Не за­для рей­тин­гів

Укра­ї­на екс­пор­тує ре­кор­дні об­ся­ги бо­ро­шна, во­дно­час йо­го вну­трі­шнє ви­ро­бни­цтво ско­ро­чу­є­ться. Як у та­кій си­ту­а­ції під­три­ма­ти та у яко­му на­пря­мі роз­ви­ва­ти га­лузь?

The Ukrainian Farmer - - ЗБЕРІГАННЯ - ЯРОСЛАВ ЛЕВИЦЬКИЙ

На­ша кра­ї­на має всі мо­жли­во­сті для то­го, щоб ста­ти про­від­ним екс­пор­те­ром бо­ро­шна у сві­ті. Про це на­при­кін­ці жов­тня за­явив ке­рів­ник офі­су під­трим­ки ре­форм при Мі­ні­стер­стві аграр­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства Укра­ї­ни Оле­ксандр Же­мой­да. Справ­ді, то­рік ві­тчи­зня­ні мли­на­рі по­ста­ви­ли за кор­дон ре­кор­дний об­сяг сво­єї про­ду­кції — по­над 400 тис. тонн. На­ра­зі в кра­ї­ні впер­ше за остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя бу­ду­є­ться кіль­ка по­ту­жних бо­ро­шно­мель­них під­при­ємств, во­дно­час до­во­лі актив­но ре­кон­стру­ю­ють на­яв­ні по­ту­жно­сті. Хтось на­зи­ває це но­ві­тнім мли­но­вим бу­мом, хтось — ре­не­сан­сом га­лу­зі. Та чи на­справ­ді спра­ви в укра­їн­ських мли­на­рів ідуть так до­бре і чи го­то­ві во­ни по­зма­га­ти­ся за сві­то­ву пер­шість се­ред екс­пор­те­рів бо­ро­шна? Про це ми роз­пи­та­ли в го­ло­ви спіл­ки «Бо­ро­шно­ме­ли Укра­ї­ни» Ро­діо­на Риб­чин­сько­го.

Па­не Ро­діо­не, яка на­ра­зі ди­на­мі­ка ви­ро­бни­цтва бо­ро­шна в Укра­ї­ні?

— По­при пе­ре­мо­жні ре­ля­ції про но­ві ре­кор­ди екс­пор­ту ви­му­ше­ний кон­ста­ту­ва­ти, що об­сяг ви­ро­бни­цтва пше­ни­чно­го, а та­кож жи­тньо­го бо­ро­шна в Укра­ї­ні, на жаль, із ко­жним ро­ком стає все мен­шим і мен­шим. При­чи­ною цьо­го є сут­тє­ве ско­ро­че­н­ня вну­трі­шньо­го рин­ку, і на­віть зро­ста­н­ня бо­ро­шня­но­го екс­пор­ту не зда­тне ком­пен­су­ва­ти втрат, зав­да­них змен­ше­н­ням спо­жи­ва­н­ня все­ре­ди­ні кра­ї­ни. Річ у то­му, що за остан­ні ро­ки ми «втра­ти­ли» ду­же ба­га­то лю­дей і не ли­ше че­рез ане­ксію Кри­му й оку­па­цію окре­мих ра­йо­нів До­не­цької і Лу­ган­ської обла­стей. За оцін­кою хар­чо­ви­ків, на­яв­на кіль­кість на­се­ле­н­ня в кра­ї­ні на­ба­га­то мен­ша, ніж про це ка­же офі­цій­на ста­ти­сти­ка. Якщо Держ­стат озву­чує чи­сло 42 млн лю­дей, то ми, зва­жа­ю­чи на об­сяг спо­жи­ва­н­ня хлі­ба й хлі­бо­бу­ло­чних ви­ро­бів, на­віть з ура­ху­ва­н­ням «сі­ро­го» рин­ку, не ба­чи­мо біль­ше як 36 млн спо­жи­ва­чів. Ре­шта 6 млн по­стій­но чи тим­ча­со­во пе­ре­бу­ва­ють за ме­жа­ми кра­ї­ни. І ця тен­ден­ція від­то­ку лю­дей, на жаль, ли­ше по­гли­блю­є­ться. Та про­бле­ма вже не тіль­ки у втра­ті спо­жи­ва­чів, а й ква­лі­фі­ко­ва­них ка­дрів, оскіль­ки ба­га­то під­при­ємств, зокре­ма й пе­ре­ро­бних, ни­ні все го­стрі­ше від­чу­ва­ють де­фі­цит спе­ці­а­лі­стів, які їдуть шу­ка­ти ро­бо­ту чи то кра­щу до­лю за кор­дон. І це теж є не­га­тив­ним чин­ни­ком, що впли­ває на га­лузь.

То­ді з чим пов’яза­ний опти­мізм ком­па­ній, які бу­ду­ють но­ві бо­ро­шно­мель­ні під­при­єм­ства в Укра­ї­ні чи вкла­да­ють гро­ші у ре­кон­стру­кцію?

— Ці­ка­вість до пе­ре­роб­ки у нас ве­ли­ка, оскіль­ки в Укра­ї­ні на­яв­на ве­ли­ка си­ро­вин­на ба­за. Адже що та­ке ри­нок бо­ро­шна? Це си­ро­ви­на, це те­хно­ло­гії пе­ре­роб­ки і це по­ку­пець. Тоб­то якщо ком­па­нія бу­дує но­ве чи збіль­шує по­ту­жно­сті на­яв­но­го під­при­єм­ства, то тре­ба ро­зу­мі­ти, що в неї є до­мов­ле­но­сті по збу­ту. На­при­клад, у неї оптом за­би­ра­ти­муть ве­ли­кі об­ся­ги го­то­вої про­ду­кції. Якщо ми го­во­ри­мо про бу­дів­ни­цтво но­во­го бо­ро­шно­мель­но­го за­во­ду в Оле­ксан­дрії, то йо­го мі­сце роз­та­шу­ва­н­ня в Кі­ро­во­град­ській обла­сті про­сто ши­кар­не, оскіль­ки тут по­руч роз­та­шо­ва­но ве­ли­ку си­ро­вин­ну ба­зу й при цьо­му не­по­да­лік — основ­ні екс­порт­ні ба­зи­си — пор­ти. Якщо в під­при­єм­ства є стра­те­гі­чне ба­че­н­ня сво­го бі­зне­су, якщо є си­ро­ви­на й по­ку­пці, то бу­дів­ни­цтво чи на­ро­щу­ва­н­ня пе­ре­ро­бних по­ту­жно­стей є ціл­ком ви­прав­да­ним і зро­зумі­лим.

Тож, зва­жа­ю­чи на ен­ту­зі­азм та­ких ком­па­ній, Укра­ї­на все ж та­ки мо­же роз­ра­хо­ву­ва­ти ста­ти про­від­ним екс­пор­те­ром бо­ро­шна?

— Ну, роз­ра­хо­ву­ва­ти мо­жна на що зав­го­дно, але є об’єктив­ні ре­а­лії рин­ку. Про вну­трі­шній я вже ска­зав. Що­до гло­баль­но­го, то об­сяг тор­гів­лі на ньо­му пше­ни­цею ста­но­вить 180 млн тонн, то­ді як сві­то­ва тор­гів­ля бо­ро­шном не пе­ре­ви­щує 12–13 млн, тоб­то це май­же в 15 ра­зів мен­ший ри­нок. Ще п’ять-шість ро­ків то­му Укра­ї­на екс­пор­ту­ва­ла 80–100 тис. тонн бо­ро­шна, а на­ши­ми основ­ни­ми по­ку­пця­ми бу­ли Мол­до­ва й Гру­зія. Тоб­то Укра­ї­на

бу­ла ло­каль­ним екс­порт­ним грав­цем, до то­го ж ми ні­ко­му не за­ва­жа­ли, і нам ні­хто не за­ва­жав. Однак ко­ли ми по­ча­ли ви­хо­ди­ти на об­сяг екс­пор­ту 200–300 тис. тонн, а за ре­зуль­та­та­ми ми­ну­ло­го мар­ке­тин­го­во­го ро­ку вже 402 тис. тонн, то це озна­чає, що ми ви­штов­хну­ли з рин­ку ін­ших грав­ців. На­сам­пе­ред ми по­ті­сни­ли тур­ків, мі­сця­ми — фран­цу­зів, які екс­пор­ту­ва­ли в афри­кан­ські кра­ї­ни. І це ви­штов­ху­ва­н­ня від­бу­ло­ся й три­ває шля­хом дем­пін­гу, ко­ли ми про­по­ну­є­мо ім­пор­те­рам ниж­чі ці­ни на бо­ро­шно, по­го­джу­є­мо­ся на гір­ші умо­ви кон­тра­ктів, ніж ті, за яки­ми пра­цю­ють про­від­ні кра­ї­ни-екс­пор­те­ри.

Які кра­ї­ни сьо­го­дні є основ­ни­ми по­ку­пця­ми укра­їн­сько­го бо­ро­шна та на які рин­ки ми ще мо­же­мо при­йти?

— Оскіль­ки ми збіль­шу­є­мо екс­порт­ний про­даж в основ­но­му шля­хом дем­пін­гу, то на­сам­пе­ред на­ша про­ду­кція йде на рин­ки, най­чу­тли­ві­ші до цін про­по­зи­ції — це Близь­кий Схід, Афри­ка, Пів­ден­но-схі­дна Азія. Основ­ний об­сяг укра­їн­сько­го бо­ро­шна тран­зи­том че­рез Ки­тай по­тра­пляє в Пів­ні­чну Ко­рею, й зро­зумі­ло, що ко­рей­ці ба­га­то гро­шей за ньо­го не пла­тять. Утім, ни­ні під­при­єм­ства змен­шу­ють об­сяг екс­пор­ту в КНДР, оскіль­ки ця кра­ї­на є ду­же про­блем­ним пар­тне­ром, і за тор­гів­лю з нею ра­но чи пі­зно мо­жна по­тра­пи­ти під між­на­ро­дні сан­кції.

Тож ни­ні пев­ним чи­ном від­бу­ва­є­ться ди­вер­си­фі­ка­ція по­ста­чань. Най­більш при­ва­бли­вим і пер­спе­ктив­ним для укра­їн­ських бо­ро­шно­ме­лів є ри­нок Афри­ки. Так, ми­ну­ло­го ро­ку ми до­во­лі до­бре від­пра­цю­ва­ли із Со­ма­лі. Про­те в ро­бо­ті з афри­кан­ськи­ми кра­ї­на­ми є своя спе­ци­фі­ка, є ба­га­то не­га­тив­но­го до­сві­ду, зокре­ма, що­до пра­кти­ки роз­ра­хун­ків. Бо­ро­шно мо­рем іде в кон­тей­не­рах, до­ро­га три­ває 30–40 днів, і на цей час екс­пор­тер пра­кти­чно за­мо­ро­жує свої ко­шти, вкла­де­ні в то­вар, у транс­пор­ту­ва­н­ня, оскіль­ки опла­та від­бу­ва­є­ться за фа­ктом у пор­ту при­зна­че­н­ня. А ко­ли то­вар до по­ку­пця вже на­ді­йшов, то він по­чи­нає ви­га­ду­ва­ти, як ще зни­зи­ти ці­ну, адже про­да­вець те­пер за­ле­жний від то­го, за­бе­руть йо­го то­вар чи він бу­де ви­му­ше­ний за­пла­ти­ти за йо­го ути­лі­за­цію на мі­сці або по­вер­не­н­ня на­зад.

Чо­мусь ме­ні зда­є­ться, що з Афри­кою, крім як за гу­ма­ні­тар­ни­ми про­гра­ма­ми ООН, ми ба­га­то бо­ро­шном не на­тор­гу­є­мо…

— Так, а осо­бли­во ви­би­ра­ти не до­во­ди­ться. Я вже ка­зав, що об­ся­ги сві­то­вої тор­гів­лі бо­ро­шном у 15 ра­зів мен­ші за об­ся­ги тор­гів­лі пше­ни­цею. І при цьо­му за­галь­ний бо­ро­шня­ний ри­нок по­ді­ле­но на ба­га­то мен­ших, ло­каль­них рин­ків, ку­ди сто­рон­ньо­му екс­пор­те­ру не зай­ти. На­при­клад, Ка­зах­стан тра­ди­цій­но екс­пор­тує 1,8–2,2 млн тонн бо­ро­шна на рік в Узбе­ки­стан, Кир­ги­зію, Та­джи­ки­стан, Аф­га­ні­стан. Тре­ба ро­зу­мі­ти, що ні­хто ін­ший на рин­ки цих кра­їн зі сво­їм бо­ро­шном не по­тра­пить із низ­ки при­чин, се­ред яких го­лов­на на­віть не ло­гі­сти­чна, а мен­таль­на: во­ни в чу­жа­ків не ку­плять. Є ще, на­при­клад, ри­нок Бра­зи­лії, яка що­ро­ку за­ку­по­вує близь­ко 0,6 млн тонн бо­ро­шна в Ар­ген­ти­ни. А крім Ар­ген­ти­ни хто йо­го ще ту­ди по­ве­зе? Та­кож близь­ко 1 млн тонн на рік за­ку­по­ву­ють за­га­лом кра­ї­ни Ка­риб­сько­го ба­сей­ну — їхній тра­ди­цій­ний по­ста­чаль­ник Ме­кси­ка. Тоб­то є ло­каль­ні рин­ки, які вже дав­но сфор­мо­ва­ні й роз­по­ді­ле­ні між про­дав­ця­ми. Вла­сне, «віль­ний» екс­порт­ний ри­нок бо­ро­шна ста­но­вить близь­ко 8-9 млн тонн, до то­го ж чверть йо­го «за­кри­ває» Ту­реч­чи­на. Тож ми мо­же­мо ді­ли­ти ли­ше те, що за­ли­ша­є­ться, по­ті­снив­ши ре­шту екс­пор­те­рів.

Зо­на віль­ної тор­гів­лі з ЄС та­кож не на­ба­га­то по­лі­пши­ла на­ші екс­порт­ні ре­а­лії, оскіль­ки хоч Єв­ро­со­юз й ім­пор­тує близь­ко 1 млн тонн бо­ро­шна на рік, та во­дно­час са­мі ж кра­ї­ни з йо­го скла­ду і є екс­пор­те­ра­ми. От­же, тор­гу­ва­ти з ЄС ми мо­же­мо зде­біль­шо­го в рам­ках ви­ді­ле­ної кво­ти, яка ви­зна­ча­є­ться на пше­ни­цю та пше­ни­чне бо­ро­шно ра­зом і ви­би­ра­є­ться що­най­біль­ше за пів­ро­ку, а то­му вже в черв­ні-ли­пні на­ші по­ста­ча­н­ня ту­ди при­пи­ня­ю­ться.

Так чи є ще в нас мо­жли­вість збіль­шу­ва­ти екс­порт бо­ро­шна? Мо­же­мо обі­йти більш рей­тин­го­вих екс­пор­те­рів?

— До трій­ки най­біль­ших кра­їн — по­ста­чаль­ни­ків бо­ро­шна сьо­го­дні вхо­дять Ту­реч­чи­на, Ка­зах­стан, ЄС, ми за під­сум­ка­ми ми­ну­ло­го мар­ке­тин­го­во­го ро­ку на во­сьмо­му мі­сці. Мо­жли­вість тро­хи про­су­ну­ти­ся впе­ред є, але в на­шій гру­пі ди­стан­ція між кра­ї­на­ми по об­ся­гах екс­пор­ту ста­но­вить кіль­ка со­тень ти­сяч тонн. По­то­чно­го се­зо­ну, вра­хо­ву­ю­чи по­зи­тив­ну ди­на­мі­ку пер­шо­го квар­та­лу, ми мо­же­мо ви­йти на екс­порт бо­ро­шна 470–500 тис. тонн і по­ті­сни­ти ко­гось на рей­тин­го­вих схо­дах. Так, це мо­же при­не­сти ко­мусь мо­раль­не за­до­во­ле­н­ня, але по су­ті ні­чо­го не змі­нить.

А як, на ва­шу дум­ку, тре­ба змі­ню­ва­ти си­ту­а­цію по су­ті?

— По-пер­ше — чо­му тур­ки так ба­га­то екс­пор­ту­ють? У них ду­же ефе­ктив­на дер­жав­на по­лі­ти­ка під­три­ма­н­ня ви­ро­бни­ків у га­лу­зі хар­чо­вої про­ми­сло­во­сті. Зокре­ма, во­ни суб­си­ду­ють за­ку­пів­лі сво­ї­ми бо­ро­шно­ме­ла­ми пше­ни­ці з Укра­ї­ни й Ро­сії, і ко­ли во­ни на­да­лі із ці­єї си­ро­ви­ни ви­ро­бля­ють бо­ро­шно та екс­пор­ту­ють йо­го, то не спла­чу­ють екс­порт­не ми­то. Та­ким чи­ном вла­да сти­му­лює ви­ро­бни­ків за­ку­по­ву­ва­ти си­ро­ви­ну, пе­ре­ро­бля­ти її й про­да­ва­ти за кор­дон. На­ші пе­ре­ро­бни­ки та­кої дер­жав­ної під­трим­ки не ма­ють.

Та на­сам­пе­ред ва­жли­ве ін­ше. Об­сяг екс­пор­ту укра­їн­сько­го бо­ро­шна ста­но­вить ли­ше 20% йо­го за­галь­но­го ви­ро­бни­цтва в кра­ї­ні. Тоб­то наш ри­нок орі­єн­то­ва­ний на вну­трі­шнє спо­жи­ва­н­ня, й то­му най­більш ді­є­вий спо­сіб йо­го збіль­ши­ти — роз­ви­ва­ти це вну­трі­шнє спо­жи­ва­н­ня. Ви­ро­бля­ти но­ві сор­ти хлі­ба й бо­ро­шня­них ви­ро­бів, бо­ро­шня­них су­мі­шей, го­то­во­го ті­ста, за­мо­ро­же­но­го ті­ста то­що. За асор­ти­мен­том хлі­бо­бу­ло­чних ви­ро­бів ми за­стря­гли ще у 80-х або 90-х ро­ках ми­ну­ло­го сто­річ­чя, і це ду­же стри­мує.

Крім то­го, ду­же по­віль­но змі­ню­є­ться куль­ту­ра спо­жи­ва­н­ня. Ми ще ін­ко­ли на­зи­ва­є­мо се­бе жи­тни­цею Єв­ро­пи, хо­ча вла­сне жи­та в Укра­ї­ні вже май­же не­має — ми йо­го не ви­ро­щу­є­мо в по­трі­бній кіль­ко­сті. По­ча­ли за­ку­по­ву­ва­ти жи­то в Бі­ло­ру­сі, а те­пер во­ни нам про­по­ну­ють уже своє жи­тнє бо­ро­шно. Ко­жна дру­га бу­хан­ка жи­тньо­го хлі­ба в Укра­ї­ні ви­го­тов­ле­на з бі­ло­ру­сько­го бо­ро­шна.

Тут, зно­ву ж та­ки, ва­жли­ва роль дер­жа­ви, і не тіль­ки в осо­бі Мі­на­гро­по­лі­ти­ки, а й Мі­н­еко­но­мі­ки, Мі­ні­стер­ства охо­ро­ни здо­ров’я. Адже че­рез від­су­тність вла­сно­го ви­ро­бни­цтва жи­та в нас змен­шу­є­ться ви­пі­ка­н­ня жи­тньо­го хлі­ба, втра­ча­є­ться тра­ди­ція йо­го спо­жи­ва­н­ня. То­ді як жи­тній хліб ко­ри­сний для здо­ров’я, змен­шує ри­зи­ки сер­це­во-су­дин­них за­хво­рю­вань. Для при­кла­ду: Фін­лян­дія, яка в 1970-ті ро­ки від­мо­ви­ла­ся від спо­жи­ва­н­ня про­ду­кції із жи­тньо­го бо­ро­шна, не­вдов­зі зі­штов­хну­ла­ся з ро­стом сер­це­вих хво­роб се­ред на­се­ле­н­ня. То­ді вла­да змі­ни­ла по­лі­ти­ку, й за 5 ро­ків фі­ни пе­ре­йшли на спо­жи­ва­н­ня пе­ре­ва­жно жи­тньо­го хлі­ба. Сьо­го­дні в кра­ї­ні бі­лий хліб — чи­сто пше­ни­чний ще тре­ба по­шу­ка­ти по ма­га­зи­нах. Те­пер там уже ви­пі­ка­ють хліб із до­да­ва­н­ням вів­ся­но­го й на­віть ячно­го бо­ро­шна — це ста­ло на­слід­ком вті­ле­н­ня по­лі­ти­ки на рів­ні дер­жа­ви, ко­ли, з одно­го бо­ку, лю­дям по­ясню­ва­ли ко­ристь здо­ро­во­го хар­чу­ва­н­ня, а з ін­шо­го — сти­му­лю­ва­ли ви­ро­бни­ків до ви­пу­ску та­кої про­ду­кції.

Дя­кую вам за роз­мо­ву.

Ро­діон Риб­чин­ський

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.