Ко­ре­не­ві гни­лі рі­па­ку

Про­ана­лі­зо­ва­но, за яких умов на рі­па­ку роз­ви­ва­ю­ться ко­ре­не­ві гни­лі та ви­зна­че­но за­хо­ди, що обме­жу­ють дію збу­дни­ків хво­ро­би

The Ukrainian Farmer - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - ТЕ­ТЯ­НА БОНДАР, канд. біол. на­ук Ін­сти­тут за­хи­сту ро­слин

Остан­нім ча­сом роз­ши­рю­ю­ться по­сів­ні пло­щі під ярим й ози­мим рі­па­ком. Ози­мий рі­пак зде­біль­шо­го ви­ро­щу­ють для ви­ро­бни­цтва олії, ярий ма­со­во ви­ко­ри­сто­ву­ють на корм тва­ри­нам або як зе­ле­не до­бри­во.

Су­ча­сні сор­ти да­ють змо­гу отри­му­ва­ти вро­жай яро­го рі­па­ку 20–25 ц/га, ози­мо­го — 35–40 ц/га. Однак фа­кти­чний уро­жай зав­жди ниж­чий на 20% і біль­ший, що зу­мов­ле­но не­до­три­ма­н­ням агро­те­хні­ки, не­які­сним на­сі­н­ням, а та­кож ура­же­н­ням ро­слин збу­дни­ка­ми хво­роб, зокре­ма ко­ре­не­вих гни­лей. Остан­ні спри­чи­ня­ють ґрун­то­ві фі­то­па­то­ген­ні гри­би. Во­ни є в усіх зо­нах зем­ле­роб­ства й по­шко­джу­ють май­же всі куль­тур­ні ро­сли­ни. Що­рі­чні втра­ти вро­жаю від ко­ре­не­вих гни­лей хре­сто­цві­тих куль­тур ста­нов­лять 5–25%, і зде­біль­шо­го че­рез за­ги­бель ро­слин.

На сьо­го­дні на­у­ко­ва та по­пу­ляр­на лі­те­ра­ту­ра за­зна­чає, що з хво­роб ко­ре­не­вої си­сте­ми в по­сі­вах яро­го рі­па­ку тра­пля­ю­ться тіль­ки чорна ніж­ка, а на ози­мо­му ще й ба­кте­ріоз ко­ре­нів. Ува­жа­є­ться, що ма­со­вий роз­ви­ток спо­сте­рі­га­є­ться тіль­ки у фа­зу схо­дів. Та­кож у хво­рих ро­слин жов­ті­ють і за­си­ха­ють сім’ядо­лі й лис­тки, а на сте­блі бі­ля ко­ре­не­вої ший­ки з’яв­ля­є­ться гниль, яка зго­дом по­ши­рю­є­ться на ко­рінь. Осно­ва сте­бла ро­слин (бі­ля ко­ре­не­вої ший­ки) по­тон­шу­є­ться у ви­гля­ді пе­ре­тяж­ки, спри­чи­ня­ю­чи за­ги­бель усі­єї ро­сли­ни. У во­ло­гу по­го­ду та­кі ура­же­ні мі­сця вкри­ва­ю­ться сі­ру­ва­то-бі­лим па­ву­тин­ним на­льо­том гри­бно­го мі­це­лію. Збу­дни­ка­ми хво­ро­би за­зна­ча­ю­ться ґрун­то­ві гри­би ро­дин Pythium Pringsh., Rhizoctonia DC, Olpidium (A. Braun) J. Schröt.

Про­те та­ка ін­фор­ма­ція про хво­ро­бу є за­ста­рі­лою. Сво­го ча­су її пе­ре­не­сли з опи­су вже до­слі­дже­но­го, по­ді­бно­го за сим­пто­ма­ми за­хво­рю­ва­н­ня на ро­сли­ні ка­пу­сти бі­ло­го­ло­вої, що та­кож на­ле­жить до ро­ди­ни хре­сто­цві­тих. Основ­ни­ми від­мін­но­стя­ми є те, що ро­сли­ни ка­пу­сти ги­нуть не від за­гни­ва­н­ня ко­рі­н­ня, а че­рез те, що по­тон­ше­на ко­ре­не­ва ший­ка ви­крив­лю­є­ться й ла­ма­є­ться в пе­рі­од фор­му­ва­н­ня над­зем­ної ма­си. Це яви­ще є ха­ра­ктер­ним за ви­ро­щу­ва­н­ня ка­пу­сти в те­пли­ці за ви­со­кої во­ло­го­сті й тем­пе­ра­ту­ри.

Крім то­го, в за­кор­дон­них лі­те­ра­тур­них дже­ре­лах під на­звою чор­ної ніж­ки (англ. black leg) зга­ду­є­ться зов­сім ін­ше за­хво­рю­ва­н­ня — фо­моз, яке спри­чи­ня­ють Leptosphaeria maculans Ces. & De Not. із кла­су Ascomycetes і яке про­яв­ля­є­ться в основ­но­му на над­зем­ній при­ко­ре­не­вій ча­сти­ні сте­бла. А ін­фор­ма­ція про ко­ре­не­ві гни­лі рі­па­ку є ду­же обме­же­на.

Однак на­ши­ми до­слі­дже­н­ня­ми про­тя­гом 2003–2008 рр. і у 2013 ро­ці в Ки­їв­ській і Хмель­ни­цькій обла­стях у ро­ки з під­ви­ще­ною во­ло­гі­стю в ран­ньо­ве­сня­ний пе­рі­од бу­ло спо­сте­ре­же­но по­ши­ре­н­ня ко­ре­не­вих гни­лей у по­сі­вах яро­го рі­па­ку до 36,4%, а ін­тен­сив­ність роз­ви­тку хво­ро­би до­ся­га­ла 25,8%, що свід­чить про не­об­хі­дність ви­вче­н­ня цьо­го пи­та­н­ня.

Про­я­ви ко­ре­не­вих гни­лей

От­же, ко­ре­не­ві гни­лі рі­па­ку за­ле­жно від збу­дни­ків, які їх спри­чи­ня­ють, ма­ють низ­ку про­я­вів. У фа­зу роз­ви­тку від по­яви схо­дів до чо­ти­рьох ли­сто­чків близь­ко 20% ро­слин ма­ють озна­ки пі­ті­о­зної ко­ре­не­вої гни­лі: ко­ре­не­ва ший­ка по­тон­ше­на, ко­ри­чне­ва, ін­ко­ли не­за­барв­ле­на. Ро­сли­ни від­ста­ють у ро­сті, жов­ті­ють або пов­ні­стю вси­ха­ють. У ра­зі силь­но­го ура­же­н­ня во­ни май­же зав­жди ги­нуть, чим і зу­мов­ле­но зрі­дже­н­ня по­сі­вів (фо­то 1). Збу­дни­ком хво­ро­би є гри­би ро­ду Pythium (у 80% зраз­ків), се­ред яких най­ча­сті­ше зу­стрі­чав­ся вид Pythium ultimum var. ultimum Trow. (75%). Під час об­сте­же­н­ня тка­нин ро­слин під мі­кро­ско­пом зна­йде­но ма­су оо­спор (фо­то 2).

Зна­чно рід­ше тра­пля­ли­ся пред­став­ни­ки ро­дів Fusarium Link, Rhizoctonia DC, Alternaria Nees.

На на­сту­пних ета­пах роз­ви­тку ро­слин уна­слі­док змі­цне­н­ня ко­ре­не­вої си­сте­ми гри­би ро­ду Pythium не мо­жуть спри­чи­ня-

ти за­ги­бель ро­слин (їх чи­сель­ність не біль­ше від 25–30% за­галь­ної чи­сель­но­сті збу­дни­ків), але, як агре­сив­ні­ший вид, ці гри­би зда­тні ура­жу­ва­ти жи­ві клі­ти­ни ко­рі­н­ня, чим спри­я­ють про­ни­кнен­ню ін­ших гри­бів ро­ду Fusarium (Fusarium avenaceum (Fr.) Sacc, F. oxysporum Schlecht., F. solani (Mart.) Sacc., F. sambucinum var. minus Wollenw.) (фо­то 3), що ста­нов­лять 59–75% за­галь­ної чи­сель­но­сті. Та­кож є пред­став­ни­ки гру­пи Mycelia sterilia, зокре­ма Thanatephorus cucumeris (A.B. Frank) Donk, ві­до­мий як Rhizoctonia solani J.G. Kühn (16–24%).

За та­ко­го ком­пле­ксно­го ура­же­н­ня роз­ви­ток хво­ро­би спри­чи­няє рі­зні сим­пто­ми на го­лов­но­му ко­ре­ні у ви­гля­ді ви­ра­зок, за­гни­ва­н­ня тка­нин (фо­то 4), від­ми­ра­н­ня вто­рин­них ко­рін­ців. Усе це при­зво­дить до за­трим­ки ро­сту ро­сли­ни, за­галь­но­го осла­бле­н­ня, а в ра­зі силь­но­го сту­пе­ня роз­ви­тку — до за­ги­бе­лі ро­слин.

Якщо в ком­пле­ксі збу­дни­ків пе­ре­ва­жа­ють гри­би ро­ду Rhizoctonia (фо­то 5), то хво­ро­ба роз­ви­ва­ти­ме­ться ха­ра­ктер­но до ко­ри­чне­вої кіль­це­вої гни­лі (на­зва пе­ре­не­се­на з іно­зем­них дже­рел — англ. brown girdling root rot). Спо­ча­тку основ­на ча­сти­на ура­же­них ро­слин має дрі­бні дов­гу­ва­ті тем­но-ко­ри­чне­ві пля­ми, що роз­та­шо­ва­ні одна бі­ля одної, окіль­цьо­ву­ю­чи та­ким чи­ном ко­рінь (фо­то 6). У ра­зі їх зли­ва­н­ня від­бу­ва­є­ться за­гни­ва­н­ня го­лов­но­го ко­ре­ня. До­сить швид­ко він руй­ну­є­ться й ли­ша­є­ться тіль­ки ко­нус

зав­довж­ки до 2–3 см (фо­то 7). Та­кі ро­сли­ни лег­ко ви­сми­ку­ю­ться із зем­лі. Во­ни чу­тли­ві до по­су­хи й ви­ля­га­ють від силь­но­го по­ри­ву ві­тру. У де­яких ви­пад­ках ви­ще мі­сця ушко­дже­н­ня мо­же утво­рю­ва­ти­ся вто­рин­на ко­ре­не­ва си­сте­ма, але ро­сли­ни ли­ша­ю­ться при­гні­че­ни­ми і не в змо­зі нор­маль­но роз­ви­ва­ти­ся. Та­кі ро­сли­ни де­який час мо­жуть пе­ре­бу­ва­ти в по­сі­вах, не від­рі­зня­ю­чись від здо­ро­вої ро­сли­ни, але та­кі ушко­дже­н­ня не до­зво­ля­ють сфор­му­ва­ти ви­со­ко­які­сний уро­жай, на­сі­н­ня утво­рю­є­ться дрі­бне, щу­пле, лег­ко­ва­го­ве.

Спри­я­тли­ві умо­ви для по­яви гни­лей

При­чи­ною ко­ре­не­вих гни­лей є не ли­ше ґрун­то­ві гри­би, а й не­спри­я­тли­ві умо­ви роз­ви­тку схо­дів. Най­біль­ше хво­ро­ба роз­ви­ва­є­ться за на­дли­шку во­ло­ги, зокре­ма, в по­єд­нан­ні з ви­со­кою тем­пе­ра­ту­рою або в ра­зі утво­ре­н­ня в пе­рі­од схо­дів на по­верх­ні ґрун­ту кір­ки, чи на важ­ких і ки­слих ґрун­тах. Ко­ре­не­ві гни­лі біль­шою мі­рою про­яв­ля­ю­ться на за­гу­ще­них по­сі­вах, то­му збіль­ше­н­ня нор­ми ви­сі­ву на­сі­н­ня не розв’язує про­бле­ми.

Слід зва­жи­ти на по­пе­ре­дни­ків, адже ві­до­мо, що на сої, зер­но­во­му го­ро­сі, бо­бах ви­яв­ле­ні фу­за­рі­о­зна, афа­но­мі­це­тна, пі­ті­о­зна, ри­зо­кто­ні­о­зна, аско­хі­то­зна й ін­ші гни­лі, збу­дни­ки яких та­кож мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся й на рі­па­ку.

По­я­ві ко­ре­не­вих гни­лей спри­яє й ушко­дже­н­ня рі­па­ку бу­ря­ко­вою ци­сто­у­во­рю­валь­ною не­ма­то­дою — Heterodera schachtii. Так, до­слід, у яко­му пе­ре­ві­ре­но вплив H. schachtii на роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей, під­твер­див, що за на­яв­но­сті бу­ря­ко­вої не­ма­то­ди по­ши­ре­н­ня та роз­ви­ток хво­ро­би на при­ро­дно­му ін­фе­кцій­но­му фо­ні, який мі­стить ком­плекс збу­дни­ків, збіль­шу­є­ться вдві­чі. А на ін­фе­кцій­но­му фо­ні, де бу­ли види ро­ду Fusarium, під­ви­щу­вав­ся роз­ви­ток хво­ро­би в 1,2–1,4 ра­за.

Спе­ци­фі­ка па­ра­зи­ти­зму збу­дни­ків ко­ре­не­вих гни­лей, їхня зда­тність ура­жу­ва­ти ро­сли­ни на всіх ета­пах ор­га­но­ге­не­зу, стрім­кий роз­ви­ток у тка­ни­нах ро­слин, зда­тність утво­рю­ва­ти за опти­маль­них умов у ве­ли­че­зній кіль­ко­сті ре­про­ду­ктив­не спо­ро­но­ше­н­ня та три­ва­лий час збе­рі­га­ти­ся в ґрун­ті оо­спо­ра­ми, хла­мі­до­спо­ра­ми, скле­ро­ці­я­ми ство­рю­ють зна­чні тру­дно­щі в бо­роть­бі із ці­єю хво­ро­бою.

От­же, за­без­пе­чи­ти за­хист ли­ше одним агро­те­хні­чним або хі­мі­чним за­хо­дом не­мо­жли­во. Ду­же ва­жли­во в ком­пле­ксі до­три­му­ва­тись агро­те­хні­ки ви­ро­щу­ва­н­ня, нор­ми ви­сі­ву на­сі­н­ня, а у во­ло­гі прохо­ло­дні ро­ки або на важ­ких ґрун­тах про­тру­ю­ва­ти на­сі­н­ня або оби­ра­ти вже під­го­тов­ле­не на­сі­н­ня.

Фо­то 1. Пі­ті­о­зна ко­ре­не­ва гниль — пе­ре­тяж­ки та за­гни­ва­н­ня ко­ре­не­вої ший­ки

Фо­то 2. Оо­спо­ри Pythium ultimum var. ultimum у тка­ни­нах ко­ре­нів під мі­кро­ско­пом

АВБГФо­то 3. Зов­ні­шній ви­гляд ма­кро­ко­ні­дій F. avenaceum (А), F. oxysporum (Б), F. sambucinum var. minus (В), F. solani (Г) (× 200)

Фо­то 4. Ви­раз­ки та за­гни­ва­н­ня на ко­ре­нях

Фо­то 6. Ко­ри­чне­ва кіль­це­ва гниль

Фо­то 5. Клі­ти­ни мі­це­лію та скле­ро­ці­їв Rhizoctonia solani під мі­кро­ско­пом

Фо­то 5. Клі­ти­ни мі­це­лію та скле­ро­ці­їв Rhizoctonia solani під мі­кро­ско­пом

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.