Опти­маль­ний ба­ланс

За ко­ро­ткий пе­рі­од го­спо­дар­ство, що по­чи­на­ло пра­цю­ва­ти з 24 га ріл­лі, ста­ло одним із най­по­ту­жні­ших в обла­сті

The Ukrainian Farmer - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - ЛЮ­ДМИ­ЛА МО­РО­ЗО­ВА

ПАТ «АТП-15339» на аграр­ній ма­пі Пол­тав­щи­ни з’яви­ло­ся ли­ше п’ять ро­ків то­му, але за та­кий ко­ро­ткий час під­при­єм­ство швид­ко на­ро­сти­ло зе­мель­ний банк від 24 до 6,5 тис ге­кта­рів. Які­сні по­ка­зни­ки не по­сту­па­ю­ться кіль­кі­сним: усі куль­ту­ри, що в го­спо­дар­стві ви­ро­щу­ють на орен­до­ва­них зем­лях, від­дя­чу­ють ви­со­ко­кла­сни­ми вро­жа­я­ми. Про шлях під­при­єм­ства від аграр­но­го но­ва­чка до лі­де­ра сіль­го­спви­ро­бни­цтва роз­по­вів го­лов­ний агро­ном Ми­ко­ла Ча­сник.

Ми­ко­ло Ві­кто­ро­ви­чу, звід­ки та­ка де­що не­зви­чна на­зва для сіль­сько­го­спо­дар­сько­го під­при­єм­ства?

— Та все про­сто: ми ра­ні­ше (та й те­пер) пра­цю­ва­ли в па­са­жир­ських ав­то­пе­ре­ве­зе­н­нях. П’ять ро­ків то­му на­шо­му ди­ре­кто­ро­ві Ан­дрію Удо­ви­чен­ку, який, до ре­чі, ро­дом із су­сі­дньо­го з на­шим Зінь­ко­вом се­ла, за­про­по­ну­ва­ли взя­ти в орен­ду 24 ге­кта­ри зем­лі. Так роз­по­чав­ся наш сіль­сько­го­спо­дар­ський бі­знес.

Ра­ні­ше в ра­йо­ні бу­ло як: за один пай орен­да­рі да­ва­ли се­ля­нам тон­ну зер­на — не біль­ше. Тоб­то фа­кти­чно в лю­дей зем­лю за­би­ра­ли за­дар­ма. На­то­мість наш ди­ре­ктор за­про­по­ну­вав ін­шу схе­му: за пай да­є­мо се­ля­нам три тон­ни зер­на, на­да­є­мо рі­зні по­слу­ги з обро­бі­тку зе­мель­них на­ді­лів, під­при­єм­ство ре­а­лі­зує їм за піль­го­ви­ми ці­на­ми цу­кор, олію, мед то­що й на­віть час­тко­во опла­чує пу­тів­ки в мі­сце­вий са­на­то­рій «Со­сно­вий бір». На той час ці умо­ви бу­ли для на­шо­го ре­гіо­ну май­же фан­та­сти­чни­ми.

Отак банк зем­лі швид­ко зро­став, і ни­ні ми ма­є­мо по­над 6 тис. ге­кта­рів ріл­лі.

З чо­го по­чи­на­ли ро­бо­ту?

— Яв го­спо­дар­стві пра­цюю го­лов­ним агро­но­мом від дня йо­го за­сну­ва­н­ня, а за­галь­ний до­свід ро­бо­ти в агро­но­мії — з 1986 ро­ку. Ко­ли по­чи­на­ли ро­бо­ту, жо­дної те­хні­ки, крім ав­то­бу­сів, не ма­ли. Спер­шу при­дба­ли но­ву зер­но­ву сі­вал­ку «Чер­во­на зір­ка» та вжи­ва­ну «Кін­зе», при­зна­че­ну для сів­би сої, со­ня­шни­ку й ку­ку­ру­дзи. Крім то­го, ди­ре­ктор одра­зу ку­пив два тю­ко­пре­си, щоб для лю­дей заготовляти сі­но, адже то­ді в ра­йо­ні ко­рів три­ма­ли ба­га­то. Це та­кож був пев­ний сти­мул для лю­дей — зда­ва­ти паї нам в орен­ду. Те­пер ком­па­нія чи­ма­ло ко­штів вкла­дає в но­ву те­хні­ку — тре­тій рік під­ку­по­ву­є­мо сі­вал­ки, ком­бай­ни, тра­кто­ри. То на­ба­га­то про­сті­ше ста­ло пра­цю­ва­ти.

У яко­му ста­ні взя­ли в орен­ду по­ля? Яки­ми куль­ту­ра­ми їх за­сі­ва­ли?

— Ча­сто зем­лі нам від­да­ють у не най­кра­що­му ста­ні: бу­ває, доби­ра­є­мо фа­кти­чно пу­сти­рі з бур’яна­ми. Зем­лі при­бу­ва­ють по­стій­но, при­чо­му ча­сто бу­ває так, що но­ві ді­лян­ки ми отри­му­є­мо на­ве­сні. За­зви­чай, щоб під­чи­сти­ти по­ля гер­бі­ци­да­ми, на цих ді­лян­ках сі­є­мо сою. Про­те на ці­ли­ні во­на ро­дить не біль­ше ніж 20 ц/га, то­ді як на вже окуль­ту­ре­них зем­лях — дає за 30 ц/га.

А за­га­лом ми окрім сої ви­ро­щу­є­мо ози­му пше­ни­цю, ячмінь, го­рох, ку­ку­ру­дзу та со­ня­шник. Тоб­то стан­дар­тний на­бір ко­мер­цій­них куль­тур, що да­ють при­бу­ток. Зві­сно, з до­три­ма­н­ням сі­во­змі­ни й стру­кту­ри по­сів­них площ. Ни­ні зби­ра­є­мо ста­біль­ні, одні з най­кра­щих уро­жа­їв по ра­йо­ну: со­ня­шни­ку — по 32 ц/га, ку­ку­ру­дзи — 90, ози­мої пше­ни­ці — 50–60 ц/га.

Ку­ку­ру­дзу ми сі­є­мо ві­до­мо­го транс­на­ціо­наль­но­го ви­ро­бни­ка, оби­ра­є­мо по­су­хо­стій­кі гі­бри­ди. Со­ня­шник сі­є­мо та­кож ім­порт­ної се­ле­кції, кла­си­чні гі­бри­ди й та­кі, що при­зна­че­ні для ви­ро­бни­чої си­сте­ми Clearfield. З ми­ну­ло­го ро­ку сі­є­мо ви­со­ко­о­ле­ї­но­вий со­ня­шник.

Як я вже ска­зав, пше­ни­ця в нас ро­дить не­по­га­но. Ра­ні­ше ми сі­я­ли ім­порт­ні сор­ти, але цьо­го ро­ку во­ни не ви­пра­вда­ли се­бе — один сорт не зі­йшов. А от на­ші сор­ти про­я­ви­ли се­бе до­бре — да­ли по 50 ц/га і май­же всі пі­шли на про­даж дру­гим кла­сом.

Ячмінь в основ­но­му ви­ро­щу­є­мо для то­го, щоб роз­ра­ху­ва­ти­ся з па­йо­ви­ка­ми, та­кож на­ве­сні да­є­мо лю­дям на на­сі­н­ня. Крім то­го, ви­ко­ри­сто­ву­є­мо ячмінь для го­дів­лі ху­до­би — ма­є­мо 900 го­лів ВРХ. Однак став­ку в го­дів­лі ВРХ зро­би­ли на сі­но. Те­пер на­дої зро­сли до 22 л на день на ко­ро­ву. І це те са­ме ста­до, яке у 2015 ро­ці (ко­ли ми йо­го взя­ли) да­ва­ло по 9–11 л. Для за­го­тів­лі кор­мів ху­до­бі ви­ро­щу­є­мо ба­га­то­рі­чні тра­ви, в основ­но­му лю­цер­ну, та­кож за­сі­ва­є­мо по­ля еспар­це­том, ви­ро­щу­є­мо су­дан­ську тра­ву, яка ду­же по­су­хо­стій­ка й у те­пе­рі­шніх по­су­шли­вих умо­вах до­бре ро­сте. На­сі­н­ня су­дан­ської тра­ви ми теж про­да­є­мо на­се­лен­ню — лю­ди та­кож її ви­ро­щу­ють для го­дів­лі ко­рів.

Тре­тій рік сі­є­мо го­рох. Пер­ший рік він уро­див по 28,6 ц/га, на­сту­пно­го ро­ку — по 38,6, цьо­го ро­ку, не­зва­жа­ю­чи на брак опа­дів, — по 31,4 ц/га. Я вва­жаю, що за го­ро­хом май­бу­тнє, адже за рен­та­бель­ні­стю він при­рів­ню­є­ться до сої, крім то­го, ду­же до­брий по­пе­ре­дник під ози­ми­ну.

За­га­лом на­ші по­ля до­во­лі силь­но роз­ки­да­ні по ра­йо­ну, але ми на­ма­га­є­мо­ся зби­ра­ти їх до­ку­пи за прин­ци­пом «одна сіль­ська ра­да — одне по­ле». Для цьо­го обмі­ню­є­мо­ся ді­лян­ка­ми з ін­ши­ми орен­да­ря­ми на умо­вах

уго­ди про обмін па­я­ми. Зем­лі, що є в на­шо­му обро­бі­тку, на­ле­жать се­ми сіль­ським ра­дам, у ме­жах ко­жної ми на­ма­га­є­мо­ся сі­я­ти по одній куль­ту­рі, щоб ра­ціо­наль­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти те­хні­ку.

Яку си­сте­му обро­бі­тку ґрун­ту за­сто­со­ву­є­те?

— В основ­но­му гли­бо­ке роз­пу­ше­н­ня на гли­би­ну до 40 см — уже ма­є­мо для цьо­го су­ча­сні куль­ти­ва­то­ри, які від­ра­зу ко­тка­ми при­ко­чу­ють верх­ній шар. З оран­кою це не по­рів­ня­ти. Я вза­га­лі вва­жаю, що кра­ще мі­ні­мі­зу­ва­ти втру­ча­н­ня у ґрунт, але раз на три ро­ки все-та­ки оре­мо.

За­га­лом по­лі­ти­ка на­шо­го го­спо­дар­ства — ку­пу­ва­ти но­ву пер­спе­ктив­ну те­хні­ку, і во­на се­бе пов­ні­стю ви­прав­до­вує. От то­рік че­рез те, що вча­сно не при­бра­ли ку­ку­ру­дзу, по­ста­ло пи­та­н­ня, як обро­бля­ти зем­лю на­при­кін­ці гру­дня, ко­ли ви­па­ло ба­га­то сні­гу й зем­ля про­мер­зла на 15 см. То ми ку­пи­ли два по­ту­жних гли­бо­ко­роз­пу­шу­ва­чі, які мо­жуть роз­пу­шу­ва­ти зем­лю на гли­би­ну до 60 см, і пра­цю­ва­ли ни­ми. В ре­зуль­та­ті на­ве­сні во­ло­га в ґрун­ті бу­ла. Про­ти по­ля, зо­ра­но­го з осе­ні, рі­зни­ці в роз­ви­тку со­ня­шни­ку, яким ми за­сі­я­ли оби­два по­ля, не бу­ло жо­дної.

Окрім то­го, ця те­хні­ка ду­же до­бре се­бе по­ка­зує на схи­лах, де які­сно ви­о­ра­ти не­мо­жна, а в нас та­ких по­лів чи­ма­ло. Та й плу­жну пі­до­шву цей роз­пу­шу­вач які­сно зри­ває. Так що ро­бо­та для цих агре­га­тів є.

А як що­до агро­хі­мі­чно­го ста­ну ґрун­ту?

— У нас по­ки що із цим про­блем не­має. Ре­гу­ляр­но ро­би­мо ана­лі­зи, всі по­ка­зни­ки ви­со­кі — вміст гу­му­су ста­но­вить 2,5– 3,2%. І він не змен­шу­є­ться. А че­рез те, що по­стій­но вно­си­мо до­бри­ва, зокре­ма ні­тро­а­мо­фо­ску, то по­жив­ні ре­чо­ви­ни в ґрун­ті на­ко­пи­чу­ю­ться, тоб­то стан ґрун­ту но­вих зе­мель по­лі­пшив­ся пі­сля то­го, як ми їх узя­ли в орен­ду. Та й ви­гляд куль­тур вка­зує на те, що їм жив­ле­н­ня ви­ста­чає. Ми на до­бри­вах не за­оща­джу­є­мо.

Чи змі­ню­є­те щось у жив­лен­ні ро­слин?

— По­сту­по­во по­чи­на­є­мо пе­ре­хо­ди­ти на рід­кі до­бри­ва. От ми цьо­го ро­ку вно­си­ли на пше­ни­ці 4 ц/га КАС 32, і все ви­ро­ще­не зер­но пі­шло на про­даж 2–3-м кла­сом. Та й вза­га­лі, цьо­го ро­ку ми всі азо­тні до­бри­ва під ве­сня­не ди­ску­ва­н­ня да­ва­ли у фор­мі КАС, яке має про­лон­го­ва­ну дію.

Ска­жу че­сно: я обе­ре­жно став­лю­ся до вне­се­н­ня до­брив сі­вал­кою. Адже ми їх уно­си­мо до­во­лі ба­га­то, на­при­клад, під пше­ни­цю з осе­ні 2 ц/га ні­тро­а­мо­фо­ски. Якщо я по­кла­ду під час сів­би цих 2 ц у ря­док, то до­бри­во у ґрун­ті не пе­ре­мі­ща­ти­ме­ться, адже во­но не во­до­роз­чин­не. То­му ми вне­се­н­ня ди­фе­рен­ці­ю­є­мо: спо­ча­тку да­є­мо ні­тро­а­мо­фо­ску лій­ка­ми на весь го­ри­зонт й одра­зу за­ди­ско­ву­є­мо, а то­ді сі­є­мо. А якщо ще сі­вал­кою під час сів­би ози­ми­ни да­ва­ти в ря­док во­до­роз­чин­но­го NPK 50 кг/га, цьо­го бу­де до­ста­тньо для жив­ле­н­ня ро­сли­ни во­се­ни. Так ми й ро­би­ти­ме­мо.

Ни­ні змі­ни клі­ма­ту силь­но впли­ва­ють на роз­ви­ток ро­слин і, від­по­від­но, на вро­жай­ність. Чи мі­ня­є­те щось у те­хно­ло­гії, аби при­сто­су­ва­ти­ся до клі­ма­ти­чних змін?

— Брак во­ло­ги, ви­со­кі тем­пе­ра­ту­ри — це для нас ве­ли­ка про­бле­ма. Кар­ди­наль­но впли­ну­ти на це ми не мо­же­мо: че­рез від­су­тність дже­ре­ла зро­ше­н­ня зро­би­ти в на­шій зо­ні по­лив не­мо­жли­во, як і змен­ши­ти со­ня­чне ви­про­мі­ню­ва­н­ня. Я вва­жаю, що нам ли­ша­є­ться тіль­ки ви­ко­ну­ва­ти вча­сно те­хно­ло­гі­чні опе­ра­ції.

От де­хто ка­же, що за те­пе­рі­шніх ви­со­ких тем­пе­ра­тур вар­то ра­ні­ше сі­я­ти, щоб на­ве­сні ухо­пи­ти ґрун­то­ву во­ло­гу, да­ти мо­жли­вість ро­сли­ні від­цві­сти­ся й сфор­му­ва­ти уро­жай до на­ста­н­ня лі­тньої спе­ки. Про­те, на­при­клад, цьо­го ро­ку той, хто ра­ні­ше по­сі­яв сою, про­га­дав: во­на по­се­ред лі­та не ро­сла та жо­вті­ла. А ті, хто по­сі­яв 19 трав­ня, ма­ють чу­до­ві по­сі­ви.

Вза­га­лі аме­ри­кан­ці до­ве­ли, що за опти­маль­ної во­ло­го­сті опти­маль­на тем­пе­ра­ту­ра ґрун­ту для сів­би сої має ста­но­ви­ти 30 гра­ду­сів. То­ді во­на схо­дить за кіль­ка днів, швид­ко ро­сте й не хво­ріє. А якщо на­сі­н­ня дов­го про­ле­жить у ґрун­ті, во­но за­хо­ло­не й да­лі ро­сли­на бу­де кво­лою. Як при­клад мо­жу на­ве­сти та­кий ви­па­док. Чо­ти­ри ро­ки то­му я по­сі­яв ві­тчи­зня­не на­сі­н­ня сої. Ко­ли соя ще не зі­йшла, ви­пав хо­ло­дний дощ із гра­дом, який укрив зем­лю 4-сан­ти­ме­тро­вим ша­ром. Із ти­ждень бу­ло хо­ло­дно й соя про­сто зни­кла — її об­сі­ла фу­за­рі­о­зна та ко­ре­не­ві гни­лі. От вам вплив по­го­дних умов.

Що­до ку­ку­ру­дзи, то ми сі­є­мо най­пі­зні­ші гі­бри­ди, які во­дно­час є най­більш по­су­хо- та жа­ро­стій­ки­ми. Крім то­го, для нас ва­жли­во, щоб ку­ку­ру­дза бу­ла стій­кою до сте­бло­во­го ме­те­ли­ка.

Чи ба­чи­те змі­ни у фі­то­са­ні­тар­но­му ста­ні куль­тур — кіль­кі­сно­му та ви­до­во­му скла­ді хво­роб і шкі­дни­ків то­що?

— Чо­ти­ри ро­ки то­му, ко­ли ми вже сі­я­ли до 400 га сої, я пер­шим по­ба­чив на ній чор­ну по­пе­ли­цю. До ко­го не те­ле­фо­ну­вав, щоб про­кон­суль­ту­ва­ти­ся, ні­хто ме­ні не міг до­по­мог­ти — та­ко­го ще не ба­чи­ли. Кіль­ка ро­ків по­спіль сою ма­со­во ура­жає кліщ. А цьо­го ро­ку фер­ме­ри при­не­сли ме­ні чер­во­ний ли­сток ку­ку­ру­дзи. Те­ле­фо­ную ме­не­дже­рам на­сін­нє­вої ком­па­нії, з якою на­ше го­спо­дар­ство спів­пра­цює: во­ни ка­жуть, що то кліщ пе­ре­мі­стив­ся із сої на ку­ку­ру­дзу. Та­ко­го та­кож ні­ко­ли не бу­ло.

Ви за­зна­чи­ли, що ви­ро­щу­є­те най­при­бу­тко­ві­ші куль­ту­ри. Чи не пла­ну­є­те вво­ди­ти у сі­во­змі­ну но­ві?

— Я вва­жаю, що ці­ка­ві­шої куль­ту­ри, ніж со­ня­шник, для Укра­ї­ни не­має. Рі­пак не­ці­ка­вий: ті са­мі хво­ро­би, що й на со­ня­шни­ку, а від­да­ча мен­ша. Крім то­го, рі­пак — це ін­ве­сти­ції в чу­жу еко­но­мі­ку, адже ми по рі­па­ку є си­ро­вин­ним при­да­тком. А со­ня­шник — це олія, яку ми екс­пор­ту­є­мо. То­му по­ки що наш на­бір куль­тур для нас опти­маль­ний. А там бу­де ви­дно…

На ва­шу дум­ку, як агро­но­мо­ві слід ор­га­ні­зу­ва­ти ро­бо­ту, щоб до­би­ти­ся най­кра­що­го ре­зуль­та­ту?

— Тре­ба опти­мі­зу­ва­ти те­хно­ло­гі­чний про­цес. Не по­трі­бно гна­ти­ся за вро­жай­ні­стю за будь-яку ці­ну. Для роз­ви­тку ви­тра­ти ма­ють бу­ти опти­маль­но-мі­ні­маль­ни­ми. Ми не мо­же­мо ке­ру­ва­ти трьо­ма чин­ни­ка­ми, що впли­ва­ють на вро­жай­ність: тем­пе­ра­тур­ним ре­жи­мом, со­ня­чною ін­со­ля­ці­єю та во­ло­гі­стю. Остан­нім ча­сом во­ни не є опти­маль­ни­ми, а ма­кси­маль­ні ви­тра­ти роз­ра­хо­ва­ні са­ме на опти­маль­ні чин­ни­ки. То­му, якщо ми вкла­да­ти­ме­мо в по­ле по ма­кси­му­му, то в ре­зуль­та­ті отри­му­є­мо зби­тки. Тре­ба ста­ви­ти за ме­ту отри­му­ва­ти ма­кси­маль­ний уро­жай за мі­ні­маль­них ви­трат.

Ми­ко­ла Ча­сник: «Я вва­жаю, що ці­ка­ві­шої куль­ту­ри, ніж со­ня­шник, для Укра­ї­ни не­має»

Ку­ку­ру­дза в го­спо­дар­стві що­ро­ку ро­дить в се­ре­дньо­му по 90 ц/га

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.