ся­де чіль­не мі­сце на на­ших по­лях. Куль­ту­ра вель­ми скла­дна, я б ска­зав — прим­хли­ва. Агро­ном має від­чу­ти її ду­шею, за­гли­би­ти­ся в усі по­го­дні си­ту­а­ції, що мо­жуть бу­ти, й ре­тель­но по­пра­цю­ва­ти над тим, аби во­на не втра­ча­ла вро­жай­но­сті. Ін­ші куль­ту­ри не так від­чу­тно, як соя, мо­жуть змен­ши­ти вро­жай­ність з огля­ду на по­го­дні умо­ви. От­же, про­бу­є­мо, на­вча­є­мо­ся, їзди­мо на се­мі­на­ри. Зокре­ма, на­ла­го­ди­ли ефе­ктив­ну спів­пра­цю з фа­хів­ця­ми ком­па­нії «Син­ген­та».

— А як дов­го спів­пра­цю­є­те із ком­па­ні­єю «Син­ген­та»?

— Ду­же дав­но. Зав­дя­ки ре­гіо­наль­но­му пред­став­ни­ку Во­ло­ди­ми­ру Кли­мен­ку та йо­го про­фе­сій­но­му під­хо­ду до аграр­них пи­тань ми роз­ви­ну­ли спів­пра­цю із «Син­ген­тою».

Фа­хо­ві ре­ко­мен­да­ції й кон­суль­та­ції, від­ві­ду­ва­н­ня на­шо­го го­спо­дар­ства на­віть у ви­хі­дні чи свя­тко­ві дні, та щи­ре ба­жа­н­ня до­по­мог­ти нам ви­ро­сти­ти ви­со­кий уро­жай, а не про­сто збу­ти клі­єн­ту про­ду­кти сво­єї ком­па­нії, — нам на­про­чуд ім­по­ну­ють. Від­так, у нас скла­ли­ся до­брі пар­тнер­ські від­но­си­ни й, від­по­від­но, ми де­да­лі біль­ше ку­пу­є­мо на­сі­н­ня та за­со­би за­хи­сту ро­слин ці­єї ком­па­нії. «Син­ген­та» має су­пер­ла­бо­ра­то­рію, по­ді­бної якої не­має в Укра­ї­ні. Во­ни ана­лі­зу­ють на­сі­н­ня, ро­блять ана­лі­зи по лис­тко­вій по­верх­ні, на­да­ють су­про­від і все­бі­чно спри­я­ють нам в отри­ман­ні вро­жа­їв.

— Які са­ме гі­бри­ди со­ня­шни­ку й ку­ку­ру­дзи ком­па­нії «Син­ген­та» ви­ко­ри­сто­ву­є­те?

— Ми за­кла­да­є­мо де­мо­по­ля рі­зних гі­бри­дів. На­о­чно мо­же­мо по­рів­ня­ти їх мо­жли­во­сті й ро­би­ти сві­до­мий ви­бір для ви­ро­бни­чих по­сі­вів. Цьо­го­річ близь­ко 25% усі­єї на­шої ку­ку­ру­дзи ста­но­вить гі­брид СИ Но­ва­топ (ФАО — 240). Уро­жай­ність — 10 т/га по су­хо­му зер­ну. Він є ви­со­ко­то­ле­ран­тним про­ти сте­бло­вих гни­лей, пу­хир­ча­стої саж­ки, гель­мін­то­спо­рі­о­зу. Сі­є­мо й но­вий гі­брид СИ Арі­о­со (ФАО — 270). Не­о­дно­ра­зо­во ви­сі­ва­ли йо­го на сво­їх де­мо­по­лях. Ба­чи­ли йо­го по­тен­ці­ал, ви­со­кий рі­вень по­су­хо­стій­ко­сті, чу­до­ву во­ло­го­від­да­чу під час до­зрі­ва­н­ня, а та­кож ви­со­ку стій­кість про­ти ви­ля­га­н­ня. Сі­я­ли й НК Кан­зас (ФАО — 290). За­га­лом, ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­є­мо НК Ко­бальт (ФАО — 320). Він має ви­со­ку по­су­хо­стій­кість, стій­кий про­ти пу­хир­ча­стої саж­ки, гель­мін­то­спо­рі­о­зу, ір­жі, фу­за­рі­о­зу ка­ча­на та ви­ля­га­н­ня. Сі­є­мо йо­го там, де в нас до­бре під­го­тов­ле­ні по­ля та є за­пас до­брив. Най­біль­шу вро­жай­ність по ньо­му отри­ма­ли три-чо­ти­ри ро­ки то­му: 164 ц/га у бун­кер­ній ва­зі. По­го­дні умо­ви змі­ню­ю­ться, але НК Ко­бальт ста­біль­но дає вро­жай­ність 120–140 ц/га. Найголовніше — вча­сно по­сі­я­ти, ви­три­ма­ти

гу­сто­ту, да­ти жив­ле­н­ня й про­си­ти Бо­га, щоб у нас не бу­ло екс­тре­маль­них по­го­дних умов.

Що­до со­ня­шни­ку ви­ко­ри­сто­ву­є­мо но­ві гі­бри­ди «Син­ген­та». То­рік із 3700 га со­ня­шни­ку на 95% площ ми сі­я­ли гі­бри­ди со­ня­шни­ку са­ме ці­єї ком­па­нії. Не­що­дав­но я від­ві­дав на­у­ко­вий центр «Син­ген­та» в Іспа­нії, чув чи­ма­ло до­брих від­гу­ків про кла­си­чний се­ре­дньо­пі­зній гі­брид СИ Фла­мен­ко. Йо­го на­зи­ва­ють осін­нім чем­піо­ном. Цьо­го­річ у на­ших трьох зо­нах ви­ро­щу­ва­н­ня за­кла­ли до­слі­ди. На їх під­ста­ві ро­би­ти­ме­мо ви­снов­ки. Сі­є­мо НК Кон­ді. Се­ре­дня вро­жай­ність со­ня­шни­ку то­рік у бун­кер­ній ва­зі бу­ла 33 ц/га.

— Як за­хи­ща­ли по­сі­ви?

Близь­ко 60% си­сте­ми за­хи­сту ро­слин на на­ших по­лях — про­ду­кти ком­па­нії «Син­ген­та». Ті­сно пра­цю­є­мо, і є ре­зуль­тат. То­рік на по­ло­ви­ні площ ро­би­ли фун­гі­ци­дний за­хист, цьо­го­річ — на 75%, на­сту­пно­го ро­ку пла­ну­є­мо май­же на 100% площ впро­ва­ди­ти вно­си­ти фун­гі­ци­ди. Це при­бав­ка вро­жай­но­сті від 3 до 6 ц/га. Ра­зом із ре­гіо­наль­ним пред­став­ни­ком «Син­ген­та» про­во­ди­мо до­слі­ди, екс­пе­ри­мен­ту­є­мо, ди­ви­мо­ся на ефект. Ви­ко­ри­сто­ву­є­мо Амі­стар Голд й Амі­стар Ек­стра. На­за­гал вно­си­мо ши­ро­ку га­му про­ду­ктів ком­па­нії «Син­ген­та». Цьо­го­річ ця ком­па­нія зро­би­ла нам спец­про­по­зи­цію що­до ґрун­то­вих гер­бі­ци­дів для за­хи­сту со­ня­шни­ку. Бра­ли Прі­мекс­тра TZ Голд й Елю­міс.

— У вас є й тва­рин­ни­цтво. Во­но у вас бу­ло зав­жди?

— На­ше став­ле­н­ня до тва­рин­ни­цтва ко­ре­лю­ва­ло зі став­ле­н­ням до ньо­го дер­жа­ви. Якщо дер­жа­ва не звер­та­ла на тва­рин­ни­цтво ува­ги, так са­мо вчи­ня­ли й ми. Ко­ли да­ва­ли до­та­ції, за­хи­ща­ли й сти­му­лю­ва­ли йо­го роз­ви­ток, ми до ньо­го по­вер­та­ли­ся. По­за­то­рік у нас бу­ло 3200 го­лів ВРХ, 1200 ко­рів, на­ра­зі ко­рів у нас 850, а на­за­гал ВРХ — 2200 го­лів. Жо­дної ко­пій­ки до­та­цій на ПДВ на тва­рин­ни­цтво дер­жа­ва цьо­го­річ не да­ла. Ра­ні­ше тва­рин­ни­цтво в нас бу­ло су­то со­ці­аль­ним про­е­ктом, те­пер ми йо­го пе­ре­во­ди­мо до ка­те­го­рії «ну­льо­во­го бі­зне­су». Ми ма­є­мо до­мог­ти­ся та­ких на­до­їв, щоб тва­рин­ни­цтво бо­дай се­бе ви­прав­до­ву­ва­ло, не­хай на­віть і не при­но­си­ло б над­при­бу­тків. На цей рік сто­їть зав­да­н­ня ви­бра­ку­ва­ти всіх ко­рів, що да­ють мен­ше за 4500 л мо­ло­ка. У бу­дья­ко­му ра­зі фер­му ми не за­кри­ва­ти­ме­мо! Це — моя прин­ци­по­ва по­зи­ція.

— Пе­ре­лі­чу­ю­чи куль­ту­ри, що ви­ро­щу­є­те, ви на­зва­ли по­пу­ляр­ні. А чи бу­ли у вас сво­го ча­су в сі­во­змі­ні ні­ше­ві куль­ту­ри?

— Так, ви­ро­щу­ва­ли гре­чку, про­со, льон олій­ний, про­бу­ва­ли нут. Щоб ви­ро­щу­ва­ти ці куль­ту­ри, слід ма­ти по­пе­ре­дні кон­тра­кти, аби пла­ну­ва­ти свою ді­яль­ність і зна­ти, що в те­бе бу­де га­ран­то­ва­ний збут за при­стой­ною ці­ною. Ко­ли бу­ла не­ве­ли­ка орен­дна пла­та, не­ве­ли­кі по­да­тки в сіль­сько­му го­спо­дар­стві, то­ді бу­ла мо­жли­вість роз­ви­ва­ти ці на­пря­ми. Ни­ні від­чу­тно зро­сла орен­дна пла­та, й ри­зи­ку­ва­ти — не­ба­жа­но. Сьо­го­дні, я вва­жаю, що не час ви­ро­щу­ва­ти ні­ше­ві куль­ту­ри. Тра­ди­цій­ні куль­ту­ри більш про­гно­зо­ва­ні. Ми від­пра­цю­ва­ли схе­му про­да­жу зер­на за кор­дон, у нас пря­мий експорт. А ні­ші… Пев­но, ні­ше­ві куль­ту­ри до­брі для ґрун­ту, зайня­то­сті лю­дей, але до­по­ки у цьо­му не бу­де еко­но­мі­ки, ми не пра­цю­ва­ти­ме­мо у цьо­му се­гмен­ті. Як урі­зно­ма­ні­тни­ти сі­во­змі­ну? Є в нас дум­ка най­ближ­чим ча­сом по­вер­ну­ти­ся до цукро­вих бу­ря­ків, спер­шу пла­ну­є­мо за­сі­я­ти не­ве­ли­чке по­ле в одно­му з від­діл­ків, да­лі — по­ди­ви­мось.

— У вас на по­ли­ці сто­їть си­ла-си­лен­на куб­ків. За які пе­ре­мо­ги ви їх отри­ма­ли?

— Ча­сти­на — це від­зна­ки на­шо­му пи­ву, дру­га ча­сти­на — за пе­ре­мо­ги у во­лей­боль­них зма­га­н­нях. Я є ве­ли­ким при­хиль­ни­ком во­лей­бо­лу. На­ма­га­ю­ся з трьох тре­ну­вань на ти­ждень, які в нас про­хо­дять, по­тра­пля­ти бо­дай на два. Ми ма­є­мо свою за­вод­ську во­лей­боль­ну ко­ман­ду. Та­кож є в нас во­лей­боль­на ко­ман­да й в агро­се­кто­рі. Бе­ре­мо участь у ра­йон­них зма­га­н­нях, по­де­ко­ли з успі­хом. У ме­не че­тве­ро си­нів — дві па­ри бли­зню­ків. Де­хто з них по­чав за­йма­ти­ся те­ні­сом, до­лу­чи­ли й ме­не до цьо­го ви­ду спор­ту. Один із мен­ших си­нів за­йма­є­ться трі­а­тло­ном, на­ра­зі вхо­дить до ти­ся­чі най­кра­щих трі­а­тло­ні­стів Європи. Вва­жаю, що у сво­є­му гра­фі­ку обов’яз­ко­во слід зна­хо­ди­ти час для спор­ту. Якщо про­дов­жи­ти те­му хо­бі, то в на­шій ро­ди­ні всі ми­слив­ці, й що­ра­зу ми з не­тер­пі­н­ням че­ка­є­мо на від­кри­т­тя се­зо­ну по­лю­ва­н­ня. Спо­ді­ва­ю­ся, що й три мої ону­чки теж за­ці­кав­ля­ться цим за­хо­пле­н­ням, хоч би яки­ми чо­ло­ві­чи­ми во­ни не ви­да­ва­ли­ся.

*** По­вер­та­ю­чись з Ума­ні до Ки­є­ва мар­шру­ткою, по­чув роз­мо­ву по­пу­тни­ків — жі­но­чки мо­лод­шо­го пен­сій­но­го ві­ку й чо­ло­ві­ка ро­ків 30–35. Із розмови я зро­зу­мів, що во­ни є уман­ча­ни. Ді­а­лог був та­кий.

— А «Уманьпиво» пра­цює, й ро­бо­чих місць чи­ма­лень­ко…

— Ки­сіль — нор­маль­на лю­ди­на.

— Так, і вся ро­ди­на йо­го ви­кли­кає сим­па­тію.

— Та й пи­во в них до­бре…

Зга­дав­ши, що в до­ро­гу із со­бою ме­ні пре­зен­ту­ва­ли пля­шку «Жи­гу­лів­сько­го» ви­ро­бни­цтва ТОВ «Уманьпиво», я ви­рі­шив йо­го по­ку­шту­ва­ти. І мо­жу ска­за­ти, що справ­ді, пи­во до­бре! А що мо­же бу­ти кра­ще які­сно­го пи­ва за не­стер­пної 35-гра­ду­сної спе­ки!

Ана­то­лій Ки­сіль, го­ло­ва прав­лі­н­ня гру­пи ком­па­ній «Байс»

Ана­то­лій Ки­сіль із си­ном Єв­ге­ном

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.