Во­ло­ди­мир ЧЕСНАКОВ: «НЕ РО­ЗУ­МІЮ, ЧО­МУ БОБКО ПРИ­ЇХАВ ДО НАС НА ДВА ДНІ»

ВІ­ЦЕ-КА­ПІ­ТАН «ВОРСКЛИ» — ПРО СВЯТКУВАННЯ 60-лі­т­тя ФК, НЕШАБЛОННІ ЗБО­РИ ТА КА­ДРО­ВУ СИ­ТУ­А­ЦІЮ: ВТРА­ТИ, ПО­ВЕР­НЕ­Н­НЯ, ПО­ТЕН­ЦІЙ­НИХ НО­ВА­ЧКІВ, ТУРСУНОВА НА КУБКУ АЗІЇ ТА ГРОМОВА НА ПІВШЛЯХУ ДО «ДНІ­ПРА»

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Єв­ген ДЕМЯН.

— Во­ло­ди­ми­ре, влі­тку й во­се­ни ви зі­гра­ли аб­со­лю­тно в усіх ма­тчах, на­то­мість, пол­тав­ці одні з пер­ших ви­йшли з від­пус­тки…

— Та все одно ме­ні ви­ста­чи­ло ча­су, що­би від­по­чи­ти. Мі­сяць па­у­зи в ро­бо­ті — не ма­ло, нав­па­ки, до­ста­тньо, що­би від­но­ви­ти­ся та з но­ви­ми си­ла­ми по­вер­ну­ти­ся в бій. Що­до від­по­чин­ку: спер­шу по­ле­ті­ли з дру­жи­ною в ОАЕ, в Ду­баї. Пі­сля 10-ден­но­го пе­ре­бу­ва­н­ня за кор­до­ном по­вер­ну­ли­ся до­до­му, де з рі­дни­ми та дру­зя­ми від­зна­ча­ли но­во­рі­чні та рі­здвя­ні свя­та.

Ска­жу, що ли­ше пер­ший час від­по­чи­вав, адже зго­дом зно­ву хо­че­ться від­чу­ва­ти драйв, при­лив адре­на­лі­ну, за­йма­ю­чись улю­бле­ною спра­вою. Отож із ра­ді­стю по­вер­нув­ся до роз­та­шу­ва­н­ня ко­ман­ди, зу­стрів­ся з дру­зя­ми, з яки­ми нас че­кає ве­ли­кий об­сяг ро­бо­ти.

— На по­ча­тку ро­ку «Вор­скла» від­зна­чи­ла 60-лі­т­тя. Як про­йшло святкування зна­мен­ної да­ти?

— Ко­ман­да зі­бра­ла­ся во­сьмо­го сі­чня, а вже на­сту­пно­го дня ор­га­ні­зу­ва­ли уро­чи­сту зу­стріч. Ке­рів­ни­ки ФК зі­бра­ли всіх ве­те­ра­нів, які ку­ва­ли сла­ву клу­бу. Нам бу­ло при­єм­но зга­да­ти ві­хи на­шої істо­рії. До того ж, змон­ту­ва­ли фільм, при­уро­че­ний, при­мі­ром, брон­зо­во­му се­зо­ну «Ворскли», і в яко­му був лі­то­пис од ство­ре­н­ня ко­ман­ди до сьо­го­де­н­ня. Пі­сля цьо­го пі­шли на тре­ну­ва­н­ня, а ре­шта лю­дей про­дов­жи­ли святкування. Як ба­чи­те, ні­хто не за­був про наш ювілей.

— Як у ко­ман­ді від­ре­а­гу­ва­ли на те, що ко­ле­ктив за­ли­ши­ли Кри­во­ше­єн­ко та Ро­ман­чук?

— Зав­жди про­ща­н­ня з ко­ле­га­ми — це не­при­єм­но. Тим па­че, що між на­ми швид­ко зна­йшла­ся спіль­на мо­ва. Від­так із Са­шею та Ва­нею ча­сто спіл­ку­ва­ли­ся. Осо­би­сто для ме­не їхня від­су­тність — утра­та.

— Во­дно­час із че­ської орен­ди по­вер­нув­ся Бу­дник. Як зу­стрі­ли Єв­ге­на?

— На­сам­пе­ред, бу­ли ра­ді, що він по­вер­нув­ся. Зре­штою, Же­ня не пер­ший рік із на­ми: він знає ко­ле­ктив і на­ші тра­ди­ції. Отож Бу­дник по­вер­нув­ся, як у свою ро­ди­ну. Не ду­маю, що Єв­ге­ну по­трі­бно бу­де за­но­во при­зви­ча­ю­ва­ти­ся чи ада­пто­ву­ва­ти­ся, зра­зу га­ру­ва­ти­ме, що­би за­во­ю­ва­ти мі­сце в осно­ві.

— На­скіль­ки ро­зу­мію, ваш пар­тнер Тур­су­нов цьо­го­річ, не за­вер­та­ю­чи до роз­та­шу­ва­н­ня клу­бу, зра­зу по­їхав на Ку­бок Азії з рі­дним Узбе­ки­ста­ном. Сте­жи­те за Сан­жа­ром?

— Я вам біль­ше ска­жу: він не те, що в Пол­та­ву не при­лі­тав, у ньо­го вза­га­лі не бу­ло від­пус­тки! Ко­ли ми від­по­чи­ва­ли, Тур­су­нов го­ту­вав­ся зі сво­єю збір­ною до кон­ти­нен­таль­ної пер­шо­сті. На­ра­зі, зви­чай­но, слід­ку­є­мо за ви­сту­па­ми узбе­ки­стан­ців: дня­ми во­ни про­гра­ли Пів­ден­ній Ко­реї — 0:2. Во­че­видь, на дру­го­му збо­рі Сан­жар уже пра­цю­ва­ти­ме з на­ми.

Зві­сно, вто­ма на­ко­пи­чу­є­ться: грав у чем­піо­на­ті без за­мін, не бу­ло від­по­чин­ку, а по­тім іще ви­сту­пав на Ку­бок Азії. Ду­маю, на­ші тре­не­ри да­дуть йо­му пев­ний час на від­нов­ле­н­ня сил, а зго­дом Сан­жар бу­де в пов­ній бо­йо­вій го­тов­но­сті.

— Зві­ти зі збо­рів на офі­цій­но­му сай­ті за­свід­чу­ють, що на­став­ник пі­дго­ту­вав ду­же ці­ка­ву про­гра­му за­нять. У чо­му ро­дзин­ка?

— Як на ме­не, зі­бра­н­ня, справ­ді, бу­ло ці­ка­ве. Чо­му? Усі зви­кли, що пер­ший збір — най­тяж­чий, що по­трі­бно на­бі­га­ти пев­ний кі­ло­ме­траж. Утім, у нас та­ко­го не бу­ло! Ми рад­ше пра­цю­ва­ли з м’яча­ми, що біль­ше по­до­ба­є­ться фут­бо­лі­стам. Якщо й бі­га­ли, то ли­ше на ко­ро­тких ди­стан­ці­ях (20-30 ме­трів), але на ма­кси­маль­ній швид­ко­сті. Зна­є­те, ні­чо­го скла­дно­го на­че не бу­ло, але на­дба­н­ня та­кої кре­па­ту­ри у се­бе я не при­га­даю.

— Вас не зди­ву­ва­ла кіль­кість спа­рин­гів? Пол­тав­ці ли­ше дві­чі про­ти­ді­я­ли ін­шій ко­ман­ді.

— Че­сно, не знаю, чо­му ми так ма­ло гра­ли. Ме­ні, як і ко­жно­му грав­цю, бу­ло б іще ці­ка­ві­ше, як­би на по­лі ми гра­ли про­ти яко­гось су­пер­ни­ка.

— Які вра­же­н­ня за­ли­ши­ли­ся від спа­рин­гів із «Га­ба­лою» (1:2) та «Лев­скі» (1:1)?

— За­га­лом, спо­до­ба­ло­ся. За­зна­чу, що хоч Гри­гор­чук пра­цює з ін­шою ко­ман­дою, з ін­шої кра­ї­ни, в ді­ях азер­бай­джан­ців по­мі­ча­ли­ся прин­ци­пи гри, ко­трі Ро­ман Йо­си­по­вич упро­ва­джу­вав у «Чор­но­мор­ці». Що­до бол­гар: у них своя куль­ту­ра та ба­че­н­ня фут­бо­лу. Бу­ло ці­ка­во зі­гра­ти з іно­зем­ни­ми ко­ле­кти­ва­ми та на їхньо­му тлі пе­ре­ві­ри­ти свій рі­вень.

— Хто з по­тен­цій­них но­ва­чків на­справ­ді був у Ту­реч­чи­ні? До при­кла­ду, по­бу­ту­ва­ла ін­фор­ма­ція про Бар­ту­ло­ви­ча, Боб­ка та Су­ба­ши­ча.

— Ска­жу зра­зу: Мла­де­на не бу­ло, а остан­ні двоє справ­ді тре­ну­ва­ли­ся з на­ми. До­сі не ро­зу­мію, чо­му Бобко при­їхав до нас на два дні, а по­тім опи­нив­ся в та­бо­рі «Ме­та­лі­ста». Сто­сов­но Су­ба­ши­ча ще не­ві­до­мо, яке оста­то­чне рі­ше­н­ня ухва­лив тре­нер­ський штаб. Дня­ми Ва­силь Са­чко за­явив, що на дру­гий збір при­бу­дуть кіль­ка ква­лі­фі­ко­ва­них но­ва­чків, однак нам прі­зви­ща ні­хто не на­зи­вав.

— Ни­ні де­що вщу­хла епо­пея з пе­ре­хо­дом Громова до «Дні­пра». Чи по­мі­ча­є­ться, що пси­хо­ло­гі­чно Ар­те­му за­ва­жає не­ви­зна­че­ність у цьо­му пи­тан­ні?

— У пла­ні ро­бо­ти, знаю й ба­чу, що Гро­мов ви­кла­да­є­ться спов­на, то­му пре­тен­зій до ньо­го не мо­же бу­ти. Ду­маю, що ні­чо­го хо­ро­шо­го на да­но­му ета­пі ця си­ту­а­ція йо­му не принесе: че­ка­ти, по­ки хтось пі­де чи за­ли­ши­ться. Мо­же, на пси­хо­ло­гі­чно­му рів­ні при­су­тня якась не­ви­зна­че­ність, утім, що­най­го­лов­ні­ше, на тре­ну­ва­н­нях це не по­зна­ча­є­ться. Гро­мов яким був, та­ким і за­ли­ша­є­ться, без за­дніх ду­мок.

— Як пан Са­чко під­су­му­вав пер­ший збір?

— За­га­лом, Ва­силь Ві­кто­ро­вич по­зи­тив­но оці­нив ви­ко­на­ну ро­бо­ту. Єди­не: при­кро, що не вда­ло­ся пе­ре­мог­ти. Пев­не, на­ші зви­тя­ги че­ка­ють на нас без­по­се­ре­дньо у чем­піо­на­ті.

— Ко­ман­да при­ле­ті­ла в Пол­та­ву у че­твер, а вже в не­ді­лю ви зно­ву трам­бу­ва­ти­ме­те ту­ре­цькі по­ля. Чи всти­гне­те за ці кіль­ка днів пе­ре­ве­сти по­дих?

— Ав­жеж! Ро­дин­на атмо­сфе­ра спри­яє від­нов­лен­ню сил. На мою дум­ку, пі­сля цьо­го ві­зи­ту ко­ле­ктив із іще біль­шим зав­зя­т­тям ви­кла­да­ти­ме­ться на збо­рах.

— Не­дав­но в Кре­мен­чу­ку від­кри­ли пам’ятник Оле­гу Ба­ба­є­ву. Пев­не, зна­йде­те мо­жли­вість від­ві­да­ти?

— Не впев­не­ний, по­ки в ко­ле­кти­ві про це ні­чо­го не го­во­ри­ли. Ду­маю, по­вер­не­мо­ся до цьо­го пи­та­н­ня вже пі­сля під­го­тов­ки.

— Чи про­сте­жу­є­ться в на­стро­ях і ді­ях, що в ко­ман­ді ро­би­ться все, що­би «Вор­скла» по­вер­ну­ла­ся до єв­ро­куб­ків?

— Іще б пак! На­сам­пе­ред, це від­чу­ва­є­ться у фі­нан­со­вій ста­біль­но­сті, за що вдя­чний на­шим фун­кціо­не­рам. По­мі­тно, що всі жи­вуть іде­єю та пра­цю­ють за­ра­ди єди­ної ме­ти, ко­тру по­ста­вив іще по­кій­ний Олег Мей­да­но­вич, — ви­хід до Лі­ги Європи.

«Бу­дник по­вер­нув­ся, як у свою ро­ди­ну».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.