Мрії про тра­ктор

Спро­би роз­по­ча­ти ви­ро­бни­цтво кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­го ві­тчи­зня­но­го тра­кто­ра три­ва­ють уже де­ся­тки ро­ків. Чи не за­ба­га­то, щоб і да­лі ві­ри­ти у здій­сне­н­ня ці­єї мрії?

The Ukrainian Farmer - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - ВО­ЛО­ДИ­МИР ОГІЙЧУК

Укра­їн­ські агра­рії що­ро­ку все біль­ше ку­пу­ють тра­кто­рів: від МТЗ до до­ро­гих ім­порт­них ма­шин. Про­те вла­сно­го ви­ро­бни­цтва тра­кто­рів фа­кти­чно не­має, і ба­га­тьох це пи­та­н­ня під­штов­хує до кри­ти­ки чи то вла­ди, чи ще ко­гось, хто на­справ­ді не ви­нен. От­же, чо­му укра­їн­сько­го тра­кто­ра до­сі не­має?

Ро­збе­рі­мо­ся з по­ча­тку. Дні­про­пе­тров­ський «Пів­ден­маш» скон­цен­тро­ва­но на зов­сім ін­ших зав­да­н­нях, і ще за ра­дян­ських ча­сів ви­ро­бни­цтво тра­кто­рів тут бу­ло за за­ли­шко­вим прин­ци­пом. Пі­зні­ше де­я­кі кро­ки зі ство­ре­н­ня но­вих су­ча­сних мо­де­лей здій­сню­ва­ли­ся, але ма­со­во­го їх ви­ро­бни­цтва так і не роз­по­ча­ли. При­чин бу­ло ба­га­то: тут і еко­но­мі­ка втру­ти­лась, і якість про­ду­кції не зав­жди бу­ла на на­ле­жно­му рів­ні. Крім то­го, основ­ний кон­ку­рент — бі­ло­ру­ський МТЗ про­по­ну­вав на­дій­ні­шу й кон­ку­рен­тну про­ду­кцію.

Рі­дною до­мів­кою ре­аль­но­го укра­їн­сько­го тра­кто­ра все ж є Хар­ків. Са­ме тут скон­цен­тро­ва­но най­біль­ше про­фе­сій­них ка­дрів і ви­ро­бни­чих по­ту­жно­стей, які зда­тні не про­сто ко­пі­ю­ва­ти за­кор­дон­ні до­ся­гне­н­ня, а ство­рю­ва­ти вла­сні до­во­лі ці­ка­ві рі­ше­н­ня. Про­те й тут про­грес по­стій­но бу­ксує. Тра­кто­ро­бу­ду­ва­н­ня по­тре­бує ефе­ктив­ної ро­бо­ти ці­ло­го ком­пле­ксу су­мі­жних під­при­ємств, які ви­го­тов­ля­ти­муть дви­гу­ни, транс­мі­сії, еле­ктро­ні­ку, гі­драв­лі­ку то­що. І це пер­ша про­бле­ма, з якою по­стій­но сти­ка­ю­ться хар­ків’яни. Мо­жна вста­нов­лю­ва­ти ім­порт­ні агре­га­ти, але це зна­чно збіль­шує вар­тість тра­кто­ра. До то­го ж по­ку­пець не хо­че ку­пу­ва­ти до­ро­гий тра­ктор, де по­ло­ви­на деталей які­сна й на­дій­на, а дру­га по­ло­ви­на ви­кли­кає сум­нів. Та­ку те­хні­ку мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти хі­ба що на дру­го­ря­дних ро­бо­тах, а на основ­них по­трі­бна справ­ді на­дій­на, ви­со­ко­про­ду­ктив­на й еко­но­мі­чна. І бай­ду­же, що її ці­на в 5 ра­зів ви­ща. Го­лов­не, що стро­ки та якість ви­ко­на­н­ня те­хно­ло­гі­чних опе­ра­цій не бу­дуть під за­гро­зою. Ці прин­ци­пи про­па­гу­ють в усьо­му сві­ті, тож лю­ди до­бре ро­зу­мі­ють, що для ве­де­н­ня ефе­ктив­но­го бі­зне­су по­трі­бна від­по­від­на те­хні­ка.

Ці­на та ефе­ктив­ність

Ні­ша де­ше­вих тра­кто­рів до­во­лі ве­ли­ка: зде­біль­шо­го про­даж здій­сню­є­ться са­ме в цьо­му ці­но­во­му се­гмен­ті, але тут без­пе­ре­чним лі­де­ром є МТЗ. До ре­чі, цей бренд по­ки що єди­ний ім­порт­ний ви­ро­бник тра­кто­рів, які скла­да­ють в Укра­ї­ні. Фа­кти­чний сту­пінь ло­ка­лі­за­ції не­ве­ли­кий, тоб­то укра­їн­ці тро­хи кру­тять гай­ки. Бі­ло­ру­ські тра­кто­ри дав­но за­во­ю­ва­ли при­хиль­ни­ків се­ред укра­їн­ських агра­рі­їв на­сам­пе­ред зав­дя­ки про­сто­ті, до­во­лі не­по­га­но­му рів­ню яко­сті й на­дій­но­сті, а та­кож низь­кій ці­ні. Утім, істо­тне ви­ко­ри­ста­н­ня ки­тай­ських скла­дни­ків де­що по­хи­тну­ло по­зи­ції брен­ду, але все одно ці­на для укра­їн­ських се­лян і те­пер є ви­зна­чаль­ним чин­ни­ком під час ви­бо­ру тра­кто­рів.

До то­го ж слід звер­ну­ти ува­гу на той факт, що кіль­кість но­вих тра­кто­рів МТЗ, які про­да­ють в Укра­ї­ні, ся­гає 1000 на рік. Са­ме ця ци­фра ви­зна­чає ви­гі­дність ство­ре­н­ня під­при­єм­ства з ве­ли­ко­ву­зло­во­го скла­да­н­ня. Скіль­ки та­ка си­ту­а­ція три­ва­ти­ме — ска­за­ти важ­ко, усе за­ле­жа­ти­ме від за­ро­бі­тків на­ших фер­ме­рів. Ни­ні всі ка­жуть, що МТЗ — хо­ро­ший тра­ктор. Це справ­ді так, але хо­ро­ший для сво­єї ці­ни. Якщо го­во­ри­ти про фун­кціо­наль­ність, на­дій­ність і еко­но­мі­чність, то де­я­кі ки­тай­ські ана­ло­ги мо­жуть ста­ти ре­аль­ним кон­ку­рен­том. Де­що біль­ша вар­тість «ки­тай­ців» ні­ве­лю­є­ться про­тя­гом ро­ку­двох мен­шою ви­тра­тою па­ли­ва. То­му ціл­ком очі­ку­ва­но, що ге­ге­мо­нія МТЗ не бу­де ві­чною й не­за­ба­ром скін­чи­ться.

У спіл­ку­ван­ні з агра­рі­я­ми мо­жна пра­кти­чно від ко­жно­го по­чу­ти про ба­жа­н­ня при­дба­ти єв­ро­пей­ський або аме­ри­кан­ський тра­ктор. Не­хай вжи­ва­ний, але ім­порт­ний. Що спо­ну­кає до та­ко­го кро­ку? Від­по­відь про­ста — на­дій­ність, еко­но­мі­чність, зна­чний ре­сурс, ши­ро­ка фун­кціо­наль­ність. Тра­ктор не по­ви­нен ра­пто­во зу­пи­ня­ти­ся в по­лі в га­ря­чу по­ру че­рез те­хні­чні не­га­ра­зди. Має бу­ти про­гно­зо­ва­ність, чо­го до­сі не­має ані в укра­їн­ських, ані в бі­ло­ру­ських ма­ши­нах. Еко­но­мі­чність до­ся­га­є­ться не ли­ше ро­бо­тою дви­гу­на й па­лив­ної си­сте­ми. Тут пра­цює все

в ком­пле­ксі, але двигун і транс­мі­сія впли­ва­ють на ви­тра­ту па­ли­ва най­біль­ше. Са­ме ці агре­га­ти в бі­ло­ру­сько­го ви­ро­бни­ка хоч і на­дій­ні, але з їх еко­но­мі­чні­стю ще тре­ба пра­цю­ва­ти. Ре­сурс і фун­кціо­наль­ність теж не на бо­ці МТЗ, оскіль­ки ни­ні мо­жли­вість пра­цю­ва­ти з при­чі­пним обла­дна­н­ням бу­дья­кої скла­дно­сті та з будь-яки­ми ви­мо­га­ми до гі­драв­лі­ки й еле­ктро­ні­ки є ви­зна­чаль­ним чин­ни­ком у ви­бо­рі тра­кто­ра.

Чо­му нас усі ігно­ру­ють…

Усі основ­ні сві­то­ві кор­по­ра­ції, що ви­ро­бля­ють ле­во­ву час­тку тра­кто­рів на на­шій пла­не­ті, ни­ні пред­став­ле­ні в Укра­ї­ні. І хо­ча об­ся­ги про­да­жу ста­біль­но зро­ста­ють, жо­дна з них не від­кри­ває вла­сне ви­ро­бни­цтво в Укра­ї­ні. На­віть скла­да­ти з ма­ши­но­ком­пле­ктів не хо­чуть. Очіль­ни­ки аграр­но­го мі­ні­стер­ства пе­рі­о­ди­чно по­ру­шу­ють це пи­та­н­ня се­ред ім­пор­те­рів, але ні­чо­го не змі­ню­є­ться. З одно­го бо­ку, це ні­би­то по­га­но: втра­ча­є­ться пер­спе­кти­ва збіль­ши­ти кіль­кість ро­бо­чих місць у кра­ї­ні. Однак чи по­трі­бні та­кі тра­кто­ри укра­їн­цям?

Як роз­по­вів пред­став­ник одні­єї з кор­по­ра­цій, си­ту­а­ція на­справ­ді ду­же про­ста. По­трі­бно ува­жні­ше по­ди­ви­ти­ся на всі про­це­си, що су­про­во­джу­ють ор­га­ні­за­цію скла­даль­но­го за­во­ду в Укра­ї­ні. Пер­ше, на що вар­то звер­ну­ти ува­гу, — це еко­но­мі­ка. Якщо про­тя­гом ро­ку один за­кор­дон­ний бренд про­дає в Укра­ї­ні 200–300 тра­кто­рів, то який сенс ство­рю­ва­ти тут ви­ро­бни­цтво? На­віть за най­мен­ших ін­ве­сти­цій тер­мін оку­пно­сті про­е­кту бу­де над­то ве­ли­ким, щоб на­віть те­о­ре­ти­чно роз­гля­да­ти та­ку мо­жли­вість. Крім то­го, еко­но­мія че­рез від­су­тність ми­та (на сьо­го­дні для тра­кто­рів ми­то не пе­ре­ви­щує 5%) бу­де не­зна­чною й на ці­ну тра­кто­ра не впли­не. Ба біль­ше, ці­на, нав­па­ки, збіль­ши­ться че­рез до­да­тко­ві ви­ро­бни­чі ви­тра­ти.

Тут по­трі­бно де­що де­таль­ні­ше роз­по­ві­сти про те, як від­бу­ва­є­ться про­цес ве­ли­ко­ву­зло­во­го скла­да­н­ня тра­кто­рів по­за ме­жа­ми кра­ї­ни-ви­ро­бни­ка. Спо­ча­тку тра­ктор пов­ні­стю скла­да­ють на «рі­дно­му» за­во­ді в Німеччині, Фран­ції або Іта­лії. Го­то­вий тра­ктор пе­ре­ві­ря­ють, він отри­мує сер­ти­фі­кат від­по­від­но­сті, аби за­вод мав га­ран­тію, що в ра­зі якщо з тра­кто­ром щось тра­пи­ться, йо­го ви­ни в цьо­му не бу­де. Пі­сля цьо­го тра­ктор ве­зуть на ін­ший ви­ро­бни­чий май­дан­чик, роз­би­ра­ють, кла­дуть по ча­сти­нах у кон­тей­нер і від­прав­ля­ють у кра­ї­ну, де йо­го ви­ван­та­жать із кон­тей­не­ра, скла­дуть до­ку­пи й про­да­дуть фер­ме­ру. В ре­зуль­та­ті всі ці до­да­тко­ві опе­ра­ції збіль­шу­ють вар­тість тра­кто­ра так, що він стає до­рож­чим, ніж пов­ні­стю ори­гі­наль­ний, скла­де­ний і пе­ре­ві­ре­ний на «рі­дно­му» за­во­ді. От­же, ко­му та­кий тра­ктор по­трі­бен, і хто йо­го ку­пу­ва­ти­ме? Вла­сне це ї є від­по­відь, чо­му в Укра­ї­ні й до­сі ні­хто з про­від­них ви­ро­бни­ків не ор­га­ні­зо­вує ви­ро­бни­цтво.

Зві­сно, дер­жа­ва мо­гла б спри­я­ти по­я­ві що­най­мен­ше скла­даль­них май­дан­чи­ків, як це ста­ло­ся в не­дру­жній до нас Ро­сії. Не се­крет, що там від­кри­ли свої за­во­ди май­же всі основ­ні грав­ці тра­ктор­но­го рин­ку. Це від­бу­ло­ся ли­ше то­му, що на те­хні­ку, яку ви­ро­бле­но в Ро­сії, фер­ме­ри мо­гли отри­му­ва­ти без­від­со­тко­вий кре­дит. Отож, та­ка си­ту­а­ція ста­ла при­чи­ною зна­чно­го по­пи­ту на тра­кто­ри з над­пи­сом «зро­бле­но в Ро­сії», і, вра­хо­ву­ю­чи зна­чні об­ся­ги про­да­жу, сві­то­ві ви­ро­бни­ки ви­рі­ши­ли від­кри­ти там свої за­во­ди­ки. Ціл­ком зро­зумі­ло, що сту­пінь ло­ка­лі­за­ції та­ких ви­ро­бництв украй низь­ка, й ні­хто не за­ці­кав­ле­ний в її роз­ши­рен­ні. Ви­ро­бник не хо­че ри­зи­ку­ва­ти які­стю, а по­ку­пець хо­че отри­му­ва­ти на­дій­ну те­хні­ку.

На жаль, для Укра­ї­ни та­кий шлях по­ки що не­мо­жли­вий. При­чин кіль­ка: це від­су­тність гро­шей на ком­пен­са­цію від­со­тків, а та­кож мен­ші об­ся­ги про­да­жу те­хні­ки на вну­трі­шньо­му рин­ку. Ли­ша­є­ться хі­ба що збіль­ши­ти вві­зне ми­то до рів­ня 30% або й біль­ше, щоб зі­бра­ний в Укра­ї­ні тра­ктор був зна­чно де­шев­шим від ім­порт­но­го. Про­те це ма­буть не най­кра­щий шлях, оскіль­ки все­ре­ди­ні кра­ї­ни не­має жо­дно­го ви­ро­бни­ка тра­кто­рів, який міг би хоч тро­хи кон­ку­ру­ва­ти зі сві­то­ви­ми брен­да­ми.

Утім, при­клад скла­да­н­ня ім­порт­ної сіль­гос­пте­хні­ки є. Що­прав­да, це не тра­кто­ри, а ком­бай­ни одно­го ві­до­мо­го ви­ро­бни­ка. Так от, за остан­ні ро­ки скла­ли ці­лих чо­ти­ри (!) оди­ни­ці. Нев­же в Укра­ї­ні не ку­пу­ють ком­бай­нів? Ку­пу­ють, але по­пит на укра­їн­ське ви­ро­бни­цтво чо­мусь від­су­тній. Ну не хо­чуть фер­ме­ри ри­зи­ку­ва­ти! Якщо те­хні­ка ко­штує де­кіль­ка со­тень ти­сяч єв­ро, який сенс за­оща­джу­ва­ти ко­пій­ку, щоб якась ви­пад­ко­ва ха­ле­па тра­пи­ла­ся під час по­сів­ної або жнив?

Ін­ве­сти­ції в не­ві­до­мість

Для вла­сно­го ви­ро­бни­цтва тра­кто­рів по­трі­бен не ли­ше по­ту­жний на­у­ко­вий по­тен­ці­ал, а й ба­га­то су­мі­жних під­при­ємств. Ко­жен ві­до­мий ви­ро­бник вкла­дає у від­діл роз­роб­ки де­ся­тки й со­тні мільйонів до­ла­рів. Зро­зумі­ло, що без та­ких ін­ве­сти­цій не­мо­жли­во отри­ма­ти які­сний тра­ктор, який бу­де на 100% від­по­від­а­ти по­тре­бам су­ча­сно­го агро­бі­зне­су. Про­те ко­жен ви­ро­бник роз­ра­хо­вує, що йо­го тра­кто­ри ку­пу­ва­ти­муть не ли­ше в кра­ї­ні-ви­ро­бни­ку, а й по всьо­му сві­ті. Ра­ху­нок ве­де­ться на со­тні ти­сяч або й міль­йо­ни оди­ниць для ко­жної окре­мої мо­де­лі. Са­ме то­му по­ту­жні ін­ве­сти­ції в роз­роб­ку оку­па­ю­ться й не ду­же по­зна­ча­ю­ться на кін­це­вій ці­ні тра­кто­ра.

Що ми ма­є­мо в Укра­ї­ні? По­пит на тра­кто­ри всіх ка­те­го­рій по­ту­жно­сті (не бу­де­мо ра­ху­ва­ти мі­ні-тра­кто­ри) про­тя­гом ро­ку ста­но­вить до 5000 оди­ниць. Якщо на­віть во­дно­час зни­кне вся ім­порт­на те­хні­ка, то яко­мусь ві­тчи­зня­но­му під­при­єм­ству до­ве­де­ться вкла­сти ска­же­ні гро­ші в роз­роб­ку су­ча­сно­го мо­дель­но­го ря­ду. На­віть гру­бі пі­дра­хун­ки під­твер­джу­ють про те, що ці­на тра­кто­рів бу­де то­ді що­най­мен­ше на рів­ні най­кра­щих ім­порт­них, щоб вла­сник під­при­єм­ства хоч щось за­ро­бив.

Та­кий роз­ви­ток подій мо­жна вва­жа­ти не­ре­аль­ним, оскіль­ки ві­тчи­зня­не тра­кто­ро­бу­ду­ва­н­ня від­ста­ло від лідерів рин­ку що­най­мен­ше на кіль­ка де­ся­тків ро­ків, і на­здо­га­ня­ти їх уже не­має жо­дно­го сен­су. Про­те мо­жна спро­бу­ва­ти йти шля­хом роз­ви­тку пев­них на­пря­мів, що та­кож мо­жли­во. На­при­клад, ки­тай­ські ви­ро­бни­ки до­сить не­по­га­но опа­ну­ва­ли схе­му за­лу­че­н­ня чу­жих роз­ро­бок і те­пер ство­рю­ють про­ду­кцію, що вже по­до­ла­ла рі­вень МТЗ й актив­но ру­хє­ться да­лі. Най­швид­ше че­рез 3–4 ро­ки ми змо­же­мо по­ба­чи­ти ре­аль­них ки­тай­ських кон­ку­рен­тів John Deere, Case IH, Fendt й ін.

До­во­лі ці­ка­вим при­кла­дом мо­жуть бу­ти ван­та­жів­ки Ford ту­ре­цько­го ви­ро­бни­цтва. У їхній кон­стру­кції за­сто­со­ву­ють агре­га­ти ба­га­тьох все­сві­тньо ві­до­мих ви­ро­бни­ків. Про­те вла­сне ви­ро­бни­цтво обме­жу­є­ться ра­мою, ка­бі­ною та не­ве­ли­ким пе­ре­лі­ком дрі­бниць. Тоб­то все на­чи­н­ня, з чо­го вла­сне й скла­да­є­ться ав­то­мо­біль, ви­ро­бля­ють ін­ші ком­па­нії. І в цьо­му не­має ні­чо­го по­га­но­го. По­ку­пець отри­мує су­ча­сну ма­ши­ну, яка за сво­ї­ми ха­ра­кте­ри­сти­ка­ми не по­сту­па­є­ться ві­до­мим брен­дам, але ці­на її від­чу­тно ниж­ча. Хто за­ва­жає зро­би­ти так са­мо в то­му ж Хар­ко­ві з тра­кто­ра­ми? Як по­ка­зує до­свід тих са­мих ки­тай­ців, мо­жна ку­пу­ва­ти не най­но­ві­ші роз­роб­ки, а щось про­сте та на­дій­не. Пи­та­н­ня в то­му, чи зна­йде вла­сник ХТЗ си­ли та ба­жа­н­ня йти та­ким шля­хом. Оскіль­ки це теж ба­га­то­міль­йон­ні ін­ве­сти­ції в не­ві­до­мість.

Мо­жна та­кож при­га­да­ти й до­свід ство­ре­н­ня 300-силь­но­го тра­кто­ра бі­ло­ру­са­ми (МТЗ 3022). З дви­гу­ном пи­та­н­ня ви­рі­ши­ли швид­ко — уста­но­ви­ли від­по­від­ну мо­дель Deutz. По­ча­ли пра­цю­ва­ти й по­ба­чи­ли, що не ви­три­мує транс­мі­сія. Від­по­від­но, ви­рі­ши­ли удо­ско­на­ли­ти транс­мі­сію… В ре­зуль­та­ті ба­га­то­рі­чної ро­бо­ти тра­ктор ре­аль­но став не­по­га­ним, але ко­ли під­ра­ху­ва­ли ін­ве­сти­ції, то по­ба­чи­ли, що вар­тість тра­кто­ра вже ма­ло чим від­рі­зня­є­ться від ім­порт­них ана­ло­гів.

От­же, пи­тань є ба­га­то, а від­по­віді мо­жна отри­ма­ти, ли­ше пір­нув­ши з го­ло­вою в му­тну рі­чку, що має на­зву «укра­їн­ський тра­ктор».

За­вод Massey Ferguson, Бо­ве, Фран­ція

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.