Ро­бо­та із лю­дьми пізнього ві­ку дорослості

Ukraine Business Review - - Україна соціальна -

Зав­да­н­ня­ми бу­дин­ку-ін­тер­на­ту є пі­клу­ва­н­ня та ма­те­рі­аль­но-по­бу­то­ве за­без­пе­че­н­ня гро­ма­дян по­хи­ло­го ві­ку та ін­ва­лі­дів, ство­ре­н­ня для них, на­бли­же­них до до­ма­шніх умов жи­т­тя, ор­га­ні­за­ція до­гля­ду, ме­ди­чна до­по­мо­га, за­хо­ди со­ці­аль­но-тру­до­вої ре­а­бі­лі­та­ції, ор­га­ні­за­ція ра­ціо­наль­но­го і ді­є­ти­чно­го хар­чу­ва­н­ня з ура­ху­ва­н­ням ві­ку і ста­ну здо­ров’я, за­без­пе­че­н­ня пі­до­пі­чних, які то­го по­тре­бу­ють, про­те­зу­ва­н­ням і не­мо­тор­ни­ми за­со­ба­ми пе­ре­су­ва­н­ня, про­ве­де­н­ня куль­тур­но-ма­со­вої ро­бо­ти. Ми зу­стрі­ли­ся з ке­рів­ни­ком Бо­ро­дян­сько­го пси­хо­нев­ро­ло­гі­чно­го ін­тер­на­ту з ге­рі­а­три­чним від­ді­ле­н­ням На­та­лею Ва­си­лів­ною Ко­ро­тен­ко для роз­мо­ви про стан со­ці­аль­них за­кла­дів для лю­дей із осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми, про ко­ле­ктив та що­ден­не жи­т­тя уста­но­ви, На­та­лія Ва­си­лів­на роз­по­від­ає про уста­но­ву, як про свою ро­ди­ну, во­на до­бре знає істо­рію жи­т­тя усіх пі­до­пі­чних.

«Ця лі­ку­валь­на уста­но­ва — одна з най­біль­ших та­ко­го про­фі­лю на Ки­їв­щи­ні, тут по­стій­но про­жи­ва­ють і лі­ку­ю­ться 355 ін­ва­лі­дів, лю­дей з обме­же­ни­ми мо­жли­во­стя­ми та гро­ма­дян по­хи­ло­го ві­ку. Згі­дно по­ло­же­н­ня в ін­тер­на­ті про­жи­ва­ють ін­ва­лі­ди з пси­хі­чни­ми ва­да­ми та особи по­хи­ло­го ві­ку. До 2012 ро­ку це був будинок-ін­тер­нат для при­ста­рі­лих на 350 ліж­ко-місць, який зго­дом «тим­ча­со­во» роз­ши­ри­ли ще на 55. В зв’яз­ку з ве­ли­кою кіль­кі­стю пси­хі­чно­хво­рих чо­ло­ві­ків в обла­сті, за­клад пе­ре­про­фі­лю­ва­ли і ство­ри­ли від­ді­ле­н­ня ге­рі­а­трії на 70 місць. В ін­тер­на­ті 355 пси­хі­чно­хво­рих, від на­ро­дже­н­ня або че­рез важ­кі жит­тє­ві си­ту­а­ції, чо­ло­ві­ків і на­ше зав­да­н­ня — зро­би­ти так, щоб пси­хі­чно­хво­ра лю­ди­на за­бу­ла, що во­на хво­ра, а для цьо­го по­трі­бні спе­ці­аль­ні умо­ви. Ситуація в кра­ї­ні та­ка, що ми не мо­же­мо роз­ра­хо­ву­ва­ти ли­ше на бю­дже­тні ко­шти, то­му 50 місць в ге­рі­а­трії – пла­тне від­ді­ле­н­ня, зав­дя­ки яко­му ста­ло мо­жли­вим по­кра­ще­н­ня умов для пі­до­пі­чних. За ці ко­шти ми про­во­ди­мо озе­ле­не­н­ня те­ри­то­рії, за­ку­по­ву­є­мо но­ві ліж­ка, по­стіль­ну бі­ли­зну, тка­ни­ну для по­ши­т­тя одя­гу пі­до­пі­чним у вла­сно­му швей­но­му це­ху та ін­ше. Зна­чна ча­сти­на пі­до­пі­чних – гли­бо­ко са­мо­тні особи У ко­жно­го – вла­сна, ча­сто тра­гі­чна, істо­рія жи­т­тя. Ба­га­то з них удо­ма ча­сто не ма­ли з ким спіл­ку­ва­ти­ся. Ді­ти чи ону­ки не до­слу­хо­ву­ва­лись до їх по­треб – то ча­су не ма­ли на це, то про­сто ви­яв­ля­ли чер­ствість душ. З су­сі­да­ми не бу­ло на­ле­жних кон­та­ктів. А лю­ди, чим стар­ши­ми ста­ють, тим біль­ше хо­чуть спіл­ку­ва­н­ня, те­пла, ла­ски. Це во­ни отри­му­ють у нас. Во­ни тут зна­хо­дять один одно­го, під­би­ра­ють са­мі со­бі на­пар­ни­ків по ду­ху. До ре­чі, у нас є кіль­ка пар, які на схи­лі ві­ку зна­йшли одне одно­го. Не аби­які та­лан­ти від­кри­ва­ю­ться са­ме тут», – роз­по­від­ає На­та­лія Ва­си­лів­на та по­ка­зує справ­жній вер­ні­саж, який при­кра­шає ін­тер’єр усьо­го за­кла­ду. «До­бре бу­ло б ор­га­ні­зу­ва­ти ви­став­ку цих ро­біт, по­ка­за­ти на що зда­тні на­ші пі­до­пі­чні, які та­лан­ти ма­ють, як ще­дро ді­ля­ться ни­ми з лю­дьми», – зі­зна­ла­ся ди­ре­ктор. «На­ші пі­до­пі­чні по­тре­бу­ють ці­ло­до­бо­во­го ме­ди­чно­го об­слу­го­ву­ва­н­ня.

Вла­сни­ми си­ла­ми, зви­чай­но ми за­без­пе­чу­є­мо ці­ло­до­бо­ве ме­ди­чне об­слу­го­ву­ва­н­ня. В шта­ті – лі­ка­рі, мед­се­стри, про­те ми спів­пра­цю­є­мо з ме­ди­чни­ми уста­но­ва­ми мі­ста та обла­сті і за по­тре­би ви­кли­ка­є­мо фа­хів­ців для ді­а­гно­сти­ки та на­да­н­ня не­об­хі­дної лі­кар­ської до­по­мо­ги пі­до­пі­чним. Пе­рі­о­ди­чно про­во­ди­мо ком­пле­ксний ме­ди­чний огляд ко­жно­го ме­шкан­ця».

Ва­ші пі­до­пі­чні по­вин­ні ма­ти осо­бли­ві умо­ви хар­чу­ва­н­ня? Як ви­рі­шу­є­те про­бле­му? – Тут та­кож не обі­йшло­ся без та­лан­тів. Лю­ди­на зав­жди тя­гне­ться до спіл­ку­ва­н­ня з при­ро­дою, тва­ри­на­ми. Ни­ні ми ма­є­мо вла­сне під­со­бне го­спо­дар­ство і 18 ко­рів у лі­тній пе­рі­од пов­ні­стю за­без­пе­чу­ють за­клад мо­ло­ком та мо­ло­чни­ми про­ду­кта­ми. Це й тру­до­те­ра­пія, і на­бли­же­н­ня до до­ма­шньо­го го­спо­дар­ства. Але взим­ку – ви­ни­ка­ють про­бле­ми, бо тва­рин тре­ба го­ду­ва­ти. Ін­тер­нат не має вла­сної зем­лі для за­го­тов­ки сі­на, не ма­є­мо й фі­нан­су­ва­н­ня для йо­го за­ку­пів­лі. А на­ші «го­ду­валь­ни­ці» по­тре­бу­ють аж 40 тон! То­му, ко­ри­сту­ю­чись на­го­дою, звер­та­ю­ся до агра­рі­їв з про­ха­н­ням до­по­мог­ти нам із за­го­тов­кою сі­на! Зви­чай­но, що ми не са­мо­тні. Се­ред не­бай­ду­жих хо­чу від­мі­ти­ти ува­гу до за­кла­ду Цер­кви Ісу­са Хри­ста Свя­тих остан­ніх днів, яка до­по­мо­гла при­дба­ти праль­ну ма­ши­ну, а в пла­нах – 20 ме­та­ле­вих лі­жок для пси­хо­нев­ро­ло­гі­чно­го від­ді­ле­н­ня.

– А мі­сце­ва вла­да? До­по­ма­гає у ви­рі­шен­ні при­найм­ні по­бу­то­вих умов? Тут не так все про­сто, бо ми ли­ше роз­та­шо­ва­ні на те­ри­то­рії Бо­ро­дян­сько­го ра­йо­ну, але до їхньої вла­сно­сті не на­ле­жи­мо». Що­до по­бу­то­вих умов – те­ри­то­рія ве­ли­ка, сві­же за­мі­ське по­ві­тря, ліс та не­ве­ли­ка во­до­йма ство­рю­ють спри­я­тли­вий клі­мат для пі­до­пі­чних. До­гля­ну­та те­ри­то­рія вка­зує на ува­гу не ли­ше ке­рів­ни­цтва, а й са­мих ме­шкан­ців – кві­тни­кам, але­ям, до­гля­ну­тим де­ре­вам, за­ти­шним аль­тан­кам – мо­жне по­за­здри­ти мер мі­сте­чка чи очіль­ник ра­йо­ну. Всю­ди – і в кім­на­тах, і на ву­ли­ці – чи­сто, охай­но. «Пер­со­нал сво­ї­ми си­ла­ми від­ре­мон­ту­вав кім­на­ти, ко­ри­до­ри. В ін­тер­на­ті – чо­ти­ри­ра­зо­ве хар­чу­ва­н­ня. В уста­но­ві діє пра­ви­ло: ко­жен со­бі під­би­рає су­сі­да по па­ла­ті з вра­ху­ва­н­ням люд­ських сто­сун­ків, вза­є­мо­по­ва­ги, як пра­ви­ло у кім­на­тах про­жи­ва­ють дві особи, іно­ді троє. По­ряд пра­цює ма­га­зин, тоб­то ко­жен мо­же урі­зно­ма­ні­тни­ти ра­ціон за вла­сним ба­жа­н­ням, по­пов­ни­ти ра­ху­нок для мо­біль­но­го зв’яз­ку. Хім­чис­тка, пра­н­ня бі­ли­зни, ре­монт одя­гу, взу­т­тя і по­бу­то­вої те­хні­ки, пе­ру­кар­ські по­слу­ги на­да­є­мо вла­сни­ми си­ла­ми. На­ші ме­шкан­ці ці­кав­ля­ться і по­лі­ти­кою, і куль­ту­рою, і ми­сте­цтвом. Ми ма­є­мо те­ле­ба­че­н­ня, бі­бліо­те­ку, про­сто­рий чи­таль­ний зал. Ча­сто в про­сто­ро­му акто­во­му за­лі вла­што­ву­є­мо кон­цер­ти, ве­чо­ри від­по­чин­ку, при­їздять го­сті, ро­ди­чі. На­та­ліє Ва­си­лів­но, з ким ви ви­рі­шу­є­те всі ці зав­да­н­ня? Зі­зна­ю­ся, що сьо­го­дні пра­цю­ва­ти ке­рів­ни­ком в со­ці­аль­ній сфе­рі над­зви­чай­но важ­ко. Ро­бо­та із лю­дьми пізнього ві­ку дорослості зав­жди вва­жа­лась і вва­жа­є­ться, на дум­ку спе­ці­а­лі­стів со­ці­аль­ної сфе­ри і на­у­ков­ців, одні­єю із най­тяж­чих як у фі­зи­чно­му, так і в пси­хо­ло­гі­чно­му пла­ні. Ни­ні біль­шість спів­ро­бі­тни­ків со­ці­аль­ної сфе­ри: лі­ка­рі, ме­ди­чні се­стри, адмі­ні­стра­ція та об­слу­го­ву­ю­чий пер­со­нал, які пра­цю­ють з лю­дьми із осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми, ма­ють справ­жнє про­фе­сій­не по­кли­ка­н­ня і над­зви­чай­ні ду­шев­ні яко­сті. У той час, ко­ли за кор­до­ном ство­рю­ю­ться ви­щі на­вчаль­ні за­кла­ди для лю­дей по­хи­ло­го ві­ку, є роз­га­лу­же­на си­сте­ма ре­кре­а­цій­них і ре­а­бі­лі­та­цій­них за­кла­дів для ці­єї ка­те­го­рії на­се­ле­н­ня, у на­шій дер­жа­ві основ­на ува­га при­ді­ля­є­ться під­трим­ці нор­маль­но­го жит­тє­во­го рів­ня гро­ма­дян по­хи­ло­го ві­ку на се­ре­дньо ме­ди­чно­му рів­ні. То­му ко­ле­ктив, який пра­цює в Бо­ро­дян­сько­го пси­хо­нев­ро­ло­гі­чно­му ін­тер­на­ті з ге­рі­а­три­чним від­ді­ле­н­ням – уні­каль­ні лю­ди: чуй­ні, тер­пля­чі, які спов­на від­да­ють си­ли пі­до­пі­чним. Са­ме во­ни пе­ре­йня­ли на се­бе фун­кції ро­дин, пси­хо­ло­гів, до­гля­даль­ни­ків, слу­ха­чів і по­ра­дни­ків. Я над­зви­чай­но вдя­чна ко­ле­кти­ву за вір­ність, тер­пля­чість і ро­зу­мі­н­ня усі­єї від­по­від­аль­но­сті пе­ред лю­дьми, які ні­де біль­ше у сві­ті не ма­ють при­хис­тку. ©

Бе­сі­ду ве­ла Ла­ри­са СЕМАКА. Фото Сві­тла­на СТЕПАНОВА.

Спів­ро­бі­тни­ки бу­дин­ку-ін­тер­на­ту

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.