Юрій СМАГІН: «ЯКЩО ПРИЇДУТЬ ШЕЙХИ, З’ЯВ­ЛЯ­ТЬСЯ Й МО­ЖЛИ­ВО­СТІ, Й ЗАВ­ДА­Н­НЯ»

ЛЕ­ГЕН­ДА «СУДНОБУДІВНИКА», А НИ­НІ ВИ­КО­НУ­Ю­ЧИЙ ОБОВ’ЯЗ­КИ ГО­ЛОВ­НО­ГО ТРЕ­НЕ­РА «МИ­КО­ЛА­Є­ВА» ЮРІЙ СМАГІН РОЗ­ПО­ВІВ, ЯК ЗІ СВІ­ТУ ПО НИ­ТЦІ МО­ЖНА ЗІ­БРА­ТИ КО­МАН­ДУ

Ukrainskiy Futbol - - Перша ліга - Єв­ген ДЕМЯН.

«ОСЬ ЗАРАЗ НАБЕРУ ФЕ­ДОР­ЧУ­КА, ВІН МЕ­НІ ШВИД­КО ЗНА­ЙДЕ П’ЯТЬ-ШІСТЬ ГРАВ­ЦІВ»

— Юрію Іва­но­ви­чу, вчо­ра ( 16 сі­чня. — Є.Д.) офі­цій­ний сайт «ко­ра­бе­лів» по­ін­фор­му­вав, що вам до­ві­ри­ли по­са­ду кер­ма­ни­ча.

— Ра­ні­ше на чо­лі ко­ле­кти­ву був Фе­дор­чук, із яким ми ра­зом за­вер­шу­ва­ли ви­щу тре­нер­ську школу. У нас є спіль­ні зна­йо­мі, ко­трі й за­про­си­ли в клуб. Ме­ні то­ді до­ві­ри­ли се­ле­кцій­ний від­діл, за­ймав­ся по­шу­ком грав­ців у Хер­сон­ській обла­сті. Як ві­до­мо, Олег Ві­кто­ро­вич не­дав­но пе­ре­брав­ся в «Пол­та­ву». Ме­ні ж за­про­по­ну­ва­ли взя­ти на се­бе обов’яз­ки на­став­ни­ка, від чо­го від­мов­ля­ти­ся не став. Т ак як у ме­не не­має лі­цен­зії «Pro», доведеться пра­цю­ва­ти з до­то­чкою «в.о.». До­по­ма­га­ти­муть ме­ні Во­ло­ди­мир По­но­ма­рен­ко та Ана­то­лій Став­ка.

У прин­ци­пі, в нас усе нор­маль­но. Зви­чай­но, хо­че­ться по­гра­ти на ре­зуль тат, а не за­ра­ди уча­сті. Про­те по­трі­бно ви­хо­ди­ти з ре­аль­но­го ста­но­ви­ща. Ін­ве­сто­рів у нас не­має, однак, аби існу­ва­ти, в нас є мо­жли­во­сті. Від­так ставку ро­би­ти­ме­мо на місцеву мо­лодь, адже не змо­же­мо за­до­воль­ни­ти апе­ти­ти при­їжджих ви­ко­нав­ців. Ска­жу , що з опти­мі­змом ди­ви­мо­ся в май­бу­тнє, про­сто по­трі­бно пра­цю­ва­ти, не по­кла­да­ю­чи рук. Зре­штою, та­ка си­ту­а­ція не ли­ше в нас, а на­віть у ви­що­лі­го­во­му «Чор­но­мор­ці».

— На що ви­ста­чає ни­ні­шніх мо­жли­во­стей? До при­кла­ду, впро­довж дру­го­го ко­ла не бу­де про­блем із ви­їзда­ми в ін­ші мі­ста?

— Усе мо­же бу­ти, ні­чо­го кон­кре­тно­го не мо­жу ска­за­ти. Ли­ше ко­ли є сфор­мо­ва­ний бю­джет, мо­жна щось зна­ти та пла­ну­ва­ти. У «Ми­ко­ла­є­ва» по­ки не­має жо­дної кон­кре­ти­ки. Отож ни­ні мо­жна ли­ше га­да­ти, як во­но бу­де? По­ки по­пе­ре­дньо до­мо­ви­ли­ся, що збираємо ко­ман­ду дру­го­го лю­то­го. Спо­ча­тку ди­ви­ти­ме­мо­ся, хто в нас є, а по­тім шу­ка­ти­ме­мо віль­них аген­тів. Усе ви­зна­ча­ти­ме­ться в про­це­сі. Зараз на­віть не мо­жу від­по­ві­сти, що бу­де зав­тра, по­за­як це не від ме­не за­ле­жить.

— Зга­да­ні мо­жли­во­сті існу­ють зав­дя­ки мі­сце­вій вла­ді?

— Так, то­му й ска­зав, що в нас іще все нор­маль­но, адже нас під­три­му­ють. Прав­да, до­сі не мо­же­мо зна­йти со­бі пре­зи­ден­та. До того ж, у си­ту­а­ції, ко­ли в кра­ї­ні йде вій­на, тяж­ко спо­ді­ва­ти­ся на біль­ше. Хо­ча про зня­т­тя із чем­піо­на­ту мо­ва не йти­ме. Зараз ви­рі­шу­є­ться, на яко­му рів­ні ви­сту­па­ти­ме­мо: ма­ти­ме­мо в ки­ше­ні п’ять гри­вень чи 50. Якщо до нас приїдуть спон­со­ри чи якісь шейхи, то з’яв­ля­ться й мо­жли­во­сті, й зав­да­н­ня, якщо ж ні­чо­го не змі­ни­ться, то від­штов­ху­ва­ти­ме­мо­ся від мі­сце­вих ре­сур­сів. На жаль, ін­шо­го ва­рі­ан­ту не­має. Як по­ка­зує пра­кти­ка: з без­гро­шів’ям іще ні­хто не ста­вав чем­піо­ном. Ко­ли за­вер­шу­є­ться се­зон, тур­нір­на та­бли­ця, за­зви­чай, від­по­від­ає по­зи­ці­ям ФК за їхнім бю­дже­том. Ли­ше та­лан чи до­ля мо­же втру­ти­ти­ся у цю за­ко­но­мір­ність.

— Ска­за­ли, що зби­ра­ти­ме­те ко­ман­ду дру­го­го лю­то­го, про­те ві­до­мо, що пев­на ча­сти­на вже зараз бе­ре участь у зи­мо­вій пер­шо­сті обла­сті.

— На­ра­зі прог ля­да­є­мо ка­дри на мі­сце­во­му та обла­сно­му рів­нях, й па­ра­лель­но бе­ре­мо участь у цих зма­га­н­нях. Бе­ре­мо «на олі­вець» грав­ців, які змо­жуть уже по­пов­ни­ти наш ко­ле­ктив, або вли­ти­ся в ньо­го в пер­спе­кти­ві. Плюс ті лю­ди, ко­трі пра­цю­ва­ли в ко­ман­ді ра­ні­ше за Фе­дор­чу­ка, — це п’ять-шість ви­ко­нав­ців.

— Не­дав­но мав ін­терв’ю з Оле­гом Ві­кто­ро­ви­чем, у яко­му він по­від­ав, що ба­га­то йо­го екс-підопічних зараз шу­ка­ють мо­жли­во­сті пра­це­вла­шту­ва­ти­ся де­ін­де.

— Ду­маю, на да­ний мо­мент у цьо­му пи­тан­ні Фе­дор­чук обі­зна­ні­ший. Я ли­ше дру­гий день пра­цюю в но­вій ро­лі, ще не знаю всі­єї ка­дро­вої си­ту­а­ції. Зре­штою, фут­бо­лі­сти — це не про­бле­ма. У ме­не є ба­га­то дру­зів, які до­по­мо­жуть у цьо­му . Окрім того, на рин­ку ба­га­то віль­них аген­тів, адже чи­сель­ність клу­бів усе мен­шає. По­вір­те, ось зараз наберу Фе­дор­чу­ка, він ме­ні швид­ко зна­йде п’ять-шість грав­ців. Та­кож мо­жу за­те­ле­фо­ну­ва­ти Ана­то­лію Бу­зни­ку, Сер­гію Му­ра­дя­ну, Іва­ну Ба­ла­ну , в Ме­лі­то­поль зна­йо­мим, із яки­ми ра­ні­ше пра­цю­вав, во­ни ме­не не за­ли­шать у бі­ді. Та­ким чи­ном, мо­жна по дві-три лю­ди­ни зна­йти. Ін­ше пи­та­н­ня, що ми змо­же­мо за­про­по­ну­ва­ти цим грав­цям? А якщо з’яв­ля­ться гро­ші, то змо­же­мо по­вер­ну­ти на­віть тих лю­дей, які ра­ні­ше гра­ли за «ко­ра­бе­лів».

«ЗА­ЛИ­ШИ­ЛО­СЯ ЛИ­ШЕ ДІ­ЗНА­ТИ­СЯ: ПІ­ДЕ­МО МИ НА СПЕКТАКЛЬ ЧИ НА МУЛЬТИКИ»

— Якщо ні­чо­го не змі­ни­ться, то чо­го мо­жна до­сяг­ти із ці­єю ко­ман­дою?

— Скла­дно від­по­ві­сти. У будь-яко­му ви­пад­ку по­трі­бно підсилюватися грав­ця­ми, ко­трі по­го­дя­ться пра­цю­ва­ти в та­ких умо­вах. Ми ні­ко­го не бу­де­мо просити та бла­га­ти. Це не за мо­ї­ми прин­ци­па­ми. Тре­ба, що­би сю­ди при­йшли грав­ці, ко­трі би­ти­му­ться за цю ко­ман­ду . Це кі­нець сто­сун­ків, якщо фут­бо­ліст то­бі ста­вить умо­ви. Він має ду­ма­ти про ко­ман­ду , лю­дей, які її під­три­ма­ють, а не про гро­ші. А ко­ли ви­сту­па­ти­ме свій хло­пець, то на­сту­пно­го дня су­сі­ди на ньо­го ко­со ди­ви­ти­му­ться, якщо він по­га­но зі­грає. Це ва­жли­ва пси­хо­ло­гі­чна мо­ти­ва­ція. Спо­ді­ва­ю­ся, що все-та­ки зна­йде­мо хо­ро­ших ви­ко­нав­ців, які ви­рі­шать по­гра­ти дру­гу ча­сти­ну пер­шо­сті, а не че­ка­ти хо­ро­ших про­по­зи­цій. Т акож бу­де мо­мент, ко­ли ко­ман­ди на збо­рах по­збу­ва­ти­му­ться грав­ців, які їм не пі­ді­йшли. То­ді нам бу­де про­сті­ше зна­йти по­трі­бних лю­дей.

Ну, якщо в те­бе є ли­ше сто гри­вень, ти ж не пі­деш на кон­церт, кви­ток ку­ди вар­тує дві ти­ся­чі? Ти пі­деш у кі­но чи те­атр і по­ди­ви­шся фільм або ви­ста­ву. Так і в нас си­ту­а­ція чи­мось по­ді­бна. Хо­ча все ще мо­же змі­ни­ться, як при­мі­ром, у Чер­нів­цях.

— Які умо­ви зараз ство­рен­ні для ко­ман­ди в пла­ні тре­ну­вань і про­жи­ва­н­ня?

— У нас є своє шту­чне по­ле. А з про­жи­ва­н­ням і хар­чу­ва­н­ням нам до­по­ма­гає мі­сто. Ду­маю, що з ви­їзда­ми та­кож про­бле­ми не ви­ни­ка­ти­ме. Єди­не, що за­ли­ши­ло­ся під пи­та­н­ням, — бю­джет зар­плат. По­вір­те, все бу­де до­бре. У ін­шо­му ви­пад­ку, ми би ни­ні не спіл­ку­ва­ли­ся.

Зно­ву ж та­ки, роз­ра­хо­вую на під­трим­ку мо­їх дру­зів. Уже ба­чу , як Фе­дор­чук фор­мує склад у «Пол­та­ві», й го­во­рить грав­цю, який не впи­су­є­ться в йо­го кон­текст: «Їдь у «Ми­ко­ла­їв», там ти до­по­мо­жеш ко­ман­ді, а тут ви­ста­чає силь­них фут­бо­лі­стів на тво­їй по­зи­ції». А ми, у свою чер­гу, за­люб­ки прийме­мо йо­го.

— Су­дя­чи з ва­ших по­ка­зни­ків під час ігро­вої кар’єри у «Су­дно­бу­дів­ни­ку» (ре­корд­смен за про­ве­де­ни­ми ма­тча­ми (385), дру­гий за ре­зуль­та­тив­ні­стю — 105 за­би­тих м’ячів), ни­ні­шні «ко­ра­бе­ли» гра­ти­муть на ата­ку.

— Ав­жеж! Бу­ду тіль­ки ві­та­ти та­кі пра­гне­н­ня фут­бо­лі­стів. Я тут, справ­ді, чи­ма­ло по­грав, за­би­вав, отож знаю, за що мі­сце­ві вбо­лі­валь­ни­ки лю­блять футбол. На­віть якщо хо­чеш здобути одне очко, не­об­хі­дно біг­ти впе­ред. Якщо зра­зу за­кри­є­шся в обо­ро­ні, то від­хо­пиш ці­лу тор­бу. Хо­ча ро­зу­мію, що є де­які су­пер­ни­ки, про­ти яких не мо­жна гра­ти від­кри­то. На мою дум­ку , якщо ко­ман­да до­бре під­го­тов­ле­на фі­зи­чно, то вдо­ма про­сто зо­бов’яза­на гра­ти в ата­ку­валь­ний футбол, за умо­ви своє­ча­сно­го по­вер­не­н­ня в обо­ро­ну. Що­до го­стьо­вих ма­тчів: вар­то ви­тер­пі­ти стар­то­вий на­тиск (20-30 хви­лин), а да­лі нав’язу­ва­ти свою гру. Не ба­чу сен­су вчи­ти мо­лодь гра­ти на за­хист, адже по­тім, ко­ли по­про­шу їх зі­гра­ти пер­шим но­ме­ром, во­ни про­сто не зна­ти­муть, що по­трі­бно ро­би­ти. Від­так тіль­ки та­ким чи­ном мо­жна при­вер­ну­ти ува­гу вбо­лі­валь­ни­ків, якщо гра­ти ком­бі­на­цій­но, ви­до­ви­щно, ре­зуль­та­тив­но. Про­те все це дум­ки, бо все за­ле­жа­ти­ме од рів­ня під­го­тов­ки, який ге­не­ру­ва­ти­ме на­шу та­кти­ку й стра­те­гію.

— На що на­ці­лю­ва­ти­ме­те підопічних у чем­піо­на­ті?

— Це пе­ре­ва­жно за­ле­жа­ти­ме від на­ших опо­нен­тів. Хто як під­го­ту­є­ться, уком­пле­кту­є­ться. Хо­ча ре­зуль­тат першого ко­ла вва­жа­є­мо прийня­тним, а ко­ман­ду зі­бра­ли за ти­ждень до стар­то­во­го ту­ру. Про­те, вва­жаю, що­би ство­ри­ти ко­ман­ду, по­трі­бно три ро­ки. Вла­сне, чо­му футбол ра­ні­ше був ін­шим? Т ому що ра­ні­ше бу­ло зав­да­н­ня — не ви­га­ня­ти, а збе­рег­ти ко­ле­ктив, а за мо­жли­во­сті ще зна­йти двох-трьох грав­ців. І, най­го­лов­ні­ше, не ламати те, що на­гра­ва­ло­ся кіль­ка ро­ків. А як мо­же­мо щось на­гра­ва­ти, якщо ко­жних пів­ро­ку до­во­ди­ться зби­ра­ти но­вий ком­плект фут­бо­лі­стів? Зараз три­маю до­від­ник за 2013-й: жо­дної лю­ди­ни не за­ли­ши­ло­ся! Як мо­жна щось зро­би­ти за цей час, якщо на­віть у шко­лі за пів­ро­ку не вчать ді­тей до­бре чи­та­ти?

До того ж, на­віть не знаю, скіль­ки лю­дей на­зби­ра­є­ться з по­пе­ре­дньо­го скла­ду . Пі­сля цьо­го ін­терв’ю ся­ду , ві­зьму спи­сок і бу­ду те­ле­фо­ну­ва­ти, ді­зна­ва­ти­ся. Ду­маю, хтось уже не за­хо­че по­вер­та­ти­ся, де­хто по­вер­не­ться, тіль­ки якщо не вда­сться в ін­шо­му мі­сці за­крі­пи­ти­ся. Але ні­чо­го — ко­ман­ду збе­ре­мо й все в нас бу­де до­бре! За­ли­ши­ло­ся ли­ше ді­зна­ти­ся, пі­де­мо ми на спектакль чи на мультики?

«Про зня­т­тя із чем­піо­на­ту мо­ва не йти­ме».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.