Ша­ну­ва­ти свою пра­цю

Ро­слин­ни­цьке го­спо­дар­ство на Львів­щи­ні збіль­шує при­бу­тко­вість зав­дя­ки вла­сно­му збе­рі­ган­ню зер­на й за­про­ва­джен­ню йо­го пе­ре­роб­ки

The Ukrainian Farmer - - ЗБЕРІГАННЯ - ЯРОСЛАВ ЛЕВИЦЬКИЙ

Ко­жний сіль­го­спви­ро­бник, який ви­ро­щує зер­но­ві, сам ви­рі­шує, ко­му і ко­ли про­да­ва­ти ви­ро­ще­ний уро­жай. Хтось ван­та­жить зер­но пе­ре­ку­пни­кам пря­мо з по­ля, отри­му­ю­чи за ньо­го швид­кі гро­ші. Хтось ве­зе зі­бра­не на еле­ва­тор, до­ру­ча­ю­чи йо­му всі тур­бо­ти з до­роб­ки та збе­рі­га­н­ня збіж­жя. Та все біль­ше го­спо­дарств і фер­ме­рів пра­гнуть вла­сно­руч і до­ро­би­ти зер­но, і при­три­ма­ти йо­го у сво­їх схо­ви­щах до мо­мен­ту най­прийня­тні­ших цін на рин­ку, щоб ма­кси­мі­зу­ва­ти при­бу­ток.

ТОВ «Ор­дів-агро» з Ра­де­хів­сько­го ра­йо­ну Львів­щи­ни на­ле­жить до чи­сла остан­ніх. Го­спо­дар­ство обро­бляє 700 га зем­лі, ви­ро­щу­ю­чи при­та­ман­ні ре­гіо­ну зер­но­ві й те­хні­чні куль­ту­ри — ози­мі пше­ни­цю, ячмінь, рі­пак, цукро­ві бу­ря­ки. В сі­во­змі­нах та­кож є соя, го­рох, ку­ку­ру­дза, гре­чка. З огля­ду на по­рів­ня­но не­ве­ли­кий зе­мель­ний банк, тут не зби­ра­ють де­ся­тків ти­сяч тонн уро­жа­їв, от­же, не за­ро­бля­ють на зна­чних об­ся­гах, і це зму­шує дбай­ли­во ста­ви­ти­ся до ко­жної ви­ро­ще­ної зер­ни­ни.

«Я вва­жаю, що той, хто про­дає зер­но з по­ля, про­сто не ці­нує сво­єї пра­ці. Під час жнив діл­ки пла­тять за ньо­го ко­пій­ки, які ле­две до­зво­ля­ють ви­прав­да­ти ви­тра­ти. То­му ми не ква­пи­мо­ся швид­ше все про­да­ти, а че­ка­є­мо, ко­ли зби­раль­на ком­па­нія за­кін­чи­ться й ці­ни на зер­но по­чнуть зро­ста­ти», — ка­же ди­ре­ктор то­ва­ри­ства Ан­дрій Ма­кси­мець.

Пи­та­н­ня що­до збе­рі­га­н­ня зер­на бу­ло одним із пер­ших, яке по­ста­ло пе­ред го­спо­дар­ством і яке во­но взя­ло­ся ви­рі­шу­ва­ти. Зай­вих гро­шей на по­ча­тку сво­єї ді­яль­но­сті не ма­ли, то­му під пер­ші схо­ви­ща пе­ре­о­бла­дна­ли кіль­ка це­гля­них спо­руд, що ді­ста­ли­ся у спа­док від ко­ли­шньо­го кол­го­спу. По­ла­го­ди­ли да­хи, від­ре­мон­ту­ва­ли під­ло­ги, і це вже до­зво­ли­ло роз­мі­сти­ти на чо­ти­рьох скла­дах ча­сти­ну ви­ро­ще­но­го вро­жаю, за­хи­стив­ши йо­го від не­го­ди.

Утім, по­го­да в за­хі­дно­му ре­гіо­ні ві­дзна­ча­є­ться до­ста­тньою кіль­кі­стю опа­дів, то­му зі­бра­не зер­но, осо­бли­во пі­зніх куль­тур, за­зви­чай має зна­чну во­ло­гість, і пе­ред за­кла­да­н­ням на збе­рі­га­н­ня йо­го обов’яз­ко­во по­трі­бно су­ши­ти. Де­сять ро­ків то­му «Ор­ді­ва­гро» взяв кре­дит і чи не пер­шим у ра­йо­ні се­ред не­ве­ли­ких го­спо­дарств при­дбав мо­біль­ну зер­но­су­шар­ку — поль­ську Araj, роз­ра­хо­ва­ну на одно­ча­сне су­ші­н­ня до 10 тис. тонн пше­ни­ці.

«То­го ча­су дер­жа­ва ком­пен­су­ва­ла агра­рі­ям ча­сти­ну від­со­тко­вої став­ки за кре­ди­та­ми на при­дба­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ської те­хні­ки й обла­дна­н­ня, і ми ско­ри­ста­ли­ся ці­єю мо­жли­ві­стю. Ко­ли я при­віз від­по­від­ні до­ку­мен­ти в ра­йон­ну адмі­ні­стра­цію, там на­віть зди­ву­ва­ли­ся на­шій спри­тно­сті, адже ми ви­яви­ли­ся пер­ши­ми, хто звер­нув­ся по та­ку ком­пен­са­цію», — зга­дує пан Ан­дрій.

При­дба­на зер­но­су­шар­ка й до­сі ві­рою й прав­дою слу­жить го­спо­дар­ству, вже дав­но по­вер­нув­ши і свою вар­тість, і ви­тра­ти по кре­ди­ту. Прав­да, для цьо­го її кіль­ка ра­зів мо­дер­ні­зу­ва­ли. Най­пер­ше об­ши­ли до­да­тко­ви­ми ли­ста­ми бля­хи, аби змен­ши­ти те­плов­тра­ти й не обі­грі­ва­ти нав­ко­ли­шнє се­ре­до­ви­ще. А ко­ли у 2014 ро­ці грив­ня по­ча­ла при­швид­ше­но де­валь­ву­ва­ти й ди­зель, на яко­му во­на пра­цю­ва­ла, став зро­ста­ти в ці­ні чи не що­ти­жня, су­шар­ку пе­ре­ро­би­ли на ро­бо­ту на аль­тер­на­тив­но­му па­ли­ві — де­ре­вин­ній трі­сці.

«Ду­же пра­виль­но то­ді зро­би­ли. На Львів­щи­ні в се­лах ха­ти зде­біль­шо­го опа­лю­ють дро­ва­ми, для цьо­го за­го­тов­ля­ють ліс. Ми ж ви­ко­ри­сто­ву­є­мо від­хо­ди від ці­єї де­ре­ви­ни: те, що не пі­шло на дро­ва — гіл­ки, су­чки, зо­гни­лі стов­бу­ри. Та­ких за­ли­шків ви­ста­чає, в су­шар­ці трі­ски до­бре го­рять, а об­хо­дя­ться во­ни на­ба­га­то де­шев­ше за ди­зель­не па­ли­во. Крім то­го, пе­ре­ве­де­н­ня су­шар­ки на ро­бо­ту на трі­сках до­зво­ляє ра­ціо­наль­ні­ше ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти лі­сну си­ро­ви­ну», — роз­по­від­ає ди­ре­ктор го­спо­дар­ства.

До ре­чі, трі­ску ви­го­тов­ля­ють у са­мо­му го­спо­дар­стві, для цьо­го при­дба­ли спе­ці­аль­ну ма­ши­ну, тож бра­ку па­лив­но­го аген­та для зер­но­су­шар­ки не ма­ють.

З по­явою мо­жли­во­сті до­ро­бля­ти зер­но «Ор­дів-агро» взя­ло­ся роз­ши­рю­ва­ти на­яв­ні зер­но­збе­рі­галь­ні по­ту­жно­сті. Так, якось за на­го­ди де­ше­во при­дба­ли вжи­ва­ний ве­ли­кий ар­ко­вий ме­та­ле­вий ан­гар — ко­ли­шній вла­сник йо­го ро­зі­брав і пра­гнув швид­ше по­збу­ти­ся. Під но­ву спо­ру­ду за­бе­то­ну­ва­ли май­дан­чик, що­прав­да, скла­сти до­ку­пи ме­та­ле­ві кон­стру­кції згі­дно з про­е­ктом із пер­шо­го ра­зу не ви­йшло — то роз­мі­ри не збі­га­ли­ся, то мі­сця з’єд­нань не під­хо­ди­ли. Тож до­ве­ло­ся ви­яв­ля­ти кмі­тли­вість: щось вко­ро­ти­ли, якісь де­та­лі ви­го­то­ви­ли са­мо­стій­но, десь про­свер­дли­ли до­да­тко­ві отво­ри, але вре­шті ан­гар зве­ли. Но­ве ве­ли­ке при­мі­ще­н­ня для збе­рі­га­н­ня ви­яви­ло­ся на­ба­га­то зру­чні­шим за ста­рі схо­ви­ща — сю­ди зер­но лег­ше за­вез­ти й ви­вез­ти, зру­чні­ше пе­ре­гор­ну­ти. Тож зго­дом по­руч зве­ли ще один ан­гар. Прав­да, йо­го вже ку­пи­ли від­ра­зу від ви­ро­бни­ка, щоб зай­вий раз не «тре­ну­ва­ти міз­ки» під час мон­та­жу.

На­ра­зі біль­шу ча­сти­ну ви­ро­ще­но­го зер­на в «Ор­дів-агро» збе­рі­га­ють до­ти, до­ки не ви­рі­шать, ко­ли про­да­ва­ти, скіль­ки та за яку ці­ну. Зві­сно, щось про­да­ють і від­ра­зу пі­сля жнив, але ли­ше за на­галь­ної по­тре­би в обі­го­вих ко­штах і вже в до­ро­бле­но­му ста­ні.

На цьо­му істо­рія про те, як одне з не­най­біль­ших і не­най­ба­га­тших го­спо­дарств, по­кла­да­ю­чись ли­ше на вла­сні мо­жли­во­сті й зу­си­л­ля, ви­рі­ши­ло пи­та­н­ня з до­роб­кою та збе­рі­га­н­ням збіж­жя, аби отри­ма­ти біль­ший при­бу­ток від сво­єї пра­ці на зем­лі, мо­гла б і за­кін­чу­ва­ти­ся. Та по­то­чно­го ро­ку в ТОВ «Ор­дів-агро» її взя­ли­ся про­дов­жу­ва­ти: тут ви­рі­ши­ли по­бу­ду­ва­ти і вже май­же за­кін­чи­ли зво­ди­ти вла­сний цех пе­ре­роб­ки зер­на.

«Бу­де­мо ви­го­тов­ля­ти в се­бе бо­ро­шно й кру­пи. Про­дов­жи­мо, так би мо­ви­ти, лан­ку ви­ро­бни­цтва від по­ля до сто­лу спо­жи­ва­ча», — ді­ли­ться пла­на­ми Ан­дрій Ма­кси­мець.

У но­вий про­ект го­спо­дар­ство вкла­ло близь­ко 1 млн гри­вень, і це з ура­ху­ва­н­ням то­го, що бу­дів­лю це­ху зво­ди­ли ба­га­то в чо­му вла­сни­ми си­ла­ми, ви­тра­ча­ю­чись зде­біль­шо­го на бу­ді­вель­ні ма­те­рі­а­ли. Го­лов­ні ж ін­ве­сти­ції при­йшли­ся на млин і кру­по­ру­шку. Обла­дна­н­ня оби­ра­ли своє, укра­їн­ське, щоб, з одно­го бо­ку, під­три­ма­ти ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­ка, а з ін­шо­го, не пе­ре­пла­чу­ва­ти за па­фо­сні іно­зем­ні брен­ди. Так, млин при­дба­ли в Мо­ги­лів-по­діль­сько­го ма­ши­но­бу­дів­но­го за­во­ду, який має ба­га­то­рі­чний до­свід у ви­ро­бни­цтві мли­нар­но­го та еле­ва­тор­но­го обла­дна­н­ня. Кру­по­ру­шка ж у львів­ське се­ло «при­їха­ла» з ми­ко­ла­їв­сько­го за­во­ду «Сіль­про­ект», який спе­ці­а­лі­зу­є­ться на ви­го­тов­лен­ні обла­дна­н­ня для круп’яних це­хів.

На но­во­му ви­ро­бни­цтві го­спо­дар­ство зби­ра­є­ться ви­ро­бля­ти пше­ни­чне бо­ро­шно, ку­ку­ру­дзя­ну, ячну, пше­ни­чну кру­пи, шлі­фо­ва­ний го­рох. Пер­ші пар­тії про­ду­кції вже ви­го­тов­ле­но, але вве­де­н­ня це­ху в екс­плу­а­та­цію на пов­ну по­ту­жність ста­не­ться тро­хи пі­зні­ше — по­ки що пра­ців­ни­ки опа­но­ву­ють те­хно­ло­гії. До то­го ж до ство­ре­н­ня но­во­го ви­ро­бни­цтва пі­ді­йшли усві­дом­ле­но, а не ли­ше то­му, що «хо­чу — і все». У го­спо­дар­ства вже є на­ла­го­дже­ні ка­на­ли збу­ту че­рез кіль­кох мі­сце­вих під­при­єм­ців, які впев­не­ні у яко­сті про­ду­кції, що ви­го­тов­ля­ти­ме­ться тут, і ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­муть її че­рез свою роз­дрі­бну ме­ре­жу. Від об­ся­гів ре­а­лі­за­ції за­ле­жа­ти­ме й об­сяг ви­ро­бни­цтва, та Ан­дрій Ма­кси­мець роз­ра­хо­вує, що за три ро­ки цех пов­ні­стю оку­пить свою вар­тість і по­чне при­но­си­ти чи­стий при­бу­ток.

На оста­нок ли­ши­ло­ся до­да­ти ще кіль­ка слів. При­клад ТОВ «Ор­дів-агро» на­ди­хає. Мо­жна не­скін­чен­но го­во­ри­ти про від­су­тність ба­жа­ної дер­жав­ної під­трим­ки аграр­но­го се­кто­ру вза­га­лі й дрі­бних під­при­ємств зокре­ма. Мо­жна жа­лі­ти­ся на за­тя­жне па­ді­н­ня сві­то­вих цін на зер­но та зни­же­н­ня рен­та­бель­но­сті зер­но­ви­ро­бни­цтва, яке не до­зво­ляє на­ле­жним чи­ном онов­лю­ва­ти ма­те­рі­аль­ну ба­зу й упро­ва­джу­ва­ти пе­ре­до­ві те­хно­ло­гії. А мо­жна пра­цю­ва­ти, ви­хо­дя­чи з на­яв­них ре­аль­них умов, і збіль­шу­ва­ти при­бу­тко­вість шля­хом вла­сних ефе­ктив­них рі­шень. До­бре, що се­ред укра­їн­ських агра­рі­їв є лю­ди, які зда­тні та­кі рі­ше­н­ня при­йма­ти і вті­лю­ва­ти.

Ди­ре­ктор ТОВ «Ор­дів Агро» Ан­дрій Ма­кси­мець

Зер­но­су­шар­ку Araj пе­ре­о­бла­дна­ли для ро­бо­ти на трі­сці

Основ­ний об­сяг зер­на збе­рі­га­ють в ан­гар­них схо­ви­щах

Но­во­збу­до­ва­ний цех з пе­ре­роб­ки зер­но­вих

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.