Аж ні­як не мир­на про­фе­сія

Фер­ме­ри Пол­тав­щи­ни по­тер­па­ють від бан­ди­тів, пра­во­охо­рон­ців, по­да­тків­ців й… один від одно­го

The Ukrainian Farmer - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - ЛЮ­ДМИ­ЛА СТЕЛЬМАХ (КУЧЕРЕНКО), пре­зи­дент пра­во­за­хи­сної ор­га­ні­за­ції «Пол­тав­ський ме­ді­а­клуб»

«Сві­жий» ви­па­док. У ніч з 1 на 2 сер­пня у не­ве­ли­ко­му се­лі Про­цен­ки Гло­бин­сько­го ра­йо­ну тра­пи­ла­ся тра­ге­дія. Десь за північ го­ло­ва фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства «Про­лі­сок» 52-рі­чний Оле­ксандр Ски­дан про­ки­нув­ся від ва­лу­ва­н­ня со­бак. Ви­йшов­ши на­двір, по­ба­чив си­лу­ет, що май­нув від ком­бай­на, й май­же від­ра­зу про­лу­нав оди­ни­чний по­стріл. Ку­ля влу­чи­ла чо­ло­ві­ку в жи­віт. Він ще встиг, за­ту­лив­ши ру­кою ра­ну, зай­ти в ха­ту й по­про­си­ти дру­жи­ну ви­кли­ка­ти «швид­ку до­по­мо­гу» та по­лі­цію.

По­лі­цей­ський со­ба­ка ви­вів да­ле­ко в по­ле, але там слід обі­рвав­ся, пев­но, злов­ми­сни­ки сі­ли в ма­ши­ну. А за 200 ме­трів від са­ди­би по­лі­цей­ські зна­йшли кар­дан від об­при­ску­ва­ча, два ко­ле­са та два аку­му­ля­то­ри від ком­бай­на, ще й со­ляр­ку зці­ди­ли…

За моє жи­то та ме­не й по­би­то?

…Оле­ксандр Ски­дан був на во­ло­си­ну від смер­ті. Вря­ту­вав йо­го хі­рург із Пол­та­ви, що тер­мі­но­во при­був у Гло­би­не й про­вів ду­же скла­дну опе­ра­цію на ки­шків­ни­ку. Че­рез три дні в ре­а­ні­ма­ції йо­го пе­ре­ве­ли в па­ла­ту в хі­рур­гії, але він про­ве­де в лі­кар­ні що­най­мен­ше кіль­ка мі­ся­ців. Ра­йон­на асо­ці­а­ція фер­ме­рів зби­рає до­по­мо­гу на лі­ку­ва­н­ня сво­го ко­ле­ги.

Син фер­ме­ра, 26-рі­чний Ле­о­нід Ски­дан, роз­по­вів, що це бу­ло тре­тє по­ся­га­н­ня на їхнє май­но за цей рік. У трав­ні зі скла­ду, що за 100 ме­трів від ха­ти фер­ме­ра, не­ві­до­мі вно­чі по­цу­пи­ли на­сі­н­ня ку­ку­ру­дзи та до­бри­ва на 40 тис. гри­вень. У по­лі­цію за­яви­ли, але з роз­кри­т­тям зло­чи­ну — глу­хо, як у тан­ку.

Не­вдов­зі бу­ла зро­бле­на ще одна спро­ба кра­діж­ки. Оле­ксандр Ски­дан на­две­чір­ньої по­ри по­ба­чив, що хтось хо­дить на дво­ри­щі бі­ля ка­ністр із паль­ним. Ки­нув­ся за гра­бі­жни­ком, а той уско­чив у ма­ши­ну — й хо­ду. Фер­мер по­гнав­ся за ним на сво­є­му лег­ко­ви­ку, не на­здо­гнав, але дер­жав­ний но­мер за­фі­ксу­вав.

З’ясу­ва­ло­ся, що ті­єї но­чі був по­гра­бо­ва­ний ще один ме­шка­нець Про­це­нок, ко­трий теж обро­бляє зем­лю.

Оби­два во­ни на­пи­са­ли за­яви в гло­бин­ську по­лі­цію. Та ко­ли Оле­ксандр Ски­дан зго­дом за­те­ле­фо­ну­вав до слід­чо­го й по­ці­ка­вив­ся хо­дом роз­слі­ду­ва­н­ня, то той від­по­вів, що йо­го за­ява ку­дись… зни­кла. До­ве­ло­ся пи­са­ти по­втор­ну.

Не­за­ба­ром об’явив­ся й сам лю­би­тель дар­мів­щи­ни. Ним ви­явив­ся жи­тель су­сі­дньої Бу­га­їв­ки, який за­те­ле­фо­ну­вав фер­ме­ру (на зло­дію ша­пка го­рить?), щоб той за­брав свою за­яву, бо, мов­ляв, бу­де по­га­но. Над­хо­ди­ли й СМСКИ з по­гро­за­ми. Про­те й ця ін­фор­ма­ція ні­скіль­ки не за­ці­ка­ви­ла гло­бин­ських ко­пів, во­ни й паль­цем не во­ру­хну­ли, щоб за­три­ма­ти гра­бі­жни­ка, ко­трий сам да­вав­ся їм у ру­ки.

Зві­сно, те­пер зло­дії на Гло­бин­щи­ні чі­тко зна­ють, що ні­хто ні шу­ка­ти, ні «са­ди­ти» в тюр­му їх не бу­де. А без­кар­ність, як ві­до­мо, по­ро­джує ще біль­ший роз­гул зло­чин-

но­сті. Тож кра­дії без ва­гань го­то­ві на­віть уби­ва­ти тих, ко­го гра­бу­ють.

Ну й що з то­го, що пра­во­охо­рон­ці по­ру­ши­ли кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня за ч. 1 ст. 121 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (уми­сне на­не­се­н­ня тяж­ких ті­ле­сних ушко­джень)? Бан­ди­там від то­го ні хо­ло­дно, ні жар­ко. Хо­ча зна­йо­мі адво­ка­ти на­по­ля­га­ють на то­му, що пра­виль­ні­ше бу­ло б ква­лі­фі­ку­ва­ти зло­чин як за­мах на вбив­ство. Адже роз­слі­ду­ва­н­ня «мо­крих» ста­тей кон­тро­лю­є­ться Мі­ні­стер­ством вну­трі­шніх справ, ку­ди тре­ба що­мі­ся­ця зві­ту­ва­ти про хід роз­слі­ду­ва­н­ня, а «на­не­се­н­ня» не кон­тро­лю­є­ться.

«І фер­ме­ри, й про­сті се­ля­ни ни­ні аб­со­лю­тно не за­хи­ще­ні пе­ред зло­ді­я­ми, — ко­мен­тує си­ту­а­цію пер­ший за­сту­пник го­ло­ви Асо­ці­а­ції фер­ме­рів і при­ва­тних зем­ле­вла­сни­ків «Від­ро­дже­н­ня Пол­тав­щи­ни» Ві­ктор Га­лич. — Ми не­о­дно­ра­зо­во звер­та­ли­ся до вла­ди з по­ві­дом­ле­н­ня­ми про зро­ста­н­ня бан­ди­ти­зму на се­лі, але не отри­ма­ли ні­якої ре­а­кції з бо­ку пра­во­охо­рон­ців. Ре­фор­ма мі­лі­ції зве­ла­ся до змі­ни ви­ві­сок (на по­лі­цію), сут­тє­во­го під­ви­ще­н­ня зар­плат із ки­шень пла­тни­ків по­да­тків і ро­та­ції на­чаль­ни­ків рай­від­ді­лів (ча­сто до смі­шно­го). А та­кож «зір­ко­па­ду» на по­го­ни по­лі­цей­ських на­чаль­ни­ків, ста­тки яких про­сто шо­ку­ють пе­ре­сі­чних гро­ма­дян. Ось і го­лов­ний пол­тав­ський по­лі­цей­ський Олег Бех до Дня по­лі­ції отри­мав зва­н­ня ге­не­ра­ла. Це за си­ту­а­ції, що не роз­кри­то низ­ку ре­зо­нан­сних зло­чи­нів, не ка­жу­чи про за­галь­не зро­ста­н­ня зло­чин­но­сті. Тіль­ки й чи­та­є­мо в пре­сі про ха­ба­рі, які бе­руть пра­во­охо­рон­ці, кри­шу­ва­н­ня ни­ми нар­ко­тор­гів­лі, про­сти­ту­ції, граль­но­го бі­зне­су, кон­тра­фа­ктно­го спир­тно­го… І до­ки МВС ке­ру­ва­ти­ме Аваков, по­лі­пше­н­ня кри­мі­но­ген­ної си­ту­а­ції в кра­ї­ні че­ка­ти не до­во­ди­ться…

А де тут мі­шок із на­пи­сом: «Не­ле­галь­на ви­ру­чка»?

На­че ні­чо­го й не сни­ло­ся ке­рів­ни­кам се­лян­сько­го фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства «До­слі­дне», що в Се­ме­нів­сько­му ра­йо­ні Пол­тав­щи­ни, але ра­нок зви­чай­но­го ро­бо­чо­го дня роз­по­чав­ся для них «ве­се­ло». По­да­тків­ці з про­ку­ро­ра­ми пе­ре­вер­ну­ли все у квар­ти­рах го­ло­ви СФГ Во­ло­ди­ми­ра Мо­кля­ка у Ве­ре­мі­їв­ці, йо­го си­на Ва­ди­ма, за­сту­пни­ка го­ло­ви го­спо­дар­ства — у Кре­мен­чу­ку. Ко­ли остан­ньо­му дру­жи­на те­ле­фо­ном по­ві­до­ми­ла про об­шук і при­ве­де­них фі­ска­ла­ми сво­їх по­ня­тих, Ва­дим по­ра­див їй зні­ма­ти все на те­ле­фон і по­кли­ка­ти су­сі­дів по­ня­ти­ми.

У Се­ме­нів­ку при­їха­ло 10 чи, мо­же, й 12 осіб — про­ку­ро­ри, по­да­тків­ці, слід­чі, ще й зі сво­ї­ми по­ня­ти­ми, про­ти чо­го Во­ло­ди­мир Мо­кляк теж ка­те­го­ри­чно за­пе­ре­чив. Об­шу­ку­ва­ли слу­жбо­ві ма­ши­ни Мо­кля­ків й офіс «До­слі­дно­го». «Го­сті» про­го­во­ри­ли­ся, що во­ни ще й про­слу­хо­ву­ва­ли те­ле­фо­ни агра­рі­їв.

Зві­сно, об­шу­ку­ва­ли на під­ста­ві ухвал Крю­ків­сько­го ра­йон­но­го су­ду Кре­мен­чу­ка, до яко­го звер­нув­ся про­ку­рор Кре­мен­чу­цької мі­сце­вої про­ку­ра­ту­ри Гав­риль­чен­ко. Остан­ній мо­ти­ву­вав не­об­хі­дність об­шу­ку для мо­жли­во­го ви­яв­ле­н­ня та ви­лу­че­н­ня до­ку­мен­тів і ре­чей, що сто­су­ю­ться ре­а­лі­за­ції цукру за го­тів­ку фі­зи­чним осо­бам — під­при­єм­цям і юри­ди­чним осо­бам з озна­ка­ми фі­ктив­но­сті (да­лі пе­ре­лі­че­но 22 фір­ми), які ні­би­то фа­кти­чно зни­зи­ли базу опо­да­тку­ва­н­ня й ухи­ли­ли­ся від спла­ти по­да­тків в осо­бли­во ве­ли­ких роз­мі­рах.

Увесь «при­кол» у то­му, що СФГ «До­слі­дне» цу­кор з уро­жаю 2016 ро­ку про­да­ва­ло пра­кти­чно тіль­ки за без­го­тів­ку й за ці­ною, що не ниж­ча за ви­зна­че­ну по­ста­но­вою Ка­бмі­ну. По­бі­жний ана­ліз ухвал су­ду свід­чить про те, що про­ку­ра­ту­ра, ви­ма­га­ю­чи до­зво­лу су­ду на об­шук, м’яко ка­жу­чи, вве­ла Фе­мі­ду в ома­ну.

Так, справ­ді, «До­слі­дне» ви­ро­щує цукро­ві бу­ря­ки, пе­ре­ро­бляє їх на Гло­бин­сько­му цукро­за­во­ді й отри­мує да­валь­ни­цький цу­кор. З ми­ну­ло­го вро­жаю одер­жа­ли 1048 тонн. Є пов­на до­ку­мен­та­ція, скіль­ки зда­ли бу­ря­ків, який ви­хід цукру, скіль­ки отри­ма­ли, скіль­ки про­да­ли — «ци­фри», як в апте­ці. СФГ ре­а­лі­зує цу­кор пар­ті­я­ми не мен­ши­ми за 100 тонн ви­клю­чно юри­ди­чним осо­бам на умо­вах без­го­тів­ко­вої пе­ре­д­опла­ти. Чи фі­ктив­ні ті фір­ми, чи ні, фер­мер зна­ти не мо­же. Тим біль­ше, що по­ку­пець на­дає всі офі­цій­ні до­ку­мен­ти, що він за­ре­є­стро­ва­ний у держ­ре­є­страх і ДПІ, йо­му ви­пи­су­ють по­да­тко­ву на­кла­дну як пла­тни­ку ПДВ. Це все одно, що в ма­га­зи­ні якийсь чо­ло­вік ку­пив хліб, а про­дав­ця зви­ну­ва­чу­ють, що той по­ку­пець не пла­тить алі­мен­ти. До чо­го одне до дру­го­го?

У кло­по­тан­ні про­ку­ра­ту­ри до су­ду вка­за­но прі­зви­ща го­лів трьох ФОПІВ — Т. Ми­хай­лен­ко, В. Плу­жни­ка та О. Ма­тяш, яким ні­би­то СФГ про­да­ва­ло цу­кор за го­тів­ку, що, до ре­чі, за­ко­но­дав­ством не за­бо­ро­не­но. Го­лов­ний бух­гал­тер «До­слі­дно­го» Лю­дми­ла Дзю­ба ствер­джує, що не те, що жо­дно­го кі­ло­гра­ма цукру ФОПАМ і ще й за го­тів­ку го­спо­дар­ство не про­да­ло, а й на­віть не знає тих під­при­єм­ців.

Да­лі в ухва­лі ще ці­ка­ві­ше. Су­д­дя мо­ти­вує до­звіл на об­шу­ки, зокре­ма, й по­ка­за­ми свід­ків М. І. Рі­пки та М. В. По­сто­ли­ці (Мо­кля­ки вза­га­лі та­ких лю­дей не зна­ють, при­пу­ска­ють, що то пра­ців­ни­ки ДПІ). Пер­ший сві­док, по­пе­ре­дже­ний про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність за да­чу сві­до­мо не­прав­ди­вих да­них, ствер­джує, що на­справ­ді ре­а­лі­за­ція цукру СФГ «До­слі­дне» про­во­ди­ться за го­тів­ку без від­обра­же­н­ня по бу­хо­блі­ку че­рез ФОПІВ, та ще й по за­ни­же­ній ці­ні. Дру­гий сві­док, ні­ко­ли не бу­вав­ши в бу­дин­ку Во­ло­ди­ми­ра Мо­кля­ка, бо­жив­ся, що са­ме там «збе­рі­га­ю­ться на еле­ктрон­них но­сі­ях і на па­пе­рі ори­гі­на­ли до­ку­мен­тів, пе­ча­тки й штам­пи суб’єктів го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті з озна­ка­ми фі­ктив­но­сті та гро­шо­ві ко­шти, отри­ма­ні в ре­зуль­та­ті кри­мі­наль­но­го пра­во­по­ру­ше­н­ня».

Ще ж тре­ба ді­йти до та­ко­го, пе­ре­про­шую, ма­ра­зму! То­ді вже па­ну Гав­риль­чен­ку тре­ба бу­ло пе­ре­ко­ну­ва­ти суд­дю, що під ліж­ком схо­ва­но мі­шок із гро­ши­ма з на­пи­сом: «Не­ле­галь­на ви­ру­чка за цу­кор». Утім, си­ло­ви­ки зна­ють, що ні до якої кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за зу­хва­лу бре­хню їх не при­тя­гнуть, а на­чаль­ство на­віть по­хва­лить за ви­на­хі­дли­вість і «рвє­ніє».

Під час об­шу­ку по­да­тків­ці, крім до­ку­мен­тів на па­пе­рі, ви­лу­чи­ли в бух­гал­те­рії «До­слі­дно­го» жорс­ткий диск, чим па­ра­лі­зу­ва­ли ро­бо­ту го­спо­дар­ства, зокре­ма й спла­ту по­да­тків до бю­дже­ту, адже во­ни чу­до­во зна­ють, що бух­гал­тер­ські про­гра­ми, зокре­ма й «М.Е.DOC», прив’яза­ні до Ір-адре­си кон­кре­тно­го комп’юте­ра.

Си­ло­ви­ки не зна­йшли жо­дно­го ком­про­ма­ту — ні до­ку­мен­тів, ні гро­шей (у сей­фі бу­ло кіль­ка ти­сяч на по­то­чні по­тре­би), ні пе­ча­ток хоч би одні­єї з 22-х фірм. Що­прав­да, кон­фі­ску­ва­ли по бло­кно­ти­ку в авто Ва­ди­ма й Во­ло­ди­ми­ра Мо­кля­ків. Бло­кнот остан­ньо­го — су­то те­хно­ло­гі­чний: яка куль­ту­ра ко­ли на яко­му по­лі сі­я­ла­ся, скіль­ки до­брив уне­сли то­що. Адже Во­ло­ди­мир Мо­кляк — не про­сто фер­мер, а й на­у­ко­вець, кан­ди­дат сіль­сько­го­спо­дар­ських на­ук. Він зав­жди ці­ка­ви­ться но­вин­ка­ми аграр­ної на­у­ки, на­ма­га­є­ться вті­лю­ва­ти їх у пра­кти­ку, екс­пе­ри­мен­тує.

Не бен­те­жить по­да­тків­ців, що во­ни як дер­жав­ні слу­жбов­ці пе­ре­ви­щу­ють свої

пов­но­ва­же­н­ня, тоб­то са­мі ді­ють як пра­во­по­ру­шни­ки. Зокре­ма, во­ни за­жа­да­ли, щоб Мо­кля­ки від­да­ли клю­чі від слу­жбо­вих ма­шин «То­йо­та» та «Хюн­дай», мов­ляв, ав­тів­ки є зна­ря­д­дям зло­чи­ну, бо в них пе­ре­во­зи­ли­ся до­ку­мен­ти й го­тів­ка за цу­кор.

Ці­ка­вий хід ду­мок, чи не так?! Чи во­ни ди­пло­мо­ва­ні екс­тра­сен­си, що та­ке ствер­джу­ва­ти? І це при то­му, що за по­тре­би Мо­кля­ки ви­ко­ри­сто­ву­ють «Жи­гу­лі» та «Ни­ву» го­спо­дар­ства (за­га­лом в СФГ 8 лег­ко­ви­ків), але той «ме­та­ло­брухт» фі­ска­лів чо­мусь не за­ці­ка­вив. От тіль­ки ор­де­рів на ви­лу­че­н­ня ма­шин у них не бу­ло. Тож во­ни взя­ли в ке­рів­ни­ків СФГ роз­пи­ски, що за­ли­ша­ють їм ав­то­мо­бі­лі на від­по­від­аль­не збе­рі­га­н­ня. А пи­та­н­ня кон­фі­ска­ції ма­шин, мов­ляв, ви­рі­шу­ва­ти­ме­ться в су­ді.

Крю­ків­ський рай­суд Кре­мен­чу­ка від­мо­вив про­ку­ро­ру в за­до­во­лен­ні йо­го кло­по­та­н­ня про арешт «То­йо­ти» та «Хюн­дая», бо той не на­дав жо­дної «сві­до­мої» від­по­віді на за­пи­та­н­ня суд­ді й сто­яв, як шко­ляр пе­ред учи­те­лем, що не ви­вчив урок. Утім, з на­по­ле­гли­ві­стю, гі­дної кра­що­го за­сто­су­ва­н­ня, про­ку­ра­ту­ра все одно по­да­ла апе­ля­цій­ну скар­гу на рі­ше­н­ня су­ду пер­шої ін­стан­ції, спла­тив­ши чи­ма­лий су­до­вий збір (гро­ші пла­тни­ків по­да­тків). Однак і в апе­ля­ції отри­ма­ла обли­зня.

До ре­чі, кре­мен­чу­цька по­да­тко­ва вже кіль­ка ро­ків «ко­шма­рить» СФГ «До­слі­дне» за цу­кор і що­ро­ку не зна­хо­дить жо­дних по­ру­шень. Та ра­ні­ше ні­ко­ли не вда­ва­ли­ся до об­шу­ків і спроб кон­фі­ска­цій май­на.

«І так жи­т­тя фер­ме­ра аж ні­як не со­лод­ке, — обу­рю­є­ться Во­ло­ди­мир Мо­кляк, — так ще й під час жнив дер­жав­ні слу­жбов­ці па­ра­лі­зу­ють ро­бо­ту го­спо­дар­ства за сві­до­мо сфа­бри­ко­ва­ни­ми да­ни­ми. Мо­же, хо­ті­ли, щоб від­ку­пив­ся? Та я їм ска­зав, що й грив­ні не дам, а бу­ря­ки як сі­я­ли, так і сі­я­ти­ме­мо! Адже ми пра­цю­є­мо тіль­ки «по-бі­ло­му», справ­но пла­ти­мо всі по­да­тки. Бу­ду­є­мо цер­кву, еле­ва­тор, ре­мон­ту­є­мо ще один офіс, за рік при­дба­ли три тра­кто­ри, близь­ко 1000 тонн мін­до­брив. Ре­гу­ляр­но ви­пла­чу­є­мо зар­пла­ту пра­ців­ни­кам й орен­дну пла­ту по­над 400 па­йо­ви­кам. Одно сло­во, на­ма­га­є­мо­ся роз­ви­ва­ти­ся. Як­би тіль­ки не за­ва­жа­ли… »

Ми­мо­во­лі на­про­шу­є­ться за­пи­та­н­ня: хі­ба за та­ку «ро­бо­ту» пла­тни­ки по­да­тків зі сво­їх ки­шень пла­тять ве­ли­че­зні зар­пла­ти про­ку­ро­рам, по­да­тків­цям?! Адже пре­са на­во­дить чи­ма­ло фа­ктів, ко­ли ве­ли­кі під­при­єм­ства рі­зни­ми схе­ма­ми ухи­ля­ю­ться від спла­ти по­да­тків, за­ни­жу­ють базу опо­да­тку­ва­н­ня, і ДФС цьо­го «не ба­чить».

Го­лов­не управ­лі­н­ня Дер­жав­ної фі­скаль­ної слу­жби в Пол­тав­ській обла­сті, ку­ди я звер­ну­ла­ся що­до «сти­лю» ро­бо­ти кре­мен­чу­цьких по­да­тків­ців, пе­ре­сла­ло мо­го ли­ста до про­ку­ра­ту­ри Пол­тав­ської обла­сті.

«До­го­вір дій­сний із мо­мен­ту під­пи­са­н­ня та ре­є­стра­ції…»

У Мир­го­род­сько­му ра­йо­ні в роз­пал по­сів­ної кам­па­нії тра­пив­ся но­вий «зе­мель­ний» скан­дал, до за­ла­го­дже­н­ня яко­го зму­ше­на бу­ла до­лу­чи­ти­ся й мі­сце­ва вла­да. В на­ра­ді, що від­бу­ла­ся в Мир­го­род­ській РДА, взя­ли участь го­ло­ва РДА Юрій Ко­ва­лен­ко, го­ло­ва Мир­го­род­ської рай­ра­ди Ле­о­нід Яри­нич, агра­рії Мир­го­род­щи­ни та власники зе­мель­них па­їв із се­ла Чер­ка­ща­ни. А от при­зві­дник кон­флі­кту — ди­ре­ктор ТОВ «Ве­ли­ко­ба­чан­ський ком­бі­кор­мо­вий за­вод» Ігор Ді­ден­ко зу­стріч про­і­гно­ру­вав. При­слав за­мість се­бе сво­го стар­шо­го бра­та, ви­ко­нав­чо­го ди­ре­кто­ра ТОВ, де­пу­та­та Пол­тав­ської обл­ра­ди Оле­га Ді­ден­ка. Остан­ній за Яну­ко­ви­ча був ще й го­ло­вою Ве­ли­ко­ба­га­чан­ської РДА та до­ке­ру­вав­ся, що се­сія рай­ра­ди ви­сло­ви­ла йо­му не­до­ві­ру.

З обу­ре­н­ням і сльо­за­ми на очах чер­ка­ща­ни роз­по­ві­ли, що 25 ве­ре­сня 2006 ро­ку во­ни укла­ли до­да­тко­ві уго­ди орен­ди зе­мель­них па­їв на 10 ро­ків із ком­бі­кор­мо­вим за­во­дом. Де­сять ро­ків ми­ну­ло 25 ве­ре­сня 2016 ро­ку. Де­хто з вла­сни­ків па­їв (близь­ко 40 осіб) ви­рі­ши­ли не по­дов­жу­ва­ти дію до­го­во­ру й на­да­лі са­мо­стій­но обро­бля­ти свою зем­лю. Бо біль­шість се­лян — без­ро­бі­тні (ком­бі­кор­мо­вий дав ро­бо­ту за­ле­две чо­ти­рьом де­ся­ткам мі­сце­вих жи­те­лів) й ви­жи­ва­ють тим, що три­ма­ють по 3–4 ко­ро­ви. «Ві­сім-дев’ять ти­сяч гри­вень, які ми отри­му­є­мо на рік як орен­дну пла­ту за пай від Іго­ря Ді­ден­ка, — мі­зер — це тро­хи біль­ше за 600 гри­вень на мі­сяць, — ка­за­ли лю­ди. — Хі­ба на них мо­жна ви­жи­ти? А нам тре­ба одя­га­ти й на­вча­ти сво­їх ді­тей! Ми ж не чу­же ви­ма­га­є­мо, ми про­си­мо від­да­ти на­ше, адже ми­нув тер­мін уго­ди. І то вже на­ша спра­ва — са­мим ора­ти чи від­да­ти в обро­бі­ток ко­мусь ін­шо­му. А фа­кти­чно ми не мо­же­мо роз­по­ря­ди­ти­ся сво­єю при­ва­тною вла­сні­стю, бо Ді­ден­ки на­кла­ли на неї ла­пу…»

Па­йо­ви­ки з Чер­ка­щан ще ми­ну­лої осе­ні по­штою на­ді­сла­ли адмі­ні­стра­ції ком­бі­кор­мо­во­го за­во­ду ли­сти-про­ха­н­ня не за­сі­ва­ти біль­ше їхні паї. Не до­по­мо­гло. Взим­ку ці­лою де­ле­га­ці­єю їзди­ли в су­сі­дній рай­центр Ве­ли­ку Ба­га­чку до ди­ре­кто­ра Іго­ря Ді­ден­ка, але той три­по­вер­хо­вим ма­тюч­чям із по­ро­гу ви­гнав їх із ди­ре­ктор­сько­го ка­бі­не­ту й на­віть не за­хо­тів роз­мов­ля­ти.

«Ко­ли Ігор Ді­ден­ко ді­знав­ся, що де­хто з чер­ка­щан, у яких то­рік за­кін­чив­ся до­го­вір орен­ди з ком­бі­кор­мо­вим, з 1 сі­чня ц. р. укла­ли зі мною до­го­во­ри орен­ди на 13 па­їв, — емо­цій­но роз­по­вів на на­ра­ді фер­мер Во­ло­ди­мир Ільїн, — то за­те­ле­фо­ну­вав ме­ні й по­гро­жу­вав спа­ли­ли не­що­дав­но при­дба­ну су­шар­ку. Я вже не зо­се­ре­джу­ю­ся на не­цен­зур­ній лай­ці, якою су­про­во­джу­вав­ся весь те­ле­фон­ний ді­а­лог, бо іна­кше Ігор Гри­го­ро­вич не вміє роз­мов­ля­ти».

Під­ста­вою ж для укла­де­н­ня но­вих до­го­во­рів па­йо­ви­ків з Ільї­ним ста­ла ви­да­на но­та­рі­у­сом до­від­ка з ре­є­стру про те, що зе­мель­ні час­тки (паї) є при­ва­тною вла­сні­стю й не ма­ють об­тя­жень.

У бра­тів Ді­ден­ків своя прав­да. Олег Ді­ден­ко, до ре­чі, сам фер­мер, роз­по­вів при­су­тнім, що під­пи­са­н­ня до­го­во­ру й ре­є­стра­ція — «дві ве­ли­кі рі­зни­ці». Справ­ді, до­го­во­ри з лю­дьми бу­ли під­пи­са­ні 25 ве­ре­сня 2006 ро­ку, але за­ре­є­стро­ва­ні ли­ше 12 черв­ня 2007 ро­ку. То­му за йо­го під­ра­хун­ка­ми тер­мін дії уго­ди спли­ває са­ме 12 черв­ня 2017 ро­ку. Ясна річ, на цей мо­мент на по­лях па­йо­ви­ків щось ро­сти­ме, а по за­ко­ну зі­бра­ти вро­жай во­се­ни має той, хто сі­яв, тоб­то Ді­ден­ки. Пан Олег пал­ко пе­ре­ко­ну­вав, що в ра­зі звер­не­н­ня ком­бі­кор­мо­во­го за­во­ду до су­ду з по­зо­вом про да­ту за­вер­ше­н­ня дії уго­ди з па­йо­ви­ка­ми обов’яз­ко­во ви­грає цей спір, і во­ни все одно не отри­ма­ють свою зем­лю ра­ні­ше осе­ні, хоч і укла­ли до­го­во­ри з но­вим орен­да­рем. Тож чер­ка­ща­нам, мов­ляв, кра­ще й не «сми­ка­ти­ся», а по­го­ди­ти­ся по­бу­ти ще один сіль­сько­го­спо­дар­ський рік із по­пе­ре­днім.

«До­сить за­крі­па­чу­ва­ти лю­дей! Ді­ден­ки, не жмі­ться! Від­дай­те лю­дям їхнє! Пам’ята­є­мо, як ви на збо­рах у Чер­ка­ща­нах на за­пи­та­н­ня, ко­ли ми змо­же­мо за­бра­ти свої паї, ки­ну­ли нам в облич­чя: «Ні­ко­ли!» На­віть 75 ге­кта­рів не­ви­тре­бу­ва­них па­їв і ті за­бра­ли, все вам ма­ло! Та й зна­є­мо, як ви ви­рі­шу­є­те пи­та­н­ня в су­ді, як і в Дер­жгео­ка­да­стрі — ха­ба­ря­ми!» — лу­на­ли із за­лу ре­плі­ки обу­ре­них.

Ав­то­ри­те­тні ке­рів­ни­ки сіль­госп­під­при­ємств, фер­ме­ри у сво­їх ви­сту­пах про­си­ли Оле­га Ді­ден­ка від­пу­сти­ти 40 па­йо­ви­ків із Чер­ка­щан, адже їхні 130 ге­кта­рів — то мі­зер про­ти 9 ти­сяч ге­кта­рів, які має в обро­бі­тку ком­бі­кор­мо­вий за­вод, про­те мар­но.

Во­ло­ди­мир Ільїн ви­явив­ся му­дрі­шим. Він за­кли­кав па­йо­ви­ків до то­ле­ран­тно­сті, по­тер­пі­ти до осе­ні, не­зва­жа­ю­чи на укла­де­ні з ним до­го­во­ри орен­ди. Пі­зні­ше ком­бі­кор­мо­вий і фер­мер Ільїн укла­ли ми­ро­ву уго­ду, що ком­бі­кор­мо­вий ко­ри­сту­є­ться люд­ськи­ми па­я­ми до 10 ли­сто­па­да. А ком­бі­кор­мо­вий за­вод не­що­дав­но на­пе­ред спла­тив па­йо­ви­кам по 14 ти­сяч гри­вень орен­дної пла­ти за цей рік. Що бу­де да­лі — спро­гно­зу­ва­ти важ­ко.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.