������������ �������

, ,

The Ukrainian Farmer - - 174 ǘǺǷǺȃǹǬ ȀDZǼǸǬ - , -team, ( )

орі­чно ма­стит ура­жує чи­ма­лу кіль­кість ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би в усьо­му сві­ті і, бе­зу­мов­но, є най­більш еко­но­мі­чно ви­тра­тним за­хво­рю­ва­н­ням у мо­ло­чно­му тва­рин­ни­цтві. Фі­нан­со­ві ви­тра­ти ви­ни­ка­ють че­рез зни­же­н­ня рів­ня ви­ро­бни­цтва мо­ло­ка та лі­ку­ва­н­ня і ви­бра­ку­ва­н­ня тва­рин. Та­кож фер­ме­ри, які по­ста­ча­ють мо­ло­ко з ви­со­ким рів­нем со­ма­ти­чних клі­тин, ви­му­ше­ні про­да­ва­ти йо­го за над­то низь­ки­ми ці­на­ми, що та­кож зна­чно зни­жує при­бу­ток. Са­ме на лі­ку­ва­н­ня від ма­сти­ту при­па­дає най­біль­ша час­тка ан­ти­біо­ти­ків, що бе­зу­мов­но зни­жує рі­вень до­ві­ри до мо­ло­ка як до про­ду­кту ви­со­кої

яко­сті. Спо­сте­ре­же­но, що в ста­дах, де ви­яв­ле­но ви­со­кий рі­вень со­ма­ти­чних клі­тин, у за­галь­но­му тан­ку зна­хо­дять за­ли­шко­ву кіль­кість ан­ти­біо­ти­ків у мо­ло­ці че­рез їх ви­ко­ри­ста­н­ня у ве­ли­ких кіль­ко­стях. На до­да­ток до всьо­го клі­ні­чний ма­стит впли­ває й на бла­го­по­луч­чя тва­рин. Лі­ку­ва­н­ня ко­рів та­кож ура­хо­вує збіль­ше­н­ня ви­трат на опла­ту пра­ці ро­бі­тни­ків (час і ро­бо­та) і на по­до­ла­н­ня стре­су тва­ри­ни, на­слід­ки яко­го не мо­жна не вра­хо­ву­ва­ти. Усе, що пов’яза­но з лі­ку­ва­н­ням за­хво­рю­ва­н­ня, — най­го­стрі­ші пи­та­н­ня для фер­ме­рів, а осо­бли­во ве­те­ри­нар­них лі­ка­рів.

Се­ред усіх ба­кте­рій, що спри­чи­ня­ють ма­стит, Escherichia coli (E. coli) та Staphylococcus

aureus (S. aureus) най­не­без­пе­чні­ші. Ба­кте­рія E. coli ча­сто є при­чи­ною ви­ни­кне­н­ня на­дго­стро­го клі­ні­чно­го ма­сти­ту, що ха­ра­кте­ри­зу­є­ться ущіль­не­н­ням окре­мих до­лей або всьо­го ви­ме­ні, зни­же­н­ням апе­ти­ту, змен­ше­н­ням ви­ро­бле­н­ня мо­ло­ка, а в окре­мих ви­пад­ках і зне­во­дне­н­ням, тва­ри­ни весь час ле­жать і на­віть мо­жуть за­ги­ну­ти. Лі­ку­ва­н­ня ан­ти­біо­ти­ка­ми не га­ран­тує успіх і за­ле­жить від сту­пе­ня й тяж­ко­сті за­хво­рю­ва­н­ня. Най­успі­шні­шою стра­те­гі­єю бо­роть­би з ма­сти­том, спри­чи­не­ним ба­кте­рі­я­ми, і за­по­бі­га­н­ня йо­му є до­три­ма­н­ня гі­гі­є­ні­чно­го кон­тро­лю. Сту­пінь про­я­ву клі­ні­чних сим­пто­мів мо­же бу­ти зни­же­но шля­хом про­фі­ла­кти­чної іму­ні­за­ції за до­по­мо­гою ва­кцин.

Під іму­ні­за­ці­єю ма­є­ться на ува­зі та­ка фор­ма актив­ної іму­ні­за­ції, ко­ли в ор­га­нізм ко­ро­ви вво­дять чу­жо­рі­дні мо­ле­ку­ли (ан­ти­ге­ни), на­при­клад, ба­кте­рії або їхні ком­по­нен­ти. Це спо­ну­кає ор­га­нізм ви­ро­бля­ти іму­ні­тет шля­хом про­ду­ку­ва­н­ня спе­ци­фі­чних до ан­ти­ге­нів ан­ти­тіл. Ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи то­чний ме­ха­нізм впі­зна­ва­н­ня, ан­ти­ті­ло мо­же «по­мі­ти­ти» ба­кте­рію, що при­зве­де до її впі­зна­ва­н­ня ін­ши­ми ком­по­нен­та­ми імун­ної си­сте­ми ко­ро­ви, на­при­клад, ма­кро­фа­га­ми або ней­тро­фі­ла­ми. Або ж ан­ти­ті­ло без­по­се­ре­дньо са­ме мо­же ней­тра­лі­зу­ва­ти мі­шень, на­при­клад, впли­ва­ю­чи на стру­кту­ри мі­кро­ор­га­ні­зму, від­по­від­аль­ні за йо­го ін­ва­зив­ність, або жит­тє­во ва­жли­ві ком­по­нен­ти клі­ти­ни.

Ко­жна ва­кци­на мі­стить пев­ну куль­ту­ру вби­то­го або осла­бле­но­го мі­кро­ор­га­ні­зму (E. coli, S. aureus), що ви­кли­кає ма­стит. Як пра­ви­ло, ва­кци­ни про­ти ки­шко­вої па­ли­чки мі­стять ін­акти­во­ва­ний штам E. coli J5, зав­дя­ки чо­му утво­рю­ю­ться ан­ти­ті­ла до лі­по­по­лі­са­ха­ри­дів (ЛПС) — ком­по­нен­ту клі­тин­ної стін­ки грам­не­га­тив­них ба­кте­рій, що є при­чи­ною важ­ких сим­пто­мів за на­дго­стро­го ма­сти­ту.

Ва­кци­ни про­ти S. aureus мі­стять або ба­кте­рії (уби­та або осла­бле­на куль­ту­ра S. aureus пев­но­го шта­му) або ек­зо­по­лі­са­ха­ри­ди (ви­со­ко­мо­ле­ку­ляр­ні по­лі­ме­ри, що се­кре­ту­ю­ться мі­кро­ор­га­ні­зма­ми в нав­ко­ли­шнє се­ре­до­ви­ще). Один з та­ких ек­зо­по­лі­са­ха­ри­дів — це по­лі-N-аце­тил­глю­ко­за­мін (PNAG), ма­три­ксний по­лі­са­ха­рид, що син­те­зу­є­ться ба­га­тьма ви­да­ми ба­кте­рій, вклю­ча­ю­чи S. aureus і Staphylococcus epidermidis (S. epidermidis),

і по­лег­шує кон­такт між клі­ти­на­ми в біо­плів­ках. Сенс про­це­ду­ри ва­кци­на­ції зво­ди­ться до то­го, щоб у тва­ри­ни ви­ник актив­ний на­бу­тий іму­ні­тет про­ти збу­дни­ка за­хво­рю­ва­н­ня. Клю­чо­ва роль при цьо­му від­во­ди­ться Т-лім­фо­ци­там (CD4 +) і В-лім­фо­ци­там. Пі­сля

ва­кци­на­ції В-лім­фо­ци­ти по­во­дя­ться так, на­че в ор­га­нізм по­тра­пив справ­жній збу­дник ін­фе­кції: актив­но ді­ля­ться з утво­ре­н­ням без­лі­чі кло­нів, зда­тних спе­ци­фі­чно роз­пі­зна­ва­ти ан­ти­ген ва­кци­ни. Да­лі В-лім­фо­ци­ти ди­фе­рен­ці­ю­ю­ться з утво­ре­н­ням пла­зма­ти­чних клі­тин кро­ві або В-клі­тин пам’яті. З пли­ном ча­су або за від­су­тно­сті ан­ти­ге­ну збу­дни­ка кон­цен­тра­ція ан­ти­тіл в кро­ві по­сту­по­во зни­жу­є­ться, про­те В-клі­ти­ни пам’яті за­без­пе­чу­ють дов­го­три­ва­лий іму­ні­тет і «пам’ята­ють» ан­ти­ген про­тя­гом три­ва­ло­го пе­рі­о­ду ча­су пі­сля ва­кци­на­ції.

Якщо ко­ли-не­будь ор­га­нізм зно­ву зі­ткне­ться з тим же ан­ти­ге­ном, са­ме B-клі­ти­ни пам’яті за­без­пе­чать швид­ку імун­ну від­по­відь: ди­фе­рен­ці­ю­ю­ться в пла­зма­ти­чні клі­ти­ни, які в най­ко­ро­тші тер­мі­ни утво­рю­ють ве­ли­ку кіль­кість ан­ти­тіл, тим са­мим не да­ю­чи ін­фе­кції роз­ви­ну­ти­ся, а тва­ри­ні — за­хво­рі­ти.

Однак, не­зва­жа­ю­чи на все ви­ще­за­зна­че­не, не­об­хі­дно під­кре­сли­ти, що пер­шим ета­пом бо­роть­би з ін­фе­кці­єю, який за­пу­ска­є­ться від­ра­зу пі­сля по­тра­пля­н­ня мі­кро­ор­га­ні­зму в мо­ло­чні за­ло­зи, все-та­ки є акти­ва­ція не­спе­ци­фі­чної імун­ної від­по­віді, опо­се­ред­ко­ва­ної ро­бо­тою ней­тро­фі­лів і ма­кро­фа­гів, а не на­бу­то­го іму­ні­те­ту. Вва­жа­є­ться, що лім­фо­ци­ти (зокре­ма CD4 + -клі­ти­ни і В-лім­фо­ци­ти) бе­руть участь у роз­ви­тку пі­зні­ших (під­го­строї і хро­ні­чної) фаз ма­сти­ту і не­актив­ні на ран­ніх ста­ді­ях за­хво­рю­ва­н­ня. Та­ким чи­ном, по­стій­на іму­но­ло­гі­чна пам’ять про па­то­ген, що спри­яє по­яві ма­сти­тів, не мо­же бу­ти за­без­пе­че­на ні ва­кци­на­ці­єю, ні ор­га­ні­змом ко­ро­ви.

Ефе­ктив­ність ва­кци­ни ви­зна­ча­є­ться ре­зуль­та­та­ми спе­ці­аль­них клі­ні­чних до­слі­джень, що про­во­дя­ться на гру­пах тва­рин, з отри­ма­н­ням ре­зуль­та­тів, які де­мон­стру­ють зни­же­н­ня за­хво­рю­ва­но­сті у тва­рин при її за­сто­су­ван­ні.

Ни­ні існу­ю­ють до­сту­пні ко­мер­цій­ні ва­кци­ни для іму­ні­за­ції про­ти ма­сти­ту, що ви­кли­ка­є­ться S. aureus і E. Coli. Так, на­при­клад, в США по­пу­ляр­ні дві ва­кци­ни з ба­кте­ри­ном S. aureus: Somato-Staph і Lysigin. Та­кож про­ти ма­сти­ту, що ви­кли­ка­є­ться ко­лі­форм­ни­ми ба­кте­рі­я­ми, сьо­го­дні, го­лов­ним чи­ном, до­сту­пні три ва­кци­ни: ба­кте­рин J Vac і дві ана­ло­гі­чні одна одній — J-5 Bacterin і Mastiguard. Че­твер­та ва­кци­на про­ти ма­сти­ту, що ви­кли­ка­є­ться грам­не­га­тив­ни­ми мі­кро­ор­га­ні­зма­ми, мі­стить ба­кте­рин ре-17 му­тан­та Salmonella typhimurium. На від­мі­ну від Спо­лу­че­них Шта­тів, на Єв­ро­пей­сько­му рин­ку зна­чно важ­че до­ве­сти ефе­ктив­ність (в то­му чи­слі еко­но­мі­чну) ва­кцин, то­му на сьо­го­дні всі ре­є­стра­цій­ні про­це­си у Єв­ро- пей­сько­му ме­ди­чно­му агент­стві про­йшла ли­ше одна ва­кци­на — Startvac. До скла­ду пре­па­ра­ту вхо­дить ін­акти­во­ва­на куль­ту­ра E.сoli (J5) та ін­акти­во­ва­ний штам SP 140

S. aureus (CP8), що ма­ють зда­тність екс­пре­су­ва­ти ан­ти­ген біо­плів­ки (SAAC), а та­кож ад’ювант. Згі­дно з па­спор­том, ця ва­кци­на зда­тна зни­зи­ти шанс роз­ви­тку суб­клі­ні­чно­го ма­сти­ту, а та­кож ймо­вір­ність і сту­пінь про­я­ву клі­ні­чних сим­пто­мів ма­сти­ту, ви­кли­ка­них ко­лі­форм­ни­ми ба­кте­рі­я­ми, S. aureus та ко­а­гу­ла­зо­не­га­тив­ни­ми ста­фі­ло­ко­ка­ми (CNS).

До­слі­дже­н­ня для ре­є­стра­ції но­вої ко­мер­цій­ної ва­кци­ни про­во­ди­ли­ся на двох мо­ло­чних фер­мах. В екс­пе­ри­мен­ті бра­ли участь 809 ко­рів з мо­ні­то­рин­гом 1156 пе­рі­о­дів їх ла­кта­цій. Ста­до бу­ло роз­ді­ле­не на дві гру­пи — іму­ні­зо­ва­ні та не­га­тив­ний кон­троль. Ва­кци­на­цію здій­сню­ва­ли згі­дно з роз­ро­бле­ною схе­мою, і в су­мі про­во­ди­ли в три ета­пи: пер­ша ін’єкція — на 45-й день до пе­ред­ба­чу­ва­ної да­ти оте­ле­н­ня, дру­га — на 35-й день пі­сля пер­шої (що від­по­від­ає 10-му дню до оте­ле­н­ня) і тре­тя — на 62-й день пі­сля дру­гої ін’єкції (52-й день пі­сля оте­ле­н­ня). Рі­вень транс­мі­сії за­хво­рю­ва­н­ня в ще­пле­них ста­дах до­рів­ню­вав 25%, що свід­чи­ло про те, що у ва­кци­но­ва­них стад, в по­рів­нян­ні з кон­троль­ною гру­пою, шанс ви­ни­кне­н­ня за­хво­рю­ва­н­ня був на 25% мен­ше. Від­со­ток ефе­ктив­но­сті ва­кци­ни для лі­ку­ва­н­ня ін­фе­кції се­ред ще­пле­них стад був на 41% ви­ще, ніж в не­ще­пле­них.

Отри­ма­ні ре­зуль­та­ти свід­чать про зни­же­н­ня ча­су хво­ро­би за ви­ко­ри­ста­н­ня ва­кци­ни. Об’єд­ну­ю­чи оби­два по­ка­зни­ки (ефе­ктив­ність ва­кци­ни про­ти транс­мі­сії за­хво­рю­ва­н­ня і не­об­хі­дність лі­ку­ва­н­ня пі­сля іму­ні­за­ції) у за­галь­ний ко­е­фі­ці­єнт від­тво­ре­н­ня (R0), бу­ло ви­яв­ле­но, що для ва­кци­но­ва­них тва­рин йо­го зна­че­н­ня до­рів­нює 0,89, а для не­ва­кци­но­ва­них — 1,72. По­ка­зник R0 для ко­а­гу­ла­зо­не­га­тив­них ста­фі­ло­ко­ків у ва­кци­но­ва­них тва­рин до­рів­ню­вав 0,91, у не­ва­кци­но­ва­них — 1,40. Як для CNS, так і для S. aureus ва­кци­на­ція при­зве­ла до то­го, що по­ка­зник за­галь­но­го ко­е­фі­ці­єн­та від­тво­ре­н­ня збу­дни­ка був ниж­че по­ро­го­во­го зна­че­н­ня (тоб­то ниж­че 1, що озна­чає зни­же­н­ня роз­по­всю­дже­н­ня збу­дни­ка в ста­ді).

В екс­пе­ри­мен­таль­но­му клі­ні­чно­му ви­про­бу­ван­ні за уча­стю во­сьми клі­ні­чно здо­ро­вих не­те­лей та ко­рів чо­ти­ри з них бу­ли ва­кци­но­ва­ні Startvac на 45-й і 10-й дні пе­ред тим, як тва­ри­ни по­вин­ні бу­ли оте­ли­ти­ся. На 15-й день пе­рі­о­ду ла­кта­ції ко­жної з во­сьми ко­рів в кон­тр­ла­те­раль­ну мо­ло­чну чверть бу­ла вве­де­на куль­ту­ра, ін­акти­во­ва­на фор­маль­де­гі­дом S. aureus штам C 195 (HIPRA, S.A., Amer, Spain) че­рез дві го­ди­ни пі­сля ран­ко- во­го до­ї­н­ня. Дві ін­ші мо­ло­чні чвер­ті бу­ли іно­ку­льо­ва­ні на­трій-фо­сфа­тним бу­фе­ром (PBS) (кон­троль). Від­по­від­но до по­ча­тко­вих да­них, у ва­кци­но­ва­них тва­рин за­паль­на ре­а­кція бу­ла ви­ра­же­на в мен­шо­му сту­пе­ні, ніж у не­ва­кци­но­ва­них осо­бин. Се­ре­дньо­до­бо­вий на­дій на по­ча­тку екс­пе­ри­мен­ту до­рів­ню­вав 33,2 лі­тра на ко­ро­ву. То­ді як у гру­пи не­ва­кци­но­ва­них тва­рин йо­го зна­че­н­ня впа­ло з 34,2 л/день у 15-й день ла­кта­ції (DIM) до 30,5 л/день у 16-й день. Для гру­пи тва­рин, що про­хо­ди­ли ва­кци­на­цію, по­ка­зник се­ре­дньо­до­бо­во­го на­дою істо­тно не змі­ню­вав­ся про­тя­гом усьо­го пе­рі­о­ду екс­пе­ри­мен­ту. Рі­зни­ця в зна­че­н­нях рів­ня со­ма­ти­чних клі­тин для іно­ку­льо­ва­ної чвер­тей (2 079,000 кл/мл) по­рів­ня­но з кон­тро­лем (42 900 кл/мл) бу­ла зна­чно ви­ще в гру­пі не­ва­кци­но­ва­них тва­рин по­рів­ня­но з гру­пою ва­кци­но­ва­них (88 200 про­ти 411 500 кл/мл, від­по­від­но).

Ефе­ктив­ність ва­кци­на­ції про­ти S. aureus за­ле­жить від кіль­кох чин­ни­ків, се­ред яких: склад ва­кци­ни, рі­вень по­ши­ре­но­сті ін­фе­кції се­ред ста­да і якість ме­не­джмен­ту фер­ми. За на­ле­жно­го ви­ко­на­н­ня про­це­ду­ри до­ї­н­ня, ан­ти­ба­кте­рі­аль­ної те­ра­пії, се­гре­га­ції та за­бою хро­ні­чно ін­фі­ко­ва­них тва­рин ва­кци­на­ція мо­же при­ве­сти до па­ді­н­ня швид­ко­сті по­ши­ре­н­ня ін­фе­кції, зна­чно­го ско­ро­че­н­ня ча­су хво­ро­би тва­ри­ни і на­віть пов­но­го елі­мі­ну­ва­н­ня S. aureus. За­хист від S. aureus пі­сля ва­кци­на­ції об­ґрун­то­ву­є­ться ви­ни­кне­н­ням під­ви­ще­но­го рів­ня опсо­ні­за­ції збу­дни­ка шля­хом збіль­ше­н­ня кіль­ко­сті ан­ти­тіл в мо­ло­ці й кро­ві, що, у свою чер­гу, спри­яє по­збав­лен­ню мо­ло­чних за­лоз від па­то­ге­на. Та­ким чи­ном ва­кци­на­ція ра­зом із по­кра­ще­н­ням ме­не­джмен­ту дає мо­жли­вість отри­ма­ти зна­чний успіх у бо­роть­бі з ма­сти­том (1+1+3).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.