ОКРІМ ПО­РАЗ­КИ, ТУТ НІ­ЧО­ГО НЕ­МАЄ

НА ПО­ЧА­ТКУ БЕ­РЕ­ЗНЯ В НА­ШО­МУ ФУТ­БО­ЛІ ТО­ЧНО БУ­ДЕ НО­ВИЙ КЕРМАНИЧ. ГО­ЛОВ­НИЙ ПРЕ­ТЕН­ДЕНТ НА ПО­СА­ДУ А. ПАВЕЛКО ПО­ЧАВ ІЗ ПО­РУ­ШЕ­Н­НЯ ЗА­КО­НУ

Ukrainskiy Futbol - - Головна сторінка - Пав­ло РОМАНЕНКО.

Ви, без­умов­но, ді­зна­ли­ся про це ще в п’ятни­цю, то­му сти­сло на­га­даю пе­ре­біг по­дій. Го­ло­ва ФФУ А. Конь­ков пі­шов у від­пус­тку, що ав­то­ма­ти­чно пе­ре­ро­сла в до­бро­віль­ну від­став­ку, а в.о. до 06.III, ко­ли прой­де по­за­чер­го­вий Кон­грес ФФУ, став чин­ний ві­це-пре­зи­дент А. Павелко. Та­ким чи­ном бу­ло по­ру­ше­но Ста­тут Фе­де­ра­ції, бо згі­дно з ним (пун­кти 6.14 і 6.15 стат­ті 30-ї) у цьо­му ви­пад­ку ви­ко­ну­ю­чим обов’яз­ки го­спо­да­ря Бу­дин­ку фут­бо­лу мав би ста­ти пер­ший ві­це-пре­зи­дент А. Попов, а якщо й остан­ній, че­рез ті чи ін­ші при­чи­ни, ви­зна­є­ться не­при­да­тним до від­по­від­ної фун­кції, її слід бу­ло по­кла­сти на того ві­це-пре­зи­ден­та ФФУ, ко­трий має біль­ший ке­рів­ний до­свід, у на­шо­му ви­пад­ку це В. Да­ни­лов.

Отже, що ма­є­мо? Аби не вда­ва­ти­ся в дов­же­ле­зні роз­ду­ми, по­дам їх у ви­гля­ді про­стих фа­ктів:

— Ста­тут ФФУ — це Кон­сти­ту­ція фут­бо­лу Укра­ї­ни, нор­ми (по­ло­же­н­ня, стат­ті) яко­го мо­же змі­ню­ва­ти тіль­ки одна ін­стан­ція — Кон­грес;

— най­го­лов­ні­шим ор­га­ном на­ціо­наль­но­го фут­бо­лу є Кон­грес, який пла­но­во зби­ра­є­ться раз на рік, а не­пла­но­во мо­же зби­ра­ти­ся кіль­ка ра­зів; увесь ін­ший пе­рі­од ча­су, ко­ли Кон­грес не фун­кціо­нує, вер­хов­ним ор­га­ном вва­жа­є­ться Ви­ко­нав­чий ко­мі­тет ФФУ; чле­на­ми Ви­кон­ко­му є 12 осіб;

— факт на­да­н­ня по­са­ди в.о. пре­зи­ден­та Фе­де­ра­ції А. Па­вел­ку є уні­каль­ним для су­ча­сно­го єв­ро­пей­сько­го фут­бо­лу, бо, по-пер­ше, кон­кре­тний чи­нов­ник не­за­кон­но пе­ре­стри­бнув аж дві схо­дин­ки у вла­дній іє­рар­хії, по­дру­ге, це по­ру­ше­н­ня Ста­ту­ту вчи­нив Ви­кон­ком ФФУ — тоб­то ін­стан­ція, ко­тра (див. ви­ще) є на­ра­зі го­лов­ною у ві­тчи­зня­но­му фут­бо­лі, по-тре­тє, ігно­ру­ва­н­ня Ста­ту­ту пі­шло з бо­ку чле­на Ви­кон­ко­му, чин­но­го в.о. ке­рів­ни­ка ФФУ і, ймо­вір­но, май­бу­тньо­го її пре­зи­ден­та;

— від­по­від­но до Ста­ту­ту, рі­ше­н­ня Ви­кон­ко­му вва­жа­є­ться ле­гі­тим­ним то­ді, ко­ли за ньо­го про­го­ло­су­ва­ли 50 %+1 го­лос, тоб­то 7 чле­нів; за на­ши­ми да­ни­ми, «за» при­зна­че­н­ня А. Па­вел­ка в.о. про­го­ло­су­ва­ли 9 осіб, окрім А. По­по­ва (вза­га­лі не го­ло­су­вав), Я. Гри­ся (не до­те­ле­фо­ну­ва­ли­ся) та І. Га­та­ул­лі­на (із при­во­ду остан­ньо­го є рі­зні да­ні: свої го­ло­си — осо­би­сто або телефоном — по­трі­бно бу­ло при­сла­ти до 15.00 п’ятни­ці, на­яв­на ін­фор­ма­ція, ні­би­то Ігор Фе­до­ро­вич дав зго­ду до 16.00); отже, А. Павелко, як член Ви­кон­ко­му, го­ло­су­вав сам за се­бе (що не зов­сім ко­ре­ктно), а без йо­го го­ло­су від­по­від­не рі­ше­н­ня отри­ма­ло би «кри­ти­чно ма­лу» кіль­кість го­ло­сів — 8;

— не ві­до­мо чо­му, однак на це кри­чу­ще по­ру­ше­н­ня на­шої фут­боль­ної Кон­сти­ту­ції до­сі не про­ре­а­гу­вав (і, при­пу­ска­є­мо, на­вряд чи про­ре­а­гує) по­че­сний пре­зи­дент ФФУ, член Ви­кон­ко­му УЄФА Г. Сукріс;

— одра­зу пі­сля при­зна­че­н­ня в.о. А. Павелко дав ін­терв’ю, де за­явив, що ви­сту­пає за «від­кри­тість, че­сність у ро­бо­ті Фе­де­ра­ції, прихильність до­три­ма­н­ня єв­ро­пей­ських прин­ци­пів»; та­кож він на­по­ліг, що хо­че ма­ти чу­до­ві сто­сун­ки із ФІФА та УЄФА; хо­ро­ший по­ча­ток зро­бле­но, сти­сло ка­жу­чи;

— як ви­сно­вок: цим кро­ком А. Павелко на­шко­див со­бі, він вла­сно­руч під­клав під се­бе мі­ну впо­віль­не­ної дії, а за­га­лом у йо­го кро­ці ні­чо­го, крім по­раз­ки, не­має, бо якщо лю­ди­на, ще не став­ши го­ло­вою ФФУ, до­зво­ляє со­бі на­стіль­ки гру­бе по­ру­ше­н­ня її Ста­ту­ту, то що від неї мо­жна спо­ді­ва­ти­ся на по­сту?

— як пост­скри­птум: імо­вір­но, вчи­нок А. Па­вел­ка свід­чить про йо­го не­впев­не­ність у то­му, що в бе­ре­зні йо­го та­ки обе­руть го­ло­вою Фе­де­ра­ції, бо по­ру­шу­ва­ти Ста­тут у ньо­го не бу­ло жо­дно­го ре­зо­ну, нав­па­ки — він та­ким чи­ном сер­йо­зно се­бе за­пля­му­вав.

Іще де­що. У на­шій істо­рії бу­ло кіль­ка ви­бор­чих кам­па­ній на пост пре­зи­ден­та ФФУ, про­те сво­єю те­пе­рі­шньою А. Павелко по­бив своє­рі­дний ре­корд: уже по­над 30 ко­ле­ктив­них чле­нів ви­су­ну­ли йо­го кан­ди­да­том. До­сі ні­чо­го на­віть від­да­ле­но схо­жо­го не бу­ло: якщо під­су­му­ва­ти, скіль­ки сво­го ча­су ко­ле­ктив­них чле­нів ви­су­ва­ли В. Бан­ни­ко­ва, В. Пу­сто­вой­тен­ка, Г. Сур­кі­са та А. Конь­ко­ва, то ви­йде мен­ша кіль­кість, на­віть якщо об’єд­на­ти по­ка­зни­ки (до 20-ти ко­ле­ктив­них чле­нів за всі ро­ки)! Та­кож тре­ба зга­да­ти, що 2012 ро­ку ві­це-пре­зи­ден­том Фе­де­ра­ції А. Павелко став під про­те­кці­єю… А. По­по­ва, який пе­ре­ко­нав А. Конь­ко­ва (той був про­ти) в по­трі­бно­сті «мо­ло­дої кро­ві» для ФФУ…

Та­ким чи­ном, зно­ву пе­ре­ко­ну­є­мо­ся, що анон­со­ва­ний то­рік улі­тку Пре­зи­ден­том Укра­ї­ни прин­цип «жи­ти по-но­во­му» ре­а­лі­зу­є­ться вкрай по­га­но. При­найм­ні у ві­тчи­зня­но­му про­фе­сій­но­му фут­бо­лі він не пра­цює вза­га­лі: як і ра­ні­ше, все ви­рі­шує адмі­ні­стра­тив­ний ре­сурс.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.