Осін­ній во­рог пше­ни­ці

По­ру­ше­н­ня те­хно­ло­гії ви­ро­щу­ва­н­ня ози­мої пше­ни­ці при­зво­дить до за­ра­же­н­ня по­сі­вів хлі­бним ту­ру­ном. Це за­гро­жує втра­та­ми до тре­ти­ни вро­жаю

The Ukrainian Farmer - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - МИ­КО­ЛА СЕКУН, д-р с.-г. на­ук Ін­сти­тут за­хи­сту ро­слин НААНУ Спі­вав­тор: Ві­кто­рія Бе­ре­зов­ська-бри­гас, канд. с.-г. на­ук

Уна­слі­док різ­ко­го збіль­ше­н­ня площ по­сі­вів со­ня­шни­ку, рі­па­ку, ку­ку­ру­дзи, а та­кож си­сте­ма­ти­чно­го за­пі­зне­н­ня зі зби­ра­н­ням остан­ньої, склад по­пе­ре­дни­ків пше­ни­ці ози­мої істо­тно по­гір­шу­є­ться й ча­сти­на її площ роз­мі­щу­ва­ти­ме­ться по стер­но­вих по­пе­ре­дни­ках. Во­ни ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться три­ва­лим (40–60 днів) пі­сля­зби­раль­ним пе­рі­о­дом, що за­без­пе­чує своє­ча­сний обро­бі­ток ґрун­ту, вне­се­н­ня до­брив, на­ко­пи­че­н­ня во­ло­ги у верх­ніх ша­рах для одер­жа­н­ня схо­дів в опти­маль­ні стро­ки. Однак їм при­та­ман­ний і сер­йо­зний не­до­лік — ма­со­ве роз­мно­же­н­ня хлі­бно­го ту­ру­на. Са­ме він ін­тен­сив­но роз­мно­жу­є­ться за на­яв­но­сті на по­лях пі­сля­зби­раль­них ре­шток со­ло­ми й зер­на. Під со­ло­мою з’яв­ля­ю­ться ді­лян­ки з під­ви­ще­ною во­ло­гі­стю ґрун­ту, ку­ди жу­ки зби­ра­ю­ться для від­кла­да­н­ня яєць. Про­ро­ста­н­ня па­да­ли­ці зер­на за­без­пе­чує кор­мом ли­чи­нок, що від­ро­джу­ю­ться до по­яви схо­дів. Ко­ли та­кі умо­ви про­тя­гом двох ро­ків не змі­ню­ю­ться, то чи­сель­ність шкі­дни­ка зро­стає в де­ся­тки ра­зів, що при­зво­дить до пе­ре­сі­ва­н­ня або під­сі­ва­н­ня пше­ни­ці ін­ши­ми куль­ту­ра­ми.

Умо­ви для роз­ви­тку шкі­дни­ка

Хлі­бний ту­рун окрім пше­ни­ці по­шко­джує та­кож ін­ші види зер­но­вих куль­тур (ячмінь, овес, жи­то, ку­ку­ру­дзу), а зі зла­ко­вих трав — тон­ко­ніг, ти­мо­фі­їв­ку, су­дан­ську тра­ву, жи­тняк.

За ме­тео­ро­ло­гі­чни­ми умо­ва­ми ви­зна­че­но окре­мі зо­ни по­ши­ре­н­ня та шкі­дли­во­сті ту­ру­на:

• зо­на ма­со­во­го роз­мно­же­н­ня й по­стій­ної шкі­дли­во­сті охо­плює ра­йо­ни, де тем­пе­ра­ту­ра ґрун­ту на гли­би­ні 20–30 см не бу­ває ниж­чою за -2 °С (За­по­різь­ка, До­не­цька, Ми­ко­ла­їв­ська, Лу­ган­ська, Хер­сон­ська, Оде­ська обла­сті);

• до зо­ни під­ви­ще­ної чи­сель­но­сті й пе­рі­о­ди­чної шкі­дли­во­сті вхо­дять ра­йо­ни, де тем­пе­ра­ту­ра ґрун­ту на гли­би­ні 20–30 см не зни­жу­є­ться до –3°С (Дні­про­пе­тров­ська, Кі­ро­во­град­ська, Хар­ків­ська обла­сті);

• зо­на низь­кої чи­сель­но­сті й слаб­кої шкі­дли­во­сті — пів­ден­ні обла­сті Лі­со­сте­пу (Він­ни­цька, Чер­ка­ська, Ки­їв­ська, Хмель­ни­цька).

Основ­ної шко­ди по­сі­вам пше­ни­ці ози­мої зав­да­ють ли­чин­ки в пе­рі­од схо­дів. Сту­пінь по­шко­дже­но­сті ро­слин ви­зна­ча­є­ться за рів­нем чи­сель­но­сті й ві­ком ли­чи­нок, а та­кож ста­ном роз­ви­тку ро­слин, по­го­дни­ми умо­ва­ми під час жив­ле­н­ня шкі­дни­ка. Ми вста­но­ви­ли кри­те­рії шкі­дли­во­сті ли­чи­нок для Сте­по­вої зо­ни (та­бли­ця).

Ха­ра­ктер по­шко­дже­н­ня по­сі­вів за­ле­жить та­кож від сту­пе­ня за­се­ле­но­сті ту­ру­ном і мо­же ма­ти осе­ред­ко­вий ви­гляд, ко­ли ро­сли­ни на по­лях зни­щу­ю­ться пов­ні­стю на пло­щі від одно­го до кіль­кох ме­трів ква­дра­тних; ди­фу­зний — ко­ли окре­мі ро­сли­ни рів­но­мір­но по­шко­джу­ю­ться по всій пло­щі по­ля; тре­тій тип по­шко­джень, ко­ли за ди­фу­зно­го по­шко­дже­н­ня ро­слин по всьо­му по­лю утво­рю­ю­ться осе­ред­ки з пов­ні­стю зни­ще­ни­ми ро­сли­на­ми на пло­щі від одно­го до кіль­кох со­тень ква­дра­тних ме­трів.

Осе­ред­ко­вий ха­ра­ктер по­шко­дже­н­ня по­сі­вів ли­чин­ка­ми спо­сте­рі­га­є­ться, ко­ли в сі­во­змі­нах пі­сля зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур ви­сі­ва­ють про­са­пні, зер­но­бо­бо­ві й ін­ші куль­ту­ри, які не по­шко­джує ту­рун.

Ди­фу­зне зрі­дже­н­ня мо­же спо­сте­рі­га­ти­ся в ро­ки з до­ста­тньою для ін­тен­сив­но­го ку­ще­н­ня ози­мих кіль­кі­стю опа­дів, на по­лях по­втор­но­го ви­сі­ву зер­но­вих куль­тур у ра­зі зна­чних втрат зер­на в пе­рі­од зби­ра­н­ня вро­жаю, а та­кож на по­лях із пло­ско­рі­зним і по­ли­це­вим обро­бі­тка­ми ґрун­ту.

У ви­ро­бни­цтві за­зви­чай ува­гу звер­та­ють на осе­ред­ки зі зни­ще­ни­ми ту­ру­ном ро­сли­на­ми, то­ді як зрі­дже­н­ня по­сі­вів по всьо­му по­лі ча­сто при­зво­дить до зна­чно біль­ших утрат уро­жаю. Ли­чин­ки за­ле­жно від по­го­дних умов по­сів­но­го й пі­сля­по­сів­но­го пе­рі­о­дів з’яв­ля­ю­ться на по­сі­вах ози­ми­ни в рі­зних фа­зах роз­ви­тку ро­слин. За­ле­жно від цьо­го змі­ню­є­ться і їхня шкі­дли­вість. Так, на­при­клад, 10%-ве зрі­дже­н­ня по­сі­вів у фа­зу схо­дів — тре­тьо­го лис­тка спо­сте­рі­га­є­ться за чи­сель­но­сті ли­чи­нок пер­шо­го ві­ку 30–45 або 8–12 дру­го­го ві­ку на 1 м², то­ді як у фа­зу ку­ще­н­ня — 70–90 або 20–25 осо­бин на 1 м² від­по­від­но. Зи­му­ють за­зви­чай ли­чин­ки рі­зних ві­ків, але пе­ре­ва­жно дру­го­го-тре­тьо­го ві­ку в ґрун­ті на гли­би­ні 20–40 см. Спів­ві­дно­ше­н­ня ві­ко­во­го ста­ну за­ле­жить від во­ло­го­сті ґрун­ту на пе­рі­од від­ро­дже­н­ня: в умо­вах осін­ньої по­су­хи пе­ре­ва­жа­ють ли­чин­ки дру­го­го ві­ку, а за опти­маль­ної во­ло­го­сті ґрун­ту — тре­тьо­го. Та­кож мо­жуть пе­ре­зи­мо­ву­ва­ти яй­ця та жу­ки.

Тем­пе­ра­ту­ру ниж­чу за 0 °С ли­чин­ки ви­три­му­ють по­га­но, хо­ча зда­тні жи­ви­ти­ся на­віть під сні­го­вим по­кри­вом. Ли­чин­ки, що за­кін­чи­ли жив­ле­н­ня, мо­жуть ви­три­му­ва­ти тем­пе­ра­ту­ру до –2…–3 °С по­над два мі­ся­ці й на­да­лі від­но­ви­ти нор­маль­ний роз­ви­ток. Ли­чин­ки, що ще хар­чу­ю­ться, по­чи­на­ють ги­ну­ти за тем­пе­ра­ту­ри –4 °С про­тя­гом чо­ти­рьох го­дин.

Жив­ле­н­ня ли­чи­нок на­ве­сні роз­по­чи­на­є­ться пі­сля роз­мер­за­н­ня ґрун­ту й три­ває 5–7 ти­жнів (фа­за пше­ни­ці — ве­сня­не ку­щі­н­ня — ви­хід ро­слин у труб­ку).

Ви­зна­че­н­ня мо­мен­ту по­ча­тку про­нім­фаль­ної ста­дії (ту­рун пе­ред за­ляль­ку­ва­н­ням пе­ре­бу­ває кіль­ка днів у ста­дії

про­нім­фи) є ва­жли­вим для вста­нов­ле­н­ня стро­ків при­пи­не­н­ня хі­мі­чних обро­бок по­сі­вів про­ти ли­чи­нок. Йо­го мо­жна ви­зна­чи­ти за змі­ною ко­льо­ру: ли­чин­ки, що ще жив­ля­ться, тем­но-сі­рі або зе­ле­ні, а ті, що вже за­кін­чи­ли жив­ле­н­ня, — кре­мо­ві або жов­ту­ва­ті.

Ли­чин­ки на­бу­ли низ­ки при­сто­со­ва­них ре­а­кцій, які ви­зна­ча­ють їх ви­жи­ва­н­ня. До них мо­жуть на­ле­жа­ти зда­тність жи­ви­тись і роз­ви­ва­ти­ся за по­рів­ня­но низь­ких тем­пе­ра­тур (+10 °С), а та­кож існу­ва­ти три­ва­лий час (до 16–25 днів) без кор­му пі­сля ви­пло­дже­н­ня.

За­ляль­ко­ву­є­ться хлі­бний ту­рун у ґрун­ті на гли­би­ні від 20–30 до 50–70 см на­при­кін­ці кві­тня — на по­ча­тку трав­ня. Ви­хід жу­ків із ґрун­ту збі­га­є­ться з пе­рі­о­дом фор­му­ва­н­ня зер­на, а ма­со­вий — із фа­зою мо­ло­чної сти­гло­сті. У цей пе­рі­од во­ни актив­но жив­ля­ться зер­ном у ко­ло­сі. За до­бу один жук з’їдає до 30 мг зер­на, а за весь пе­рі­од мо­же по­шко­ди­ти до 50–60 зе­рен. Крім то­го, жу­ки ви­би­ва­ють із ко­ло­са ба­га­то не­по­шко­дже­но­го зер­на. Ін­тен­сив­не жив­ле­н­ня жу­ків від­бу­ва­є­ться за тем­пе­ра­ту­ри +18…+24 °С, що в пів­ден­них ра­йо­нах при­па­дає на 6:00–10:00 та 17:00–20:00 год до­би (ци­ми осо­бли­во­стя­ми ви­зна­ча­є­ться строк об­при­ску­ва­н­ня по­сі­вів). Удень во­ни хо­ва­ю­ться в рі­зних схо­ви­щах.

У спе­ко­тний по­су­шли­вий пе­рі­од жу­ки пе­ре­бу­ва­ють у ста­ні лі­тньої ді­а­па­у­зи в ґрун­ті й з’яв­ля­ю­ться зно­ву тіль­ки на­при­кін­ці сер­пня — на по­ча­тку ве­ре­сня за спри­я­тли­вих умов зво­ло­же­н­ня ґрун­ту (ви­па­да­н­ня до­щів). Са­ми­ці від­кла­да­ють яй­ця в ґрунт на гли­би­ну 3–10 см. Одна осо­би­на про­ду­кує 50–70 яєць, ма­кси­мум 170–270 шт. Пе­рі­од від­кла­да­н­ня яєць три­ває 2–3 мі­ся­ці — за­зви­чай із кін­ця ли­пня до жов­тня. Ви­пло­дже­н­ня ли­чи­нок від­бу­ва­є­ться за­ле­жно від умов зво­ло­же­н­ня ґрун­ту з кін­ця сер­пня до на­ста­н­ня за­мо­роз­ків, а їх чи­сель­ність за­ле­жить від кіль­ко­сті опа­дів у черв­ні-сер­пні.

На осно­ві осо­бли­во­стей роз­мно­же­н­ня хлі­бно­го ту­ру­на за­ле­жно від тем­пе­ра­ту­ри й во­ло­го­сті ґрун­ту мо­жна про­гно­зу­ва­ти йо­го по­тен­цій­ну чи­сель­ність і шкі­дли­вість. По­мір­но те­пла по­го­да в сер­пні (се­ре­дня тем­пе­ра­ту­ра по­ві­тря +19…+24 °С, опа­дів по­над 30–40 мм) спри­я­ють ви­со­кій пло­дю­чо­сті жу­ків, ма­со­во­му від­кла­дан­ню яєць у се­ре­ди­ні — на­при­кін­ці сер­пня. Зи­му­ва­ти­муть ли­чин­ки тре­тьо­го ві­ку, які до­бре ви­три­ма­ють низь­ку тем­пе­ра­ту­ру. Чи­сель­ність шкі­дни­ків різ­ко під­ви­щи­ться, а шкі­дли­вість ли­чи­нок про­я­ви­ться во­се­ни.

По­су­ха в сер­пні-ве­ре­сні за­без­пе­чує від­су­тність па­да­ли­ці. Від­кла­да­н­ня яєць по­чне­ться тіль­ки пі­сля ви­па­ді­н­ня опа­дів, що зу­мо­вить різ­ке зни­же­н­ня пло­дю­чо­сті жу­ків і чи­сель­но­сті ли­чи­нок. За та­ких умов зи­му­ють ли­чин­ки 1–2 ві­ку, ве­ли­ка за­ги­бель їх у пе­рі­од зи­мів­лі; основ­на шкі­дли­вість ли­чи­нок ве­сною.

Для про­гно­зу­ва­н­ня ста­ну по­пу­ля­ції хлі­бно­го ту­ру­на й ухва­ле­н­ня рі­ше­н­ня що­до до­ціль­но­сті про­ве­де­н­ня актив­них за­хи­сних за­хо­дів по­трі­бно зна­ти чи­сель­ність шкі­дни­ка, яку ви­зна­ча­ють ме­то­дом ґрун­то­вих роз­ко­пок на ді­лян­ках пло­щею 0,25 м² (50 × 50 × 30 см). Пер­ше осін­нє об­сте­же­н­ня про­во­дять на по­лях, які пла­ну­ють під сів­бу пше­ни­ці ози­мої та по стер­ньо­во­му по­пе­ре­дни­ку, для ви­зна­че­н­ня що­до по­тре­би про­ве­де­н­ня пе­ре­д­по­сів­ної оброб­ки на­сі­н­ня ін­се­кти­ци­да­ми. Дру­ге — пі­сля по­яви схо­дів для ви­зна­че­н­ня по­тре­би й стро­ків про­ве­де­н­ня на­зем­но­го об­при­ску­ва­н­ня.

Ве­сня­не об­сте­же­н­ня про­во­дять від­ра­зу пі­сля від­нов­ле­н­ня ве­ге­та­ції ро­слин по­сі­вів, за­се­ле­них во­се­ни шкі­дни­ком. У ре­зуль­та­ті роз­ко­пок уста­нов­лю­ють чи­сель­ність ли­чи­нок, їх ві­ко­вий склад на мо­мент об­сте­же­н­ня, ха­ра­ктер за­се­ле­н­ня по­сі­вів. Си­сте­ма за­хи­сту пше­ни­ці ози­мої, ін­ших зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур від ту­ру­на ба­зу­є­ться на осно­ві об’єд­на­н­ня ор­га­ні­за­цій­но-го­спо­дар­ських, агро­те­хні­чних і хі­мі­чних за­хо­дів за схе­мою: здій­сне­н­ня агро­те­хні­чних за­хо­дів, що ство­рю­ють най­спри­я­тли­ві­ші умо­ви для ро­сту й роз­ви­тку ро­сли­ни й умо­ви не­спри­я­тли­ві — для роз­мно­же­н­ня шкі­дни­ка; за­сто­су­ва­н­ня ін­се­кти­ци­дів для за­хи­сту в най­ура­зли­ві­ший пе­рі­од роз­ви­тку куль­ту­ри — схо­ди.

Бо­роть­ба й про­фі­ла­кти­чні за­хо­ди

Найе­фе­ктив­ні­ши­ми еле­мен­та­ми си­сте­ми мо­жуть бу­ти:

• пра­виль­ний під­бір по­лів під пше­ни­цю ози­му за по­пе­ре­дни­ка­ми. Уни­кне­н­ня по­втор­них по­сі­вів на то­му са­мо­му мі­сці. Кіль­кість по­сів­них ма­си­вів куль­ту­ри по ко­ло­со­вих по­пе­ре­дни­ках у сі­во­змі­ні не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 15% за­галь­ної пло­щі зер­но­вих;

• ви­сів ви­со­ко­які­сно­го по­сів­но­го ма­те­рі­а­лу в допу­сти­мо пі­зні для зо­ни стро­ки;

• за­сто­су­ва­н­ня мі­не­раль­них до­брив, зба­лан­со­ва­них за еле­мен­та­ми жив­ле­н­ня, і ре­гу­ля­то­рів ро­сту ро­слин;

• роз­діль­не зби­ра­н­ня вро­жаю зі швид­ким під­бо­ром й обмо­ло­том вал­ків, про­ве­де­н­ня жнив у сти­слі стро­ки з мі­ні­маль­ни­ми втра­та­ми зер­на для уни­кне­н­ня па­да­ли­ці;

• ви­ве­зе­н­ня со­ло­ми для скир­ту­ва­н­ня;

• лу­ще­н­ня стер­ні від­ра­зу пі­сля обмо­ло­ту й ра­н­ня гли­бо­ка оранка.

У ра­зі роз­мі­ще­н­ня пше­ни­ці ози­мої пі­сля стер­но­вих по­пе­ре­дни­ків за до­ста­тньої во­ло­го­сті ґрун­ту (не ниж­чої за 14–16%) на гли­би­ні за­гор­та­н­ня на­сі­н­ня, а та­кож якщо чи­сель­ність хлі­бно­го ту­ру­на очі­ку­є­ться до­сить ви­со­кою, ефе­ктив­ною мо­же бу­ти пе­ре­д­по­сів­на оброб­ка на­сі­н­ня си­стем­ни­ми ін­се­кти­ци­да­ми. Та­ку оброб­ку про­во­дять одно­ча­сно з про­труй­ни­ком-фун­гі­ци­дом у ра­зі, ко­ли до скла­ду пре­па­ра­ту не вхо­дить фун­гі­цид.

Для су­ціль­но­го або ви­бір­ко­во­го об­при­ску­ва­н­ня по­сі­вів про­ти ли­чи­нок ре­ко­мен­до­ва­но низ­ку ін­се­кти­ци­дів. Пер­спе­ктив­ним є ви­ко­ри­ста­н­ня су­мі­шей пре­па­ра­тів рі­зних хі­мі­чних груп: Акта­ра + Ка­ра­те; Акта­ра + Бі 58 Но­вий; Бі 58 Но­вий + Ка­ра­те. Та­кі су­мі­ші за­без­пе­чу­ють дов­го­три­ва­лість за­хи­сної дії та ви­со­ку по­ча­тко­ву то­кси­чність.

Зва­жа­ю­чи на ні­чний ха­ра­ктер жив­ле­н­ня ли­чи­нок, для отри­ма­н­ня ма­кси­маль­но­го за­хи­сно­го ефе­кту об­при­ску­ва­н­ня по­сі­вів слід про­во­ди­ти в на­две­чір­ні го­ди­ни. Во­се­ни в пе­рі­од схо­ди — по­ча­ток ку­ще­н­ня по­сі­ви слід обро­бля­ти за чи­сель­но­сті ли­чи­нок 2–3, а на­ве­сні з по­нов­ле­н­ням ве­ге­та­ції (фа­за ку­щі­н­ня) — 3–4 осо­би­ни на 1 м².

Від жу­ків хлі­бно­го ту­ру­на у фа­зу мо­ло­чної сти­гло­сті зер­на одно­ча­сно з хі­мі­чни­ми оброб­ка­ми по­сі­ви пше­ни­ці за­хи­ща­ють і від ли­чи­нок шкі­дли­вої че­ре­па­шки, пше­ни­чно­го три­пса, по­пе­лиць.

У ра­зі пе­ре­сі­ва­н­ня пше­ни­ці че­рез силь­не зрі­дже­н­ня по­сі­вів не слід до­пу­ска­ти по­втор­ний ви­сів ярих ко­ло­со­вих, ку­ку­ру­дзи, якщо ли­чин­ки ще не за­кін­чи­ли жив­ле­н­ня. На та­ких по­лях до­пу­ска­є­ться ви­сів бо­бо­вих, со­ня­шни­ку, ба­штан­них, рі­па­ку яро­го. Слід пам’ята­ти, що з ін­се­кти­ци­да­ми по­трі­бно пра­цю­ва­ти від­по­від­но до ви­мог су­ча­сних те­хно­ло­гій і те­хні­ки без­пе­ки.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.