Юрій ОКУЛ: «МО­МЕНТ ІЗ ГРАВ­ЦЕМ, ЯКИЙ РОЗ­МОВ­ЛЯВ ПО ТЕ­ЛЕ­ФО­НУ НА ПО­ЛІ? МИ З ДИ­РЕ­КТО­РОМ ПРО­СТО ШО­КО­ВА­НІ»

ГО­ЛОВ­НИЙ ТРЕ­НЕР НО­ВО­КА­ХОВ­СЬКОЇ «ЕНЕР­ГІЇ» РОЗ­ПО­ВІВ «УФ» ПРО КУРЙОЗНИЙ ЕПІ­ЗОД У МА­ТЧІ З «ОЛІМ­ПІ­КОМ», ПО­ТЕН­ЦІЙ­НИХ НО­ВА­ЧКІВ І ФІ­НАН­СО­ВЕ СТА­НО­ВИ­ЩЕ КЛУ­БУ

Ukrainskiy Futbol - - Меморіал макарова - Во­ло­ди­мир БОБИР.

У се­ре­ду зран­ку укра­їн­ський Ін­тер­нет про­сто «гу­дів» че­рез ві­део з ма­тчу Ме­мо­рі­а­лу Макарова між дру­го­лі­го­вою «Енер­гі­єю» та до­не­цьким «Олім­пі­ком». Під час гри один із фут­бо­лі­стів, який пе­ре­бу­вав на пе­ре­гля­ді в но­во­ка­хов­сько­му клу­бі, до­зво­лив со­бі роз­мов­ля­ти по мо­біль­но­му те­ле­фо­ну пря­мо на по­лі. Це ви­кли­ка­ло ку­пу всі­ля­ких жар­тів і па­ро­дій. Ми хо­ті­ли по­го­во­ри­ти з ге­ро­єм цьо­го мо­мен­ту, однак він на­ві­дріз від­мо­вив­ся спіл­ку­ва­тись із пред­став­ни­ка­ми ЗМІ, пев­не, ба­жа­ю­чи, що­би все яко­мо­га швид­ше за­бу­лось. Від­так ви­рі­ши­ли взя­ти ко­мен­тар у го­лов­но­го на­став­ни­ка «енер­ге­ти­ків», аби з’ясу­ва­ти, як та­кий ка­зус міг тра­пи­ти­ся під час фут­боль­но­го ма­тчу. Юрій Окул, як зав­жди, не від­мо­вив нам у ін­терв’ю.

— Юрію Во­ло­ди­ми­ро­ви­чу, роз­по­чне­мо із за­галь­но­го. Які пер­ші вра­же­н­ня від стар­ту ва­шої ко­ман­ди на Ме­мо­рі­а­лі Макарова?

— Ми зараз пе­ре­гля­да­є­мо та­ку кіль­кість лю­дей на цьо­му тур­ні­рі, що на­віть не зав­жди всти­га­є­мо за­пи­са­ти їхні прі­зви­ща. До нас при­їздить ду­же ба­га­то, бу­де­мо го­во­ри­ти, «сто­рон­ніх» лю­дей. Мо­же­те со­бі уяви­ти, ми за три ма­тчі пе­ре­ди­ви­ли­ся май­же 25-30 фут­бо­лі­стів. При­їздять ви­ко­нав­ці з до­сить рі­зни­ми мо­жли­во­стя­ми й да­ни­ми. Нам по­трі­бні лю­ди, які би змо­гли, що­най­мен­ше, гра­ти у футбол.

— У по­пе­ре­дніх ін­терв’ю на­шо­му ви­дан­ню ви го­во­ри­ли, що клуб фа­кти­чно мо­же утри­му­ва­ти не біль­ше ві­сім­над­ця­ти лю­дей. Чи змі­ни­ла­ся ця си­ту­а­ція зараз?

— На жаль, ця си­ту­а­ція зов­сім не змі­ни­ла­ся. Мо­жу ска­за­ти так: у нас ве­ли­кі про­бле­ми… Якщо го­во­ри­ти від­вер­то, пре­зи­дент ви­ко­нав свої зо­бов’яза­н­ня пе­ред ко­ман­дою, ми, до сло­ва, змо­гли при­їха­ти на цей ва­жли­вий тур­нір зав­дя­ки са­ме йо­му. Спо­ді­ва­ю­ся, що тут ми змо­же­мо ко­гось зна­йти для під­си­ле­н­ня на­шої ко­ман­ди. Що­до си­ту­а­ції в ко­ман­ді, пов­то­рю­ся, во­на за­ли­ши­ла­ся, в прин­ци­пі, на то­му ж рів­ні.

— У чем­піо­на­ті дру­гої лі­ги ви ж про­дов­жи­те ви­ступ на­ве­сні?

— По­вір­те, ми бу­де­мо ду­же ста­ра­ти­ся… Для цьо­го, вла­сне, ми й при­їха­ли до Ки­є­ва на тур­нір Макарова, що­би під­шу­ка­ти які­сне під­си­ле­н­ня для на­шо­го ко­ле­кти­ву. Нам ду­же хо­че­ться зна­йти мо­ло­дих хло­пців на цих зма­га­н­нях, які би змо­гли ство­ри­ти хо­ро­шу кон­ку­рен­цію як у на­шій ко­ман­ді, так і се­ред ін­ших клу­бів пер­шо­сті, що­би ці ви­ко­нав­ці справ­ді нам до­по­мо­гли в подаль­ших зу­стрі­чах дру­гої лі­ги.

— Го­лов­на ни­ні тема, осо­бли­во в Ін­тер­не­ті — до­во­лі курйозний епі­зод за уча­стю грав­ця «Енер­гії» під час гри про­ти «Олім­пі­ка» ( фут­бо­ліст на по­лі впро­довж ма­тчу го­во­рив по мо­біль­но­му те­ле­фо­ну. — В. Б.).

Що ска­же­те із цьо­го при­во­ду? Хто цей гра­вець?

— Ми зно­ву по­вер­та­є­мо­ся до того пи­та­н­ня, яке окре­слив на по­ча­тку роз­мо­ви: цих фут­бо­лі­стів при­їздить та­ка кіль­кість, що ми на­віть не всти­га­є­мо запам’ято­ву­ва­ти їхні іме­на. Ми на­віть на­ших грав­ців «Енер­гії» не бу­де­мо за­ді­ю­ва­ти на­сту­пно­го ма­тчу тур­ні­ру — хо­че­мо пе­ре­гля­ну­ти яко­мо­га біль­ше по­тен­цій­них но­ва­чків. Якщо че­сно, то я на­віть не знав, що та­ке тра­пи­лось, отож на­віть не звер­нув то­ді на це ува­гу.

— Як ваш су­пер­ник — до­не­цький «Олім­пік» — по­ста­вив­ся до та­кої не­стан­дар­тної си­ту­а­ції на по­лі?

— Пі­сля гри роз­мов­ляв із їхнім тре­не­ром, яко­го знаю вже три­ва­лий час. Однак ми роз­мов­ля­ли пе­ре­ва­жно про гру та подаль­ші пла­ни на тре­ну­валь­них збо­рах. Ні­чо­го біль­ше. А вже сьо­го­дні (ро­змо­ва від­бу­ва­лась у се­ре­ду. — В. Б.) тіль­ки по­чув про той мо­мент із телефоном. Зараз си­ди­мо з ди­ре­кто­ром і про­сто шо­ко­ва­ні. По­вір­те, лю­дей на­стіль­ки ба­га­то при­їжджає зараз, що за­пи­су­є­мо тіль­ки їхню по­зи­цію на по­лі й но­мер на фут­бол­ці.

— Як вам уза­га­лі умо­ви на Ме­мо­рі­а­лі Макарова?

— Умо­ви, без­умов­но, ду­же хо­ро­ші. Для нас — це не­оці­нен­ний до­свід по­бу­ва­ти на та­ко­му тур­ні­рі. Я встиг по­ді­ли­ти­ся при­єм­ни­ми вра­же­н­ня­ми з пре­зи­ден­том клу­бу, на­го­ло­сив­ши, що на цей тур­нір по­трі­бно їха­ти вже ма­ю­чи на 75-80 від­со­тків го­то­вий склад ко­ман­ди. А до ре­шти вже при­див­ля­ти­ся без­по­се­ре­дньо на зма­га­н­нях. У нас же ви­хо­дить усе май­же із чи­сто­го ар­ку­шу. Узя­ти бо­дай пер­шу гру про­ти «Колоса» з Ко­ва­лів­ки. Це — хо­ро­ша ко­ман­да, але ми по­сту­пи­лись аж 0:5… Як­би в нас був то­рі­шній ко­ле­ктив, ми би їм так не про­гра­ли. А тут зов­сім но­ві хло­пці, но­ві облич­чя… Одне сло­во — тяж­ку­ва­то.

— Які подаль­ші пла­ни в но­во­ка­хов­сько­го клу­бу, крім тур­ні­ру Макарова?

— Нам би ду­же хо­ті­ло­ся взя­ти участь у май­бу­тньо­му тур­ні­рі При­дні­пров’я, але це за­ле­жить од того, чи зна­йде­мо ми для цьо­го ко­шти, адже на ко­жну гру по­трі­бно їха­ти до Кри­во­го Ро­гу, а це май­же дві­сті кі­ло­ме­трів. Але ми бу­де­мо ста­ра­тись, аби це вда­ло­ся зро­би­ти. У нас є до­мов­ле­ність про зу­стріч із ме­ром мі­ста. Мо­жли­во, мі­сто нам чи­мось до­по­мо­же — транс­пор­том чи ще чи­мось… Усе одно, ком­пле­кту­ва­ти ко­ман­ду по­трі­бно, а в нас не­має де гра­ти че­рез те, що жо­дно­го по­ля зі шту­чним по­кри­т­тям у обла­сті не­має.

«Для нас — це не­оці­нен­ний до­свід по­бу­ва­ти на та­ко­му тур­ні­рі».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.