Ва­силь ЦЮЦЮРА: «НА­ВІТЬ В УКРА­ЇН­СЬКИХ РЕ­СТО­РА­НАХ НЕ­МАЄ ТА­КИХ ВЕ­ЛИ­КИХ ПОРЦІЙ СТРАВ, ЯК У ІРА­НІ!»

ЛІ­ДЕР «СКА­ЛИ» ЕКСКЛЮЗИВНО РОЗ­ПО­ВІВ «УФ» ПРО ЧАС, ПРОВЕДЕНИЙ НА ПЕ­РЕ­ГЛЯ­ДІ В ІРА­НІ, ТАМ­ТЕ­ШНІЙ ПОБУТ І ОЧІ­КУ­ВА­Н­НЯ ПРО­ПО­ЗИ­ЦІЙ ВІД ІНО­ЗЕМ­НИХ КЛУ­БІВ

Ukrainskiy Futbol - - Друга ліга - Во­ло­ди­мир БОБИР.

Но­ви­на про пе­ре­гляд одра­зу трьох укра­їн­ських фут­бо­лі­стів дру­го­лі­го­вої «Ска­ли» в та­кій за­гад­ко­вій кра­ї­ні, як Іран, бу­ла, що­най­мен­ше, ін­три­гу­ю­чою. Ва­силь Цюцюра, Ро­ман По­до­ляк і Дми­тро Ска­кун — чер­го­ві та­лан­ти стрий­ської ко­ман­ди, які те­пер ма­ли за­ре­ко­мен­ду­ва­ти се­бе в зов­сім ін­шій кра­ї­ні. «УФ» ви­рі­шив по­спіл­ку­ва­тись із одним із грав­ців — Ва­си­лем Цю­цю­рою, що­би ді­зна­тись, як про­йшов сам пе­ре­гляд і чим най­біль­ше запам’ятав­ся Іран на­шим хло­пцям. При­кме­тно, що під час роз­мо­ви фут­бо­ліст не один раз зга­ду­вав про щи­ру го­стин­ність там­те­шньо­го на­ро­ду. Во­че­видь, для на­ших хло­пців це бу­ла по­до­рож, яка на­дов­го за­ли­ши­ться в їхній пам’яті…

— Ва­си­лю, роз­ка­жіть, будь ла­ска, де­таль­ні­ше про ва­шу по­до­рож до Іра­ну. Що запам’ята­ло­ся най­біль­ше?

— На жаль, у нас не бу­ло до­сить ба­га­то ча­су, що­би яко­мо­га біль­ше ді­зна­ти­ся про цю ду­же ці­ка­ву кра­ї­ну. Одра­зу при­га­ду­є­ться столиця дер­жа­ви Те­ге­ран — ду­же ве­ли­ке, я би на­віть ска­зав, не­по­втор­не мі­сто. Бу­ло не­зви­чно по­ба­чи­ти та­ку ве­ли­ку кіль­кість лю­дей, це справ­ді вра­жає. До того ж, не­від’єм­ною озна­кою ве­ли­ко­го мі­ста, як і в Те­ге­ра­ні, є проб­ки. Це щось!

— Як що­до хар­чу­ва­н­ня? Адже для на­шої лю­ди­ни схі­дна ку­хня до­во­лі не­зви­чна. Вам не під­би­ра­ли спе­ці­аль­не ме­ню?

— Гу­ля­ю­чи мі­стом, ми, в прин­ци­пі, їли те, що нам хо­ті­ло­ся, то­му у цьо­му пла­ні жо­дних про­блем не бу­ло. Чо­гось ін­ди­ві­ду­аль­но­го для нас із стра­ви не під­би­ра­ли. Мо­жна ска­за­ти, що ми ме­ню під­би­ра­ли на свій смак. А що осо­бли­во при­га­ду­є­ться зра­зу, так це ве­ли­че­зні там­те­шні пор­ції їжі! Якщо че­сно, на­віть

в укра­їн­ських ре­сто­ра­нах не­має та­ких ве­ли­ких порцій страв, як у Іра­ні! Їхні пор­ції біль­ші за на­ші вдві­чі-втри­чі! Го­ту­ють іран­ці ду­же сма­чно, це по­трі­бно ви­зна­ти. Одно­зна­чно! Ін­ше пи­та­н­ня, що де­які стра­ви їхньої ку­хні на­шим ор­га­ні­змом спри­йма­ю­ться ду­же важ­ко, по­вір­те. Са­ме то­му для на­ших лю­дей це мо­же зда­ти­ся до­сить не­зви­чним.

— Як що­до мо­ви? Скрізь хо­ди­ли з пе­ре­кла­да­чем?

— Так. Спра­ва в то­му, що наш агент сам ро­дом із Іра­ну, а то­му він, вла­сне, й був на­шим пе­ре­кла­да­чем під час пе­ре­бу­ва­н­ня у цій кра­ї­ні. Са­ме то­му жо­дних про­блем у пла­ні спіл­ку­ва­н­ня та ін­ших дов­ко­ло­фут­боль­них ре­чей не бу­ло.

— Вла­сне, чим за­вер­шив­ся ваш пе­ре­гляд? Що вам ска­за­ли, ко­ли ви­ру­ша­ли до­до­му?

— Роз­по­чну з того, що при­їха­ли ми ту­ди на пе­ре­гляд уже під кі­нець їхньо­го вну­трі­шньо­го чем­піо­на­ту. До за­вер­ше­н­ня зма­гань за­ли­ша­ло­ся днів п’ять. Ми при­їха­ли по­тре­ну­ва­ти­ся, по­ди­ви­тись, як пра­цює їхня фут­боль­на си­сте­ма, як за­йма­ю­ться із фут­бо­лі­ста­ми, як жи­вуть про­сті лю­ди. Окрім цьо­го, ви ж са­мі ро­зу­мі­є­те, що для нас це бу­ла чу­до­ва змо­га отри­ма­ти уні­каль­ний до­свід од пе­ре­бу­ва­н­ня в зов­сім ін­шій кра­ї­ні. Ми змо­гли ді­зна­ти­ся ба­га­то чо­го ко­ри­сно­го і ці­ка­во­го — це й куль­ту­ра кра­ї­ни, й рі­вень са­мо­го фут­бо­лу в їхній дер­жа­ві. По­їзд­ка ви­йшла справ­ді уні­каль­ною, але, пов­то­рю­ся, шко­да, що бу­ло ма­ло ча­су, що­би по­ба­чи­ти біль­ше. Від­по­від­а­ю­чи кон­кре­тно на ва­ше за­пи­та­н­ня, ска­жу на­сту­пне: наш агент ска­зав, що іран­ська сто­ро­на хо­ті­ла, що­би ми ще при­їха­ли в май­бу­тньо­му на пе­ре­гляд, але по­ки що жо­дної кон­кре­ти­ки не­має.

— Якщо по­рів­ню­ва­ти іран­ців із на­ши­ми лю­дьми, які во­ни? Мо­жли­во, більш «за­кри­ті­ші» чи нав­па­ки?

— Усе нав­па­ки — во­ни ще біль­ше «від­кри­ті­ші», ніж ми. Ду­же при­єм­ні лю­ди, які зав­жди ра­ді то­бі до­по­мог­ти. Во­ни при­йма­ли нас, ува­жай­те, чу­жих для них лю­дей, як «сво­їх». Уяв­ля­є­те? Ме­ні бу­ло ду­же не­зви­чно, що до нас так чу­до­во й при­ві­тно ставляться там. Мо­жна на­віть ска­за­ти, що ми, по су­ті, при­їха­ли за їхнім шма­тком хлі­ба, але з їхньо­го бо­ку все бу­ло чу­до­во — ли­ше са­ма люб’язність. Це справ­ді вра­зи­ло ме­не, ска­жу на­віть біль­ше — я не спо­ді­вав­ся на та­кий при­йом.

— Ду­маю, що ва­шим колегам — Ста­ні­сла­ву Ка­та­ні та Де­ни­су Риль­сько­му — бу­де та­кож зго­дом що роз­ка­за­ти й про Ка­на­ду, ку­ди во­ни ви­ру­ши­ли на пе­ре­гляд…

— Справ­ді? Че­сно, ме­ні про це ні­чо­го не ві­до­мо…

— Ось так. Як ба­чи­мо, на грав­ців «Ска­ли» є ду­же хо­ро­ший по­пит і на між­на­ро­дній аре­ні. Га­разд, по­вер­ні­мо­ся до вас. Які осо­би­сто ма­є­те ни­ні пла­ни? Про­дов­жу­ва­ти ви­ступ у дру­гій лі­зі?

— На­ра­зі бу­ду го­ту­ва­ти­ся до ве­сня­ної ча­сти­ни чем­піо­на­ту у скла­ді «Ска­ли», бо яко­їсь кон­кре­ти­ки з-по­між ін­ших клу­бів Укра­ї­ни не­має, ли­ше те­ле­фон­ні дзвін­ки. Мо­жу вас за­пев­ни­ти, що в ме­не є ам­бі­ції, а то­му най­ближ­чим ча­сом по­ди­ви­мось, як во­но бу­де…

— Тоб­то, якщо вам на­ді­йде хо­ро­ша про­по­зи­ція від ін­шо­го клу­бу, мо­жли­во, з-за кор­до­ну, ви на неї з ра­ді­стю по­го­ди­тесь?

— По­ба­чи­мо, якщо ця про­по­зи­ція вла­штує на­шо­го пре­зи­ден­та, то, зві­сно, по­го­джусь.

«Го­ту­ва­ти­ся до ве­сня­ної ча­сти­ни чем­піо­на­ту бу­ду у скла­ді «Ска­ли».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.