За прин­ци­пом зе­ле­но­го по­ля

За­сто­су­ва­н­ня по­бі­чної про­ду­кції ро­слин­ни­цтва й си­де­ра­тів має ста­ти нор­мою для го­спо­дарств, що пра­кти­ку­ють рі­зні си­сте­ми зем­ле­роб­ства

The Ukrainian Farmer - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - ОЛЕ­НА ЛІТВІНОВА, канд. с.-г. на­ук ННЦ «Ін­сти­тут зем­ле­роб­ства»

Усві­то­вій пра­кти­ці для си­де­ра­ції за­сто­со­ву­ють по­над 60 рі­зно­ви­дів бо­бо­вих, хре­сто­цві­тих і зла­ко­вих куль­тур як окре­мо, так і в су­мі­шках. Зе­ле­ні до­бри­ва пев­ною мі­рою збли­жу­ють умо­ви агро­це­но­зів із біо­це­но­за­ми й опти­мі­зу­ють умо­ви мі­не­раль­но­го жив­ле­н­ня куль­ту­ри, під яку їх за­сто­со­ву­ють. У цьо­му пла­ні при­да­тність куль­тур на до­бри­во ви­зна­ча­є­ться не ли­ше їх азо­тфі­ксу­валь­ним по­тен­ці­а­лом, а й по­ту­жні­стю ко­ре­не­вої си­сте­ми, а та­кож ефе­ктом остру­кту­рю­ва­н­ня ґрун­ту.

Ви­бір си­де­ра­ту ви­зна­ча­є­ться біо­ло­гі­чни­ми осо­бли­во­стя­ми ро­сли­ни, вклю­чно з ре­а­кці­єю на рі­вень ґрун­то­вої ро­дю­чо­сті та йо­го ки­сло­тність. Та­кі зла­ко­ві куль­ту­ри, як жи­то ози­ме та йо­го рі­зно­ви­ди (зе­ле­но­у­кі­сне й ба­га­то­рі­чне), овес, па­жи­тни­ця, ви­три­му­ють під­ви­ще­ну ки­сло­тність ґрун­ту й не­ве­ли­кий уміст у ньо­му по­жив­них ре­чо­вин і до­бре ре­а­гу­ють на до­да­тко­ве вне­се­н­ня азо­ту.

Бо­бо­ві на від­мі­ну від зла­ко­вих кра­ще ро­стуть на ро­дю­чих ґрун­тах (за ви­ня­тком одно­рі­чно­го лю­пи­ну), не по­тре­бу­ють до­да­тко­во­го вне­се­н­ня азо­ту, але не ми­ря­ться із за­бур’яне­ні­стю по­лів і не мо­жуть за ко­ро­ткий пе­рі­од ве­ге­та­ції на­ро­сти­ти зна­чну біо­ма­су.

Хре­сто­цві­ті куль­ту­ри кра­ще ро­стуть на ро­дю­чих ґрун­тах, при­гні­чу­ю­ться бур’яна­ми, не­га­тив­но ре­а­гу­ють на брак во­ло­ги, де­фі­цит азо­ту. Во­ни по­тре­бу­ють ви­со­ко­го рів­ня куль­ту­ри зем­ле­роб­ства, крім редь­ки олій­ної, яка за сво­ї­ми ви­мо­га­ми до ґрун­то­вих умов від­рі­зня­є­ться від ін­ших хре­сто­цві­тих від­но­сною не­ви­ба­гли­ві­стю.

Для пі­сля­жнив­ної сів­би при­да­тні ли­ше ті куль­ту­ри, що є на­сам­пе­ред ско­ро­сти­гли­ми, не чу­тли­ви­ми до низь­ких тем­пе­ра­тур по­ві­тря й ґрун­ту та до змен­ше­н­ня ін­тен­сив­но­сті со­ня­чної ра­ді­а­ції й сві­тло­во­го дня, хо­ло­до- і мо­ро­зо­стій­ки­ми. Та­ки­ми ско­ро­сти­гли­ми й не­ви­ба­гли­ви­ми до те­пла є ро­сли­ни з ро­ди­ни хре­сто­цві­тих, най­кра­щи­ми з них є су­рі­пи­ці яра й ози­ма, гір­чи­ця бі­ла, редь­ка олій­на, рі­пак ози­мий і ярий (табл. 1).

По­льо­ві до­слі­ди, про­ве­де­ні на дер­но­во-підзо­ли­сто­му ґрун­ті, свід­чать, що ба­га­то­рі­чні тра­ви дво­рі­чно­го ви­ко­ри­ста­н­ня за­ли­ша­ють в ор­но­му ша­рі до 8 т/га су­хої ор­га­ні­чної ре­чо­ви­ни у ви­гля­ді ко­ре­не­вих і по­у­кі­сних ре­шток, озимі зер­но­ві — до 5, ярі зер­но­ві — до 3, про­са­пні куль­ту­ри — до 1,3 т/га. Уста­нов­ле­но, що ви­клю­че­н­ня із по­льо­вої сі­во­змі­ни ба­га­то­рі­чних трав і до­ве­де­н­ня пи­то­мої ва­ги зер­но­вих куль­тур до 83% змен­шує над­хо­дже­н­ня ро­слин­них ре­шток за ро­та­цію сі­во­змі­ни від 3,8 до 5,0 т/га, або на 25%. Три­ва­ле за­сто­су­ва­н­ня по­жнив­но­го си­де­ра­ту (гір­чи­ця бі­ла) під­ви­щу­ва­ло над­хо­дже­н­ня ор­га­ні­чної ре­чо­ви­ни на 32%, ву­гле­цю — на 58%, а за за­сто­су­ва­н­ня си­де­ра­ту із со­ло­мою вміст ву­гле­цю зро­став до 87%.

Си­де­ра­ція пі­сля жнив

У зо­нах до­ста­тньо­го зво­ло­же­н­ня для пі­сля­жнив­ної си­де­ра­ції мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти су­рі­пи­цю яру з нор­мою ви­сі­ву 10–12 кг/га, гір­чи­цю бі­лу (12–15), рі­пак ярий (10–13), редь­ку олій­ну (15–17) або їхні су­мі­шки з вів­сом (80–90) і го­ро­хом-пе­лю­шкою (70–80 кг/га). За­зна­че­ні су­мі­шки мо­жуть бу­ти при­да­тни­ми як для го­спо­дарств із роз­ви­не­ним тва­рин­ни­цтвом, де си­де­ра­цію по­єд­ну­ють зі змі­цне­н­ням кор­мо­вої ба­зи, так і для фор­му­вань ви­клю­чно ро­слин­ни­цько­го на­пря­му. За умов по­су­хи, ко­ли ри­зи­ко­ва­но ви­сі­ва­ти ярі си­де­раль­ні куль­ту­ри, мо­жна за­мість них ви­сі­я­ти озимі швид­ко­ро­слі си­де­ра­ти — су­рі­пи­цю та рі­пак. Чи­слен­ні спо-

сте­ре­же­н­ня по­ка­за­ли, що за та­ких стро­ків сів­би вро­жай­ність зе­ле­ної ма­си су­рі­пи­ці на­при­кін­ці жов­тня ста­но­вить 13–15 т/га; рі­па­ку — 9–14 т/га. За осін­ньо­го за­орю­ва­н­ня зе­ле­ної ма­си в ґрунт ці куль­ту­ри мо­жуть бу­ти си­де­ра­та­ми під ярі зер­но­ві куль­ту­ри.

Спіль­не за­сто­су­ва­н­ня со­ло­ми та зе­ле­ної ма­си си­де­ра­тів є одним з основ­них по­ло­жень на­у­ко­во об­ґрун­то­ва­ної си­сте­ми удо­бре­н­ня, оскіль­ки вміст су­хої ре­чо­ви­ни в си­де­ра­тах ста­но­вить не біль­ше як 10%, зву­жу­є­ться спів­ві­дно­ше­н­ня С:N до зна­чень, що ви­кли­ка­ють ін­тен­сив­ну мі­не­ра­лі­за­цію ор­га­ні­чної ре­чо­ви­ни як до­брив, так і ґрун­ту. Чим мо­лод­ша ро­сли­на, тим швид­ше мі­не­ра­лі­зу­є­ться її ма­са, а з ві­ком во­на на­ко­пи­чує це­лю­ло­зу й лі­гнін, і спів­ві­дно­ше­н­ня С:N роз­ши­рю­є­ться в со­ло­мі зла­ків до 1:80, то­ді як опти­маль­ні па­ра­ме­три ле­жать у ме­жах 1:(20–30). Са­мо­стій­не вне­се­н­ня со­ло­ми де­пре­сив­но діє вна­слі­док при­су­тно­сті в со­ло­мі то­кси­чних ор­га­ні­чних спо­лук, осо­бли­во в ана­е­ро­бних умо­вах. За ае­ра­ції та за під­ви­ще­н­ня біо­ло­гі­чної актив­но­сті ґрун­ту то­кси­коз усу­ва­є­ться на­ба­га­то швид­ше.

У про­це­сі роз­кла­да­н­ня в со­ло­мі ви­яв­ле­но низ­ку по­хі­дних фе­но­лу й роз­чин­них форм ор­га­ні­чних спо­лук — са­лі­ци­ло­вої та де­гі­дро­сте­о­ри­но­вої ки­слот і ва­ні­лі­ну. У ґрун­ті на­ко­пи­чу­ю­ться про­ду­кти її мі­не­ра­лі­за­ції — ва­ні­лі­но­ва, ку­ма­ро­ва та бен­зой­на ки­сло­ти, а та­кож низ­ка ор­га­ні­чних ки­слот — му­ра­ши­на, оцто­ва, мо­ло­чна, олій­на, ща­ве­ле­ва, ян­тар­на, ва­ле­рі­а­но­ва й ін., які є фі­то­то­кси­чни­ми, за­три­му­ють роз­ви­ток ко­ре­не­вої си­сте­ми, спри­чи­ня­ють хло­роз, зни­жу­ють уро­жай­ність. В ае­ро­бних умо­вах та за ви­со­кої біо­ло­гі­чної актив­но­сті то­кси­чні спо­лу­ки ней­тра­лі­зу­ю­ться ін­тен­сив­ні­ше.

По­єд­на­н­ня в агро­те­хні­чних за­хо­дах со­ло­ми та си­де­ра­тів за­по­бі­гає зай­вим втра­там азо­ту й ор­га­ні­чної ре­чо­ви­ни вна­слі­док ін­тен­сив­ної мі­не­ра­лі­за­ції та зву­жує спів­ві­дно­ше­н­ня С:N до опти­маль­них зна­чень, за­без­пе­чу­ю­чи кра­щі умо­ви гу­мі­фі­ка­ції ор­га­ні­чної ре­чо­ви­ни. Спіль­не за­сто­су­ва­н­ня со­ло­ми й зе­ле­них до­брив мо­жли­ве за під­сів­ної си­де­ра­ції лю­пи­ном, се­ра­де­лою, бур­ку­ном й ін. По­дрі­бне­на со­ло­ма за­ли­ша­є­ться під по­крив­ною куль­ту­рою як муль­ча. На­сту­пно­го ро­ку їх за­гор­та­ють під про­са­пні куль­ту­ри. У пі­сля­жнив­ній си­де­ра­ції со­ло­му по­дрі­бню­ють, рів­но­мір­но роз­по­ді­ля­ють по по­лю, вно­сять до­бри­ва, ди­ску­ють і пі­сля оран­ки на­при­кін­ці ли­пня го­ту­ють для ви­сі­ву го­рох, ви­ку яру в су­мі­шках, рі­пак ярий, пер­ко, а в пер­шій по­ло­ви­ні сер­пня — гір­чи­цю бі­лу, редь­ку олій­ну, фа­це­лію. Цей агро­за­хід по­лі­пшує стій­кість ґрун­то­вих агре­га­тів, во­до­у­три­му­валь­ну зда­тність, під­ви­щує вро­жай­ність. За вне­се­н­ня ли­ше си­де­ра­тів їх біо­ма­са в пер­ший рік роз­кла­да­є­ться на 46–55%, а до­да­ва­н­ня со­ло­ми цей про­цес упо­віль­нює до 43%. До то­го ж гу­мі­фі­ка­ція зро­стає на 0,25%, то­ді як без за­сто­су­ва­н­ня со­ло­ми ли­ше на 0,17%.

В умо­вах Пра­в­обе­ре­жно­го Лі­со­сте­пу на чор­но­зе­мі ти­по­во­му ма­ло­гу­му­сно­му за вне­се­н­ня в по­льо­вій сі­во­змі­ні со­ло­ми во­ло­гість ґрун­ту під ку­ку­ру­дзою у фа­зу 6–8 лис­тків бу­ла в ме­жах 97, а під редь­кою олій­ною — 107% що­до кон­тро­лю; на час зби­ра­н­ня від­по­від­но — 101 і 109%.

Си­де­ра­ти й ґрун­то­ва біо­хі­мія

Си­де­ра­ція — мо­гу­тній чин­ник вза­є­мо­дії біо­ти­чних й абіо­ти­чних про­це­сів, що транс­фор­му­ють за уча­стю мі­кро­фло­ри ре­чо­ви­ни у за­свій­ні для ро­слин фор­ми. Си­де­ра­ти на­ко­пи­чу­ють у ґрун­ті при­бли­зно стіль­ки ко­ре­не­вих ре­шток, як і над­зем­ної ма­си — 15–45 т/га. Роз­клад ор­га­ні­чної ре­чо­ви­ни си­де­ра­тів від­бу­ва­є­ться у ґрун­ті на­ба­га­то швид­ше, ніж по­бі­чної про­ду­кції ро­слин­ни­цтва, зба­га­че­ної на клі­тко­ви­ну. Ко­е­фі­ці­єнт за­сво­є­н­ня куль­тур­ни­ми ро­сли­на­ми азо­ту си­де­ра­тів удві­чі ви­щий про­ти під­стил­ко­во­го гною. Зе­ле­не до­бри­во в про­мі­жних по­сі­вах екві­ва­лен­тне 30–40 т/га під­стил­ко­во­го гною. Ор­га­ні­чна ре­чо­ви­на з вузь­ким спів­від­но­ше­н­ням С:N (<1:20), що ха­ра­ктер­на для бо­бо­вих і мо­ло­дих си­де­ра­тів, мі­не­ра­лі­зу­є­ться ін­тен­сив­ні­ше й ли­ше час­тко­во гу­мі­фі­ку­є­ться.

Ко­ре­не­ві си­сте­ми, про­ни­зу­ю­чи тов­щу ґрун­ту, вза­є­мо­ді­ють із ним, за­без­пе­чу­ю­чи рів­но­мір­ний роз­по­діл ор­га­ні­чної ре­чо­ви­ни. У ри­зо­сфе­рах жи­вих ро­слин від­бу­ва­є­ться бур­хли­ва жит­тє­ді­яль­ність ґрун­то­вої біо­ти, яка зго­дом транс­фор­мує й зе­ле­ну ма­су ро­слин, що по­тра­пи­ла до ор­но­го ша­ру. Під ді­єю мі­кро­ор­га­ні­змів від­бу­ва­є­ться як де­стру­кція, так і син­тез ор­га­ні­чної ре­чо­ви­ни. За спри­я­тли­вих умов роз­кла­да­н­ня ро­слин­ної ма­си від­бу­ва­є­ться вже в пер­ші дні пі­сля за­орю­ва­н­ня її у ґрунт, су­про­во­джу­ю­чись бур­хли­вим ви­ді­ле­н­ням СО2. Че­рез 4–11 днів актив­но ви­ді­ля­є­ться амі­ак уна­слі­док ді­яль­но­сті амо­ні­фі­кцій­них ба­кте­рій, що змі­ню­ю­ться на ні­три­фі­ка­то­ри, зго­дом про­цес зрів­ню­є­ться з кон­тро­лем без си­де­ра­тів.

По­ту­жний фі­то­са­ні­тар

Упро­ва­дже­н­ня си­де­раль­ної куль­ту­ри за­без­пе­чує зни­же­н­ня за­бур’яне­но­сті на 20–40%, ура­же­ність зер­но­вих куль­тур ко­ре­не­ви­ми гни­ля­ми — у 2–3 ра­зи. Кар­то­пля пі­сля лю­пи­но­во­го си­де­ра­ту мен­ше по­шко­джу­є­ться ко­ло­рад­ським жу­ком.

За­сто­су­ва­н­ня си­де­раль­ної куль­ту­ри зде­біль­шо­го по­си­лює фі­то­са­ні­тар­ну дію на­у­ко­во об­ґрун­то­ва­ної сі­во­змі­ни. Про­те не­своє­ча­сне за­орю­ва­н­ня зе­ле­ної ма­си мо­же спро­во­ку­ва­ти збу­дни­ків гни­лі ко­ре­не­вої ший­ки ро­слин. Це спо­ну­ка­ло до ви­снов­ку, що си­де­раль­ну куль­ту­ру в цьо­му ра­зі не мо­жна за­ли­ша­ти ро­сти до мо­ро­зів, а слід за­орю­ва­ти на час ін­тен­сив­ної мі­не­ра­лі­за­ції.

Су­ча­сни­ми до­слі­дже­н­ня­ми низ­ки вче­них уста­нов­ле­но, що си­де­ра­ція ефе­ктив­на про­ти хво­роб кар­то­плі, бу­ря­ків цукро­вих й ін­ших у зв’яз­ку з по­си­ле­н­ням актив­но­сті са­про­фі­тних мі­кро­ор­га­ні­змів, які є ан­та­го­ні­ста­ми та­ких збу­дни­ків хво­роб, як фу­за­рі­оз льо­ну, ри­зо­кто­ні­оз кар­то­плі. Ви­со­кою є фун­гі­ци­дна дія та­ких си­де­ра­тів, як овес, гір­чи­ця, редь­ка олій­на, жи­то ози­ме, гре­чка, ка­пу­ста кор­мо­ва, фа­це­лія, ко­ню­ши­на та си­де­раль­ні су­мі­шки. За­сто­су­ва­н­ня со­ло­ми й си­де­ра­тів зни­жує по­ши­ре­н­ня ко­ре­не­вих гни­лей пше­ни­ці. Так, на сі­ро­му лі­со­во­му ґрун­ті у фа­зу мо­ло­чно-вос­ко­вої сти­гло­сті пше­ни­ці ози­мої за вне­се­н­ня азо­тних до­брив (N45) по­ши­ре­н­ня ко­ре­не­вих гни­лей ста­но­ви­ло 30%, за вне­се­н­ня со­ло­ми — 26 і си­де­ра­ту (бур­кун бі­лий) — 25%.

За­сто­су­ва­н­ня си­де­ра­тів у зем­ле­роб­стві та­кож від­чу­тно впли­ває на ре­гу­лю­ва­н­ня фун­гі­ста­ти­чно­го по­тен­ці­а­лу ґрун­тів, зокре­ма, зда­тно­сті за­три­му­ва­ти про­ро­ста­н­ня спор гри­бів. У зо­нах, де ви­ро­щу­ють зер­но­ві, ча­сто зви­чай­на гниль зер­но­вих куль­тур є основ­ним обме­жу­валь­ним чин­ни­ком в отри­ман­ні ви­со­ких уро­жа­їв зер­на. За­сто­су­ва­н­ня під ячмінь зе­ле­но­го до­бри­ва бур­ку­ну є ефе­ктив­ним за­хо­дом впли­ву на оздо­ров­ле­н­ня ґрун­ту. Так, час­тка жит­тє­зда­тних ко­ні­дій збу­дни­ка ста­но­ви­ла по па­ру без до­брив 63%, за вне­се­н­ня 20 т/га гною — 28, а за при­орю­ва­н­ня 20 т бур­ку­ну — всьо­го 1%. Та­ко­го по­ту­жно­го при­гні­че­н­ня збу­дни­ка в ґрун­ті не бу­ло спо­сте­ре­же­но за жо­дно­го ін­шо­го агро­за­хо­ду, що ста­вить си­де­раль­ний бур­кун до основ­них куль­тур для бо­роть­би зі зви­чай­ною ко­ре­не­вою гни­л­лю ози­мих і ярих куль­тур.

Аме­ри­кан­ські до­слі­дни­ки опри­лю­дни­ли ідею бо­роть­би з ґрун­то­ви­ми па­то­ген­ни­ми гри­ба­ми шля­хом при­орю­ва­н­ня сої на

зе­ле­не до­бри­во. На­при­клад, соя не зни­щує зви­чай­ну пар­шу на кар­то­плі, але спри­яє ін­тен­сив­но­му зни­жен­ню її про­я­ву.

У Німеччині ви­вча­ли вплив зе­ле­но­го до­бри­ва на ура­же­н­ня ро­слин і за­ра­же­н­ня ґрун­ту ко­ре­не­ви­ми гни­ля­ми, зокре­ма фу­за­рі­о­зно­го по­хо­дже­н­ня. Вста­нов­ле­но, що на ґрунт кра­щу зне­за­ра­жу­валь­ну дію ма­ли овес, рі­пак ози­мий, су­рі­пи­ця ози­ма (і да­лі в по­ряд­ку змен­ше­н­ня ефе­ктив­но­сті), гір­чи­ця, редь­ка олій­на, гре­чка, ка­пу­ста кор­мо­ва, фа­це­лія, ко­ню­ши­на та бо­бо­ві су­мі­ші. Си­де­ра­ти змен­шу­ва­ли сту­пінь ура­же­н­ня пше­ни­ці ярої ко­ре­не­ви­ми гни­ля­ми на 35–48%.

Для ор­га­ні­чно­го зем­ле­роб­ства

Кла­си­чні за­са­ди ве­де­н­ня ор­га­ні­чно­го зем­ле­роб­ства до­зво­ля­ють за­сто­су­ва­н­ня під сіль­сько­го­спо­дар­ські куль­ту­ри «си­рих» мі­не­раль­них руд — фо­сфо­ри­тно­го бо­ро­шна, фо­сфа­тшла­ків, ка­лі­ма­гне­зії, крей­ди, мер­ге­лів, са­про­пе­лів і ва­пня­ко­вих по­рід. Усі ці до­бри­ва й ва­пну­валь­ні ма­те­рі­а­ли ціл­ком при­да­тні для удо­бре­н­ня та хі­мі­чної ме­лі­о­ра­ції під час ви­ро­щу­ва­н­ня си­де­раль­них куль­тур. Уста­нов­ле­но, що для ор­га­ні­чно­го зем­ле­роб­ства під по­сі­ва­ми ба­га­то­рі­чних бо­бо­вих трав — ко­ню­ши­ни, лю­цер­ни, еспар­це­ту, бур­ку­ну й ін. має бу­ти не мен­ше як 35–40%. Во­ни ви­зна­ча­ють мо­жли­вість упро­ва­дже­н­ня отав­ної си­де­ра­ції. Зе­ле­ним до­бри­вам в основ­них і про­мі­жних по­сі­вах має на­ле­жа­ти 20–25% з обов’яз­ко­вим за­сто­су­ва­н­ням по­дрі­бне­ної со­ло­ми зер­но­вих і бо­бо­вих куль­тур, по­дрі­бне­них сте­бел ку­ку­ру­дзи й со­ня­шни­ку, ги­чки бу­ря­ків.

Та­кож ре­ко­мен­до­ва­но спіль­не за­сто­су­ва­н­ня со­ло­ми з гно­єм, гно­їв­кою й із зе­ле­ною ма­сою си­де­ра­тів, зва­жа­ю­чи на те, що цей захід іден­ти­чний дії які­сно­го гною. Ка­но­ни за­сто­су­ва­н­ня си­де­ра­тів в ор­га­ні­чно­му зем­ле­роб­стві не від­рі­зня­ю­ться від тра­ди­цій­них те­хно­ло­гій за ви­ня­тком за­сто­су­ва­н­ня азо­тних й ін­ших ту­ків. Ціл­ком слу­шни­ми є ре­ко­мен­да­ції що­до за­гор­та­н­ня си­де­раль­ної ма­си по­то­чно­го ро­ку для ви­сі­ву на­сту­пної куль­ту­ри, об­сяг якої має бу­ти від­но­сно низь­ким, а ви­со­та зі­мкне­них по­сі­вів не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти 0,2–0,3 м. За ви­со­ко­го вро­жаю зе­ле­ну ма­су слід за­гор­ну­ти не пі­зні­ше ніж за три ти­жні до ви­сі­ву на­сту­пної куль­ту­ри. Пе­ред за­гор­та­н­ням у ґрунт її тре­ба по­дрі­бню­ва­ти, рів­но­мір­но роз­по­ді­ли­ти по по­лю й да­ти їй за­со­хну­ти. Сві­жу ма­су си­де­ра­тів ре­ко­мен­до­ва­но вно­си­ти ли­ше під кар­то­плю.

В ор­га­ні­чно­му ви­ро­бни­цтві ши­ро­ко за­сто­со­ву­ють зе­ле­ні до­бри­ва у ви­гля­ді двой три­ком­по­нен­тних су­мі­шок, ча­сти­ну з них мо­жна за­сто­со­ву­ва­ти і в рі­зних ґрун­то­во-клі­ма­ти­чних зо­нах Укра­ї­ни (табл. 3). За­ле­жно від го­спо­дар­ських і мі­сце­вих умов мо­жли­ві й ін­ші ком­по­зи­ції.

Ви­кла­де­ні по­ло­же­н­ня сто­су­ю­ться як ве­ли­ких за пло­щею, так і не­ве­ли­ких фер­мер­ських го­спо­дарств. У ко­ро­тко­ро­та­цій­них сі­во­змі­нах ви­би­ра­ють пі­сля­у­кі­сну та пі­сля­жнив­ну си­де­ра­цію, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи редь­ку олій­ну, рі­пак ярий, гір­чи­цю, бур­кун одно­рі­чний, фа­це­лію то­що або су­мі­шки. За ви­ро­щу­ва­н­ня ба­га­то­рі­чних трав ціл­ком мо­жли­ва отав­на си­де­ра­ція із за­орю­ва­н­ням ота­ви пі­сля пер­шо­го або дру­го­го уко­су. Пі­сля­у­кі­сну сів­бу про­во­дять на­при­кін­ці трав­ня, а пі­сля­жнив­ну — не пі­зні­ше пер­шої де­ка­ди сер­пня.

Еко­но­мі­чна ефе­ктив­ність си­де­ра­ції

Основ­ним кри­те­рі­єм по­ши­ре­н­ня бу­дья­ких те­хно­ло­гій є їхня еко­но­мі­чна ефе­ктив­ність. Тра­ди­цій­ні те­хно­ло­гії за су­ча­сни­ми уяв­ле­н­ня­ми є ви­со­ко­ви­тра­тни­ми, адже транс­пор­ту­ван­ню й роз­ки­дан­ню на по­лі під­ля­гає 30–60 т/га під­стил­ко­во­го гною, по­ряд із ви­со­ким на­ван­та­же­н­ням ін­ши­ми агро­хі­мі­ка­та­ми.

Су­ча­сні енер­го­о­ща­дні те­хно­ло­гії зо­рі­єн­то­ва­ні на ма­кси­маль­не за­лу­че­н­ня в си­сте­мі удо­бре­н­ня со­ло­ми й ін­шої по­бі­чної про­ду­кції, а та­кож за­про­ва­дже­н­ня си­де­раль­них куль­тур, які не вимагають до­да­тко­вих транс­порт­них ви­трат. Ви­зна­че­но, що за­сто­су­ва­н­ня на до­бри­во ча­сти­ни со­ло­ми зер­но­вих по­льо­вих куль­тур ско­ро­чує ви­тра­ти пра­ці у 4,7–6,3 ра­за, ви­тра­ти ко­штів — у 1,7–1,9 ра­за.

Ви­тра­ти на си­де­ра­цію від­но­сно ви­трат на транс­порт­ні пе­ре­ве­зе­н­ня на від­стань до 15 км і вне­се­н­ня під­стил­ко­во­го гною у 3–4 ра­зи ниж­чі, а оку­пність утри­чі ви­ща. Спіль­не за­сто­су­ва­н­ня си­де­ра­ту (редь­ка олій­на) та со­ло­ми за­без­пе­чи­ло оку­пність одні­єї грив­ні близь­ко трьо­ма грив­ня­ми, то­ді як уне­се­н­ня гною в нор­мі 15 т/га сі­во­змін­ної пло­щі ви­яви­лось еко­но­мі­чно зби­тко­вим. Ко­е­фі­ці­єн­ти енер­го­ви­трат ста­но­ви­ли 7,5, то­ді як за за­сто­су­ва­н­ня гною — близь­ко 5. Си­де­раль­на куль­ту­ра є уні­вер­саль­ною, во­на впи­су­є­ться у будь-яку си­сте­му зем­ле­роб­ства та в будь-якій ґрун­то­во-клі­ма­ти­чній зо­ні з ви­бо­ром її опти­маль­ної фор­ми. Пі­дра­хун­ки по­ка­зу­ють, що у ви­ро­щу­ван­ні в Укра­ї­ні на пло­щі 10 млн ге­кта­рів си­де­раль­них куль­тур мо­жна за­орю­ва­ти 200–250 млн тонн біо­ма­си, а це екві­ва­лен­тно 100 млн тонн під­стил­ко­во­го гною.

За­сто­су­ва­н­ня по­бі­чної про­ду­кції на до­бри­во в кіль­ко­сті 40–50 млн тонн за­без­пе­чить у пе­ре­ра­хун­ку на під­стил­ко­вий гній 160–200 млн тонн, у ці­ло­му — близь­ко 260–300 млн тонн, або 8–10 т/га, що від­по­від­ає без­де­фі­ци­тно­му ба­лан­су ор­га­ні­чної ре­чо­ви­ни у зем­ле­роб­стві Укра­ї­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.