Во­ло­ди­мир Сидоровський: «Ми показуємо ефективну ро­бо­ту»

Ukraine Business Review - - Говорять номінанти - Пі­дго­ту­ва­ла Мар­та Ку­лій

Во­ло­ди­мир Ми­хай­ло­вич Сидоровський, Го­ло­ва прав­лі­н­ня Цер­ков­ної кре­ди­тної спіл­ки «Ані­сія», но­мі­нант IV Мі­жна­ро­дної пре­зен­та­ції ін­фор­ма­цій­но-ана­лі­ти­чно­го до­від­ни­ка «Аль­ма­нах фи­нан­со­вых услуг-2016» по вер­сії Ви­дав­ни­чо­го До­му «Укра­ї­на Бі­знес», роз­по­вів про ді­яль­ність одні­єї з най­успі­шні­ших кре­ди­тних спі­лок За­хі­дної Укра­ї­ни. — Во­ло­ди­ми­ре Ми­хай­ло­ви­чу, роз­ка­жіть, будь ла­ска, з чо­го по­ча­ла­ся істо­рія ЦКС «Ані­сія». — З 1992 ро­ку пред­став­ни­ки укра­їн­ської ді­а­спо­ри з Ка­на­ди та США при­їжджа­ли в Укра­ї­ну ді­ли­ти­ся до­сві­дом то­го, як в пе­рі­од між Пер­шою та Дру­гою сві­то­ви­ми вій­на­ми укра­їн­ці, ко­трі емі­гру­ва­ли за оке­ан, ство­рю­ва­ли кре­ди­тні спіл­ки. Кре­ди­тів­ки, як їх то­ді на­зи­ва­ли, ство­рю­ва­ли­ся не від до­бро­го жи­т­тя: ді­ю­чі фі­нан­со­ві ін­сти­ту­ції Ка­на­ди та США не ба­жа­ли ма­ти спра­ву з емі­гран­та­ми без ста­біль­ної ро­бо­ти та за­ста­ви. Вза­єм­не кре­ди­ту­ва­н­ня се­ред укра­їн­ців-пе­ре­се­лен­ців, ба­га­то з яких бу­ли чле­на­ми кре­ди­тних ко­опе­ра­ти­вів в Укра­ї­ні на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя, ста­ло чи не єди­ним дже­ре­лом ко­штів для то­го, аби роз­по­ча­ти вла­сну спра­ву. Схо­жа си­ту­а­ція бу­ла в Укра­ї­ні в пер­шій по­ло­ви­ні 90-х ро­ків: банківська си­сте­ма ли­ше фор­му­ва­ла­ся, ка­си вза­є­мо­до­по­мо­ги на під­при­єм­ствах лі­кві­ду­ва­ли­ся, кре­ди­ти мо­гли отри­ма­ти ли­ше пред­став­ни­ки ве­ли­ко­го бі­зне­су, а фі­зи­чні осо­би не ма­ли жо­дно­го до­сту­пу до фі­нан­сів. У 1995 ро­ці за іні­ці­а­ти­ви прав­ля­чо­го свя­ще­ни­ка з Кам’ян­ки-Бузь­кої, отця Ма­кси­мо­ви­ча, бу­ло роз­по­ча­то під­го­тов­ку уста­нов­чих збо­рів кре­ди­тної спіл­ки. Свя­ще­ник знав про ро­бо­ту кре­ди­тних спі­лок не з кни­жок — до 1939 ро­ку він був го­ло­вою кре­ди­тів­ки на Львів­щи­ні. І вже 13 ли­сто­па­да 1995 ро­ку при Укра­їн­ській пра­во­слав­ній ав­то­ке­фаль­ній цер­кві роз­по­ча­ла свою ді­яль­ність Цер­ков­на Кре­ди­тна Спіл­ка «Ані­сія». Наш па­трон — Ве­ли­ко­му­че­ни­ця Ані­сія, ви­зна­на ка­то­ли­цьким і пра­во­слав­ним сві­том, по­стра­жда­ла за від­ро­дже­н­ня хри­сти­ян­ства у 2000-х ро­ках і по­хо­ва­на в Со­ло­ні­ках. — А як роз­гор­та­ла­ся ді­яль­ність спіл­ки да­лі? — До 2001 ро­ку, до прийня­т­тя За­ко­ну Укра­ї­ни «Про кре­ди­тні спіл­ки», всі во­ни бу­ли за­ре­є­стро­ва­ні як гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції, що за­лу­ча­ли паї та ви­да­ва­ли по­зи­ки. Пі­сля прийня­т­тя про­філь­но­го за­ко­ну та ство­ре­н­ня ре­гу­ля­то­ра, Держ­фін­по­слуг, на­ста­ла но­ва ера: пе­ре­ре­є­стра­ція, лі­цен­зу­ва­н­ня, нор­ма­ти­ви та ін­ші ви­мо­ги. У 2004 ро­ці «Ані­сія» бу­ла пер­шою кре­ди­тною спіл­кою, яка пе­ре­ре­є­стру­ва­ла­ся від­по­від­но до но­во­го за­ко­ну. За час існу­ва­н­ня спіл­ки ми пе­ре­жи­ли де­но­мі­на­цію гро­шо­вої оди­ни­ці Укра­ї­ни в 1996 ро­ці (ма­кси­маль­ний кре­дит, який ви­да­вав­ся по­зи­чаль­ни­ку, ста­но­вив 1 млрд ку­по­но-кар­бо­ван­ців), де­валь­ва­цію грив­ні у 1998, 2008 та 2014-2015 ро­ках. На­при­кін­ці 90-х ро­ків ми спе­ці­а­лі­зу­ва­ли­ся на кре­ди­тах до зар­пла­ти та кла­си­чно­му спо­жив­чо­му кре­ди­ту­ван­ні, тоб­то ви­да­чі кре­ди­тів на при­дба­н­ня по­бу­то­вої те­хні­ки та ре­мон­ти. По­чи­на­ю­чи з се­ре­ди­ни 2000-х ро­ків, кре­ди­тна спіл­ка, усві­дом­лю­ю­чи те, що по­тре­би чле­нів спіл­ки не обме­жу­ю­ться те­ле­ві­зо­ра­ми та хо­ло­диль­ни­ка­ми, по­ча­ла роз­ви­ва­ти кре­ди­ту­ва­н­ня під­при­єм­ців, які пра­гну­ли за­по­ча­тку­ва­ти чи роз­ши­ри­ти бі­знес, пра­цю­ва­ти з жи­те­ля­ми се­ла. У 2006 ро­ці, ще до то­го, як енергоефективність ви­зна­ли про­бле­мою за­галь­но­дер­жав­но­го мас­шта­бу, за ре­зуль­та­та­ми три­ва­лих пе­ре­го­во­рів з мі­ською та обла­сною вла­дою Цер­ков­на кре­ди­тна спіл­ка «Ані­сія» в спів­пра­ці з мі­сце­ви­ми бан­ка­ми та кре­ди­тни­ми спіл­ка­ми по­ча­ла ви­да­ва­ти кре­ди­ти в рам­ках уні­каль­ної для Укра­ї­ни обла­сної про­гра­ми «Кре­ди­ту­ва­н­ня за­ра­ди впро­ва­дже­н­ня енер­го­ефе­ктив­них те­хно­ло­гій». У подаль­шо­му ця про­гра­ма ста­ла взір­цем для ін­ших обла­стей. По­чи­на­ю­чи з ка­пі­та­лу спіл­ки в ___ ку­по­но-кар­бо­ван­ців (__ гри­вень), кре­ди­тна спіл­ка ма­ла на кі­нець 2016 ро­ку 32 міль­йо­ни акти­вів. Фа­кти­чно ни­ні ми по­вер­ну­ли­ся до до­кри­зо­вих по­ка­зни­ків 2008 ро­ку. — Ми зу­стрі­ли вас на «Агро­порт За­хід Львів 2017». Ді­яль­ність «Ані­сії» якимсь чи­ном до­ти­чна до агро­про­ми­сло­во­сті? — «Ані­сія» актив­но пра­цює з агра­рі­я­ми. Ма­ю­чи до­свід уча­сті у про­гра­мах енер­го­збе­ре­же­н­ня, ми звер­ну­ли­ся до адмі­ні­стра­ції, до де­пар­та­мен­ту агро­про­ми­сло­во­го ком­пле­ксу Львів­щи­ни, з про­по­зи­ці­єю роз­ро­би­ти та­ку ж про­гра­му від­шко­ду­ва­н­ня від­со­тків для агра­рі­їв у кре­ди­тних спіл­ках, осо­бли­во у нас, і це бу­ло зро­бле­но. Два ро­ки то­му від­со­тко­ва став­ка ста­но­ви­ла 30% Нац­бан­ку, наш кре­дит — під 32%, рі­чний кре­дит фер­ме­ру, який ско­ри­став­ся про­гра­мою, ви­йшов 2% рі­чних. А це кре­дит на рів­ні єв­ро­стан­дар­тів. «Ані­сія» на­дає ко­мер­цій­ні кре­ди­ти на сіль­сько­го­спо­дар­ські ці­лі, кре­ди­ти для ве­де­н­ня фер­мер­ських го­спо­дарств та осо­би­стих се­лян­ських го­спо­дарств. Ми про­во­ди­мо зу­стрі­чі, яр­мар­ки, дві­чі бра­ли участь в «Агро­пор­ті». Лю­ди, ді­знав­шись про нас, мо­жуть ско­ри­ста­ти­ся на­ши­ми по­слу­га­ми, що во­ни і ро­блять. — Чи мо­же­те при­га­да­ти якусь важ­ку си­ту­а­цію, що тор­кну­ла­ся «Ані­сії» і яку вам вда­ло­ся успі­шно по­до­ла­ти? — Най­біль­ше впли­ну­ла на нас еко­но­мі­чна кри­за 1997-1998 ро­ків. Ба­га­то лю­дей фі­нан­со­во по­стра­жда­ли, від­по­від­но і ми ма­ли ве­ли­ку за­бор­го­ва­ність. Ко­ли клі­єнт при­хо­дить, щоб за­бра­ти ко­шти, а їх не­має, бо во­ни в кре­ди­тах, це ду­же про­бле­ма­ти­чно. Але пра­цю­ва­ти тре­ба бу­ло да­лі, по­трі­бно по­вер­та­ти лю­дям гро­ші. Ду­же дя­ку­є­мо свя­ще­ни­кам, які нас ду­хов­но, мо­раль­но під­три­ма­ли, це да­ло нам на­сна­ги. Дя­ку­ю­чи Бо­го­ві, ми зі всі­ма роз­ра­ху­ва­ли­ся. За­ли­ши­лось де­кіль­ка кре­ди­тів, які до­ве­ло­ся спи­са­ти че­рез бор­го­ві зо­бов’яза­н­ня. Але ми змо­гли збе­рег­ти не­за­пля­мо­ва­ною свою ре­пу­та­цію. Та­ка си­ту­а­ція на­вчи­ла нас, як ка­жуть в на­ро­ді, від­кла­да­ти на чор­ний день, щоб за­без­пе­чи­ти свою ста­біль­ність, то­му про­тя­гом всіх ро­ків ро­бо­ти весь до­хід кре­ди­тної спіл­ки ми спря­мо­ву­ва­ли на збіль­ше­н­ня ка­пі­та­лу. На да­ний час ре­зерв­ний ка­пі­тал ста­но­вить 25% акти­вів; та­ких по­ка­зни­ків не­має в жо­дно­му з бан­ків. — Як на ва­шу дум­ку, що ви­рі­зняє «Ані­сію» з-по­між ін­ших по­ді­бних фі­нан­со­вих уста­нов? — На­ша кре­ди­тна спіл­ка — це гро­ма­да, уста­но­ва лю­дей для лю­дей. Пер­со­нал по­ви­нен до­три­му­ва­ти­ся ба­га­тьох за­ко­но­дав­чих ви­мог та ін­стру­кцій, але до нас при­хо­дять не тіль­ки для то­го, щоб вкла­сти ко­шти чи взя­ти кре­дит, а щоб по­спіл­ку­ва­ти­ся, роз­ка­за­ти про свої про­бле­ми, осо­бли­во це сто­су­є­ться стар­шо­го по­ко­лі­н­ня; роз­по­ві­сти, як їхні вну­ки в шко­лі вча­ться, якою хво­ро­бою пе­ре­хво­рі­ли. Та­ка спів­пра­ця з лю­дьми і є фі­ло­со­фі­єю са­мої кре­ди­тної ко­о­пе­ра­ції, во­на ви­кли­кає до­ві­ру. Ми ма­є­мо по­стій­них вкла­дни­ків і по­зи­чаль­ни­ків. У нас є лю­ди, які бра­ли біль­ше 30 ра­зів кре­ди­ти. Та­кож на­ша кре­ди­тна спіл­ка — це своє­рі­дний міст між мі­стом і се­лом, що зво­ди­ться у про­це­сі під­ви­ще­н­ня рів­ня жи­т­тя на­се­ле­н­ня. Ре­тель­ний під­хід до по­зи­чаль­ни­ків, ува­га до вкла­дни­ків, ка­пі­та­лі­за­ція та про­зо­рість у фі­нан­сах — ре­цепт то­го, що фі­нан­со­ва уста­но­ва змо­же зав­жди ви­ко­ну­ва­ти свої зо­бов’яза­н­ня. На сьо­го­дні не­має жо­дної лю­ди­ни, пе­ред якою «Ані­сія» не ви­ко­на­ла б свої зо­бов’яза­н­ня. Як ко­лись ска­зав один із чле­нів прав­лі­н­ня На­ціо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни на Фо­ру­мі кре­ди­тних спі­лок: «У кре­ди­тних спіл­ках я ба­чу фі­нан­си­стів з люд­ським облич­чям». — Во­ло­ди­ми­ре Ми­хай­ло­ви­чу, а які пла­ни «Ані­сії» на най­ближ­че май­бу­тнє? — Хо­че­мо змі­ни­ти за­ко­но­дав­ство, по­кра­щи­ти йо­го від­по­від­но до єв­ро­пей­ських ви­мог сто­сов­но ка­пі­та­лу, по­слуг, які ми на­да­є­мо, уча­сті у фон­ді га­ран­ту­ва­н­ня, щоб лю­ди бу­ли впев­не­ні — їхні ко­шти не про­па­дуть. Все це ви­пи­са­но у но­во­му за­ко­ні, який вже про­йшов пер­ше чи­та­н­ня у Вер­хов­ній Ра­ді, а те­пер про­хо­дить еко­но­мі­чну екс­пер­ти­зу, до­слі­дже­н­ня. Це на­ше май­бу­тнє. Ко­ли ми вже бу­де­мо зна­ти біль­ше про свої мо­жли­во­сті, то­ді і роз­ши­ри­мо свою сфе­ру по­слуг. Але, по су­ті, ми і ни­ні показуємо ефективну ро­бо­ту. Пе­ред тим як за­пу­сти­ти но­вий про­дукт, ми ада­пто­ву­є­мо йо­го до мі­сце­вих умов. Адже основ­на ме­та, щоб це бу­ло ви­гі­дно лю­дям. ©

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.