Ар­гу­мен­ти, що не пе­ре­ко­ну­ють

Що да­лі нам на­ма­га­ю­ться про­штов­хну­ти ідею рин­ку зем­лі, то біль­ше бе­руть сум­ні­ви в до­ціль­но­сті по­ді­бних го­ре-ре­форм — са­ме те­пер і са­ме в про­по­но­ва­но­му ви­гля­ді

The Ukrainian Farmer - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - ВО­ЛО­ДИ­МИР КОЛЮБАКІН

Ар­гу­мен­ти при­хиль­ни­ків якнай­швид­шо­го за­про­ва­дже­н­ня рин­ку сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель усім дав­но ві­до­мі й не змі­ню­ю­ться, хо­ча їхня вра­зли­вість стає все оче­ви­дні­шою. Ро­з­гля­не­мо най­по­пу­ляр­ні­ші.

Мо­ра­то­рій є по­ру­ше­н­ням кон­сти­ту­цій­но­го пра­ва гро­ма­дя­ни­на роз­по­ря­джа­ти­ся сво­їм май­ном

Якщо вже ка­за­ти про кон­сти­ту­цій­ні пра­ва, то во­че­видь спо­сте­рі­га­є­мо дис­кри­мі­на­цію прав гро­ма­дя­ни­на за мі­сцем про­жи­ва­н­ня (мі­стя­ни зем­лі не отри­ма­ли) й ро­дом за­нять. Адже не отри­ма­ли зе­мель­них ді­ля­нок та­кож лю­ди, що ме­шка­ли в се­лі, але не бра­ли без­по­се­ре­дньої уча­сті в аграр­но­му ви­ро­бни­цтві — сіль­ські вчи­те­лі, лі­ка­рі то­що. Не ка­жу­чи вже про те, що ста­ло­ся з май­но­ви­ми па­я­ми чле­нів ко­ли­шніх КСП. Чо­му це пи­та­н­ня не по­ру­шу­є­ться?

Ри­нок зем­лі спри­я­ти­ме вста­нов­лен­ню спра­ве­дли­вої рин­ко­вої ці­ни ріл­лі, яка на­ра­зі силь­но за­ни­же­на

Що силь­но за­ни­же­на — зго­ден. Однак, яким чи­ном сфор­му­є­ться ці­на та чи бу­де во­на спра­ве­дли­вою, якщо охо­чих про­да­ти в ра­зи біль­ше, ніж по­тен­цій­них по­ку­пців?

Скіль­ки вла­сни­ків па­їв ба­жа­ють їх про­да­ти пі­сля за­про­ва­дже­н­ня рин­ку зе­мель — до­сте­мен­них ві­до­мо­стей не­має. Рі­зні лю­ди за­ле­жно від їхньо­го став­ле­н­ня до цьо­го рин­ку на­зи­ва­ють рі­зні ци­фри — від 10 до 50%, і на­віть біль­ше. В уся­ко­му ра­зі зро­зумі­ло, що ця ци­фра не­ма­ла й по­стій­но зро­стає мі­рою то­го, як па­дає рен­та­бель­ність аграр­но­го ви­ро­бни­цтва та ку­пі­вель­на спро­мо­жність на­се­ле­н­ня, на­то­мість не­стрим­но зро­ста­ють ко­му­наль­ні та­ри­фи й за­галь­на вар­тість жи­т­тя.

То­му за­ува­ги, ні­би в роз­ви­не­них кра­ї­нах що­ро­ку про­да­є­ться не біль­ше як 3–5% зе­мель, не­ко­ре­ктні що­до укра­їн­ських ре­а­лій: у роз­ви­не­них кра­ї­нах зе­мель­ні на­ді­ли про­да­ють пе­ре­ва­жно то­ді, ко­ли не ма­ють на­мі­ру на­да­лі про­ва­ди­ти аграр­не ви­ро­бни­цтво, а в нас про­да­ва­ти­муть че­рез те, що не ви­ста­чає на лі­ку­ва­н­ня, осві­ту ді­тей або про­сто на їжу. А го­ло­дна лю­ди­на дов­го тор­гу­ва­ти­ся не бу­де, осо­бли­во ко­ли про­по­зи­ція на­ба­га­то пе­ре­ви­щує по­пит.

Та­ку кар­ти­ну ма­є­мо в Угор­щи­ні: там зе­мель­ну ре­фор­му й ри­нок зем­лі бу­ло за­про­ва­дже­но ще на по­ча­тку 1990-х, а ре­аль­ної рин­ко­вої ці­ни зем­лі й до­сі не скла­ло­ся са­ме че­рез пе­ре­ви­ще­н­ня про­по­зи­ції над по­пи­том. На­ра­зі ці­на зем­лі там на 90% ниж­ча, ніж у су­сі­дніх єв­ро­пей­ських кра­ї­нах.

Для уни­кне­н­ня зло­вжи­вань слід за­бо­ро­ни­ти ку­пів­лю зем­лі юри­ди­чни­ми осо­ба­ми — до­зво­ли­ти ли­ше фі­зи­чним

На всіх обго­во­ре­н­нях що­до цьо­го, де пред­став­ле­но не ли­ше за­ці­кав­ле­них осіб, а й ре­аль­них пред­став­ни­ків аграр­ної спіль­но­ти, не­о­дмін­но по­стає за­пи­та­н­ня: хто во­ни та­кі, ці фі­зи­чні осо­би? Ні про­стий се­ля­нин, ані пе­ре­сі­чний го­ро­дя­нин не змо­жуть при­дба­ти за вла­сні ко­шти 100 ге­кта­рів ріл­лі, й щоб за­ли­ши­ло­ся ще на го­спо­дар­ство. Що­прав­да, окре­мі гро­ма­дя­ни, су­дя­чи з де­кла­ру­ва­н­ня їхніх до­хо­дів й ан­ти­ко­ру­пцій­них роз­слі­ду­вань, та­кі ко­шти ма­ють, але во­ни нав­ряд чи обро­бля­ти­муть зем­лю. То для чо­го то­ді їм ту зем­лю ку­пу­ва­ти, якщо не з ме­тою спе­ку­ля­ції?

До­да­мо сю­ди ще юри­ди­чний ка­зус: обро­бля­ти зем­лю ма­ють пра­во юри­ди­чні осо­би. Сіль­госп­під­при­єм­ство, на­віть фер­мер­ське го­спо­дар­ство з одно­го фер­ме­ра — це юри­ди­чна осо­ба, але во­ло­ді­ти зем­лею

юри­ди­чна осо­ба пра­ва не має. Ду­ма­є­ться, за та­кої дво­зна­чно­сті мо­жли­во­стей для рей­дер­ства й зло­вжи­вань ви­ни­кне ще біль­ше, ніж ма­є­мо сьо­го­дні…

Зем­ля є най­кра­щою за­ста­вою для отри­ма­н­ня кре­ди­тів, це до­зво­лить розв’яза­ти про­бле­му до­сту­пно­сті фі­нан­со­вих ре­сур­сів для сіль­го­спви­ро­бни­ків

За­га­лом у сві­ті так і є, але не в нас. Із кіль­кох при­чин. По-пер­ше, че­рез не­ви­зна­че­ність прав вла­сно­сті, про яку ми ска­за­ли ви­ще: якщо зем­лею во­ло­діє фі­зи­чна осо­ба, а обро­бляє її юри­ди­чна, то ко­му да­ва­ти кре­дит і з ко­го пи­та­ти в ра­зі йо­го не­по­вер­не­н­ня?

І дру­ге — якраз що­до не­по­вер­не­н­ня: ми зна­є­мо, що сіль­го­спви­ро­бни­ки — най­сум­лін­ні­ші по­зи­чаль­ни­ки, бо вте­кти зі сво­їм го­спо­дар­ством не мо­жуть. Однак, при­пу­сти­мо, щось та­ке ста­ло­ся, й агра­рій не по­вер­нув кре­дит. Що то­ді від­бу­ва­є­ться із за­ста­вою? Во­на пе­ре­хо­дить у вла­сність бан­ку? Ні, не мо­жна, бо банк — юри­ди­чна осо­ба. І хто має шу­ка­ти но­во­го покупця на цю зем­лю — теж банк? В ін­ших кра­ї­нах існує ме­ха­нізм при­му­со­во­го про­да­жу вла­сни­ком, але в нас йо­го не­має й не­ві­до­мо чи бу­де. При­найм­ні від на­ших за­ко­но­дав­ців — при­хиль­ни­ків рин­ку зем­лі — про це не чу­ти.

В усіх кра­ї­нах сві­ту па­нує віль­ний про­даж зем­лі, не­має ли­ше в кіль­кох най­більш від­ста­лих, зокре­ма — в Укра­ї­ні

Цю те­зу спро­сту­вав го­ло­ва прав­лі­н­ня кор­по­ра­ції «Сва­рог Вест Груп» Ан­дрій Гор­дій­чук: зов­сім віль­но­го про­да­жу у сві­ті май­же не існує. Ще менш ко­ре­ктно, за­ува­жив Ан­дрій Гор­дій­чук, на­во­ди­ти за при­клад кра­ї­ни Пів­ден­ної Аме­ри­ки — Ар­ген­ти­ну, Бра­зи­лію. Там не­ке­ро­ва­ний роз­про­даж зем­лі при­звів до обез­зе­ме­ле­н­ня фер­ме­рів.

Та­кож вар­то на­го­ло­си­ти: ні­би­то віль­ний ри­нок зем­лі в роз­ви­не­них кра­ї­нах на­справ­ді має низ­ку за­по­бі­жни­ків й обме­жень, най­пер­ше — так зва­не пе­ре­ва­жне пра­во. За­зви­чай во­но має та­кий ви­гляд: ко­ли якусь ді­лян­ку ви­став­ля­ють на про­даж (ін­фор­ма­цію про це обов’яз­ко­во має бу­ти опри­лю­дне­но), пра­во на її ку­пів­лю най­пер­ше ма­ють су­сі­ди, аби уни­кну­ти роз­по­ро­ше­н­ня зе­мель, по­тім — мі­сце­ва гро­ма­да, по­тім — дер­жа­ва в осо­бі упов­но­ва­же­ної на це уста­но­ви, й ли­ше то­ді, ко­ли се­ред усіх пе­ре­лі­че­них ка­те­го­рій охо­чих не зна­йшло­ся, ді­лян­ка над­хо­дить у віль­ний про­даж. Чи мо­жна та­кий про­даж ува­жа­ти ціл­ком віль­ним — пи­та­н­ня ри­то­ри­чне.

На до­ціль­но­сті за­про­ва­дже­н­ня та­кої си­сте­ми в нас на­го­ло­шу­ють ба­га­то фа­хів­ців, але чи во­но є ре­аль­ни­ми пла­на­ми? Як ві­до­мо, ні…

Ска­су­ва­н­ня мо­ра­то­рію при­ве­де до при­пли­ву ін­ве­сти­цій в аграр­ну га­лузь, бо ни­ні в ін­ве­сто­рів не­має впев­не­но­сті в пра­вах вла­сно­сті

Якщо сьо­го­дні в орен­да­ря не­має впев­не­но­сті, що йо­го прав бу­де до­три­ма­но, то й із вла­сни­ком бу­де так са­мо. На­ра­зі ін­ве­сто­рів най­біль­ше ля­ка­ють та­кі ре­чі, як вій­сько­ва за­гро­за на схо­ді кра­ї­ни, по­лі­ти­чна й со­ці­аль­на не­ста­біль­ність, по­ше­сна ко­ру­пція, не­ефе­ктив­на пра­во­охо­рон­на си­сте­ма, яка не га­ран­тує до­три­ма­н­ня прав вла­сно­сті. Зокре­ма, й на май­бу­тню зем­лю. Тоб­то ре­аль­ний при­плив ін­ве­сти­цій від за­про­ва­дже­н­ня рин­ку зем­лі бу­де не біль­ший, ніж від сум­но­зві­сно­го «Єв­ро-2012».

Хлі­бо­ро­би й зем­ле­вла­сни­ки: рі­зни­ця де­да­лі по­гли­блю­є­ться

Гір­ку пі­гул­ку зе­мель­но­го рин­ку нам на­ма­га­ю­ться під­со­ло­ди­ти: мов­ляв, цей ри­нок має бу­ти ре­гу­льо­ва­ний, до за­ко­ну про ньо­го слід вне­сти низ­ку за­по­бі­жни­ків від ску­по­ву­ва­н­ня зем­лі іно­зем­ця­ми та спе­ку­ля­ції нею. Ді­лян­ки для обро­бі­тку, мов­ляв, ма­ють ді­ста­ти ті, хто їх обро­бля­ти­ме. Зву­чить гар­но, осо­бли­во остан­нє, але чи ре­аль­но?

На­бу­т­тя ді­ля­нок ви­клю­чно ти­ми, хто на них пра­цює чи має на­мір пра­цю­ва­ти, — це вже пи­та­н­ня не за­ко­но­дав­чо­го по­ля, а еко­но­мі­чне. Аби це по­ба­жа­н­ня вті­ли­ло­ся у жи­т­тя, хлі­бо­роб по­ви­нен ма­ти гро­ші на ви­куп ді­лян­ки, яку обро­бляє, або слід за­лу­чи­ти ін­ший ме­ха­нізм, щось по­ді­бне до лі­зин­гу чи дов­го­стро­ко­во­го піль­го­во­го ці­льо­во­го кре­ди­ту­ва­н­ня, як бу­ло, на­при­клад, за ча­сів Сто­ли­пі­на — за до­по­мо­гою Се­лян­сько­го бан­ку. Одним зі спосо­бів розв’яза­н­ня про­бле­ми міг би бу­ти про­даж зем­лі на ви­пла­ту на три­ва­лий тер­мін. Однак та­ке, во­че­видь, мо­жли­во ли­ше із зем­ля­ми дер­жав­ної вла­сно­сті. Та­кий ме­ха­нізм тре­ба бу­ло вми­ка­ти ще під час роз­па­ю­ва­н­ня КСП, як це зро­би­ли в Німеччині, а те­пер, як то ка­жуть, за­пі­зно пи­ти «Бор­жо­мі», бо нир­ки від­ва­ли­ли­ся…

Ось про­мо­ви­стий факт: під час Між­на­ро­дної кон­фе­рен­ції аграр­них ін­ве­сто­рів Agri Invest Forum 2017 її уча­сни­ки про­сто в за­лі мо­гли про­го­ло­су­ва­ти з ва­жли­вих пи­тань за до­по­мо­гою спе­ці­аль­них мо­біль­них при­стро­їв. Так от, згі­дно з го­ло­су­ва­н­ням, 63,4% го­спо­дарств за­ці­кав­ле­ні в ку­пів­лі зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, але ко­шти для цьо­го є ли­ше у 20%, хто про­го­ло­су­вав. І ця ци­фра до­во­лі умов­на, все за­ле­жить від ці­ни зем­лі та від то­го, скіль­ки ко­штів отри­ма­ють агра­рії на кі­нець аграр­но­го се­зо­ну. На­то­мість 52,7% уча­сни­ків пла­ну­ють взя­ти кре­ди­ти, щоб при­дба­ти зем­лю, — але чи ві­зьмуть?

По­ки що осо­бли­вої го­тов­но­сті бан­ків­ської си­сте­ми не спо­сте­рі­га­є­мо че­рез юри­ди­чний ка­зус, про який ми вже ка­за­ли: чи має пра­во юри­ди­чна осо­ба ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти кре­дит, отри­ма­ний фі­зи­чною осо­бою, і чи по­вин­на фі­зи­чна осо­ба від­по­від­а­ти за ре­зуль­та­ти ді­яль­но­сті юри­ди­чної? І який ме­ха­нізм ре­а­лі­за­ції зем­лі як за­ста­ви? По­ки що тут не­має ясно­сті, жо­дних кре­ди­тів на ку­пів­лю зем­лі не бу­де.

Со­ці­аль­на мі­на спо­віль­не­ної дії

Аби лю­ди­на, що про­дає зем­лю, не по­чу­ва­ла­ся ошу­ка­ною, во­на має на­то­мість отри­ма­ти су­му гро­шей, до­ста­тню для то­го, щоб ство­ри­ти со­бі ін­ше дже­ре­ло до­хо­дів, при­найм­ні по­рів­нян­не з тим, що в неї бу­ло. В іде­а­лі — отри­ма­ти мо­жли­вість роз­по­ча­ти якийсь ін­ший вид ді­яль­но­сті. Про­те за ту ці­ну зем­лі, яку на­ра­зі на­зи­ва­ють, мо­жна бу­де при­дба­ти хі­ба що ятку чо­бо­та­ря. Про­ї­дять ці гро­ші ду­же швид­ко, а що да­лі? Слід че­ка­ти но­вої на­ва­ли без­ро­бі­тних у мі­стах — на­че сьо­го­дні їх за­ма­ло. Ба­га­то хто у вла­ді це усві­дом­лює й об­ґрун­то­ва­но по­бо­ю­є­ться.

І ще одне, чо­му не мо­жна по­рів­ню­ва­ти ри­нок зем­лі в ін­ших кра­ї­нах і в нас. Там пра­кти­чно всі власники сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель пра­цю­ють на них са­мі, то­му про­да­ють ли­ше у ви­ня­тко­вих ви­пад­ках. У нас си­ту­а­ція до­ко­рін­но ін­ша: десь 90% вла­сни­ків зе­мель­них па­їв на них не пра­цю­ють, або одно­ча­сно і зда­ють в орен­ду, і пра­цю­ють (на орен­да­ря).

Біль­шість вла­сни­ків па­їв із са­мо­го по­ча­тку не обро­бля­ли їх на­сам­пе­ред че­рез брак за­со­бів ви­ро­бни­цтва та ко­штів, аби ці за­со­би при­дба­ти. Від­то­ді, пев­на річ, ко­штів і мо­жли­во­стей у них не по­біль­ша­ло, то­му ба­жа­н­ня про­да­ти пай — не по­мен­ша­ло. До яких со­ці­аль­них на­слід­ків це при­зве­де? Пре­зи­дент ком­па­нії Agrogeneration — аме­ри­ка­нець укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня Джон Шмор­гун не­дав­но за­ува­жив: на­ра­зі очі­ку­ва­н­ня ви­го­ди від про­да­жу у вла­сни­ків па­їв на­ба­га­то біль­ші, ніж є гро­шей у по­тен­цій­них по­ку­пців.

Як за­бло­ку­ва­ти ро­бо­ту під­при­єм­ства

Ни­ні в пев­них ко­лах актив­но роз­кру­чу­є­ться та­ка те­ма: мов­ляв, про­да­жу ріл­лі актив­но про­ти­ді­ють агро­хол­дин­ги, бо їх біль­ше вла­што­ву­ють орен­дні від­но­си­ни. Ча­сти­на прав­ди тут та­ки є.

На­ра­зі орен­дній пла­ті на­ле­жить одне з про­від­них місць у стру­кту­рі ви­трат агро­під­при­єм­ства: ска­жі­мо, в зга­да­ній ком­па­нії Agrogeneration пла­та за паї, за їхні­ми да­ни­ми, ста­но­вить 16% за­галь­них ви­трат. Та все ж во­на не по­рів­нян­на з ви­тра­та­ми, що їх має за­зна­ти під­при­єм­ство, аби ви­ку­пи­ти всі ді­лян­ки, що орен­дує.

Ска­жі­мо, в ті­єї са­мої Agrogeneration — це 120 тис. ге­кта­рів. На­віть якщо ра­ху­ва­ти за від­вер­то за­ни­же­ни­ми ці­на­ми, ви­хо­дять де­ся­тки мільйонів, і не гри­вень! Розмови про те, ні­би агро­хол­дин­ги за­грі­ба­ють гро­ші ло­па­та­ми й лег­ко зна­йдуть будь-яку по­трі­бну су­му — не біль­ше ніж бай­ки (з ура­ху­ва­н­ням зни­же­н­ня рен­та­бель­но­сті аграр­но­го ви­ро­бни­цтва, що три­ває).

Крім то­го, на ве­ли­кі агро­під­при­єм­ства в ра­зі за­про­ва­дже­н­ня рин­ку зем­лі в то­му ва­рі­ан­ті, який про­по­ну­є­ться, ча­тує ще одна сер­йо­зна за­гро­за — че­рез­смуж­жя. Якісь спри­тни­ки (а та­кі не­о­дмін­но зна­йду­ться!) мо­жуть до­ро­го ви­ку­пи­ти одну-дві ді­лян­ки в про­від­них то­чках по­се­ред зе­мель­но­го ма­си­ву, що під­при­єм­ство орен­дує у вла­сни­ків па­їв. То­ді ви­ко­ри­ста­н­ня ін­ших ді­ля­нок ста­не вкрай утру­дне­ним і мо­же вза­га­лі при­пи­ни­ти­ся. Від­по­від­но, власники па­їв по­збу­ду­ться го­лов­но­го (а ча­сто і єди­но­го) дже­ре­ла до­хо­дів — орен­дної пла­ти й від­да­дуть свої паї за без­цінь, бо не ба­чи­ти­муть ін­шо­го ви­хо­ду. Та­кі си­ту­а­ції мо­жуть спри­чи­ни­ти спа­лах рей­дер­ства, про­ти яких усе ни­ні­шнє — ди­тя­чі за­бав­ки. Чи змо­же вла­да йо­го при­пи­ни­ти, чи очо­лить цей про­цес — пи­та­н­ня швид­ше ри­то­ри­чне…

Де­я­кі спро­би ре­а­лі­зу­ва­ти та­кий сце­на­рій уже спо­сте­рі­га­є­мо: на­віть те­пер, ко­ли ще ні­чо­го не ви­рі­ше­но, на пи­та­н­ня, якою є ці­на зем­лі в Укра­ї­ні, чу­є­мо від­по­віді, що рі­зня­ться у 10 і біль­ше ра­зів. Тоб­то спе­ку­лян­ти пі­сля то­го, як ску­плять до­ста­тню кіль­кість ор­них зе­мель, під­ні­муть ці­ни на них до та­ких ви­сот, що ку­пи­ти їх не змо­же жо­ден сер­йо­зний сіль­го­спви­ро­бник.

Та­ка тен­ден­ція при­зве­де до бан­крут­ства сіль­госп­під­при­ємств й ін­ве­сто­рів, за­пу­сті­н­ня ве­ли­че­зних площ, зу­бо­жі­н­ня сіль­сько­го на­се­ле­н­ня, яке втра­тить на­віть орен­дну пла­ту. За­по­біг­ти цьо­му мо­жна бу­ло б за­сто­су­ва­н­ням осо­бли­вих по­да­тків на пе­ре­про­даж, на не­о­бро­блю­ва­ну зем­лю то­що. Про­те, де та­кі за­ко­но­дав­чі іні­ці­а­ти­ви? Є скром­не при­пу­ще­н­ня, що їх і не бу­де, бо са­ме та­кий — спе­ку­ля­тив­ний сце­на­рій і є при­хо­ва­ною ме­тою за­пла­но­ва­ної ре­фор­ми.

Бо­я­ться не са­мо­го рин­ку, а йо­го роз­по­ря­дни­ків

Те­пер звер­ні­мо ува­гу ще на один ці­ка­вий мо­мент: ба­га­то з тих, хто пев­ний час був при­хиль­ни­ком рин­ку зем­лі, те­пер — йо­го про­тив­ни­ки. Ево­лю­ції у зво­ро­тно­му на­пря­мі май­же не від­бу­ва­є­ться, якщо не зва­жа­ти на кіль­ка окре­мих ви­пад­ків з окре­ми­ми лю­дьми, що по­ясню­ю­ться су­то осо­би­сти­ми при­чи­на­ми. При­чи­ну цьо­го трен­ду зна­ють усі, але не всі на­ва­жу­ю­ться ви­сло­ви­ти її вго­лос, як це зро­бив за­ві­ду­вач від­ді­лу про­блем аграр­но­го та зе­мель­но­го пра­ва Ін­сти­ту­ту дер­жа­ви і пра­ва іме­ні В. М. Ко­ре­цько­го Пав­ло Кулинич: «Мо­ра­то­рій ви­явив (а це уні­каль­не яви­ще у сві­то­вій пра­во­вій істо­рії!) не­до­ві­ру до по­са­дов­ців ви­щих еше­ло­нів укра­їн­ської вла­ди, яка про­я­ви­ла­ся в за­бо­ро­ні від­чу­же­н­ня зе­мель дер­жав­ної вла­сно­сті».

Су­спіль­на не­до­ві­ра до всіх ін­сти­ту­тів вла­ди ся­гну­ла най­ви­що­го рів­ня, від них уже не очі­ку­ють ні­чо­го до­бро­го на­віть те­о­ре­ти­чно. На­род спра­ве­дли­во вва­жає: якщо ко­ру­пція охо­пи­ла всі вер­стви су­спіль­ства, всі на­пря­ми ді­яль­но­сті, то як во­на обі­йде та­ке ва­жли­ве пи­та­н­ня? Тим па­че, що остан­ні за­ко­но­дав­чі но­ва­ції за­зви­чай агра­рі­ям не на ко­ристь.

Ка­жуть, ні­би за­по­біг­ти зло­вжи­ва­н­ням і ко­ру­пції до­по­мо­же ство­ре­н­ня дер­жав­но­го під­при­єм­ства — адмі­ні­стра­то­ра аграр­но­го рин­ку. Так, є вда­лий до­свід існу­ва­н­ня та­ких дер­жав­них адмі­ні­стра­то­рів в ін­ших кра­ї­нах, зокре­ма, агент­ства SAFER (То­ва­ри­ство з ке­ру­ва­н­ня зем­ля­ми та сіль­сько­го роз­ви­тку) у Фран­ції, Агент­ства сіль­сько­го­спо­дар­ської не­ру­хо­мо­сті у Поль­щі то­що. Про­те є й від­вер­то не­га­тив­ний до­свід ві­тчи­зня­но­го Дер­жзем­бан­ку, який до­ве­ло­ся лі­кві­ду­ва­ти че­рез від­вер­ту не­від­по­від­ність по­став­ле­ним зав­да­н­ням і ви­ра­зну ко­ру­пцій­ну скла­до­ву в йо­го ро­бо­ті.

До ре­чі: у Фран­ції ді­яль­ність SAFER геть по­збав­ле­на ко­мер­цій­ної скла­до­вої й фі­нан­су­є­ться ви­клю­чно з бю­дже­ту — з ньо­го агент­ство отри­мує ко­шти на ви­куп зе­мель­них ді­ля­нок і ту­ди-та­ки пе­ре­ра­хо­вує ви­ру­чку від про­да­жу цих ді­ля­нок но­вим вла­сни­кам. Всі­ля­кі спро­би «на­ві­си­ти» на дер­жав­ну уста­но­ву ще й ко­мер­цій­не на­ван­та­же­н­ня при­зво­дять до під­ви­ще­н­ня рів­ня ко­ру­пції. Втім, і бю­дже­тні ко­шти в нас до­бре навчилися роз­кра­да­ти… А всі­ля­кі до­зво­ли та по­го­дже­н­ня, пра­во на які отри­має но­во­ство­ре­на стру­кту­ра, — це ж вза­га­лі зо­ло­те дно! Мо­же, це є ще одні­єю ме­тою за­пла­но­ва­ної ре­фор­ми?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.