Ки­ри­ло КО­ВАЛЬ­ЧУК: «ДО ПЕ­РЕ­МО­ГИ БУ­ЛА БЛИЖ­ЧЕ СА­МЕ НА­ША КО­МАН­ДА»

ПІВ­ЗА­ХИ­СНИК ЗБІР­НОЇ УКРА­Ї­НИ ПО­ДІ­ЛИВ­СЯ ВРА­ЖЕ­Н­НЯ­МИ ВІД МА­ТЧУ З ЛИ­ТВОЮ, А ТА­КОЖ РОЗ­ПО­ВІВ ПРО НЕ­ПРО­СТУ СИ­ТУ­А­ЦІЮ У «ЧОР­НО­МОР­ЦІ»

Ukrainskiy Futbol - - Національна збірна - Ро­ман КИРІЄНКО.

— Ки­ри­ле, матч із Ли­твою за­кін­чив­ся ну­льо­вою ні­чи­єю, а ви з’яви­ли­ся на фут­боль­но­му по­лі на по­ча­тку дру­го­го та­йму. Які вра­же­н­ня за­ли­ши­ли­ся пі­сля гри?

— По пе­ре­р­ві на­ша ко­ман­да роз­кри­ла­ся, хо­ті­ли за­би­ти м’яч і до­ве­сти зу­стріч до пе­ре­мо­ги. Адже гра­ли вдо­ма, на очах рі­дних уболівальників, отож ба­жа­н­ня здобути ві­кто­рію де­що ти­сну­ло на нас. Окрім того, Ли­тва не з тих су­пер­ни­ків, ко­трих не­мо­жли­во обі­гра­ти. То­му пі­шли впе­ред, з’яви­ли­ся віль­ні зо­ни, й ми пропу­сти­ли кіль­ка не­без­пе­чних кон­тра­так.

— А чи від­чу­ва­ло­ся, що су­пер­ни­ка мо­жна бу­ло до­ти­сну­ти?

— Так, зві­сно. Усі грав­ці на­шої ко­ман­ди від­чу­ва­ли це, то­му ата­ку­ва­ли ве­ли­ки­ми си­ла­ми й до остан­ньо­го ві­ри­ли в по­зи­тив­ний під­су­мок ма­тчу.

— Пі­сля по­єдин­ку Фо­мен­ко ска­зав, що бу­ло би кра­ще, що­би ма­тчі з Лю­ксем­бур­гом і Ли­твою по­мі­ня­ли мі­сця­ми, адже то­ді йо­го ко­ман­да бу­ла би біль­ше вмо­ти­во­ва­ною. Фут­бо­лі­стам справ­ді бра­ку­ва­ло мо­ти­ва­ції?

— На­справ­ді, є у сло­вах Ми­хай­ла Іва­но­ви­ча зер­но прав­ди. Ми на­ла­што­ву­ва­ли­ся, але при цьо­му всі ро­зумі­ли, що озна­чає матч із Ли­твою. Я та­кож ува­жаю, що спер­шу бу­ло би кра­ще зі­гра­ти з Ли­твою, а вже по­тім із Лю­ксем­бур­гом, але ка­лен­дар є ка­лен­дар. Хо­ча хто­зна, мо­жли­во, й у та­ко­му ви­пад­ку грав­ці ду­ма­ли біль­ше про клуби, а не про збір­ну. Зре­штою, всі ма­тчі ви­гра­ти не мо­жна, й на­віть лі­де­ри сві­то­во­го фут­бо­лу іно­ді до­зво­ля­ють со­бі осту­пи­ти­ся.

— Зу­стріч із Ли­твою ста­ла за­клю­чним акор­дом збір­ної цьо­го се­зо­ну. Що Фо­мен­ко ска­зав фут­бо­лі­стам пі­сля ма­тчу?

— Він по­дя­ку­вав усім, по­ба­жав успі­хів на клу­бно­му рів­ні і що­би уни­кну­ли травм. Ска­зав, що, по­при зна­чну пе­ре­р­ву, за усі­ма бу­де слід­ку­ва­ти, адже по­пе­ре­ду нас очі­кує три­ва­лий шлях у від­бір­ко­во­му ци­клі до чем­піо­на­ту Європи.

— Ре­зуль­тат за­ко­но­мір­ний, чи все ж Укра­ї­на по­вин­на бу­ла пе­ре­ма­га­ти?

— Якщо бра­ти за мо­мен­та­ми, то, зві­сно, до пе­ре­мо­ги бу­ла ближ­че са­ме на­ша ко­ман­да. Хо­ча й литовці мо­гли нам за­би­ти, бу­ли в них для цьо­го на­го­ди. Ви­йшла ні­чия, значить ми не на­гра­ли на пе­ре­мо­гу, від­так ре­зуль­тат — спра­ве­дли­вий.

— Остан­нім ча­сом ду­же ба­га­то не зов­сім при­єм­них чу­ток ши­ри­ться в мас-ме­діа з при­во­ду не­бла­го­по­лу­чно­го фі­нан­со­во­го ста­но­ви­ща «Чор­но­мор­ця». По­дей­ку­ють, на­чеб­то грав­ці кіль­ка остан­ніх мі­ся­ців не отри­му­ють за­ро­бі­тну пла­тню, а преміальні за ви­сту­пи в Лі­зі Європи за ми­ну­лий се­зон й до­сі не бу­ли від­да­ні. На­скіль­ки ця ін­фор­ма­ція є прав­ди­вою?

— Си­ту­а­ція в клу­бі до­во­лі скла­дна. Усе, що го­во­рять у ЗМІ, прав­да. Бор­ги пе­ред фут­бо­лі­ста­ми є, й во­ни сут­тє­ві. Спо­ді­ва­є­мо­ся, що най­ближ­чим ча­сом си­ту­а­ція ви­рі­ши­ться, й клуб пі­де на­зу­стріч грав­цям, а грав­ці — клу­бу. Усі хо­чуть, щоб у «Чор­но­мор­ці» зно­ву з’яви­ла­ся ста­біль­ність, аби клуб роз­ви­вав­ся, підіймався вго­ру тур­нір­ною та­бли­цею. Ко­ли так бу­ло, ко­ман­да до­ся­га­ла чу­до­вих ви­сот і ко­жен із нас про­фе­сій­но зро­став у цій ко­ман­ді. У Оде­сі має бу­ти силь­ний клуб — гранд укра­їн­сько­го фут­бо­лу. На це за­слу­го­вує як са­ме мі­сто, так і вбо­лі­валь­ни­ки. Але ни­ні це — тіль­ки спо­ді­ва­н­ня, ні­яких кон­кре­тних дій від на­шо­го ке­рів­ни­цтва для по­кра­ще­н­ня си­ту­а­ції не по­мі­тно.

— У зв’яз­ку з та­ки­ми про­бле­ма­ми, на­скіль­ки все­ре­ди­ні ко­ле­кти­ву на­пру­же­на атмо­сфе­ра?

— При­хо­ву­ва­ти не бу­ду, на­пру­же­н­ня від­чу­ва­є­ться. Але ми все ще до­ві­ря­є­мо на­шо­му ке­рів­ни­цтву, яке нас за­спо­ко­ює, го­во­рить, що си­ту­а­ція най­ближ­чим ча­сом має ви­пра­ви­ти­ся. Ми, зі сво­го бо­ку, йде­мо на­зу­стріч очіль­ни­кам і че­ка­є­мо, що їхні сло­ва, на­ре­шті, під­твер­дя­ться кон­кре­тни­ми ді­я­ми. По­ки ні­хто не хо­че вда­ва­ти­ся до ра­ди­каль­них за­хо­дів, але надалі си­ту­а­ція мо­же ви­йти з-під кон­тро­лю.

— Грав­цям так і не вда­ло­ся ви­йти на кон­такт із пре­зи­ден­том клу­бу?

— Ні, нам із Ле­о­ні­дом Кли­мо­вим по­спіл­ку­ва­ти­ся до­сі не вда­ло­ся. Усі ро­зу­мі­ють, що він лю­ди­на зайня­та, й у кра­ї­ні ба­га­то про­блем, але хо­че­ться яко­гось ро­зу­мі­н­ня.

Ки­ри­ло КО­ВАЛЬ­ЧУК.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.