Кур­ку­лів нам — і по­біль­ше!

Ми­ко­ла Стри­жак: «На най­ро­дю­чі­ших зем­лях Єв­ро­пи по­вин­ні про­жи­ва­ти най­ба­га­тші се­ля­ни — укра­їн­ські»

The Ukrainian Farmer - - ЗМІСТ - ЛЮ­ДМИ­ЛА СТЕЛЬМАХ (КУЧЕРЕНКО)

Не­що­дав­но Ка­бмін зі­ні­ці­ю­вав за­про­ва­дже­н­ня дер­жав­но­го свя­та — Дня фер­ме­ра. Однак у фер­мер­ській спіль­но­ті но­ви­ну зу­стрі­ли дво­я­ко: хтось зра­дів, а хтось сприйняв як на­смі­шку вла­ди: кра­ще б по­вер­ну­ли спе­цре­жим ПДВ, бо день фер­ме­ра й без ука­зу ба­га­то ро­ків свя­тку­ють 19 черв­ня… Важ­че чи лег­ше ста­ло жи­ти укра­їн­сько­му фер­ме­ру за по­стмай­дан­ної вла­ди, і як Асо­ці­а­ція фер­ме­рів і при­ва­тних зем­ле­вла­сни­ків Укра­ї­ни (АФЗУ) оці­нює дер­жав­ну по­лі­ти­ку що­до фер­мер­ства за остан­ні три з по­ло­ви­ною ро­ки? Про це на­ша роз­мо­ва з ві­це-пре­зи­ден­том АФЗУ Ми­ко­лою Стри­жа­ком.

— Ува­жаю, ста­ти­сти­ка ска­же най­про­мо­ви­сті­ше: за остан­ні три ро­ки із 43 тис. фер­мер­ських го­спо­дарств за­ли­ши­ло­ся 33 тис. Ма­буть, не від до­бро­го жи­т­тя. Однак ми не ли­ше оці­ню­є­мо дер­жав­ну по­лі­ти­ку що­до фер­ме­рів, а й актив­но до­лу­ча­є­мо­ся до її фор­му­ва­н­ня. Зокре­ма, зав­дя­ки на­по­ле­гли­во­сті АФЗУ й під­трим­ці фер­мер­ських гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій Єв­ро­пи та США ми ви­йшли до уря­ду з кон­кре­тни­ми про­по­зи­ці­я­ми. Тож 13 ве­ре­сня ц. р. Ка­бі­нет Мі­ні­стрів Укра­ї­ни ухва­лив по­ста­но­ву «Про схва­ле­н­ня Кон­це­пції роз­ви­тку фер­мер­ських го­спо­дарств та сіль­сько­го­спо­дар­ської ко­о­пе­ра­ції на 2018– 2020 ро­ки». Цей до­ку­мент був під­го­тов­ле­ний Мі­на­гро­по­лі­ти­ки у ті­сній спів­пра­ці з АФЗУ — най­біль­шим про­фе­сій­ним об’єд­на­н­ням фер­ме­рів в Укра­ї­ні.

Чи мо­жна го­во­ри­ти про ши­ро­ку під­трим­ку ці­єї кон­це­пції на най­ви­що­му рів­ні?

— На жаль, ні. Її під­три­му­ють прем’єр­мі­ністр Во­ло­ди­мир Грой­сман, в. о. аграр­но­го мі­ні­стра Ма­ксим Мар­ти­нюк, тро­хи мен­ше — Мін­фін, Мі­н­еко­но­мі­ки. А от з бо­ку ма­лень­ких клер­ків про­філь­но­го мі­ні­стер­ства спо­сте­рі­гав­ся ве­ли­кий су­про­тив під час під­го­тов­ки до­ку­мен­та.

Які основ­ні по­ло­же­н­ня ці­єї кон­це­пції, і чи, на­ре­шті, бу­де зна­йде­на від­по­відь на са­кра­мен­таль­не за­пи­та­н­ня: так який же устрій Укра­ї­на бу­дує в аграр­но­му се­кто­рі еко­но­мі­ки — ла­ти­фун­дист­ський чи фер­мер­ський?

— Від­по­відь є: в аграр­но­му се­кто­рі бу­дуть рі­зні фор­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня, але від­ни­ні прі­о­ри­тет на­да­ва­ти­ме­ться роз­ви­тку фер­мер­ства. Ни­ні це 33 тис. ФГ і 1 млн 100 тис. осо­би­стих се­лян­ських го­спо­дарств. У Єв­ро­пі це на­зи­ва­є­ться «фер­мер­ські го­спо­дар­ства на сі­мей­ній осно­ві». Го­лов­не в кон­це­пції — щоб в Укра­ї­ні з’яви­ло­ся ба­га­то за­мо­жних лю­дей. Щоб се­ло за які­стю жи­т­тя не по­сту­па­ло­ся мі­сту, щоб там бу­ли від­нов­ле­ні тру­до­ві ре­сур­си й сут­тє­ві по­да­тки на­ді­йшли в бю­дже­ти ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Ми зна­йшли з уря­дом по­ро­зу­мі­н­ня в то­му, що якщо вже йде­мо у Єв­ро­пу, то по­вин­ні спо­від­у­ва­ти фер­мер­ський устрій і роз­ви­ва­ти йо­го.

Однак крім мо­раль­ної під­трим­ки фер­мер­ства має бу­ти й фі­нан­со­ва…

— Так, у про­е­кті бю­дже­ту на 2018 рік для роз­ви­тку фер­мер­ства та сіль­ської ко­о­о­пе­ра­ції за­кла­де­но 1 млрд гри­вень.

При­га­дую, ко­ли уряд Яце­ню­ка ві­ді­брав в агра­рі­їв спе­цре­жим ПДВ, то екс­пер­ти на­зи­ва­ли ци­фру 13 млрд гри­вень обі­го­вих ко­штів, яких їх по­зба­ви­ли…

— Я б теж не ска­зав, що 1 млрд гри­вень — це ба­га­то. Однак про­ти то­го, що фер­ме­рам май­же ні­чо­го не да­ва­ли про­тя­гом остан­ніх ро­ків, то це вже ба­га­то. Крім цьо­го, в Мі­ні­стер­стві аграр­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства з по­да­чі Во­ло­ди­ми­ра Грой­сма­на з жов­тня ц. р. за­про­ва­дже­но по­са­ду за­сту­пни­ка мі­ні­стра з пи­тань роз­ви­тку фер­мер­ства. Її обійняв Ві­ктор Ва­си­льо­вич Ше­ре­ме­та, фер­мер із Пе­ре­я­слав­сько­го ра­йо­ну Ки­їв­щи­ни. Та­кож за­вер­шу­є­ться фор­му­ва­н­ня Укра­їн­сько­го дер­жав­но­го фон­ду під­трим­ки фер­мер­ських го­спо­дарств, де ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра ре­ко­мен­ду­ва­ти­ме АФЗУ. Сьо­го­дні роз­ро­бля­є­ться ме­ха­нізм осво­є­н­ня ко­штів че­рез фонд.

Яки­ми ма­ють бу­ти ре­зуль­та­ти ре­а­лі­за­ції Кон­це­пції?

— Пі­сля ро­ку дії Кон­це­пції кіль­кість фер­мер­ських го­спо­дарств має зро­сти до 60 тис., ще че­рез рік — до 100 тис., а у 2020 ро­ці — до 150 тис. У ре­зуль­та­ті ре­а­лі­за­ції Кон­це­пції очі­ку­є­ться збіль­ше­н­ня час­тки фер­мер­ських го­спо­дарств у ви­ро­бни­цтві ва­ло­вої про­ду­кції сіль­сько­го го­спо­дар­ства до 12%, зро­ста­н­ня кіль­ко­сті ро­бо­чих місць у п’ять ра­зів — зі 100 тис. до пів­міль­йо­на, те­хні­чне пе­ре­о­сна­ще­н­ня фер­ме­рів, збіль­ше­н­ня на 10% площ під ор­га­ні­чни­ми куль­ту­ра­ми.

Фан­та­сти­чні ци­фри! У ме­не, як у жур­на­ліс­тки, яка за остан­ніх три ро­ки на­пи­са­ла де­ся­тки кри­ти­чних ста­тей і жур­на­ліст­ських роз­слі­ду­вань про про­бле­ми роз­ви­тку фер­мер­ства й ко­ру­пцію в зе­мель­них пра­во­від­но­си­нах, про­сто не скла­да­ю­ться па­зли: уряд Грой­сма­на, який, м’яко ка­жу­чи, не ство­рю­вав ре­жи­му ма­кси­маль­но­го спри­я­н­ня фер­ме­рам, ра­птом до­бро­віль­но кар­ди­наль­но змі­нює свою по­зи­цію. Чи, мо­же, розворот дер­жа­ви облич­чям до фер­ме­ра є на­слід­ком то­го, що АФЗУ в по­пе­ре­дні ро­ки по­ка­за­ла свою си­лу по­ту­жни­ми про­те­стни­ми акці­я­ми, ко­ли фер­ме­ри не­о­дно­ра­зо­во пі­ке­ту­ва­ли Вер­хов­ну Ра­ду, Ка­бмін, пе­ре­кри­ва­ли до­ро­ги по всій Укра­ї­ні?

— І це та­кож, зна­чною мі­рою. Однак ті по­ло­же­н­ня, які за­кла­де­но в Кон­це­пції, є ціл-

ком ре­аль­ни­ми. Адже на роз­ви­ток фер­мер­ства пе­ред­ба­че­но мі­льярд гри­вень не тіль­ки у 2018 ро­ці, а що­рі­чно по мі­льяр­ду. До­по­мо­га на­да­ва­ти­ме­ться фер­мер­ським го­спо­дар­ствам, що ма­ють до 100 ге­кта­рів зем­лі. До­да­тко­во ми вне­сли про­по­зи­цію в Ка­бмін про по­вер­не­н­ня спе­цре­жи­му ПДВ тим фер­мер­ським го­спо­дар­ствам, які під­па­дуть під дію про­гра­ми під­трим­ки фер­мер­ства на 2018–2020 рр. Уря­дов­ці ні­би­то й не про­ти, але ж ще є Між­на­ро­дний ва­лю­тний фонд, який лю­бить фер­ме­рів. Тіль­ки сво­їх, а не укра­їн­ських. То­му наш уряд по­ви­нен лю­би­ти на­ших фер­ме­рів. От і по­ди­ви­мо­ся, чия лю­бов силь­ні­ша! Ота­кі на­ші здо­бу­тки від цьо­го­рі­чно­го Дня фер­ме­ра й по сьо­го­дні.

Над чим сьо­го­дні пра­цює АФЗУ?

— Ро­зро­бля­є­мо про­ект за­ко­ну «Про об­слу­го­ву­ю­чі сіль­сько­го­спо­дар­ські ко­опе­ра­ти­ви». Ще над тим, щоб спро­сти­ти зві­тність й опо­да­тку­ва­н­ня фер­мер­ських го­спо­дарств роз­мі­ром до 100 ге­кта­рів, щоб во­ни в Дер­жав­ну фі­скаль­ну слу­жбу зі зві­та­ми хо­ди­ли один раз на рік і спла­чу­ва­ли єди­ний по­да­ток.

Ма­лим і се­ре­днім фер­ме­рам ці­ка­во, як на­сту­пно­го ро­ку роз­по­ді­ля­ти­ме­ться «фер­мер­ський» мі­льярд?

— Пла­ну­є­ться, що 700–800 млн гри­вень пі­де на під­трим­ку фер­ме­рів, а 200–300 — на об­слу­го­ву­ю­чі сіль­сько­го­спо­дар­ські ко­опе­ра­ти­ви. Що­до остан­ніх, то фі­нан­су­ва­ти­му­ться кон­кре­тні про­е­кти. Якщо в се­лі, на­при­клад, 50 чи 100 ко­рів і се­ля­ни ор­га­ні­зу­ють ко­опе­ра­тив і на­пи­шуть про­ект, то мо­же­мо на­да­ти для ньо­го ко­шти на мо­ло­ко­воз чи танк для охо­ло­дже­н­ня мо­ло­ка, ма­сло­бій­ку чи ін­ше обла­дна­н­ня, щоб під­три­ма­ти пе­ре­роб­ку в сіль­ській мі­сце­во­сті.

Фі­нан­со­ва під­трим­ка з мі­льяр­да на­да­ва­ти­ме­ться тіль­ки но­во­ство­ре­ним ФГ чи й уже тим, що є?

— І тим, і тим. Однак якщо з ра­йо­ну, ска­жі­мо, на­ді­йде де­ся­ток за­явок, то най­пер­ше її отри­ма­ють но­во­ство­ре­ні, ре­ко­мен­до­ва­ні ра­йон­ни­ми асо­ці­а­ці­я­ми фер­ме­рів і при­ва­тних зем­ле­вла­сни­ків (бо ла­ти­фун­ди­сти швид­ко й лег­ко мо­жуть ство­ри­ти кіль­ка ФГ), які най­кра­ще зна­ють си­ту­а­цію у сво­є­му ра­йо­ні. Є ще й ін­ші прі­о­ри­те­ти: тва­рин­ни­цтво, ово­чів­ни­цтво та са­дів­ни­цтво, ви­но­гра­дар­ство, ви­ро­щу­ва­н­ня ор­га­ні­чної про­ду­кції.

Який бу­де се­ре­дній роз­мір до­по­мо­ги?

— Хо­че­мо, щоб раз на рік фер­мер міг при­дба­ти тра­ктор, ком­байн чи ван­та­жів­ку — це десь у ме­жах 300–400 тис. гри­вень. На­при­клад, ни­ні тра­ктор МТЗ ко­штує 500 тис. гри­вень. От фер­мер спо­ча­тку ку­пує йо­го за вла­сні ко­шти, а по­тім дер­жа­ва від­шко­до­вує йо­му 300 чи 400 тис.

По­зи­тив­ні по­движ­ки в дер­жав­ній по­лі­ти­ці що­до роз­ви­тку фер­мер­ства та­кож є ре­зуль­та­том і ва­шої актив­но­сті в пре­сі, і ве­ли­кої та на­по­ле­гли­вої роз’ясню­валь­ної ро­бо­ти?

— Так, ми на­вчи­ли­ся пе­ре­ко­ну­ва­ти «влад­ців». Зві­сно, не всіх і не від­ра­зу вда­є­ться пе­ре­ко­на­ти. Бо як, на­при­клад, мо­жна пе­ре­ко­на­ти дво­ю­рі­дно­го бра­та аграр­но­го «ко­ро­ля» Ан­дрія Ве­рев­сько­го — нар­де­па Оле­ксія Му­ша­ка, адже Ве­рев­ський ку­пив для ро­да­ка мі­сце в Ра­ді для то­го, щоб він ло­бі­ю­вав йо­го ін­те­ре­си. Зві­сно, що ні­як. І ця мо­ло­да лю­ди­на аж зі шта­нів ви­стри­бує, щоб за­про­ва­ди­ти в Укра­ї­ні про­даж зем­лі. Мов­ляв, у ба­бусь за­бра­ли пра­во про­да­ва­ти зем­лю! Я йо­му ка­жу: «Ну ти мо­ло­дець! Спо­ча­тку ба­бусь об­са­ди­ли зли­дня­ми, а по­тім за шма­ток хлі­ба від­бе­ре­те у них паї!» То­му зав­да­н­ня на­шої Кон­це­пції — на­вчи­ти дрі­бних одно­о­сі­бни­ків го­спо­да­рю­ва­ти, під­три­ма­ти їх. І обов’яз­ко­во з міль­йо­на ви­ро­сте 200–300 тис. справ­жніх фер­ме­рів, які ма­ти­муть 30–50, а мо­же, й 100 ге­кта­рів зем­лі. Та­ким но­вим го­спо­да­рям від­да­дуть зем­лю в обро­бі­ток ма­те­рі, ба­бу­сі, дядь­ки, тро­ю­рі­дні бра­ти, ку­ми, сва­ти. Зем­ля й справ­ді по­вин­на ру­ха­ти­ся. Про­те не у фор­мі пря­мо­го про­да­жу, як цьо­го ви­ма­гає МВФ. Ві­рю, що на­ста­не та­кий час, що жи­ти й пра­цю­ва­ти в се­лі бу­де пре­сти­жні­ше, ніж у мі­сті.

Ми­мо­во­лі спа­дає на дум­ку, що на те­ре­нах Укра­ї­ни за всю її ба­га­то­ві­ко­ву істо­рію най­біль­ше се­ре­дній клас на се­лі під­три­му­вав цар­ський прем’єр-мі­ністр Пе­тро Сто­ли­пін.

— Ви­хо­дить, що так. По­при не­о­дно­зна­чне оці­ню­ва­н­ня йо­го ді­яль­но­сті це бу­ла ду­же му­дра лю­ди­на. На зем­лях, де про­жи­ва­ли етні­чні укра­їн­ці, йо­го зе­мель­на ре­фор­ма йшла най­успі­шні­ше. З 1907 ро­ку се­ля­нам дер­жа­ва да­ва­ла кре­дит на 53 ро­ки, 50 де­ся­тин зем­лі й па­ру во­лів або па­ру ко­ней. Ще й до­сі на Чер­ка­щи­ні та Пол­тав­щи­ні ма­лень­кі се­ла на­зи­ва­ють «сто­ли­пін­ськи­ми ху­то­ра­ми». Дов­го ду­мав, чо­му на та­ких ху­то­рах осе­ля­ли са­ме по оди­над­цять сі­мей, а сім’ї то­ді тра­ди­цій­но бу­ли ба­га­то­ді­тни­ми. А по­тім ді­знав­ся, що в за­гін са­мо­обо­ро­ни, який обов’яз­ко­во ство­рю­вав­ся на ху­то­рі, вхо­ди­ло по одно­му озбро­є­но­му вер­шни­ку від ко­жної сім’ї, а оди­над­ця­тим був де­ся­тник, тоб­то по-су­ча­сно­му це — вій­сько­ве від­ді­ле­н­ня. В по­ле пра­цю­ва­ти чо­ло­ві­ки ви­хо­ди­ли із ша­бля­ми й гвин­тів­ка­ми, щоб за по­тре­би да­ти від­січ во­ро­гу й за­хи­сти­ти свій уро­жай. Ре­зуль­тат сто­ли­пін­ської аграр­ної ре­фор­ми в Укра­ї­ні — за­мо­жні се­ля­ни-вла­сни­ки, яких біль­шо­ви­ки обі­зва­ли кур­ку­ля­ми. І до­ки ра­дян­ська вла­да їх фі­зи­чно не ви­ни­щи­ла й не ви­ве­зла на Со­лов­ки та в Си­бір у та­бо­ри ГУЛАГУ, не змо­гла за­бра­ти в се­лян зем­лю, ху­до­бу й ре­ма­нент і за­гна­ти всіх у кол­го­спи. Ни­ні­шні фер­ме­ри — це за ста­лін­ською тер­мі­но­ло­гі­єю «кур­ку­лі». Про­те їх на­ба­га­то мен­ше, ніж мо­гло б бу­ти за 26 ро­ків не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни. Тож по­трі­бно на­до­лу­жу­ва­ти упу­ще­не швид­ки­ми тем­па­ми, щоб че­рез де­ся­ток ро­ків у нас був ви­ро­ще­ний свій по­ку­пець на зем­лю — зви­чай­ний укра­їн­ський се­ля­нин.

А от ро­змо­ви про не­гай­ний про­даж зем­лі за­раз якраз тро­хи сти­хли на Пе­чер­ських па­гор­бах…

— Нам вда­ло­ся пе­ре­ко­на­ти тих, хто ухва­лює рі­ше­н­ня, що це не на ча­сі. І що для укра­їн­ців зем­ля — на­ба­га­то біль­ше, ніж агро­но­мі­чна ка­те­го­рія, це — до­ля і май­бу­тнє ко­жно­го се­ля­ни­на, це мі­сце, де про­хо­дить йо­го жи­т­тя. Ду­же ба­га­то кро­ві про­ли­ло­ся на укра­їн­ській зем­лі та за укра­їн­ську зем­лю. Якщо вда­сться роз­ви­ну­ти фер­мер­ство, то ми обі­йде­мо­ся без усі­ля­ких іно­зем­них ін­ве­сто­рів і по­ку­пців укра­їн­ської зем­лі. Ме­ні ли­тов­ці не один раз ка­за­ли: ро­біть що хо­че­те, але тіль­ки не про­дай­те зем­лю іно­зем­цям. Бо це мо­же ста­ти тра­ге­ді­єю для на­ро­ду й кра­ї­ни.

Ви ка­же­те: ми пе­ре­ко­на­ли. Ко­го, Ка­бмін?

— Між­на­ро­дний ва­лю­тний фонд, Сві­то­вий банк, Єв­ро­пей­ський банк ре­кон­стру­кції і роз­ви­тку. Спо­ча­тку їхніх ра­дни­ків пе­ре­ко­на­ли, а по­тім і наш уряд. Адже по­за сум­ні­вом, що так зва­ний віль­ний ри­нок зем­лі за­вер­ши­ться тим, чим за­вер­шив­ся в Укра­ї­ні віль­ний ри­нок сер­ти­фі­ка­тів про­ми­сло­вих під­при­ємств на по­ча­тку не­за­ле­жно­сті: їх ску­пи­ли кіль­ка де­ся­тків ско­ро­ба­га­тьків. За­вер­ши­ться тим, чим віль­ний ри­нок зем­лі за­вер­шив­ся у Бол­га­рії: там всі­єю ор­ною зем­лею кра­ї­ни во­ло­ді­ють 22 вла­сни­ки, з них жо­дно­го — бол­га­ри­на. Сіль­ська те­ри­то­рія Бол­га­рії зруй­но­ва­на пов­ні­стю. Ми ж хо­че­мо, щоб сіль­ське го­спо­дар­ство у нас роз­ви­ва­ло­ся, як у Поль­щі, Ру­му­нії, Угор­щи­ні, Сло­вач­чи­ні, Ні­меч­чи­ні, Фран­ції. Я скіль­ки їздив, то ска­жу, що фран­цу­зи по сіль­сько­му мен­та­лі­те­ту до нас най­ближ­чі. Во­ни ка­жуть, що пуп фран­цузь­кої на­ції за­ко­па­но в се­лі. Жар­ту­ють, що в Па­ри­жі жи­вуть па­ри­жа­ни, а не фран­цу­зи. І най­по­ши­ре­ні­ше у Фран­ції сі­мей­не фер­мер­ське го­спо­дар­ство, де не­має на­йма­них пра­ців­ни­ків, а пра­цю­ють чле­ни сім’ї й ро­ди­чі. Якщо й ми це зро­би­мо, то крім ви­ро­бни­ків ви­ро­сти­мо ще й ве­ли­ких па­трі­о­тів Укра­ї­ни. То­му на най­ба­га­тших зем­лях Єв­ро­пи по­вин­ні про­жи­ва­ти най­ба­га­тші се­ля­ни Єв­ро­пи — укра­їн­ські.

Ми­ко­ла Стри­жак

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.