Уні­вер­саль­ний три­ти­ка­ле

Ви­ді­ле­но фор­ми сор­тів-дво­ру­чок із ви­со­ким рів­нем ада­птив­ної єм­но­сті та зда­тні­стю фор­му­ва­ти ви­со­кий уро­жай як за осін­ньої, так і за ве­сня­ної сів­би

The Ukrainian Farmer - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - ГЕННАДІЙ ЩИПАК Ін­сти­тут ро­слин­ни­цтва іме­ні В. Я. Юр’єва НААН Спі­вав­то­ри: В. Ма­тві­єць, В. Щипак

Ге­кса­пло­ї­дні три­ти­ка­ле по­ши­рю­ю­ться у сві­ті як кор­мо­ва, хар­чо­ва й те­хні­чна куль­ту­ра. Пло­щі по­сі­вів три­ти­ка­ле до­ся­га­ють 3,8–4,0 млн ге­кта­рів, із них близь­ко 1 млн — у Поль­щі. Орі­єн­тов­но в на­шій кра­ї­ні три­ти­ка­ле ви­ро­щу­ють на пло­щі 95–110 тис. ге­кта­рів, а ва­ло­вий збір мо­же ся­га­ти близь­ко 350 тис. тонн. Прі­о­ри­те­тни­ми на­пря­ма­ми се­ле­кції ге­кса­пло­ї­дних три­ти­ка­ле є під­ви­ще­н­ня вро­жай­но­сті, її ста­біль­но­сті та яко­сті. Одним зі шля­хів розв’яза­н­ня ці­єї про­бле­ми є ство­ре­н­ня сор­тів три­ти­ка­ле-дво­ру­чок із під­ви­ще­ним рів­нем ада­птив­но­сті й про­ду­ктив­но­сті, до­бре при­сто­со­ва­них для осін­ніх і ве­сня­них по­сі­вів.

Про­ти дво­ру­чок пше­ни­ці м’якої, які ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться пе­ре­ва­жно ниж­че­се­ре­дньою — се­ре­дньою мо­ро­зо- зи­мо­стій­кі­стю, три­ти­ка­ле дво­ру­чки (Яро­сла­ва, Пла­стун, ХАД 7, ХАД 522) ма­ють ви­ще­се­ре­дню — під­ви­ще­ну мо­ро­зо- зи­мо­стій­кість й успі­шно зи­му­ють в умо­вах усіх зон Укра­ї­ни в ра­зі сів­би в опти­маль­ні тер­мі­ни для ози­мих сор­тів.

Схре­щу­ва­н­ня рі­зних за ти­пом роз­ви­тку сор­тів і лі­ній три­ти­ка­ле, роз­по­ча­те на­ми з 1980 ро­ку, да­ли мо­жли­вість ство­ри­ти гі­бри­дні ози­мо-ярі по­пу­ля­ції куль­ту­ри, що ма­ють увесь спектр біо­ти­пів — від ско­ро­сти­глих ярих до пі­зньо­сти­глих ози­мих. Ви­про­бу­ва­н­ня одер­жа­них по­пу­ля­цій у кон­тра­стних умо­вах бу­ло спря­мо­ва­но на ви­ді­ле­н­ня більш жит­тє­стій­ких, із ви­со­кою ада­птив­ною єм­ні­стю ге­но­ти­пів рі­зно­го ти­пу роз­ви­тку з по­лі­пше­ним ком­пле­ксом го­спо­дар­сько цін­них ознак і під­ви­ще­ною син­хрон­ні­стю змін тем­пів он­то­ге­не­зу й умов зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща.

На від­мі­ну від ярих форм, що не за­три­му­ють роз­ви­ток в ра­зі осін­ньої сів­би, дво­ру­чки роз­ви­ва­ю­ться за ози­мим ти­пом, до­бре ку­ща­ться з осе­ні, пе­ре­зи­мо­ву­ють на II–III ета­пі ор­га­но­ге­не­зу, що га­ран­тує їм біль­шу по­тен­цій­ну вро­жай­ність, як по­рів­ня­ти з яри­ми, а за спри­я­тли­вих умов пе­ре­зи­мів­лі та­кож і з ози­ми­ми біо­ти­па­ми. На­при­клад, у 2008 ро­ці дво­ру­чки збе­ре­глись на 86,4–100% на рів­ні ози­мих лі­ній і сор­тів, а їх уро­жай­ність ста­но­ви­ла в се­ре­дньо­му 5,20–6,62 т/га, на 3,04–3,44 т/га біль­ше, ніж у ярих. Вар­то ува­ги, що за вро­жай­ні­стю ду­же пі­зньо­сти­глі дво­ру­чки обі­йшли в се­ре­дньо­му ана­ло­гі­чний по­ка­зник ози­мих лі­ній — 6,62 т/га про­ти 6,38 в остан­ніх. Окре­мі дво­ру­чки за­без­пе­чи­ли збір зер­на 8,16–8,60 т/га, пе­ре­ви­щив­ши кра­щі озимі лі­нії й стан­дар­тні сор­ти три­ти­ка­ле та пше­ни­ці.

Шлях до ме­ти

На по­ча­тку 80-х ро­ків ХХ ст. се­ред три­ти­ка­ле-дво­ру­чок не існу­ва­ло ви­со­ко­про­ду­ктив­них і во­дно­час зи­мо­стій­ких форм. Три­ти­ка­ле-дво­ру­чки, які по­ка­за­ли в Кир­ги­зії й Та­джи­ки­ста­ні ви­со­ку вро­жай­ність, осо­бли­во за осін­ньої сів­би, ви­мер­за­ли в умо­вах схі­дно­го Лі­со­сте­пу Укра­ї­ни, а в ра­зі ве­сня­ної — ма­ли низь­ку по­су­хо­стій­кість і фор­му­ва­ли змор­шку­ва­те зер­но. У зв’яз­ку із цим ми по­ста­ви­ли за ме­ту ство­ри­ти три­ти­ка­ле-дво­ру­чки з під­ви­ще­ним рів­нем ада­птив­но­сті й про­ду­ктив­но­сті, до­бре при­сто­со­ва­них для осін­ніх і ве­сня­них по­сі­вів.

Пер­ші дво­ру­чки ви­ді­ле­но в 1983 ро­ці у ве­сня­но­му по­сі­ві по­пу­ля­цій F2 і F3 від схре­щу­ва­н­ня мі­сце­вих ози­мих три­ти­ка­ле з яри­ми зі США. Че­рез спря­мо­ва­ність до­слі­джень на по­шук ге­но­ти­пів, най­більш при­сто­со­ва­них до низь­ких тем­пе­ра­тур, одер­жа­ні дво­ру­чки ма­ли зна­чний рі­вень мо­ро­зо­стій­ко­сті, близь­кий до стан­дар­тних сор­тів пше­ни­ці м’якої ози­мої із зи­мо­стій­кі­стю ви­щою за се­ре­дню.

Дво­ру­чки пер­шо­го ета­пу се­ле­кції ха­ра­кте­ри­зу­ва­ли­ся пі­зньо­сти­глі­стю у ве­сня­но­му по­сі­ві, не­до­ста­тньою по­су­хо­стій­кі­стю, по­ді­бно до яро­го три­ти­ка­ле утру­дне­ним обмо­ло­том зер­на. У зв’яз­ку із цим 1988 ро­ку бу­ло роз­по­ча­то но­вий цикл схре­щу­вань ра­ні­ше одер­жа­них дво­ру­чок з ози­ми­ми та яри­ми три­ти­ка­ле, до­но­ра­ми ско­ро­сти­гло­сті й лег­ко­го обмо­ло­ту. З ме­тою під­ви­ще­н­ня ада­птив­но­сті дво­ру­чок по­пу­ля­ції гі­бри­дів ви­сі­ва­ли в рі­зно­ма­ні­тних умо­вах: Лі­со­степ (Хар­ків), го­стро­по­су­шли­вий Степ (Ма­рі­у­поль) в по­єд­нан­ні з чер­гу­ва­н­ням осін­ніх стро­ків сів­би з ве­сня­ни­ми.

Щоб під­ня­ти вро­жай­ність дво­ру­чок до рів­ня ози­мих, не­об­хі­дно бу­ло по­лі­пши­ти гу­сто­ту про­ду­ктив­но­го сте­бло­стою, озер­не­ність ко­ло­сків, збіль­ши­ти роз­мір зер­на. Лі­нії з дрі­бним зер­ном пше­ни­чно­го ти­пу за­зви­чай зни­жу­ють збір уро­жаю про­ти сор­тів, що ма­ють по­дов­же­не ве­ли­ке зер­но про­мі­жної або жи­тньої мор­фо­ло­гії. Для під­ви­ще­н­ня по­тен­ці­а­лу про­ду­ктив­но­сті но­вих лі­ній по­си­ли­ли до­бір на по­лі­пше­н­ня фер­тиль­но­сті ко­ло­сків, ве­ли­чи­ни зер­на, йо­го ви­пов­не­но­сті. В се­ле­кцій­но­му роз­са­дни­ку в умо­вах ро­та­ції ве­сня­них по­сі­вів із осін­ні­ми ви­вча­ли 1260–6200, а в кон­троль­но­му — 95–340 кру­пно­зер­них дво­ру­чок із ма­сою 1000 шт. 45,3–64,8 г.

З гі­бри­дних по­пу­ля­цій від схре­щу­вань ярих три­ти­ка­ле з ози­ми­ми сор­та­ми бу­ло ви­ді­ле­но рі­зно­ма­ні­тні за го­спо­дар­сько-цін­ни­ми озна­ка­ми три­ти­ка­ле-дво­ру­чки. Ці фор­ми в ре­зуль­та­ті ба­га­то­ра­зо­вих ви­про­бу­вань в умо­вах пе­ре­мі­ни ве­сня­них по­сі­вів із осін­ні­ми, про­мо­ро­жу­вань за тем­пе­ра­ту­ри –15…–22 °С та до­бо­ру вці­лі­лих ро­слин ха­ра­кте­ри­зу­ва­ли­ся не­о­дно­зна­чним рів­нем мо­ро­зо-зи­мо­стій­ко­сті й ін­ших го­спо­дар­сько цін­них ознак. Кри­ти­чна тем­пе­ра­ту­ра ви­мер­за­н­ня ста­но­ви­ла в окре­мих зраз­ків –16,5… – 7,5 °С і не по­сту­па­ла­ся стан­дар­тним сор­там пше­ни­ці м’якої ози­мої під­ви­ще­ної гру­пи зи­мо­стій­ко­сті.

У ве­сня­но­му по­сі­ві ство­ре­ні дво­ру­чки бу­ли пі­зньо- й ду­же пі­зньо­сти­гли­ми, але до­бре та від­мін­но пе­ре­зи­мо­ву­ва­ли в умо­вах 1985–2002 рр. По­тен­ці­ал уро­жай­но­сті

ство­ре­них дво­ру­чок ста­но­вив 7,0–8,5 т/га в осін­ніх і 2,3–5,5 т/га у ве­сня­них по­сі­вах, що на 8,6–15,4% пе­ре­ви­щу­ва­ло по­ка­зни­ки стан­дар­тних сор­тів пше­ни­ці м’якої й три­ти­ка­ле. Якість зер­на дво­ру­чок пер­шо­го та дру­го­го ета­пів се­ле­кції бу­ла за­до­віль­на й до­бра.

Вда­лі ком­бі­на­ції

Силь­на транс­гре­сив­на мін­ли­вість за мор­фо­біо­ло­гі­чни­ми й біо­хі­мі­чни­ми озна­ка­ми спри­я­ла ви­ді­лен­ню ори­гі­наль­них сор­то­ти­пів дво­ру­чок (група лі­ній Іде­ал) із рі­зною три­ва­лі­стю ве­ге­та­цій­но­го пе­рі­о­ду (+2…+15 діб до стан­дар­ту за ве­сня­ної, –5…+7 діб за осін­ньої сів­би), ви­со­тою ро­слин (50–165 см), роз­мі­ром зер­на (ма­са 1000 шт. — 35–65 г.), озер­не­ні­стю ко­ло­сків (2–5 шт. у ко­ло­ску), з під­ви­ще­ним умі­стом біл­ка, лі­зи­ну, ка­ро­ти­но­ї­дів. На осно­ві лі­ній Іде­ал бу­ла сфор­мо­ва­на сор­то­ва по­пу­ля­ція Во­лин­ська дво­ру­чка, основ­ни­ми цін­ни­ми озна­ка­ми якої є ви­со­ка стій­кість до хво­роб, зокре­ма сні­го­вої плі­сня­ви та фу­за­рі­о­зу ко­ло­са, під­ви­ще­на про­ду­ктив­ність за осін­ніх і ве­сня­них по­сі­вів (по­тен­ці­ал 4,8–8,3 т/га), від­мін­но ви­пов­не­не зер­но за лі­ній­ни­ми па­ра­ме­тра­ми пше­ни­чно­го ти­пу, ви­со­кий уміст біл­ка в зер­ні (по­над 14,7%).

Ба­га­то­рі­чні ви­про­бу­ва­н­ня гі­бри­дних по­пу­ля­цій від схре­щу­ва­н­ня ба­тьків­ських ком­по­нен­тів із кон­тра­стним ти­пом роз­ви­тку до­зво­ли­ли ві­ді­бра­ти цін­ні ви­со­ко­про­ду­ктив­ні фор­ми яро­го, ози­мо­го та дво­ру­чок три­ти­ка­ле з рі­зною три­ва­лі­стю ве­ге­та­цій­но­го пе­рі­о­ду, під­ви­ще­ною хо­ло­до-, мо­ро­зо­та зи­мо­стій­кі­стю. Най­пер­спе­ктив­ні­ши­ми се­ред до­слі­дже­них 1875 гі­бри­дних ком­бі­на­цій про­тя­гом 2000–2016 рр., що ви­про­бо­ву­ва­ли­ся під час ве­сня­ної та осін­ньої сів­би, ви­яви­ли­ся дві — Со­кіл хар­ків­ський / Ам­фі­ди­пло­їд 52 і Ра­ри­тет / ХАД 7. Сорт яро­го три­ти­ка­ле Со­кіл хар­ків­ський був за­лу­че­ний у схре­щу­ва­н­ня для по­єд­на­н­ня йо­го ви­со­кої стій­ко­сті до хво­роб, по­су­хо­стій­ко­сті, до­бре ви­пов­не­но­го ве­ли­ко­го зер­на з уні­каль­ни­ми вла­сти­во­стя­ми ози­мо­го сор­ту Ам­фі­ди­пло­їд 52: під­ви­ще­ною вро­жай­ні­стю, лег­ким обмо­ло­том, ви­со­кою зи­мо­стій­кі­стю. На від­мі­ну від ози­мих сор­ти яро­го три­ти­ка­ле хар­ків­ської се­ле­кції ха­ра­кте­ри­зу­ва­ли­ся де­що утру­дне­ним обмо­ло­том.

Об’єд­на­н­ням мор­фо­ло­гі­чно одно­рі­дних лі­ній із ярим ти­пом роз­ви­тку, кра­щих за про­ду­ктив­ні­стю й ада­птив­ни­ми вла­сти­во­стя­ми, був сфор­мо­ва­ний сорт три­ти­ка­ле Вуй­ко. Він ха­ра­кте­ри­зу­є­ться як се­ре­дньо­ро­слий і се­ре­дньо­сти­глий; про­ти стан­дар­ту є більш хо­ло­до- та мо­ро­зо­стій­ким. Цей сорт має під­ви­ще­ну про­ду­ктив­ну ку­щи­стість, стій­кий до бу­рої та жов­тої ір­жі. Ко­ли по­рів­ня­но з Аїстом хар­ків­ським і Ко­ро­ва­єм хар­ків­ським, Вуй­ко більш по­су­хо­стій­кий, кра­ще озер­не­ний, фор­мує ве­ли­ке зер­но (42,9 г про­ти 40,5 у стан­дар­ту). В се­ре­дньо­му за 2014–2016 рр. вро­жай­ність сор­ту Вуй­ко ста­но­ви­ла 3,72 т/га, що на 44,7% ви­ще за стан­дарт Аїст хар­ків­ський і на 0,25 т/га біль­ше, ніж у но­во­го сор­ту яро­го три­ти­ка­ле Дар­хлі­ба хар­ків­ський.

Головними не­до­лі­ка­ми сор­ту Вуй­ко є йо­го слаб­ка зи­мо­стій­кість у ра­зі осін­ньої сів­би, за­над­то дов­га со­ло­ми­на (по­над 130 см), схиль­ність до ви­ля­га­н­ня че­рез зна­чну дов­жи­ну верх­ньо­го між­ву­зля (по­над 30 см), за­до­віль­ний обмо­лот зер­на, низь­кі — на рів­ні стан­дар­ту Аїст хар­ків­ський хлі­бо­пе­кар­ські вла­сти­во­сті (об’єм хлі­ба 340–460 мл, си­ла бо­ро­шна 40–84 о.а.).

По­зи­тив­ні озна­ки сор­ту Вуй­ко — під­ви­ще­ні вро­жай­ність й ада­птив­ні вла­сти­во­сті у ве­сня­но­му по­сі­ві, іде­аль­но ви­пов­не­на, аб­со­лю­тно гла­день­ка зер­нів­ка з ви­со­ким умі­стом біл­ка в зер­ні (13,8–14,6%) бу­ли ви­ко­ри­ста­ні в но­вих вну­трі­шньо­ви­до­вих схре­щу­ва­н­нях, на­прав­ле­них на удо­ско­на­ле­н­ня ярих і ози­мих три­ти­ка­ле. Вуй­ко вві­йшов у ро­до­від ви­со­ко­зи­мо­стій­ко­го сор­ту ози­мо­го зер­но­во­го три­ти­ка­ле Хар­ро­за, за­ре­є­стро­ва­но­го у 2011 ро­ці.

Подаль­ші ба­га­то­рі­чні по­шу­ки вда­лих гі­бри­дних ком­бі­на­цій при­ве­ли до ство­ре­н­ня вель­ми пер­спе­ктив­но­го ге­но­фон­ду ге­кса­пло­ї­дних три­ти­ка­ле з під­ви­ще­ни­ми по­ка­зни­ка­ми ада­птив­них вла­сти­во­стей, про­ду­ктив­но­сті ро­слин й, осо­бли­во, яко­сті зер­на. Та­кі гі­бри­дні ком­бі­на­ції бу­ли ство­ре­ні схре­щу­ва­н­ням сор­ту три­ти­ка­ле

ози­мо­го Ра­ри­тет із дво­ру­чка­ми, ви­ді­ле­ни­ми з по­пу­ля­цій ярі/озимі й окре­мих сор­тів (Ра­тне, Ва­лен­тин 90). Оці­ню­ю­чи роз­мах фор­мо­утво­рю­ва­но­го про­це­су гі­бри­дів озимі/дво­ру­чки, слід на­го­ло­си­ти на йо­го над­зви­чай­ній ши­ро­ті за мор­фо­біо­ло­гі­чни­ми, біо­хі­мі­чни­ми та те­хно­ло­гі­чни­ми по­ка­зни­ка­ми.

У ре­зуль­та­ті ре­тель­них до­бо­рів в осін­ніх і ве­сня­них по­сі­вах бу­ло від­се­ле­кто­ва­но за ком­пле­ксом го­спо­дар­сько цін­них ознак по­над 2,5 тис. мор­фо­ло­гі­чно кон­стан­тних лі­ній із ви­со­тою ро­слин у ме­жах 45–178 см рі­зних ти­пу роз­ви­тку й три­ва­ло­сті ве­ге­та­цій­но­го пе­рі­о­ду.

У най­кра­щих но­ме­рів кон­кур­сно­го сор­то­ви­про­бу­ва­н­ня три­ти­ка­ле-дво­ру­чок за ве­сня­ної сів­би 2014–2016 рр. се­ре­дня ви­со­та ро­слин ста­но­ви­ла 83,6 см із ва­рі­ю­ва­н­ням 53–110 см. Ці са­мі ге­но­ти­пи в осін­ніх по­сі­вах фор­му­ва­ли ви­со­ко­ро­слий сте­бло­стій із се­ре­днім по­ка­зни­ком 135,7 см і мін­ли­ві­стю від 81 до 165 см. Ці да­ні свід­чать про те, що для ге­но­ти­пів аль­тер­на­тив­но­го ти­пу роз­ви­тку, ви­ді­ле­них із ком­бі­на­ції схре­щу­вань се­ре­дньо­сти­гло­го се­ре­дньо­ро­сло­го ози­мо­го сор­ту з ви­со­ко­ро­слою дво­ру­чкою за осін­ніх і се­ре­дньо­ро­слою у ве­сня­них по­сі­вах на­йопти­маль­ні­ши­ми є са­ме осін­ні по­сі­ви, у яких ро­сли­ни три­ти­ка­ле кра­ще ре­а­лі­зу­ють свій ге­не­ти­чний по­тен­ці­ал за мор­фо­ло­гі­чни­ми та біо­ло­гі­чни­ми по­ка­зни­ка­ми. Вла­сне в осін­ніх по­сі­вах за се­ре­дні­ми по­ка­зни­ка­ми кіль­кість про­ду­ктив­них сте­бел, озер­не­ність ко­ло­сків, роз­мір зер­на й уро­жай­ність дво­ру­чки ма­ли пе­ре­ва­гу над ве­сня­ни­ми по­сі­ва­ми від­по­від­но, на 39,5%; 35,7; 39,9; 4,0 і 64,3%. За ма­кси­маль­ною вро­жай­ні­стю пе­ре­ви­ще­н­ня в окре­мих лі­ній дво­ру­чок осін­ніх стро­ків сів­би над ве­сня­ним бу­ло ще біль­ше й ста­но­ви­ло 125,4%.

Пер­спе­ктив­ні фор­ми

Зро­ста­н­ня про­ду­ктив­но­сті ози­мих три­ти­ка­ле су­про­во­джу­ва­ло­ся низ­кою не­га­тив­них

тен­ден­цій, най­більш не­ба­жа­ни­ми з яких є зни­же­н­ня ада­птив­них вла­сти­во­стей і біл­ко­во­сті зер­на. Озимі сор­ти три­ти­ка­ле, ство­ре­ні в 70–80-тих ро­ках ХХ ст. в Укра­ї­ні (АД 201, АД 206, АД 3/5 й ін.) пе­ре­ви­щу­ва­ли стан­дар­тні сор­ти пше­ни­ці за вро­жай­ні­стю, стій­кі­стю до хво­роб й умов пе­ре­зи­мів­лі. Слаб­ке мі­сце цих сор­тів — чу­тли­вість їх ге­не­ра­тив­них ор­га­нів до різ­кої змі­ни тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му, осо­бли­во пі­сля ви­хо­ду ро­слин у труб­ку.

Ви­со­ку еко­ло­гі­чну пла­сти­чність ма­ють по­ши­ре­ні в ба­га­тьох кра­ї­нах поль­ські сор­ти три­ти­ка­ле Malno, Grenado, Woltario, Baltico, Zorro й ін. Ада­птив­ність і пла­сти­чність цих сор­тів зу­мов­ле­ні опти­маль­ним по­єд­на­н­ням се­ре­дньої зи­мо­стій­ко­сті, ви­со­кої та ста­біль­ної вро­жай­но­сті, стій­ко­сті до хво­роб, ви­три­ва­ло­сті до ки­слих ґрун­тів. Ре­тель­но ско­ор­ди­но­ва­на про­гра­ма се­ле­кції та еко­ло­гі­чних ви­про­бу­вань за­без­пе­чи­ла поль­ським до­слі­дни­кам ви­хід на пе­ре­до­ві по­зи­ції у сві­ті.

Для за­без­пе­че­н­ня біль­шої син­хрон­но­сті тем­пів он­то­ге­не­зу ро­слин з умо­ва­ми зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща по­трі­бно ство­рю­ва­ти ба­га­то­лі­ній­ні сор­ти, стру­кту­ра яких має бу­ти зба­лан­со­ва­на з ура­ху­ва­н­ням рі­зно­ма­ні­тних ано­ма­лій, що ви­ни­ка­ють про­тя­гом ве­ге­та­ції. Най­біль­шу ада­птив­ну єм­ність ма­ти­муть сор­то­ві по­пу­ля­ції, ком­по­нен­ти яких ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться по­тре­ба­ми, що не збі­га­ю­ться у ча­сі із чин­ни­ка­ми зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща в кри­ти­чні пе­рі­о­ди роз­ви­тку й фор­му­ва­н­ня вро­жаю. Ви­три­ва­лість сор­ту зна­чно зро­стає в ра­зі вклю­че­н­ня до йо­го скла­ду мор­фо­ло­гі­чно одно­рі­дних сі­мей, які сут­тє­во роз­рі­зня­ю­ться за ти­пом роз­ви­тку й ін­ши­ми фі­зіо­ло­го-ге­не­ти­чни­ми вла­сти­во­стя­ми.

Ба­га­то­рі­чний до­свід опра­цю­ва­н­ня гі­бри­дних по­пу­ля­цій від схре­щу­ва­н­ня рі­зних за ти­пом роз­ви­тку ба­тьків­ських форм свід­чить про ре­аль­ні мо­жли­во­сті до­бо­ру ге­но­ти­пів із над­зви­чай­но важ­ко­су­мі­сни­ми озна­ка­ми, до яких у ге­кса­пло­ї­дних три­ти­ка­ле слід за­ра­ху­ва­ти ви­со­ку про­ду­ктив­ність, якість зер­на, зи­мо­стій­кість у по­єд­нан­ні зі зда­тні­стю до ко­ло­сі­н­ня й ви­зрі­ва­н­ня за ве­сня­ної сів­би. Три­ва­лі до­слі­дже­н­ня у цьо­му на­пря­мі спри­я­ли ство­рен­ню кіль­кох пер­спе­ктив­них гі­бри­дних ком­бі­на­цій. Най­біль­шу се­ле­кцій­ну цін­ність ма­ють лі­нії, ві­ді­бра­ні з по­пу­ля­цій від схре­щу­ва­н­ня се­ре­дньо­сте­бло­во­го ози­мо­го сор­ту Ра­ри­тет, що має під­ви­ще­ний по­тен­ці­ал зи­мо­стій­ко­сті та ви­со­ко­які­сну клей­ко­ви­ну, з дво­ру­чка­ми ХАД 7 і ХАД 522, які ми ство­ри­ли ра­ні­ше шля­хом ба­га­то­ра­зо­вих до­бо­рів. У 2014-му та 2015 ро­ках ви­щу се­ре­дню вро­жай­ність по­ка­за­ли по­лі­мор­фні за ти­пом роз­ви­тку біо­ти­пи, що на­лі­чу­ва­ли у сво­є­му скла­ді 24–53% ро­слин, зда­тних до ко­ло­сі­н­ня за ве­сня­ної сів­би. За вро­жай­но­сті зер­на 6,54–9,66 т/га во­ни пе­ре­ви­щи­ли гру­пу ози­мих лі­ній на 0,22–1,06 т/ га. Стан­дар­тний сорт Ра­ри­тет по­сту­пив­ся в се­ре­дньо­му за 2 ро­ки на 0,30–1,05 т/га. От­же, най­біль­ша про­ду­ктив­ність спо­сте­рі­га­лась у по­лі­мор­фних за ти­пом роз­ви­тку сор­тів за на­яв­но­сті в їхньо­му скла­ді близь­ко 25–50% біо­ти­пів, зда­тних до ко­ло­сі­н­ня й ви­зрі­ва­н­ня під час ве­сня­ної сів­би. Го­лов­ною умо­вою кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті та зба­лан­со­ва­но­сті та­кої сор­то­вої си­сте­ми є ви­со­ка про­ду­ктив­ність її аль­тер­на­тив­ної за ти­пом роз­ви­тку ча­сти­ни та зи­мо­стій­кість не ниж­ча за се­ре­дню — ви­ща за се­ре­дню. Сор­то­ва по­пу­ля­ція, по­лі­мор­фна за ти­пом роз­ви­тку, що скла­да­є­ться із се­ре­дньо­сте­бло­вих ози­мих лі­ній і дво­ру­чок у спів­від­но­шен­ні 1:1, успі­шно про­йшла дер­жав­не сор­то­ви­про­бу­ва­н­ня й вклю­че­на до дер­жав­но­го ре­є­стру сор­тів ро­слин, при­да­тних для по­ши­ре­н­ня в Укра­ї­ні з 2016 ро­ку як ози­мий сорт Ні­ка­нор. У ре­зуль­та­ті ці­ле­спря­мо­ва­них до­слі­джень (1983–2016) з удо­ско­на­ле­н­ня ге­кса­пло­ї­дних три­ти­ка­ле аль­тер­на­тив­но­го ти­пу роз­ви­тку сфор­мо­ва­но цін­ний ге­но­фонд дво­ру­чок із під­ви­ще­ною мо­ро­зо- та зи­мо­стій­кі­стю. Кри­ти­чна тем­пе­ра­ту­ра ви­мер­за­н­ня най­кра­щих ге­но­ти­пів аль­тер­на­тив­но­го ти­пу роз­ви­тку ста­но­вить –16,5…–18,5 °С, ози­мо­го стан­дар­тно­го сор­ту три­ти­ка­ле –18,5…–21,0 °С, ярих три­ти­ка­ле –8 °С. Для три­ти­ка­ле аль­тер­на­тив­но­го ти­пу роз­ви­тку спри­я­тли­ві­ши­ми є осін­ні стро­ки сів­би. За рів­нем про­я­ву го­спо­дар­сько цін­них ознак три­ти­ка­ле-дво­ру­чки осін­ньої сів­би ма­ли пе­ре­ва­гу над ве­сня­ни­ми на 35,7–64,3%. Ма­кси­маль­ні по­ка­зни­ки вро­жай­но­сті в окре­мих сор­тів осін­ніх дво­ру­чок пе­ре­ви­щу­ва­ли ве­сня­ний рі­вень на 125,4%.

На дер­жав­ну ре­є­стра­цію про­тя­гом остан­ніх ше­сти ро­ків пе­ре­да­но чо­ти­ри сор­ти три­ти­ка­ле аль­тер­на­тив­но­го та по­лі­мор­фно­го ти­пу роз­ви­тку для ви­вче­н­ня їх в осін­ніх по­сі­вах. Сорт три­ти­ка­ле Ні­ка­нор, по­лі­мор­фний за ти­пом роз­ви­тку, за­ре­є­стро­ва­но для по­ши­ре­н­ня в Укра­ї­ні з 2016 ро­ку як ози­мий. Сор­ти Яро­сла­ва, Пла­стун во­лин­ський і Ти­мо­фій про­хо­дять дер­жав­не ви­про­бу­ва­н­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.