Про­ду­кти мо­ло­чної за­ло­зи

Мо­ло­чна за­ло­за сви­но­ма­тки є скла­дною «фа­бри­кою» рі­зно­ма­ні­тних чин­ни­ків, що впли­ва­ють на ріст по­ро­сят і фор­му­ва­н­ня їхньо­го здо­ров’я

The Ukrainian Farmer - - ТЕМА НОМЕРА - ОЛЕ­КСАНДР БАБАНЬ, канд. вет. на­ук

Про­тя­гом пер­ших 10 днів жи­т­тя жи­ва ма­са по­ро­сят збіль­шу­є­ться май­же в 2–2,5 ра­за і біль­ше. Від­бу­ва­є­ться це в основ­но­му зав­дя­ки спо­жи­ван­ню ма­те­рин­сько­го мо­ло­ка, то­му роз­ви­ток і фун­кціо­ну­ва­н­ня мо­ло­чної за­ло­зи мо­жли­во на­зва­ти про­від­ним мо­мен­том й успі­шним стар­том ви­ро­щу­ва­н­ня сви­ней.

Мо­ло­чна за­ло­за (glandula lactifera) — па­рен­хі­ма­то­зний ор­ган, що скла­да­є­ться із за­ло­зи­стої тка­ни­ни (аль­ве­ол), ви­ві­дних про­ток, між яки­ми роз­мі­щу­є­ться ін­тер­сти­ці­аль­на спо­лу­чна тка­ни­на, кро­во­но­сні й лім­фа­ти­чні су­ди­ни та нер­ви. То­му па­то­ло­гі­чні змі­ни в мо­ло­чній за­ло­зі роз­ви­ва­ю­ться ду­же швид­ко за не­спри­я­тли­вої дії умов нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща чи за хво­роб ста­те­вих ор­га­нів.

У сви­но­ма­ток мо­ло­чна за­ло­за має 8–16 (іно­ді 20) за­ло­зи­стих па­ке­тів, си­ме­три­чно роз­та­шо­ва­них злі­ва й спра­ва від бі­лої лі­нії, ко­жен па­кет об’єд­нує 2–3 час­тки, які ма­ють окре­мі мо­ло­чні ци­стер­ни, один со­сок, на вер­хів­ці яко­го 2–3 со­ско­вих ка­на­ли. Основ­ною фун­кці­єю мо­ло­чної за­ло­зи є ла­кта­ція — фі­зіо­ло­гі­чні та біо­хі­мі­чні про­це­си утво­ре­н­ня й на­ко­пи­че­н­ня мо­ло­ка в мо­ло­чній за­ло­зі, а та­кож пе­рі­о­ди­чні йо­го ви­ве­де­н­ня та ви­да­ле­н­ня під час сса­н­ня. Ріст і роз­ви­ток мо­ло­чної за­ло­зи (ма­мо­ге­нез), про­цес мо­ло­ко­утво­ре­н­ня (ла­кто­по­ез) і ре­флекс мо­ло­ко­від­да­чі ті­сно пов’яза­ні з фун­кці­я­ми ста­те­вих ор­га­нів і пе­ре­бу­ва­ють під кон­тро­лем скла­дно­го ре­гу­ля­тор­но­го ме­ха­ні­зму, у яко­му бе­руть участь нер­во­ва си­сте­ма, рі­зні гор­мо­ни та ме­ді­а­то­ри.

Мо­ло­чна за­ло­за ви­ни­кає на ран­ніх ста­ді­ях роз­ви­тку ем­бріо­на у ви­гля­ді пов­здов­жніх по­тов­щень епі­дер­мі­су (мо­ло­чних сму­жок) на че­рев­ній по­верх­ні ту­лу­бу. Зав­дя­ки смуж­кам утво­рю­ю­ться мо­ло­чні гор­би­ки, кіль­кість яких від­по­від­ає кіль­ко­сті мо­ло­чних за­лоз. У мо­ло­дих тва­рин мо­ло­чна за­ло­за скла­да­є­ться в основ­но­му з жи­ро­вої тка­ни­ни та не­ве­ли­кої кіль­ко­сті про­ток. З на­ста­н­ням ста­те­вої зрі­ло­сті кіль­кість про­ток зро­стає. У дру­гій по­ло­ви­ні ва­гі­тно­сті від­бу­ва­є­ться ін­тен­сив­ний роз­ви­ток мо­ло­чних хо­дів, аль­ве­ол і со­сків.

Основ­ни­ми гор­мо­на­ми, які бе­руть участь у ней­ро­ен­до­крин­ній ре­гу­ля­ції ма­мо­ге­не­зу, є естро­ге­ни, про­ге­сте­рон, го­на­до­тро­пі­ни, кор­ти­ко­сте­ро­ї­ди (мі­не­ра­лі глю­ко­кор­ти­ко­ї­ди), про­ла­ктин, ін­су­лін, ла­кто­ген (пла­цен­тар­ний со­ма­то­тро­пін), три­йод­ти­ро­нін і те­тра­йод­ти­ро­нін (ти­ро­ксин).

Пе­ред ро­да­ми мо­ло­чна за­ло­за збіль­шу­є­ться в об­ся­зі й по­чи­нає про­ду­ку­ва­ти мо­ло­зи­во, яке має, як по­рів­ня­ти з мо­ло­ком, у два-три ра­зи ви­щу ки­сло­тність, біль­ше біл­ків, ві­та­мі­нів, імун­них тіл, за­лі­за, ві­та­мі­ну А та D, про­те в ньо­му мен­ше жи­ру й цукру; мо­ло­зи­во вва­жа­є­ться най­цін­ні­шим і не­за­мін­ним про­ду­ктом не ли­ше для по­ро­сят, а й но­во­на­ро­дже­них ссав­ців за­га­лом (табл.). Ві­до­мо, що по­ро­ся на­ро­джу­є­ться без актив­но­го іму­ні­те­ту. То­му мо­ло­зи­во сви­но­ма­тки ві­ді­грає ма­кси­маль­но ва­жли­ву роль у пе­ре­да­чі па­сив­но­го (ко­ло­страль­но­го) іму­ні­те­ту. У пер­ші 24 го­ди­ни пі­сля на­ро­дже­н­ня іму­но­гло­бу­лі­ни з мо­ло­зи­ва над­хо­дять у ки­шків­ник по­ро­ся­ти й усмо­кту­ю­ться в кров.

Однак плід в утро­бі ма­те­рі має мо­жли­вість ви­ро­бля­ти вла­сні іму­но­гло­бу­лі­ни, по­чи­на­ю­чи з 2/3 ва­гі­тно­сті. Це озна­чає, що пі­сля на­ро­дже­н­ня по­ро­ся мо­же бу­ти за­хи­ще­ним від хво­роб, що пе­ре­да­ва­ли­ся че­рез пла­цен­ту (на­при­клад, РРСС).

Кіль­кість мо­ло­зи­ва у сви­но­ма­тки не за­ле­жить від кіль­ко­сті по­ро­сят. Цей факт мо­же свід­чи­ти про те, що по­ро­ся­та, які на­ро­джу­ва­ли­ся на­при­кін­ці ро­дів, ма­ють усі шан­си отри­ма­ти до­ста­тню кіль­кість мо­ло­зи­ва, але якість мо­ло­зи­ва бу­де гір­шою. Так, по­ро­ся­та, що на­ро­ди­ли­ся остан­ні­ми, ма­ли мен­ші по­ка­зни­ки іму­но­гло­бу­лі­нів про­ти тих, що на­ро­ди­ли­ся пер­ши­ми. Звід­си ви­хо­дить, що чим дов­ше три­ва­ють ро­ди, тим гір­ше мо­ло­зи­во отри­ма­ють остан­ні на­ро­дже­ні по­ро­ся­та.

Не слід за­бу­ва­ти та­кож і про ма­су на­ро­дже­них по­ро­сят. Так, по­ро­ся­та з мен­шою ма­сою ті­ла ма­ють мен­ший уміст іму­но­гло­бу­лі­нів. Це по­ясню­є­ться тим, що за­галь­не спо­жи­ва­н­ня мо­ло­зи­ва збіль­шу­є­ться, кон­цен­тра­ція іму­но­гло­бу­лі­нів змен­шу­є­ться й зда­тність усмо­кту­ва­н­ня іму­но­гло­бу­лі­нів че­рез сли­зо­ву ки­шків­ни­ка змен­шу­є­ться. Звід­си ви­хо­дить, що чим силь­ні­ші та біль­ші по­ро­ся­та, тим біль­ше во­ни спо­жи­ва­ють мо­ло­зи­ва, а від­по­від­но й іму­но­гло­бу­лі­нів, ма­кси­маль­ний рі­вень яких до­ся­га­є­ться за спо­жи­ва­н­ня на­віть 110 г мо­ло­зи­ва. Однак існу­ють да­ні, що для по­ро­сят ма­сою 1,4 кг ма­кси­маль­ний рі­вень іму­но­гло­бу­лі­нів до­ся­га­є­ться за спо­жи­ва­н­ня 150 г мо­ло­зи­ва. Рі­вень іму­но­гло­бу­лі­нів у кро­ві по­ро­сят зни­жу­є­ться з ко­жним ти­жнем жи­т­тя. За­зви­чай ко­ло­страль­ний іму­ні­тет три­ває в се­ре­дньо­му 6–12 ти­жнів. За­ле­жить цей тер­мін на­сам­пе­ред від кон­цен­тра­ції іму­но­гло­бу­лі­нів при на­ро­джен­ні.

Крім іму­но­гло­бу­лі­нів мо­ло­зи­во мі­стить ла­кто­фе­рин (ЛФ) — по­лі­фун­кціо­наль­ний бі­лок (має ба­кте­ри­ци­дні та ба­кте­ріо­ста­ти­чні вла­сти­во­сті), олі­го­са­ха­ри­ди (за­по­бі­га­ють ба­кте­рі­ям при­крі­плю­ва­ти­ся до сли­зо­вої ки­шків­ни­ка). Крім цьо­го, мо­ло­зи­во має роз­чин­ний бі­лок CD14 і ре­це­пто­ри TLR.

Уже за 7–10 днів пі­сля по­ло­гів мо­ло­зи­во пе­ре­тво­рю­є­ться на мо­ло­ко. Мо­ло­ко про­тя­гом ла­кта­ції утво­рю­є­ться не­рів­но­мір­но. Най­біль­ше йо­го ви­ді­ля­є­ться у дру­гій і тре­тій де­ка­дах мо­ло­чно­го пе­рі­о­ду (в се­ре­дньо­му 22 % від усі­єї кіль­ко­сті), пі­сля чо­го ін­тен­сив­ність про­ду­ку­ва­н­ня по­сту­по­во зни­жу­є­ться. В мо­ло­ці сви­но­ма­ток по­жив­них ре­чо­вин зна­чно мен­ше, ніж у мо­ло­зи­ві, і їхній уміст про­тя­гом ла­кта­ції змі­ню­є­ться не­сут­тє­во. У цей пе­рі­од ор­га­нізм сви­но­ма­тки фун­кціо­нує зі зна­чно біль­шим фі­зіо­ло­гі­чним на­ван­та­же­н­ням, по­рів­ню­ю­чи з пе­рі­о­дом по­ро­сно­сті. За 28 днів ла­кта­ції сви­но­ма­тка в се­ре­дньо­му ви­ді­ляє 300 кг мо­ло­ка. У ран­ньо­му ві­ці по­ро­ся­та зна­чно ін­тен­сив­ні­ше ви­ко­ри­сто­ву­ють по­жив­ні ре­чо­ви­ни для ро­сту ор­га­ні­зму, ніж мо­ло­дняк стар­шо­го ві­ку. Так, на під­три­ма­н­ня жи­т­тя во­ни ви­тра­ча­ють на 1 кг ма­си ті­ла на до­бу пі­сля на­ро­дже­н­ня 0,56 МДЖ енер­гії, на 60-й — у два, а на 180-й — у чо­ти­ри ра­зи мен­ше. Це на­сам­пе­ред пов’яза­но з тим, що по­тре­ба по­ро­сят в енер­гії та по­жив­них ре­чо­ви­нах для під­три­ма­н­ня жи­т­тя зі збіль­ше­н­ням ві­ку на оди­ни­цю ма­си по­стій­но зни­жу­є­ться вна­слі­док змен­ше­н­ня від­но­ше­н­ня по­верх­ні ті­ла тва­ри­ни до оди­ни­ці ма­си, а від­по­від­но змен­шу­ю­ться й втра­ти те­пла че­рез шкі­ру. Ві­до­мо, що ор­га­нізм по­ро­сят за­без­пе­чу­є­ться по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми з мо­ло­ка сви­но­ма­тки в пер­ших два ти­жні жи­т­тя на 60%, за тре­тій — 36, за че­твер­тий ти­ждень — тіль­ки на 28%. То­му для під­три­ма­н­ня ін­тен­сив­но­сті ро­сту й роз­ви­тку по­ро­ся­та по­тре­бу­ють зна­чної кіль­ко­сті по­жив­них ре­чо­вин, що над­хо­дять із мо­ло­ком сви­но­ма­тки та шля­хом під­го­дів­лі кор­ма­ми з ви­со­ким умі­стом енер­гії.

Ла­кто­по­ез (син­тез мо­ло­ка у ци­то­пла­змі клі­тин епі­те­лію аль­ве­ол мо­ло­чної за­ло­зи) від­бу­ва­є­ться зі скла­дни­ків кро­ві (по­пе­ре­дни­ків). Ла­кта­ція ха­ра­кте­ри­зу­є­ться апо­кри­но­вим ти­пом се­кре­ції, за яко­го від­ді­ле­н­ня се­кре­ту су­про­во­джу­є­ться від­тор­гне­н­ням вер­хів­ки або апі­каль­ної ча­сти­ни клі­ти­ни. Під час цьо­го про­це­су в епі­те­лі­аль­ній клі­ти­ні з’яв­ля­є­ться ви­ступ із се­кре­том, який ра­зом із ци­то­пла­змою від­ді­ля­є­ться й по­тра­пляє в по­ро­жни­ну аль­ве­о­ли. Клі­ти­на стає пло­скою, але збе­рі­гає ядро й ор­га­не­ли та про­дов­жує се­кре­тор­ну ді­яль­ність. По­ряд з утво­ре­н­ням мо­ло­ка від­бу­ва­є­ться зво­ро­тне всмо­кту­ва­н­ня во­ди та роз­чи­не­них у ній ре­чо­вин у кров (ре­аб­сорб­ція). Про­це­си утво­ре­н­ня мо­ло­ка й ре­аб­сорб­ції в за­ло­зі від­бу­ва­ю­ться без­пе­рерв­но, але їх ін­тен­сив­ність і спів­від­но­ше­н­ня в рі­зні пе­рі­о­ди ла­кта­ції рі­зна. Основ­ни­ми гор­мо­на­ми, які за­без­пе­чу­ють ней­ро­ен­до­крин­ну ре­гу­ля­цію ла­кто­ге­не­зу й ла­кто­по­е­зу, є про­ла­ктин, кор­ти­ко­сте­ро­ї­ди, со­ма­то­тро­пін, три­йод­ти­ро­нін і ти­ро­ксин.

Ре­флекс мо­ло­ко­від­да­чі за­ле­жить від ча­сто­ти й три­ва­ло­сті по­дра­зне­н­ня мо­ло­чної за­ло­зи та умов­но по­ді­ля­є­ться на дві фа­зи. Пер­ша фа­за (мо­ло­ко­ви­да­ле­н­ня) ви­ни­кає без­по­се­ре­дньо пі­сля по­дра­зне­н­ня ре­це­пто­рів. Дру­га фа­за (мо­ло­ко­ви­ве­де­н­ня) є про­дов­же­н­ням пер­шої і пов’яза­на з ви­ді­ле­н­ням окси­то­ци­ну та ва­зо­пре­сци­ну гі­по­фі­зом у кров. Окси­то­цин ви­кли­кає ско­ро­че­н­ня міо­е­пі­те­лі­аль­них клі­тин аль­ве­ол, вна­слі­док чо­го ви­во­ди­ться ча­сти­на мо­ло­ка з аль­ве­ол і дрі­бних про­то­ків. З при­пи­не­н­ням сса­н­ня на­стає ін­тен­сив­на ін­во­лю­ція мо­ло­чної за­ло­зи: мо­ло­чні про­то­ки спа­да­ють, епі­те­лі­аль­ні клі­ти­ни пе­ре­ро­джу­ю­ться, роз­па­да­ю­ться, роз­смо­кту­ю­ться; аль­ве­о­ляр­на тка­ни­на за­мі­ню­є­ться жи­ро­вою. Збе­рі­га­ю­ться ли­ше мо­ло­чні про­то­ки, про­світ яких за­пов­ню­є­ться в’яз­ким клей­ким се­кре­том. У тка­ни­нах з’яв­ля­є­ться ба­га­то ма­кро­фа­гів, що ви­да­ля­ють ре­ду­ко­ва­ні еле­мен­ти. За­ло­за змен­шу­є­ться й ущіль­ню­є­ться.

У ви­ме­ні є пев­ні бар’єри, що за­без­пе­чу­ють мі­сце­вий за­хист за­ло­зи. Ці бар’єри роз­мі­ще­ні в єм­ні­сній си­сте­мі ви­ме­ні. До них на­ле­жать та­кі ме­ха­ні­чні чин­ни­ки, як ци­стер­наль­на ро­зе­тка, склад­ки епі­те­лію, сфін­ктер со­ска. По­ряд із цим бар’єр­ну фун­кцію ви­ко­ну­ють і біо­хі­мі­чні чин­ни­ки (не­на­си­че­ні жир­ні ки­сло­ти мо­ло­ка, про­те­їн, шар епі­те­лію) та клі­тин­ні чин­ни­ки (ма­кро­фа­ги, лім­фо­ци­ти, пла­зма­ти­чні клі­ти­ни). До за­хи­сних бар’єрів мо­ло­чних про­ток на­ле­жать та­кож цир­ку­ляр­ний міо­е­пі­те­лій, ан­ти­ба­кте­рій­ні фа­кто­ри мо­ло­ка (лі­зо­цим, си­сте­ма ла­кто­пе­ро­кси­да­за-ті­о­ці­а­нат-пе­ро­ксид во­дню, ла­кто­фе­рин, ком­пле­мент, іму­но­гло­бу­лі­ни, фа­го­ци­ти). Про­те го­лов­ни­ми чин­ни­ка­ми за­хи­сту ви­ме­ні є йо­го іму­ні­тет, актив­ний фа­го­ци­тоз, ба­кте­ри­ци­дні і ба­кте­ріо­ста­ти­чні вла­сти­во­сті мо­ло­ка; у ви­ме­ні ви­ро­бля­ю­ться іму­но­гло­бу­лі­ни, а в се­кре­ті за­ло­зи є лей­ко­ци­ти та ма­кро­фа­ги. Все це ра­зом і фор­мує си­сте­му ло­каль­но­го за­хи­сту мо­ло­чної за­ло­зи.

Не­зба­лан­со­ва­на годівля, по­ру­ше­н­ня зоо­гі­гі­є­ні­чних норм утри­ма­н­ня, до­гля­ду та екс­плу­а­та­ції тва­ри­ни осла­блю­ють при­ро­дні ме­ха­ні­зми за­хи­сту мо­ло­чної за­ло­зи.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.