�������� ��������

, , . , ,

The Ukrainian Farmer - - TEMA HOMEPA -

иро­вар­ня ТОВ «Авер­са-Укра­ї­на»

у Він­ни­ці вва­жа­є­ться чи не мі­сце­вою пам’яткою, ку­ди при­во­зять на екс­кур­сію ту­ри­стів. Го­спо­дар під­при­єм­ства — тем­пе­ра­мен­тний, із чу­до­вим по­чу­т­тям гу­мо­ру іта­лі­єць Ма­у­рі­ціо Пер­ку­о­ко за­люб­ки де­мон­струє ви­ро­бни­цтво кла­си­чних іта­лій­ських си­рів, яке він на­ла­го­див в Укра­ї­ні.

’ ,

«Та­кої мо­ца­ре­ли, як у ме­не, в Укра­ї­ні не існує», — ствер­джує Ма­у­рі­ціо. На за­пи­та­н­ня: «У чо­му ж її осо­бли­вість?», від­по­вів: «Я ро­блю її з ве­ли­кою лю­бов’ю, вкла­даю у ви­ро­бни­цтво всю ду­шу. Не пра­цюю за­ра­ди гро­шей, на­сам­пе­ред пра­цюю за­ра­ди вла­сних прин­ци­пів і гор­до­сті за спра­ву спад­ко­вих си­ро­ва­рів. На­ша про­ду­кція лі­мі­то­ва­на, ви­го­тов­ля­є­ться вру­чну, ви­со­кої яко­сті, яку я кон­тро­люю осо­би­сто. Літр мо­ло­ка сьо­го­дні ми за­ку­по­ву­є­мо по 8 грн. Щоб ви­го­то­ви­ти кі­ло­грам мо­ца­ре­ли, по­трі­бно 11 лі­трів мо­ло­ка. Отож не­зро­зумі­ло, як де­які ви­ро­бни­ки мо­жуть про­да­ва­ти мо­ца­ре­лу фа­кти­чно за ці­ною мо­ло­ка, з яко­го її зро­бле­но? Зві­сно, де­ше­ва мо­ца­ре­ла — не­справ­жня, най­швид­ше до се­па­ро­ва­но­го мо­ло­ка до­да­ли паль­мо­вої олії, і їж­те со­бі, але, ма­буть, не на здо­ров’я. Я так ро­би­ти не хо­чу».

Те­пер тро­хи біо­гра­фії іта­лій­сько-він­ни­цько­го си­ро­ва­ра. Ма­у­рі­ціо Пер­ку­о­ко ме­шкає у Він­ни­ці по­над 20 ро­ків, одру­жив­ся з він­ни­чан­кою, має си­на та донь­ку. Про те, як по­тра­пив до Укра­ї­ни й ор­га­ні­зу­вав бі­знес си­ро­ва­рі­н­ня, роз­по­вів на­дзви­чай­но ці­ка­ву істо­рію, що роз­по­ча­ла­ся у да­ле­ко­му 1996 ро­ці. Са­ме то­ді Ма­у­рі­ціо з то­ва­ри­шем по ту­ри­сти­чній пу­тів­ці при­їха­ли до Укра­ї­ни. Як зі­зна­є­ться іта­лі­єць, на ба­тьків­щи­ні в ньо­го за­ли­ши­ла­ся дру­жи­на, з якою не скла­ли­ся сто­сун­ки, то­му, щоб її за­бу­ти, він ви­рі­шив по­да­ти­ся світ за очі. Спо­ча­тку дру­зі по­тра­пи­ли в Оде­су, мі­сто не спо­до­ба­ло­ся — зда­ло­ся ме­ту­шли­вим і бру­дним. Да­лі шлях ле­жав на Він­ни­цю: це ви­яви­ло­ся са­ме те, що по­трі­бно. Мі­сто так спо­до­ба­ло­ся, що ви­рі­шив тут за­ли­ши­ти­ся на­зав­жди. Спо­ча­тку пра­цю­вав у по­се­ре­дни­цько­му бі­зне­сі — ра­зом із то­ва­ри­шем пе­ре­га­ня­ли з-за кор­до­ну ма­ши­ни. Ідея ви­го­тов­ля­ти мо­ца­ре­лу ви­ни­кла ви­пад­ко­во. Як справ­жньо­му іта­лій­цю, йо­му за­хо­ті­ло­ся справ­жньо­го си­ру.

Обі­йшов­ши ма­га­зи­ни обла­сно­го цен­тру й не від­шу­кав­ши ні­чо­го по­ді­бно­го, Ма­у­рі­ціо ви­рі­шив, що по­ра са­мо­му за­по­ча­тку­ва­ти си­ро­ва­рі­н­ня. Для спад­ко­во­го си­ро­ва­ра (пред­ки Ма­у­рі­ціо зав­жди ва­ри­ли сир, сам він осво­їв цей про­цес із ди­тин­ства) та­ке ба­жа­н­ня бу­ло не див­ним.

«Це наш сі­мей­ний бі­знес, який ді­став­ся ме­ні у спадок від ба­тька, — ка­же Ма­у­рі­ціо. — Сир в Іта­лії ви­ро­бля­ють тіль­ки чо­ло­ві­ки, ба­га­то ві­до­мих си­ро­ва­рів у нас ша­но­ва­ні так са­мо, як в Укра­ї­ні по­лі­ти­ки або зір­ки сце­ни. По­ду­мав: в Іта­лії си­ро­ва­рів ба­га­то, а в Укра­ї­ні я бу­ду один. Та й ду­же хо­ті­ло­ся на­го­ду­ва­ти укра­їн­ців справ­жньою іта­лій­ською мо­ца­ре­лою».

Від­шу­кав­ши ком­пань­йо­нів, вда­ло­ся «ви­бі­га­ти» у мі­сце­вої вла­ди при­мі­ще­н­ня на око­ли­ці мі­ста. З 2004-го по 2006 ро­ки від­бу­ва­ла­ся йо­го ре­кон­стру­кція й отри­ма­н­ня до­звіль­ної до­ку­мен­та­ції. Однак за­пу­сти­ли ви­ро­бни­цтво не від­ра­зу. Ко­ли фа­кти­чно все бу­ло го­то­во, в ав­то­ка­та­стро­фі за­ги­нув один із бі­знес-пар­тне­рів, а сам Ма­у­рі­ціо зго­дом опи­нив­ся у в’язни­ці. Пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни за­три­ма­ли іта­лій­ця за кон­тра­бан­ду ма­шин, які пе­ре­хо­пи­ли на кор­до­ні з пе­ре­би­ти­ми но­ме­ра­ми.

«Ін­кри­мі­ну­ва­ли кон­тра­бан­ду, хо­ча на­справ­ді кон­тра­бан­ди не бу­ло, адже ма­ши­ни не пе­ре­тну­ли кор­дон, то­му ма­ла бу­ти ін­ша ста­т­тя — спро­ба кон­тра­бан­ди. Про­те то­ді осо­бли­во ні­хто не роз­би­рав­ся. По су­ду да­ли сім ро­ків, по апе­ля­ції отри­мав п’ять. Фа­кти­чно від­си­дів два: пре­зи­дент Ющен­ко по­ми­лу­вав, — роз­по­від­ає Ма­у­рі­ціо Пер­ку­о­ко. — В ме­не то­ді бу­ла ко­ха­на дів­чи­на, на ща­стя, во­на до­че­ка­ла­ся, одру­жив­ся, спо­ча­тку на­ро­ди­ла­ся донь­ка, по­тім син. Ку­ди вже там по­вер­та­ти­ся до Іта­лії! То­му ра­зом із ни­ні­шнім бі­знес-пар­тне­ром і ди­ре­кто­ром під­при­єм­ства Во­ло­ди­ми­ром Они­щу­ком за­пу­сти­ли си­ро­вар­ню».

,

«На стар­ті сир роз­по­чи­на­ли ва­ри­ти вран­ці (спо­ча­тку це бу­ло 3–5 кг), а пі­сля обі­ду про­да­ва­ли йо­го са­мі в ма­га­зин­чи­ку, який взя­ли в орен­ду. Да­лі пі­шло-по­їха­ло.

На сьо­го­дні що­дня ва­ри­мо при­бли­зно 300 кг си­ру на день», — роз­по­від­ає Ма­у­рі­ціо.

На за­пи­та­н­ня: «Чи та­кий бі­знес є при­бу­тко­вим?», іта­лі­єць від­по­вів: «Ра­ні­ше я про­да­вав мо­ца­ре­лу по 10 єв­ро (100 грн) за кі­ло­грам, курс був 1 єв­ро — 10 грн. То­ді газ, еле­ктро­енер­гія, ко­му­наль­ні по­слу­ги — все ко­шту­ва­ло ду­же де­ше­во, мо­ло­ко за­ку­пля­ли по 2 грн за літр.

Сьо­го­дні газ, еле­ктро­енер­гія ко­шту­ють до­ро­го, мо­ло­ко — 8 грн за літр, зар­пла­та пра­ців­ни­ків ви­со­ка, а мо­ца­ре­ла — 6 єв­ро за кг. Тоб­то ро­бо­ти у цій спра­ві ба­га­то, а ре­зуль­та­тів ма­ло. Вва­жаю, сьо­го­дні го­лов­ною про­бле­мою для бі­зне­су в Укра­ї­ні є від­су­тність будь-якої ста­біль­но­сті».

Не ба­жа­ю­чи го­во­ри­ти про по­лі­ти­ку, Пер­ку­о­ко не ви­три­мав: «Ска­за­ти, що хо­тів би я змі­ни­ти в Укра­ї­ні? В Іта­лії — силь­на бю­ро­кра­тія, але їй да­ле­ко до укра­їн­ської. Я ду­мав, із ча­сом ста­не лег­ше, адже го­во­ри­ли про спро­ще­н­ня ве­де­н­ня бі­зне­су, але чим да­лі — тим біль­ше з’яв­ля­є­ться рі­зних бю­ро­кра­ти­чних уста­нов і до­зво­лів, які по­трі­бно отри­му­ва­ти. Я здо­га­ду­ю­ся, чо­му не мо­жна спро­сти­ти жи­т­тя для бі­зне­су. То­му що ви­ни­кне си­ту­а­ція, як у Гре­ції, ко­ли існує ба­га­то офі­сних чи­нов­ни­ків, а ро­бо­ти їм не­має. Зна­є­те, чо­му в Укра­ї­ні ви­ни­кла бю­дже­тна кри­за? Та то­му, що ду­же ба­га­то бю­дже­тни­ків. А ще ме­ні ці­ка­во, як так мо­же бу­ти, що лю­ди­на пра­цює на дер­жав­ній слу­жбі, отри­мує зар­пла­ту чо­ти­ри ти­ся­чі гри­вень, а їздить на «Мер­се­де­сі»?

Європа сти­му­лює Укра­ї­ну до ре­форм, але укра­їн­ська вла­да йде шля­хом, щоб за­бра­ти в лю­дей по­біль­ше ко­штів — під­ви­щу­ю­ться ці­ни на газ, еле­ктро­енер­гію, ко­му­наль­ні по­слу­ги, зро­стає ін­фля­ція, отож, еко­но­мі­чні про­бле­ми тіль­ки збіль­шу­ю­ться. А ще тут ду­же ве­ли­ка ко­ру­пція, яка про­сто ду­шить лю­дей. Уна­слі­док чо­го той, хто має гро­ші, — зба­га­чу­є­ться, а бі­дний — стає ще бі­дні­шим».

,

Мо­ло­ко для іта­лій­ця є го­стрим пи­та­н­ням, адже ві­до­мо, що мо­ца­ре­лу з не­які­сної си­ро­ви­ни не зро­биш.

«В Іта­лії, у мо­є­му рі­дно­му Авер­сі — не­ве­ли­ко­му мі­сте­чку по­бли­зу Не­а­по­ля, сир ви­го­тов­ля­ють близь­ко 200 си­ро­ва­рень, і вся про­ду­кція ре­а­лі­зу­є­ться за пів­дня: вран­ці зро­би­ли — до обі­ду про­да­ли. Дер­жа­ва ду­же до­по­ма­гає си­ро­ва­рам. Ма­лень­кі си­ро­вар­ні з ма­га­зин­чи­ка­ми роз­мі­щу­ю­ться на пер­ших по­вер­хах жи­тло­вих бу­дин­ків або в на­пів­пі­дваль­них при­мі­ще­н­нях. А от у Він­ни­ці нам чо­мусь до­зво­ли­ли від­кри­ти цех ли­ше на око­ли­ці. Та­кож в Іта­лії ство­ре­но кон­сор­ці­у­ми із за­ку­пів­лі мо­ло­ка — які­сної си­ро­ви­ни для ви­ро­бни­цтва си­рів.

Мо­ло­ко в Іта­лії ни­ні ко­штує 33 цен­ти, йо­го ре­а­лі­зу­ють си­ро­ва­рам із жир­ні­стю 3,6–4%, ка­зе­ї­ну — 13–15%.

В Укра­ї­ні ми зму­ше­ні ку­пу­ва­ти мо­ло­ко са­мі, ще й по­стій­но на­га­ду­ва­ти по­ста­чаль­ни­кам, що для ви­ро­бни­цтва мо­ца­ре­ли по­трі­бне ли­ше сві­же мо­ло­ко, без до­да­ва­н­ня во­ди та всі­ля­кої «хі­мії». Ра­ні­ше мо­ло­ко ко­шту­ва­ло 2 грив­ні — до­ли­ва­ли во­ду, 4 грив­ні — теж до­ли­ва­ли, 8 гри­вень — усе одно до­ли­ва­ють. Ці­на зро­стає, але якість мо­ло­ка не змі­ню­є­ться. Від де­яких не­че­сних по­ста­чаль­ни­ків до­ве­ло­ся від­мо­ви­ти­ся, адже не­які­сне мо­ло­ко нам не по­трі­бне — це від­ра­зу по­зна­ча­є­ться на сма­ку ви­ро­бле­них си­рів. Аб­со­лю­тно не­зро­зумі­ло й та­ке: ви­яв­ля­є­ться, ку­пив­ши мо­ло­ко, я не мо­жу зро­би­ти з ньо­го все, що за­хо­чу.

На ко­жен вид си­ру слід офор­ми­ти ці­лу ку­пу до­ку­мен­тів, ви­тра­ти­ти ба­га­то ча­су й гро­шей.

А в Іта­лії всі ці до­ку­мен­ти оформ­ля­ю­ться в одно­му ка­бі­не­ті за лі­че­ні хви­ли­ни.

В Іта­лії не мо­жна ку­пу­ва­ти мо­ло­ко в ба­бусь, як ро­би­мо ми й ін­ші пе­ре­ро­бни­ки. Ко­ли там при­їздить кон­троль на пе­ре­ро­бне під­при­єм­ство, то від­би­ра­ють зра­зок си­ро­ви­ни від по­ста­чаль­ни­ка й про­ду­кції ви­ро­бни­ка. Якщо від­шу­ка­ють по­грі­шно­сті в по­ста­чаль­ни­ка, то штраф бу­де тіль­ки йо­му. В нас — пе­ре­ві­ряль­ни­ки при­хо­дять тіль­ки на ви­ро­бни­цтво, по­ста­чаль­ни­ка ні­хто не чі­пає. Ме­не ду­же ди­вує: як лю­ди мо­жуть улі­тку ці­лий день про­да­ва­ти мо­ло­ко в бо­чках пря­мо на ву­ли­ці під сон­цем за тем­пе­ра­ту­ри 35 гра­ду­сів? Про­дукт не мо­же бу­ти сві­жим у та­ких умо­вах! Тіль­ки «хі­мія» зу­пи­няє фер­мен­та­цію мо­ло­ка. І най­біль­ше ме­не ди­вує, що са­ні­тар­ним і ве­те­ри­нар­ним слу­жбам про все ві­до­мо, але во­ни спо­кій­но до­пу­ска­ють по­ру­ше­н­ня.

Та­кож в Іта­лії да­ють ви­ро­бни­кам пре­мії за ви­пуск здо­ро­вих які­сних про­ду­ктів, ін­ши­ми сло­ва­ми дба­ють, щоб іта­лій­ці мен­ше хво­рі­ли й жи­ли дов­го. Вла­ді Укра­ї­ни, схо­же, це не­ви­гі­дно. Адже са­ме апте­ки, які роз­та­шо­ва­ні чи не по де­сять штук на ко­жні 100 ква­дра­тних ме­трів, є основ­ни­ми по­ста­чаль­ни­ка­ми бю­дже­тних ко­штів. В Іта­лії, якщо не зна­ти то­чної адре­си апте­ки, то спро­буй її ще зна­йти. В Укра­ї­ні все нав­па­ки: аптек біль­ше, ніж про­ду­кто­вих ма­га­зи­нів. Ось скіль­ки у Він­ни­ці аптек, май­же стіль­ки в Іта­лії си­ро­ва­рень. Кон­ку­рен­ція там ду­же ве­ли­ка, але ви­жи­ває той, хто ви­пу­скає кра­щий про­дукт».

А ще іта­лі­єць пи­ша­є­ться тим, що пра­цює у сво­їй си­ро­вар­ні на­рів­ні з ро­бі­тни­ка­ми. «Це — нор­маль­но. Адже ке­рів­ни­ки іта­лій­ських під­при­ємств пра­цю­ють ра­зом з усі­ма, на­віть якщо во­ло­ді­ють ста­тка­ми в міль­йон до­ла­рів. У нас все ро­би­ться вру­чну. Уста­тку­ва­н­ня, зви­чай­но, є — і во­но іта­лій­ське. Вза­га­лі ця си­ро­вар­ня — моя ма­лень­ка Іта­лія. Хо­ча я ду­же лю­блю Укра­ї­ну, осо­бли­во Він­ни­цю, адже тут про­йшла по­ло­ви­на мо­го жи­т­тя, то­му без пе­ре­біль­ше­н­ня це — моя дру­га ба­тьків­щи­на».

Ма­у­рі­ціо Пер­ку­о­ко

За­га­лом про­цес ви­ро­бни­цтва мо­ца­ре­ли при­бли­зно три­ває 8 го­дин

Основ­ні ви­ро­бни­чі про­це­си від­бу­ва­ю­ться вру­чну

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.