ЗІР­КИ ФУТ­БО­ЛУ — ЗА МИР ТА ЄД­НІСТЬ!

У БЕ­РЕ­ЗНІ ЦЬО­ГО РО­КУ ВІ­ДО­МІ В МИ­НУ­ЛО­МУ УКРА­ЇН­СЬКІ ФУТ­БО­ЛІ­СТИ (БІЛЬ­ШІСТЬ ІЗ ЯКИХ СВО­ГО ЧА­СУ ВИ­СТУ­ПА­ЛА ЗА КИ­ЇВ­СЬКЕ «ДИ­НА­МО», ЗБІР­НІ УКРА­Ї­НИ ТА СРСР) ОБ’ЄД­НА­ЛИ­СЯ В КО­МАН­ДУ ТА ПРО­ВЕ­ЛИ ТУР­НЕ В ПІД­ТРИМ­КУ МИ­РУ ТА ЄД­НО­СТІ УКРА­Ї­НИ

Ukrainskiy Futbol - - Друга ліга - Пі­дго­ту­вав Дми­тро ША­ПО­ВАЛ. «

Од за­хо­ду до схо­ду, від пів­но­чі до пів­дня… За під­трим­ки ком­па­нії «Агро­бі­знес» май­же що­не­ді­лі ко­ман­да зі­рок фут­бо­лу ви­ру­ша­ла до чер­го­во­го мі­ста, за­га­лом за дев’ять мі­ся­ців охо­пив­ши дві тре­ти­ни ре­гіо­нів Укра­ї­ни.

Ві­ктор ХЛУС: «НИЗЬ­КИЙ УКЛІН НА­ШИМ ВЕ­ТЕ­РА­НАМ»

Ко­ли­шній на­па­дник «Ди­на­мо», а ни­ні ор­га­ні­за­тор ко­ман­ди «Зір­ки укра­їн­сько­го фут­бо­лу» Ві­ктор Хлус уже не пер­ший рік за­йма­є­ться ор­га­ні­за­ці­єю ма­тчів ве­те­ра­нів. Але ни­ні­шній для ньо­го ви­йшов осо­бли­вим — усі ігри тур­не про­йшли під га­слом збе­ре­же­н­ня ми­ру та під­трим­ки єд­но­сті Укра­ї­ни.

— Го­ту­ю­чи тур­не, я ба­га­то звер­тав­ся до го­лів міст та обла­стей, про­по­ну­вав ор­га­ні­зу­ва­ти свя­то для мі­сце­вих ме­шкан­ців. У біль­шо­сті ви­пад­ків зна­хо­див під­трим­ку, нам да­ва­ли стадіон, зби­ра­ли ко­ман­ду су­пер­ни­ка. Але бу­ли й ке­рів­ни­ки, які всі­ма за­со­ба­ми чи­ни­ли су­про­тив, шу­ка­ли для цьо­го при­від — по­га­не по­ле чи не­має мо­жли­во­сті ор­га­ні­зу­ва­ти без­пе­ку. Бу­ло одне мі­сто в Ки­їв­ській обла­сті, ко­ли го­ло­ва ра­йо­ну спо­ча­тку по­го­див­ся на ор­га­ні­за­цію ма­тчу та су­про­від­но­го свя­та, а за два дні дав за­дню. Мо­жли­во, та­ка їхня гро­мад­ська по­зи­ція, а мо­же, де­хто вва­жав, що ми при­їха­ли за ко­гось агі­ту­ва­ти, пов’язу­ва­ли нас із по­лі­ти­кою. Пов­то­рю­ся, це бу­ли оди­ни­чні ви­пад­ки. А у ці­ло­му вва­жаю, що тур­не вда­ло­ся. Не ко­жна ко­ман­да ви­щої лі­ги грає 35 ігор за се­зон і зби­рає на ста­діо­нах стіль­ки гля­да­чів. Зви­чай­но, це ци­фра орі­єн­тов­на, за на­ши­ми під­ра­хун­ка­ми, ма­тчі від­ві­да­ло май­же 150 ти­сяч уболівальників.

— Ві­до­мі в ми­ну­ло­му грав­ці швид­ко по­го­джу­ва­ли­ся ви­ру­ши­ти до чер­го­во­го мі­ста?

— Я хо­чу низь­ко вкло­ни­ти­ся на­шим ве­те­ра­нам, які, по­при свою зайня­тість, сі­мей­ні кло­по­ти, май­же ко­жні ви­хі­дні ви­ру­ша­ли до чер­го­во­го мі­ста. Гра мо­гла від­бу­ти­ся під Ки­є­вом, це го­ди­на-дві ру­ху, а бу­ли й ви­їзди на два-три дні, ко­ли на ав­то­бу­сі про­їжджа­ли до двох ти­сяч кі­ло­ме­трів. Май­же в усіх ма­тчах зі­гра­ли Безсонов, Дем’янен­ко, С. Ку­зне­цов, Ло­зин­ський, Да­мін, Ярем­чук, Са­лен­ко, Ле­о­нен­ко, Си­ро­та, Окси­мець, О. Вен­глин­ський, Ци­хмей­струк, Ко­сов­ський, Коновалов, Без­смер­тний, Ма­кси­мов. На­ве­сні гра­ли На­гор­няк і Юрій Мо­роз, опі­сля чо­го вла­шту­ва­ли­ся на ро­бо­ту тре­не­ра­ми. Не бу­ду на­зи­ва­ти прі­зви­ща, знаю кіль­кох ко­ли­шніх грав­ців, які пі­шли до­бро­воль­ця­ми за­хи­ща­ти Україну в зо­ну АТО. Не­хай повертаються жи­ви­ми та здо­ро­ви­ми! Окрім без­по­се­ре­дньо про­сві­тни­цької мі­сії, одним із го­лов­них на­ших зав­дань був збір ко­штів на по­тре­би бій­ців АТО. Під час ма­тчу сто­я­ли скринь­ки, в пе­ре­р­ві ро­зі­гру­ва­ли на ау­кціо­ні ком­пле­кти фор­ми з автографами зі­рок фут­бо­лу, до­по­ма­га­ли мі­сце­ві бла­го­дій­ни­ки. За­га­лом, гро­ши­ма або ре­ча­ми, вда­ло­ся зі­бра­ти май­же два міль­йо­ни гри­вень, які ми, за до­по­мо­ги на­шо­го дру­га та пар­тне­ра Оле­га Со­бу­цько­го, пе­ре­да­ли вій­сько­вим у зо­ну АТО.

— На жаль, у ко­ман­ди зі­рок фут­бо­лу не обі­йшло­ся без втрат — тра­гі­чно пі­шов з жи­т­тя Сер­гій За­кар­лю­ка…

— Дру­га по­ло­ви­на ро­ку ви­да­ла­ся для всіх нас жа­хли­вою. Не ста­ло на­ших дру­зів Бель­ке­ви­ча, Ба­ля, Гу­сі­на, Се­ре­бря­ни­ко­ва, За­кар­лю­ки. У черв­ні Сер­гій їздив із на­ми до Сла­ву­ти­ча та ін­ших міст. У ньо­го ні­ко­ли не бу­ло сло­ва «ні». Він зав­жди з ра­ді­стю від­гу­ку­вав­ся по­їха­ти на гру, був справ­жнім лі­де­ром і ду­шею ко­ман­ди. Усіх фут­бо­лі­стів, які пі­шли від нас, пе­ред ма­тча­ми вша­но­ву­ва­ли хви­ли­ною мов­ча­н­ня, зав­жди зга­ду­ва­ли на дру­жніх ве­че­рях.

— Тур­не зі­рок фут­бо­лу ви­кли­ка­ло ве­ли­кий резонанс в Укра­ї­ні. Чи вда­ло­ся від­ві­да­ти всі мі­ста, які за­пла­ну­ва­ли?

— Із гра­фі­ка ма­тчів мо­жна по­ба­чи­ти, що на­пру­же­ною ста­ла осінь. Лю­ди ді­зна­ли­ся про на­шу іні­ці­а­ти­ву, по­ча­ли біль­ше за­про­шу­ва­ти до се­бе. Бу­ли й ку­ме­дні ви­пад­ки. У сер­пні їха­ли гра­ти до Сам­бо­ра, а по до­ро­зі ма­ли зу­пи­ни­ти­ся в Мо­сти­сько­му, де мі­сце­ві ке­рів­ни­ки за­про­си­ли на дру­жній обід. При­бу­ва­є­мо за вка­за­ною адре­сою, а це ви­явив­ся цен­траль­ний стадіон, на три­бу­нах яко­го ти­ся­чі чо­ти­ри гля­да­чів, усі че­ка­ють на гру. І що ро­би­ти в та­кій си­ту­а­ції? По­ра­ди­ли­ся з на­ши­ми ав­то­ри­те­та­ми Володимиром Без­со­но­вим і Ана­то­лі­єм Дем’янен­ком, і ви­рі­ши­ли зі­гра­ти два тай­ми по 20 хви­лин ко­жен. Так, трі­шки за­пі­зни­ли­ся до Сам­бо­ра, але вчи­ни­ти по-ін­шо­му не ма­ли пра­ва.

— Пев­не, най­екс­тре­маль­ні­ший із ма­тчів від­був­ся у Сє­ве­ро­до­не­цьку?

— Ко­ли мі­сто бу­ло ви­зво­ле­не від се­па­ра­ти­стів, я за­пи­тав на­ших хло­пців: «Хто го­то­вий по­їха­ти, зі­гра­ти у футбол?». Їхні від­по­віді під­твер­ди­ли мої спо­ді­ва­н­ня — ні­хто не від­мо­вив­ся. Ко­ман­да спо­ча­тку ді­ста­ла­ся до Слов’янська, де нас на вок­за­лі зу­стрі­ли вій­сько­ві з ав­то­ма­та­ми та у су­про­во­ді по­ве­зли до Сє­ве­ро­до­не­цька. Із Ки­є­ва ми взя­ли па­лиць сто ков­ба­си, ци­гар­ки, хліб, і, зу­пи­ня­ю­чись на ко­жно­му із чи­слен­них блок­по­стів, спіл­ку­ва­ли­ся з вій­сько­ви­ми, пе­ре­да­ва­ли їм на­ші не­хи­трі по­да­рун­ки. У них ду­же сер­йо­зні та втом­ле­ні облич­чя, але, як ме­ні зда­ло­ся, наш ві­зит тро­хи під­няв їм на­стрій. Під час ма­тчу на ста­діо­ні бу­ла чу­до­ва атмо­сфе­ра, про­ти нас ви­йшли уча­сни­ки АТО в Лу­ган­ській обла­сті. Хло­пці, в пря­мо­му сен­сі, пря­мо з по­ля бою з’їха­ли­ся на стадіон, бу­ли одя­гну­ті хто у що. До­бре, що ми з Ки­є­ва взя­ли дру­гий ком­плект фор­ми, во­ни в на­ших одно­стро­ях і зі­гра­ли. Іще від­зна­чу, що гол у на­ші во­ро­та за­бив хло­пець, який за кіль­ка ти­жнів до гри був ви­зво­ле­ний з по­ло­ну се­па­ра­ти­стів. Лю­ди з та­ким не­злам­ним ха­ра­кте­ром за­слу­го­ву­ють на все­бі­чну по­ва­гу.

Олег СОБУЦЬКИЙ: «МИ ЩЕ ЗІ­ГРА­Є­МО Й У ДО­НЕ­ЦЬКУ, Й У КРИ­МУ»

Спів­за­снов­ник ком­па­нії «Агро­бі­знес» щи­ро та від­да­но лю­бить футбол, а ще біль­ше — рі­дну всім нам Україну. Са­ме за йо­го іні­ці­а­ти­ви зір­ки фут­бо­лу від­ві­да­ли біль­шість ре­гіо­нів кра­ї­ни, де зби­ра­ли пов­ні ста­діо­ни.

— На мою дум­ку, за­пла­но­ва­на на­ми з ве­те­ра­на­ми «Ди­на­мо» акція по об’єд­нан­ню Укра­ї­ни про­йшла успі­шно. Пі­сля всім ві­до­мих по­дій у цен­трі Ки­є­ва у сі­чні-лю­то­му цьо­го ро­ку, спер­шу ми за­пла­ну­ва­ли се­рію ма­тчів на честь Не­бе­сної со­тні. Спо­ча­тку був Хмель­ни­цький, да­лі — Львів і Чер­нів­ці… Са­ме із цих міст ба­га­то лю­дей бу­ло на Май­да­ні Не­за­ле­жно­сті, мі­сце­ві ме­шкан­ці пам’ята­ють і ша­ну­ють ге­ро­їзм сво­їх по­бра­ти­мів. Але пі­сля ане­ксії Ро­сі­єю Кри­му та по­ча­тку бо­йо­вих дій на Дон­ба­сі, ко­ли пі­шли но­ві жер­тви, ви­рі­ши­ли пе­ре­фор­ма­ту­ва­ти ідею та про­во­ди­ти ігри під га­слом під­трим­ки ми­ру та єд­но­сті Укра­ї­ни. Футбол справ­ді нас об’єд­нує. Це по­ка­за­ло тур­не ве­те­ра­нів фут­бо­лу, це по­ка­за­ли уль­трас усіх клу­бів Укра­ї­ни, які у скру­тний час від­кла­ли вбо­лі­валь­ни­цькі ам­бі­ції та ста­ли ра­зом на за­хист єд­но­сті та су­ве­ре­ні­те­ту кра­ї­ни.

— Пе­ре­ко­на­ні, іні­ці­а­ти­ва фут­бо­лі­стів ма­ла під­трим­ку в усіх ре­гіо­нах, де про­во­ди­лись ма­тчі.

— Зви­чай­но, це са­ме та ідея, яка ре­аль­но об’єд­нує нав­ко­ло се­бе укра­їн­ців. Ми це мо­гли по­ба­чи­ти на вла­сні очі, ві­дві­ду­ю­чи чергове мі­сто. На­віть у Сє­ве­ро­до­не­цьку, ви­зво­ле­но­му від се­па­ра­ти­стів укра­їн­ськи­ми вій­сько­ви­ми за ти­ждень до на­шо­го ві­зи­ту, стадіон був увесь у жов­то-бла­ки­тних пра­по­рах, убо­лі­валь­ни­ки спів­а­ли Гімн Укра­ї­ни та «Чер­во­ну ру­ту», ба­га­то хто роз­мов­ляв укра­їн­ською. Лю­ди бу­ли щи­ро ра­ді при­їзду фут­бо­лі­стів, для них ця гра бу­ла ду­же зна­ко­вою, на­че по­вер­не­н­ня до рі­дно­го до­му, мир­но­го жи­т­тя. А укра­їн­ських вій­сько­вих во­ни вва­жа­ють сво­ї­ми ге­ро­я­ми. Зір­ки фут­бо­лу гра­ли про­ти збір­ної АТО й ні­хто з нас не обра­зив­ся, що мі­сце­ві ме­шкан­ці біль­ше під­три­му­ва­ли са­ме во­я­ків. Бу­де­мо від­вер­ті, во­ни на це за­слу­го­ву­ють.

— Ви ка­за­ли, що хо­че­те про­ве­сти матч на До­неч­чи­ні. Су­дя­чи з усьо­го, цю ідею доведеться по­ки від­кла­сти?

— У цьо­му на­прям­ку три­ває ро­бо­та. Во­ло­ди­мир Безсонов не­о­дно­ра­зо­во по­вто­рю­вав, що ко­ман­да обов’яз­ко­во зі­грає й у Кри­му. І я не сум­ні­ва­ю­ся, що сло­ва на­шо­го ка­пі­та­на бу­дуть про­ро­чи­ми. Ми їде­мо ту­ди, де на нас че­ка­ють, де хо­чуть ба­чи­ти Україну мир­ною та єди­ною. Ко­ли роз­по­ча­ли­ся бо­йо­ві дії на схо­ді Укра­ї­ни, я кіль­ка ра­зів був у пол­ку хмель­ни­цьких де­сан­тни­ків, який зараз ба­зу­є­ться під Ща­стям. Са­ме ці хло­пці влі­тку ви­зво­ля­ли від се­па­ра­ти­стів Кр­ама­торськ і Слов’янськ. Ми, чим мо­гли, їм до­по­ма­га­ли — пе­ре­да­ли бро­не­жи­ле­ти, шо­ло­ми, те­плі ре­чі, хар­чі, вій­сько­ві на­ме­ти, без­пі­ло­тни­ки та ін­ше. У цей скру­тний час ко­жен має до­по­ма­га­ти Укра­ї­ні ви­сто­я­ти. Одні на вій­сько­во­му по­лі бою, ін­ші — на фут­боль­но­му.

— Меж удо­ско­на­лен­ню не­має, від­так, що би ви хо­ті­ли по­кра­щи­ти в про­ве­ден­ні ма­тчів тур­не?

— Ми ра­ді, що май­же всю­ди футбол про­хо­див на цен­траль­но­му ста­діо­ні. У Льво­ві це — «Арена Львів», у Хмель­ни­цько­му, Чер­нів­цях, Хер­со­ні, Рів­но­му, Тер­но­по­лі, Бро­ва­рах — го­лов­ні аре­ни міст, ку­ди при­хо­ди­ло ба­га­то лю­дей. Є ро­зу­мі­н­ня, що тре­ба кра­ще спів­пра­цю­ва­ти з ор­га­ні­за­то­ра­ми на мі­сцях у пла­ні ре­кла­ми за­хо­ду, за­лу­ча­ти на три­бу­ни біль­ше мо­ло­ді, шко­ля­рів і, що зараз осо­бли­во ва­жли­во, вій­сько­вих, які про­йшли че­рез зо­ну АТО. Це справ­жні ге­рої, по­двиг яких не мо­жна за­бу­ва­ти.

— Тоб­то на­сту­пно­го ро­ку вбо­лі­валь­ни­ки мо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти по­ба­чи­ти ма­тчі ко­ман­ди зі­рок у сво­є­му мі­сті?

— Якщо фут­бо­лі­сти бу­дуть не про­ти, на­ша ком­па­нія обов’яз­ко­во їх під­три­має. Іще є час, аби про­ду­ма­ти фор­мат зу­стрі­чей, вне­сти в них якісь но­вин­ки. Але го­лов­на мета за­ли­ши­ться не­змін­ною — ро­би­ти все мо­жли­ве, що­би в Укра­ї­ні бу­ли мир і єд­ність.

ЦІ­КА­ВО ЗНА­ТИ

; За дев’ять мі­ся­ців ко­ман­да про­ве­ла 35 ма­тчів у 16 ре­гіо­нах Укра­ї­ни. 15 пе­ре­мог, 16 ні­чи­їх і 4 по­раз­ки, рі­зни­ця м’ячів 76-55.

; Най­кра­щі бом­бар­ди­ри тур­не: Еду­ард Ци­хмей­струк — 21 м’яч, Олег Са­лен­ко — 12, Ві­та­лій Ко­сов­ський — 8, Сер­гій Коновалов — 5, Ві­ктор Хлус та Олег Собуцький — по 4.

; Най­стар­шим фут­бо­лі­стом, який брав участь у тур­не, став во­ро­тар Ва­ле­рій Са­мо­хін. Цьо­го ро­ку йо­му ви­пов­ни­ло­ся 67! А се­ред по­льо­вих грав­ців — 64-рі­чний Сер­гій Ку­зне­цов.

; Пе­ред ма­тчем у Ки­є­ві на «Обо­лонь-Аре­ні» ко­жно­му гля­да­чу ро­зда­ли по кру­а­са­ну. А ко­мусь і по два — 5 ти­сяч за­па­шних бу­ло­чок сма­ку­ва­ли 4 ти­ся­чі гля­да­чів.

; Най­біль­ше гля­да­чів бу­ло на грі зі­рок фут­бо­лу про­ти ве­те­ра­нів «Кар­пат». На «Аре­ні Львів» зі­бра­ли­ся шість ти­сяч уболівальників. Та­кож ця гра в пря­мо­му ефі­рі транс­лю­ва­ла­ся на мі­сце­во­му те­ле­ка­на­лі ZIK.

; У ма­тчах на За­хі­дній Укра­ї­ні фут­бо­лі­стів су­про­во­джу­вав і пе­ред ігра­ми чи­тав при­су­тнім мо­ли­тву Ми­тро­фор­ний про­то­і­єрей Ми­ко­ла Фа­тич.

; 23 сер­пня фут­бо­лі­сти ра­зом із ме­шкан­ця­ми Сам­бо­ра від­ві­да­ли ві­че на честь Дня Пра­по­ра, пі­сля чо­го всі ра­зом ви­ру­ши­ли на мі­ський стадіон.

; У Во­ло­чи­ську спе­ці­аль­но до ві­зи­ту зі­рок фут­бо­лу від­ре­мон­ту­ва­ли мі­ський стадіон — по­ле, ого­ро­жу, три­бу­ни, роз­дя­галь­ні та ін­ше.

; На за­ста­ві Чер­во­ний Ча­бан, що на пів­дні Хер­сон­щи­ни, вій­сько­ві по­да­ру­ва­ли фут­бо­лі­стам зе­ле­ні бе­ре­ти при­кор­дон­ни­ків і зро­би­ли спіль­не фо­то.

; У Ми­ро­нів­ці в пе­ре­р­ві ді­ти пробивали пе­наль­ті Свя­то­сла­ву Си­ро­ті. Во­ло­дар по­да­рун­ку — фут­боль­но­го м’яча — ви­зна­чив­ся ли­ше пі­сля ві­сім­над­ця­то­го за лі­ком уда­ру.

; Гра в Те­ті­ї­ві від­бу­ла­ся на по­лі мі­сце­вої гім­на­зії. Учням бу­ла по­двій­на ра­дість — і футбол по­ди­ви­лись, і від уро­ків бу­ли звіль­не­ні.

; Єди­на гра, на яку про­да­ва­ли­ся вхі­дні кви­тки, від­бу­лась у Рів­но­му. Зав­дя­ки цьо­му вда­ло­ся зі­бра­ти 47 ти­сяч гри­вень на до­по­мо­гу ба­таль­йо­ну те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни Го­ринь» у зо­ні АТО.

Ві­до­мі в ми­ну­ло­му укра­їн­ські фут­бо­лі­сти об’єд­на­ли­ся в ко­ман­ду та про­ве­ли тур­не в під­трим­ку ми­ру та єд­но­сті Укра­ї­ни.

Гео­гра­фія тур­не зі­рок фут­бо­лу.

У цей скру­тний час ко­жен має до­по­ма­га­ти Укра­ї­ні ви­сто­я­ти. Одні на вій­сько­во­му по­лі бою, ін­ші — на фут­боль­но­му.

Ко­ли­шній на­па­дник «Ди­на­мо», а ни­ні ор­га­ні­за­тор ко­ман­ди «Зір­ки укра­їн­сько­го фут­бо­лу».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.