Ви­дав­ни­чий Дім «Україна Бі­знес» щи­ро ві­тає уча­сни­ків з’їзду сла­ве­тно­го, ле­ген­дар­но­го ро­ду Ба­чин­ських!

Ukraine Business Review - - Наші проекти -

ІІ З’їзд ро­ду Ба­чин­ських по­чне­ться 8 сер­пня 2017 ро­ку в с. Ба­чи­на Ста­ро­сам­бір­сько­го ра­йо­ну. У про­гра­мі пе­ред­ба­че­но уро­чи­ста ака­де­мія, при­свя­че­на ро­ду Ба­чин­ських, ва­тра на бе­ре­зі Дні­стра, ви­хід на Ба­чин­ську го­ру; освя­че­н­ня бі­ля пам’ятно­го зна­ку ро­ду Ба­чин­ських, а та­кож спіль­не фо­то на­пам’ять, за­пов­не­н­ня кни­ги ро­ду Ба­чин­ських. Усі уча­сни­ки ві­зьмуть участь у ін­ших за­хо­дах Бой­ків­ських Фе­стин.

Істо­ри­чна до­від­ка: Ге­не­а­ло­гі­чне де­ре­во є цен­траль­ною ча­сти­ною будь-яко­го ви­вче­н­ня сі­мей­ної істо­рії, і йо­го по­бу­до­ва – це по­до­рож у ми­ну­ле. Ко­ре­ні ро­ду Ба­чин­ських, як за­свід­чу­ють ге­не­а­ло­гі­чні до­ку­мен­ти, зна­хо­ди­мо в Га­ли­чи­ні – се­ло Ба­чи­на, що не­да­ле­ко від Ста­ро­го Сам­бо­ра. Хоч десь із кін­ця XVIІ ст. спо­га­ди про рід Ба­чин­ських зна­хо­ди­мо на Під­кар­пат­ській Ру­сі (За­кар­пат­ська область). За свід­че­н­ня­ми істо­ри­чних дже­рел, до Га­ли­чи­ни цей сло­вян­ський рід за­про­сив Да­ни­ло Га­ли­цький. По­чи­на­ю­чи з 1359 ро­ку ко­ро­лів­ський уряд усе ча­сті­ше за­про­шу­вав їх до сво­го вій­ська і осе­ляв уздовж си­сте­ми при­кор­дон­них укрі­плень і тор­го­вих шля­хів у Кар­па­тах. Та­кож ві­до­мо, що ро­ди­на Ба­чин­ських на­ле­жать до древ­ньо­го дво­рян­сько­го ро­ду Драг-Са­сів. і їх дво­рян­ство під­твер­дже­но ди­пло­мом ко­ро­ля Зи­ґмун­да III. В істо­ри­чних дже­ре­лах се­ло Ба­чи­на зга­ду­є­ться вже з ХІІІ сто­лі­т­тя. Пе­ре­ка­зи ствер­джу­ють, що в дав­ні ча­си, на го­рі, зва­ній За­чи­ще, сто­яв за­мок, укрі­пле­н­ня яко­го бу­ли зем­ля­ні. У Ба­чи­ні не­сла свою слу­жбу сто­ро­жа, яка на­гля­да­ла за основ­ною до­ро­гою (звід­си, мо­жли­во, і по­хо­дить на­зва се­ла від сло­ва «ба­чи­ти») і, в ра­зі по­тре­би, від­по­від­ни­ми си­гна­ла­ми по­пе­ре­джу­ва­ла жи­те­лів зам­ку про не­без­пе­ку. У дру­гій по­ло­ви­ні XVII сто­лі­т­тя у по­ві­ті Ста­ро­го Мі­ста (те­пер — Ста­рий Сам­бір) бу­ло тіль­ки де­кіль­ка сіл, в ко­трих шля­хта ста­но­ви­ла окре­му гро­ма­ду, а на­чаль­ни­ком був пре­фект. До та­ких на­ле­жа­ла і Ба­чи­на. Се­ло бу­ло віль­ним. Гро­ма­да оби­ра­ла із му­жів ра­ду на чо­лі з пре­фе­ктом, яка ке­ру­ва­ла всі­ма спра­ва­ми. А зго­дом рід осе­ля­є­ться на По­діл­лі, на пра­в­обе­реж­жя Дні­пра. Так в XVI ст. з’яв­ля­ться ро­ди­ни Ба­чин­ських вздовж пра­во­го бе­ре­га р. Ли­бідь (Де­мі­їв­ка). Пра­во на во­ло­ді­н­ня під­твер­дже­не 1576 гра­мо­тою кня­зя К. Острозь­ко­го. Пер­ша згад­ка при­па­дає на 1513 р. То­ді на ви­шен­сько­му сей­ми­ку Ста­ні­слав Хо­те­цький, львів­ський ста­ро­ста й мар­ша­лок, спи­ра­ю­чись на пев­ні свід­че­н­ня, за­де­кла­ру­вав при­на­ле­жність до шля­хет­сько­го ста­ну вла­сни­ків сіл Вин­ни­ків, Сіль­ця та Ба­чи­ни. Скла­де­ний на осно­ві цьо­го до­ку­мент, вне­се­ний зго­дом до Ко­рон­ної ме­три­ки, мі­стив пе­ре­лік

осіб, яким під­твер­джу­ва­ло­ся шля­хет­ство і рід Ба­чин­ських на­ле­жать до древ­ньо­го дво­рян­сько­го ро­ду Драг-Са­сів. і це род­ство під­твер­дже­но ди­пло­мом ко­ро­ля Зи­ґмун­да III. ) У ма­те­рі­а­лах «Укра­їн­сько­го ро­до­во­ду» (Львів, 2003 р., с.76-83) йшло­ся про ви­хід­ців із с.Ба­чи­ни, що пе­ре­се­ли­ли­ся на По­ді­л­ля,та пра­в­обе­реж­жя р. Дні­пра вій­сько­ви­ків та прав­ни­ків, які сто­я­ли на за­хи­сті сво­го укра­їн­сько­го на­ро­ду із ро­ду в рід.

РІД БА­ЧИН­СЬКИХ ЗБЕРЕТЬСЯ НА З’ЇЗД

Герб Ба­чи­ни є кла­си­чним гер­бом Драг-Са­сів – най­чи­сель­ні­шої ге­раль­ди­чної ро­ди­ни Ру­сі та одно­го з най­мо­гу­тні­ших ро­дів се­ре­дньо­ві­чної Угор­щи­ни. Цей шля­хе­тний рід ви­во­ди­ться від Гри­фи­чів, які в кін­ці І ти­ся­чо­лі­т­тя во­ло­ді­ли зем­ля­ми Са­ксо­нії, які зна­хо­ди­лись в ме­жи­річ­чі Одри і Ла­би. В X-XI сто­лі­т­тях зем­лі за­хі­дних слов’ян по­тра­пи­ли під вла­ду ні­ме­цьких фе­о­да­лів, і ча­сти­на на­се­ле­н­ня по­да­лась шу­ка­ти кра­щої до­лі на схо­ді. Ча­сти­на з них за до­зво­лом ко­ро­ля Гей­ми ІІ осе­ли­ла­ся в не­за­се­ле­ні зем­лі Угор­щи­ни –Тран­сіль­ва­нію за умо­ви, що во­ни бу­дуть за­хи­ща­ти від по­стій­них втор­гнень пе­че­ні­гів. А в 1211 ро­ці угор­ський ко­роль Ан­дрій ІІ від­дав са­ксон­сько­му ри­цар­сько­му ор­де­ну ча­сти­ну угор­ських зе­мель в по­стій­ну вла­сність. З тих пір тут бу­ло за­кла­де­но сім го­ро­дів і зем­лі ці ста­ли на­зи­ва­ти Се­ми­гра­дом. Угор­ська її на­зва «Ер­де­лі» – від Ер­до (ліс), що від­по­від­ає ла­тин­сько­му Тран­сіль­ва­нія. Що­до на­зви Дра­го-Сас то по одній з гі­по­тез во­на по­хо­дить від Пам’ятний знак Ро­ду Ба­чин­ських

іме­ні воє­во­ди Са­са по­том­ка Дра­га. В угор­ській мо­ві це сло­во ви­зна­чає на­род гер­ман­ських – Са­сів. Дру­га гі­по­те­за, що сло­во «Сас» по­хо­дить від угор­сько­го , пе­ре­во­ди­ться як «орел», а «Дра­го» – «до­ро­гий, лю­бий, без­цін­ний». За свід­че­н­ня­ми істо­ри­чних дже­рел, до Га­ли­чи­ни цей слов’ян­ський рід за­про­сив Да­ни­ло Га­ли­цький. З-за Кар­пат до йо­го вій­ська при­єд­нав­ся за­гін ли­ца­рів під ко­ман­дою жу­па­на Гуй­да з Ма­ра­мо­ро­шу. Хо­ру­гва но­во­при­бу­ло­го за­го­ну мі­сти­ла ро­до­вий знак жу­па­на — стрі­лу в по­льо­ті, по­кла­де­ну на си­нє по­ле щи­та, з пів­мі­ся­цем і дво­ма зо­ло­ти­ми зір­ка­ми на йо­го ріж­ках. Ві­дбув­ши успі­шні во­єн­ні кам­па­нії про­ти ма­зу­рів і ятвя­гів, Гуйд здо­був осо­бли­ву при­хиль­ність Да­ни­ла, отри­мав у на­го­ро­ду зе­мель­ний грант та одру­жив­ся з йо­го не­бо­гою. Цим са­мим він за­клав пер­ший осе­ре­док шля­хти­чів гер­ба Драг-Сас у Га­ли­чи­ні. Угор­ський рід Драг-Са­сів у XV- XVІ сто­лі­т­тях за­знав від­чу­тних втрат в угор­сько-ту­ре­цьких вій­нах і оста­то­чно ви­гас пі­сля по­раз­ки угор­ців під Мо­га­чем. Іна­кше ве­ло­ся Драг-Са­сам на пів­ні­чних схи­лах Кар­пат. По­чи­на­ю­чи з 1359 ро­ку ко­ро­лів­ський уряд усе ча­сті­ше за­про­шу­вав їх до сво­го вій­ська і осе­ляв уздовж си­сте­ми при­кор­дон­них укрі­плень і тор­го­вих шля­хів у Кар­па­тах. Так в XV ст. по­яв­ля­ю­ться са­сів­ські ро­ди­ни Бе­ре­стян­ських, Бі­сків­ських, Во­ло­се­цьких, Гу­би­цьких, Іль­ни­цьких, Ко­мар­ни­цьких, Ри­бо­ти­цьких, Тур­чан­ських, Ту­рян­ських, Явор­ських, а в XVI ст. — Ба­чин­ських, Бі­лин­ських, Вин­ни­цьких, Гор­дин­ських, Жу­ра­ків­ських, Ко­би­лян­ських, Кро­пив­ни­цьких, Са­сів, Тар­нав­ських, Тер­ле­цьких, Ясин­ських та низ­ки ін­ших. Кни­га ро­ду Ба­чин­ських

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.