Три в одно­му

Ві­та­лій Пер­ка­нюк: «Сьо­го­дні чи­ма­ло агра­рі­їв ви­ро­щу­ють зер­но­ві. У нас же є чим опі­ку­ва­ти­ся і влі­тку, і взим­ку, і вдень, і вно­чі»

The Ukrainian Farmer - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - ІН­НА БІРЮКОВА

СТОВ «Лан» (Смі­лян­ський р-н Чер­ка­ської обл.) — під­при­єм­ство з чи­сла тих, які в Укра­ї­ні, як то ка­жуть, мо­жна пе­ре­лі­чи­ти на паль­цях. Адже тут на 2000 га зем­лі ви­ро­щу­ють зер­но­ві, утри­му­ють тва­рин і ма­ють пта­хів­ни­цтво. Як ор­га­ні­зо­ва­на ро­бо­та ба­га­то­про­філь­но­го під­при­єм­ства і як до­ся­га­ли успі­ху в ко­жній сфе­рі йо­го ді­яль­но­сті, ав­то­ру цих ряд­ків роз­по­вів ге­не­раль­ний ди­ре­ктор СТОВ «Лан» Ві­та­лій Пер­ка­нюк.

«Ве­ли­ке го­спо­дар­ство — це ве­ли­кі що­ден­ні про­бле­ми та кло­по­ти»

Ві­та­лію Гри­го­ро­ви­чу, роз­ка­жіть тро­хи про го­спо­дар­ство: ко­ли бу­ло ство­ре­не, що ви­ро­щує, які ре­зуль­та­ти отри­му­є­те?

— Ра­ні­ше тут був кол­госп, зго­дом йо­го ре­фор­му­ва­ли у СТОВ «Лан». Сьо­го­дні в обро­бі­тку ма­є­мо близь­ко 2000 ге­кта­рів зем­лі (ор­на зем­ля плюс па­со­ви­ща), май­же 1100 го­лів ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би, з яких 500 — дій­ні ко­ро­ви. Ро­би­мо все для то­го, щоб по­стій­но під­ви­щу­ва­ли­ся на­дої: вже ви­йшли на рі­вень 8300 кі­ло­гра­мів мо­ло­ка на рік на ко­ро­ву. Є два пта­шни­ки: 28 ти­сяч ку­рей-не­су­чок, про­ду­ктив­ність одні­єї кур­ки — 306 штук яєць на рік.

Ни­ні­шні власники при­йшли сю­ди у 2008 ро­ці, ви­ку­пив­ши кор­по­ра­тив­ні пра­ва. У 2008 ро­ці за­про­си­ли на ро­бо­ту й ме­не, тож пра­цюю тут уже 9 ро­ків. Спо­ча­тку пів­то­ра мі­ся­ці від­був го­лов­ним ін­же­не­ром, а по­тім при­зна­чи­ли ди­ре­кто­ром (що ста­ло для ме­не ціл­ко­ви­тою не­спо­ді­ван­кою). На пер­ших по­рах бу­ло ду­же важ­ко, але по­тім, як ка­жуть, втя­гнув­ся. Ви­ве­сти за­не­па­да­ю­че ви­ро­бни­цтво бу­кваль­но з еко­но­мі­чної прір­ви, да­ти лю­дям ро­бо­ту, зар­пла­ту, яка те­пер ви­пла­чу­є­ться си­сте­ма­ти­чно й спов­на, — це був не­лег­кий труд.

Ре­кон­стру­ю­ва­ли чо­ти­ри при­мі­ще­н­ня мо­ло­чно­то­вар­ної фер­ми, при­дба­ли для них но­ве обла­дна­н­ня, на по­ля ви­йшла су­ча­сна те­хні­ка аме­ри­кан­сько­го, ав­стрій­сько­го та сло­ва­цько­го ви­ро­бни­цтва.

Чи є фі­нан­со­во ви­гі­дним ба­га­то­про­філь­ність під­при­єм­ства?

— Так, сьо­го­дні чи­ма­ло агра­рі­їв ви­ро­щу­ють ви­клю­чно зер­но­ві. По­сі­яв, зі­брав, про­дав, зно­ву по­сі­яв… Усе про­сто й фі­нан­со­во ви­гі­дно. У нас же є чим опі­ку­ва­ти­ся і влі­тку, і взим­ку: ко­рів тре­ба го­ду­ва­ти що­дня й не раз на день. Ве­ли­ке го­спо­дар­ство — це ве­ли­кі що­ден­ні кло­по­ти. Ось ци­ми дня­ми під­при­єм­ство за­го­тов­ляє кор­ми для ху­до­би на зи­му. І нам тре­ба по­спі­ша­ти, до­ки тра­ва не втра­ти­ла сво­їх вла­сти­во­стей від спе­ко­тно­го сон­ця. Кор­мо­вий сі­наж го­ту­є­мо за но­ві­тні­ми те­хно­ло­гі­я­ми, змі­шу­ю­чи рі­зні види трав. Від цьо­го й на­дої мо­ло­ка ви­со­кі, й ва­го­вий при­ріст ху­до­би теж за­ле­жить від сма­ко­вих яко­стей рі­зно­трав’я.

«Ска­су­ва­н­ня мо­ра­то­рію на про­даж зем­лі одним ма­хом пе­ре­кре­слить усі ре­фор­ми, які від­бу­ва­ю­ться в агро­бі­зне­сі»

На 2000 ге­кта­рів зем­лі у вас ком­па­ктно роз­мі­сти­ли­ся ро­слин­ни­цтво, тва­рин­ни­цтво й пта­хів­ни­цтво. Що ро­би­ти­ме­те, якщо, як про­гно­зу­ють екс­пер­ти, не­за­ба­ром в Укра­ї­ні зем­ля ста­не об’єктом ку­пів­лі-про­да­жу?

— Отож-то, зна­ю­чи, що зав­тра мо­же бу­ти за­про­ва­дже­но ри­нок зем­лі, бу­ду­ва­ти но­ві фер­ми та вста­нов­лю­ва­ти до­ро­гу­щі до­ї­ль­ні за­ли ду­же ри­зи­ко­ва­но. Адже для утри­ма­н­ня ко­жної ко­ро­ви по­трі­бно при­бли­зно ге­ктар зем­лі. То­му з 2000 ге­кта­рів орен­до­ва­ної зем­лі 182 — це па­со­ви­ща. Ве­сною, пе­ред ви­го­ном ВРХ, ми там зби­ра­є­мо сі­наж зла­ко­вих трав і сі­но. Са­ме з при­чи­ни не­ви­зна­че­но­сті подаль­шої до­лі сіль­го­спу­гідь агра­рії осте­рі­га­ю­ться вкла­да­ти ко­шти в роз­ви­ток тва­рин­ни­цтва. Спо­ді­ва­ю­ся, де­пу­та­ти до­бре по­ду­ма­ють пе­ред тим, як го­ло­су­ва­ти за ска­су­ва­н­ня мо­ра­то­рію. Оскіль­ки, як по­ка­зує жи­т­тя, за по­мил­ки у нас ні­хто не від­по­від­ає.

Пе­ре­ко­на­ний: ска­су­ва­н­ня мо­ра­то­рію одним ма­хом пе­ре­кре­слить усі ре­фор­ми, що від­бу­ва­ю­ться в агро­бі­зне­сі. Я і моя сім’я та­кож ма­ють зе­мель­ні паї, то­му як вла­сник паю рі­шу­че ви­сту­паю про­ти то­го, щоб зем­ля про­да­ва­ла­ся. В Укра­ї­ні ни­ні не ті со­ці­аль­ні умо­ви, щоб за­про­ва­джу­ва­ти ци­ві­лі­зо­ва­ний ри­нок зем­лі. Укра­ї­на (і це офі­цій­но ви­зна­но) пе­ре­бу­ває на ме­жі бі­дно­сті. То­му лю­ди­на на­пів­за­дар­ма про­дасть пай (на­при­клад, на лі­ку­ва­н­ня чи на­вча­н­ня), а по­тім за­ли­ши­ться

без ні­чо­го. Ін­ша спра­ва — орен­дна пла­та: во­на є по­стій­ним дже­ре­лом при­бу­тку.

Я трид­цять ро­ків пра­цюю на зем­лі й пе­ре­ко­на­ний: на ни­ні­шньо­му ета­пі у жо­дно­му ра­зі зем­лю не по­трі­бно про­да­ва­ти. Про це я ска­зав і пред­став­ни­кам Мі­на­гро­по­лі­ти­ки — не­що­дав­но те­ле­фо­ну­ва­ли й ці­ка­ви­ли­ся дум­кою.

До ре­чі, про­тя­гом кіль­кох мі­ся­ців Мі­на­гро­по­лі­ти­ки пра­цює без мі­ні­стра. Від­чу­ва­є­те від­су­тність?

— Мі­ні­стер­ство агро­по­лі­ти­ки в нас є, але тол­ку від ньо­го не­має. Ча­сто чу­єш — ви­сту­пає мі­ністр агро­по­лі­ти­ки: мов­ляв, ми зі­бра­ли та­кий-то вро­жай, на­мо­ло­ти­ли стіль­ки-то зер­на. Ви­ни­кає за­пи­та­н­ня: а що во­ни зро­би­ли для то­го, щоб ми (ми, а не во­ни!) зі­бра­ли та­кий уро­жай? Бу­ла би моя во­ля, я би не три­мав та­ку роз­га­лу­же­ну стру­кту­ру мі­ні­стер­ських чи­нов­ни­ків, адже що во­ни ро­блять — важ­ко ска­за­ти. За ці­лий рік хі­ба один раз за­те­ле­фо­ну­ва­ли з управ­лі­н­ня сіль­сько­го го­спо­дар­ства: — «скіль­ки ви там зі­бра­ли?» Та во­ни на­віть не зна­ють ці­ни на мо­ло­ко! Те­ле­фо­ну­ють і за­пи­ту­ють: «по чо­му про­да­є­те?»

До ре­чі, по чо­му про­да­є­те мо­ло­ко?

— По 8,60 грив­ні. Хто як не управ­лі­н­ня сіль­сько­го го­спо­дар­ства має про це зна­ти! У на­шо­му ра­йо­ні є ли­ше три го­спо­дар­ства, які три­ма­ють тва­рин­ни­цтво. І хто як не дер­жа­ва в осо­бі Мі­на­гро­по­лі­ти­ки та йо­го під­роз­ді­лів має про них пі­клу­ва­ти­ся та під­три­му­ва­ти? А не те­ле­фо­ну­ва­ти й ці­ка­ви­ти­ся для зві­тно­сті ці­ною на мо­ло­ко.

«Усі на­ші по­ля роз­та­шо­ва­ні на схи­лах, однак по­при це ма­є­мо ви­со­кі вро­жаї»

Тон­ко­ща­ми агро­но­мії з на­ми по­ді­лив­ся агро­ном СТОВ «Лан» Ан­дрій Си­мо­нен­ко.

Па­не Ан­дрію, що ви­ро­щу­є­те та яку ма­є­те вро­жай­ність?

— Ози­му пше­ни­цю (близь­ко 300 га), ку­ку­ру­дзу на зер­но та си­лос (500–600), ози­мий рі­пак (100–300), со­ня­шник (300–400 га), ба­га­то­рі­чні тра­ви (лю­цер­на на сі­наж й іно­ді на сі­но). Се­ре­дня вро­жай­ність: ози­мий рі­пак — 35–40 ц/га, пше­ни­ця — 60 (де­я­кі сор­ти «ви­стрі­лю­ють» і до 80), со­ня­шник — 30–35, ку­ку­ру­дза — ста­біль­но 90 ц/га. Ура­хо­ву­ю­чи, що май­же всі на­ші по­ля роз­та­шо­ва­ні на схи­лах і ви­па­дає ду­же ма­ло опа­дів (на­при­клад, ни­ні­шньо­го ро­ку ра­зом зі сні­го­вим по­кри­вом ви­па­ло тро­хи біль­ше як 100 мм опа­дів), та­ка вро­жай­ність ува­жа­є­ться не­по­га­ною.

Зав­дя­ки чо­му отри­му­є­те та­кі по­ка­зни­ки?

— Вно­си­мо до­ста­тню кіль­кість мі­не­раль­них й ор­га­ні­чних до­брив, про­во­ди­мо по­за­ко­ре­не­ве піджив­ле­н­ня, фун­гі­ци­дний, гер­бі­ци­дний, ін­се­кти­ци­дний за­хи­сти (не че­ка­ю­чи, до­ки ви­ни­кне хво­ро­ба, а про­фі­ла­кти­чно). Сло­вом, пра­цю­є­мо на ви­пе­ре­дже­н­ня. Отож, яки­хось осо­бли­вих хво­роб у нас не ви­ни­кає (хі­ба що у во­ло­гий рік — бо­ро­шни­ста ро­са, яку успі­шно кон­тро­лю­є­мо).

Зва­жа­ю­чи на ре­льєф по­лів, який у вас основ­ний обро­бі­ток ґрун­ту?

— На схи­лах по­жнив­ні реш­тки пе­ре­мі­шу­ю­ться з верх­нім ша­ром ґрун­ту й за­ли­ша­ю­ться на по­верх­ні. Отож вплив на ґрунт во­дної та ві­тро­вої еро­зії мі­ні­маль­ний. Однак існує «мі­нус» — дов­го про­грі­ва­є­ться ґрунт, то­му схо­ди бу­ва­ють не­рів­но­мір­ни­ми, оскіль­ки тем­пе­ра­тур­ний ре­жим не від­по­від­ає по­тре­бам ро­слин. То­му оранка в нас ли­ше під рі­пак і ко­ли по­трі­бно за­гор­ну­ти пе­ре­гній. Під пше­ни­цю — по­верх­не­вий обро­бі­ток (два ди­ску­ва­н­ня й куль­ти­ва­ція), під со­ня­шник і ку­ку­ру­дзу — гли­бо­ке роз­пу­ше­н­ня. Пі­сля зби­ра­н­ня ку­ку­ру­дзи пра­цю­є­мо де­стру­кто­ра­ми стер­ні, вно­си­мо фо­сфор­но-ка­лій­ні до­бри­ва й роз­пу­шу­є­мо. На­ше го­спо­дар­ство роз­та­шо­ва­не в зо­ні ри­зи­ко­ва­но­го зем­ле­роб­ства, во­ло­гу збе­рі­га­є­мо зав­дя­ки по­верх­не­во­му обро­бі­тку ґрун­ту й ко­тку­ван­ню. Про­те й це не зав­жди до­по­ма­гає.

Мо­гли б пра­кти­ку­ва­ти ноу-тілл, та існує ще одна ве­ли­ка про­бле­ма: го­спо­дар­ство роз­та­шо­ва­но бі­ля міста Смі­ли, й не­сві­до­мі лю­ди спа­лю­ють стер­ню, зни­щу­ю­чи по­жнив­ні реш­тки. Крім стер­ні три­чі під­па­лю­ва­ли со­ло­му у вал­ках. Та­ка са­ма кар­ти­на й по ку­ку­ру­дзі. Щоб по­но­вив­ся по­пе­ре­дній стан ви­па­ле­но­го по­ля, по­трі­бно мі­ні­мум три ро­ки.

У які стро­ки сі­є­те ози­му пше­ни­цю?

— Основ­ний по­пе­ре­дник під ози­му пше­ни­цю — со­ня­шник. Зби­ра­є­мо йо­го, обро­бля­є­мо ґрунт (про­во­ди­мо лу­ще­н­ня, по­дрі­бню­є­мо ди­ско­вою бо­ро­ною, роз­ки­да­є­мо до­бри­ва, здій­сню­є­мо пе­ре­д­по­сів­ну куль­ти­ва­цію), ство­рю­є­мо по­сів­не ло­же й сі­є­мо. Це — тре­тя де­ка­да ве­ре­сня. Бу­ло якось не всти­гли з по­сів­ною, тож біль­шу по­ло­ви­ну площ за­сі­я­ли вже пі­сля до­щів (кі­нець жов­тня), то­му отри­ма­ли схо­ди під сні­гом.

В осін­ній пе­рі­од як та­ко­го до­гля­ду не­має (в умо­вах по­су­шли­вої осе­ні хо­ча б нор­маль­ні схо­ди отри­ма­ти!) Не вно­си­мо ні гер­бі­ци­ди, ні фун­гі­ци­ди, ні рі­стре­гу­ля­то­ри. Одним з основ­них еле­мен­тів те­хно­ло­гії є про­тру­ю­ва­н­ня на­сі­н­ня, оскіль­ки ко­ре­не­ві гни­лі та саж­ко­ві хво­ро­би кон­тро­лю­ю­ться ви­клю­чно про­труй­ни­ка­ми. Якщо все до­бре й пі­сля сів­би про­йшли до­щі, то у фа­зу трьох лис­тків — по­ча­ток ку­ще­н­ня пше­ни­ця вхо­дить у зи­му.

Ве­сною про­во­ди­мо пер­ше піджив­ле­н­ня по мер­зло­та­ло­му ґрун­ті, дру­ге — азо­тни­ми до­бри­ва­ми, за­сто­со­ву­є­мо рі­стре­гу­ля­то­ри, у фа­зі ви­хо­ду в труб­ку та по пра­пор­це­во­му лис­тку вно­си­мо фун­гі­ци­ди про­ти пля­ми­сто­стей, по ко­ло­сін­ню обро­бля­є­мо про­ти фу­за­рі­о­зу; за­га­лом про­во­ди­мо три фун­гі­ци­дних оброб­ки, що­ра­зу до­да­є­мо ін­се­кти­ци­ди. Сло­вом, си­сте­ма за­хи­сту в нас ду­же по­ту­жна.

Які за­со­би за­хи­сту за­сто­со­ву­є­те: ім­порт­ні чи ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­ка?

— Ни­ні­шньо­го ро­ку в си­сте­му за­хи­сту ми до­да­ли до 50% пре­па­ра­тів укра­їн­сько­го ви­ро­бни­ка — ком­па­нії «Укра­віт». З ці­єю ком­па­ні­єю пра­цю­є­мо не так дав­но, але пов­ні­стю за­до­во­ле­ні. Пре­па­ра­ти ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­ка ма­ють ве­ли­кі пе­ре­ва­ги. Во­ни які­сні й до то­го ж де­шев­ші за ім­порт­ні, адже в пре­па­ра­тах ві­до­мих ком­па­ній ве­ли­ку ча­сти­ну ко­штів пла­тять за бренд. Тим біль­ше, що з ком­па­ні­єю «Укра­віт» пра­цю­є­мо на­пря­му (ви­ро­бни­чі по­ту­жно­сті — у Чер­ка­сах), тоб­то ви­клю­че­ні будь-які під­роб­ки. Не­що­дав­но по­бу­ва­ли на їхньо­му Дні по­ля, нам ор­га­ні­зу­ва­ли екс­кур­сію за­во­дом, де озна­йо­ми­ли­ся з ви­ро­бни­чи­ми лі­ні­я­ми й ще раз пе­ре­ко­на­ли­ся у яко­сті пре­па­ра­тів. Зокре­ма, за­сто­со­ву­є­мо ґрун­то­ві гер­бі­ци­ди Ті­зер, Ті­ві­тус, Агент, ін­се­кти­цид Хлор­пі­рі­віт Агро, фун­гі­цид Уні­каль й ін.

Як вга­ду­є­те зі стро­ка­ми сів­би рі­па­ку?

— На­при­клад, то­рік по­сі­я­ли рі­пак ра­но — 6 сер­пня. Сі­я­ли по ба­га­то­рі­чних тра­вах (лю­цер­ні). Отри­ма­ли два уко­си сі­на­жу, під­го­ту­ва­ли ґрунт, до­че­ка­ли­ся до­щу — й по­сі­я­ли. Во­се­ни за­сто­со­ву­є­мо рі­стре­гу­ля­то­ри — у фа­зу ро­зе­тки 4–6 ли­сто­чків, галь­му­є­мо ріст. Якщо ве­сна ви­да­є­ться ран­ньою, піджив­лю­є­мо й зно­ву вно­си­мо рі­стре­гу­ля­то­ри. На ща­стя, ви­пад­ків, щоб рі­пак ви­мерз, у нас не бу­ло.

Ни­ні­шній сер­пень у ба­га­тьох ре­гіо­нах ви­явив­ся спе­ко­тним і су­хим. Не до­че­кав­шись до­щів, де­хто ра­дить сі­я­ти рі­пак у су­ху зем­лю…

— Цей ме­тод на­зи­ва­є­ться «ам­бар­ний»: сі­ють в аб­со­лю­тно су­хий ґрунт і че­ка­ють до­щу. По­ді­бно­го ми не пра­кти­ку­ва­ли. Як уже я зга­ду­вав, у нас не­має жо­дно­го рів­но­го по­ля. То­му бу­ває так: дощ пі­шов — на верх­ніх по­лях зем­ля во­ло­гу не вби­рає, а вни­зу — за­му­лює. Як­би по­сі­я­ли «ам­бар­ним» ме­то­дом, то все по­зми­ва­ло б униз. На мою дум­ку, та­кий спо­сіб під­хо­дить для го­спо­дарств, де є хо­ро­ші зем­лі.

Що ро­би­ти­ме­те, якщо в сер­пні не до­че­ка­є­те­ся до­щів?

— Ме­те­о­ро­ло­ги по­обі­ця­ли на 19 сер­пня. Отож від­ра­зу й по­сі­є­мо. Якщо до­щу не бу­де — бу­де­мо на­сту­пно­го ро­ку без рі­па­ку. Най­пі­зні­ше ми сі­я­ли рі­пак у 2015 ро­ці на по­ча­тку дру­гої де­ка­ди ве­ре­сня, най­ра­ні­ше — 6 сер­пня. Хо­ча по­ста­чаль­ни­ки по­сів­но­го ма­те­рі­а­лу ра­дять сі­я­ти ще ра­ні­ше — у тре­тій де­ка­ді ли­пня. Тоб­то тре­ба зі­бра­ти по­пе­ре­дник (ози­ма пше­ни­ця), про­ве­сти ди­ску­ва­н­ня й оран­ку із ко­тку­ва­н­ням, куль­ти­ва­цію та від­ра­зу по­сі­я­ти.

Ку­ку­ру­дзу ко­ли сі­є­те?

— Це пер­ша куль­ту­ра, з якої роз­по­чи­на­є­мо ве­сня­ну по­сів­ну. На­при­клад, ни­ні­шньо­го ро­ку по­сі­я­ли 5 кві­тня. Ку­ку­ру­дзу тро­хи при­мо­ро­зи­ло, але во­на швид­ко ві­ді­йшла. Зві­сно, з ран­ні­ми стро­ка­ми сів­би де­що ри­зи­ку­є­мо, але як­би ми цьо­го ро­ку не по­сі­я­ли куль­ту­ру ра­но, то мо­гли б схо­дів не отри­ма­ти вза­га­лі, оскіль­ки не бу­ло до­щів. А так — ма­ти­ме­мо ста­біль­ний уро­жай.

У ва­шо­му го­спо­дар­стві є ба­га­то ор­га­ні­чних до­брив. Ви­ко­ри­сто­ву­є­те?

— Так, у най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му зби­ра­є­мо­ся го­ту­ва­ти ком­по­сти. Це ви­гі­дно, адже якщо пе­ре­гній вно­си­мо по 55–60 т/га, то ком­по­сту по­трі­бно бу­де ли­ше 15 т. Плюс під час ком­по­сту­ва­н­ня під­ви­щу­є­ться кон­цен­тра­ція еле­мен­тів жив­ле­н­ня і зни­щу­є­ться па­то­ген­на мі­кро­фло­ра, а ще та­кі до­бри­ва лег­ше транс­пор­ту­ва­ти.

Дя­кую за роз­мо­ву. Ви­со­ких вам уро­жа­їв!

Ге­не­раль­ний ди­ре­ктор СТОВ «Лан» Ві­та­лій Пер­ка­нюк

За­го­тів­ля си­ло­су у бур­тах

Агро­ном СТОВ «Лан» Ан­дрій Си­мо­нен­ко

За­кін­чу­є­ться зби­ра­н­ня ба­га­то­рі­чних трав

Ви­ро­щу­ва­н­ня со­ня­шни­ку у СТОВ Лан

Те­хні­чні вір­ту­о­зи

Cкла­ду­ва­н­ня ру­ло­нів со­ло­ми

Cві­жі­ших яєць не бу­ває...

Ози­ма пше­ни­ця у СТОВ Лан ра­дує до­брим уро­жа­єм

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.