Сер­гій ПОГОРІЛИЙ: «ЗВИК РА­ХУ­ВА­ТИ ЛИ­ШЕ СВОЇ ГРО­ШІ»

ІН­ТЕРВ’Ю «УФ» ДАВ КО­ЛИ­ШНІЙ ГОЛКІПЕР «АР­СЕ­НА­ЛУ» Й «ТАВ­РІЇ», А НИ­НІ — ОДИН ІЗ ПО­ТЕН­ЦІЙ­НИХ НО­ВА­ЧКІВ «МЕ­ТА­ЛІ­СТА»

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Сер­гій ТАЛИМОНЧИК.

Сьо­го­дні хар­ків’яни ви­ру­ша­ють на дру­гий збір у Ту­реч­чи­ну, де про­ве­дуть чо­ти­ри спа­рин­ги — з азер­бай­джан­ською «Га­ба­лою», че­ським «При­бра­мом», бо­сній­ським «Са­ра­є­во» і серб­ською «Цр­ве­ною Звє­здою». А пе­ред цим, у п’ятни­цю, по­вер­ну­ли­ся з першого за­кор­дон­но­го збо­ру в тій же Ту­реч­чи­ні, де зі­гра­ли три кон­троль­ні ма­тчі — по­сту­пи­ли­ся ка­зах­стан­сько­му «Окже­тпе­су» та бол­гар­сько­му ЦСКА, а з азер­бай­джан­ським «Ін­те­ром» зі­гра­ли вні­чию. На цьо­му ета­пі Ігор Ра­ха­єв не міг роз­ра­хо­ву­ва­ти на ле­гіо­не­рів. За­те в роз­по­ря­джен­ні кер­ма­ни­ча пра­цю­ва­ли зра­зу че­тве­ро во­ро­та­рів — Оле­ксандр Го­ря­ї­нов, Во­ло­ди­мир Ди­шлен­ко­вич, Де­нис Си­до­рен­ко з «Ге­лі­о­са» і Сер­гій Погорілий. Із остан­нім, який пі­сля зни­кне­н­ня «Тав­рії» пе­ре­бу­ває в яко­сті віль­но­го аген­та, ко­ре­спон­дент «УФ» устиг по­го­во­ри­ти якраз між збо­ра­ми.

— Сер­гію, які вра­же­н­ня від першого збо­ру?

— Якесь ба­наль­не за­пи­та­н­ня. Які мо­жуть бу­ти вра­же­н­ня? Я ж не пер­ший день у ко­ман­ді, вже май­же п’ять мі­ся­ців пра­цюю пліч-о-пліч із грав­ця­ми «Ме­та­лі­ста». За цей час ко­ле­ктив став ме­ні близь­ким, і в ро­бо­чих мо­мен­тах не ви­ни­кає жо­дних не­по­ро­зу­мінь.

— Тоб­то ні­чо­го не­зви­чай­но­го під час збо­ру не ма­ло мі­сця?

— Нас же не при­му­шу­ва­ли йти ла­ни обро­бля­ти чи ви­ко­ну­ва­ти якусь іншу не­зви­чну ро­бо­ту. Усе, як і в по­пе­ре­дні ча­си. Уже дав­но звик до та­ко­го ри­тму. Ста­ра­ю­ся на­віть до­да­тко­во за­йма­ти­ся.

— Ви пра­цю­ва­ли під ке­рів­ни­цтвом Оле­ксан­дра За­ва­ро­ва, В’яче­сла­ва Гро­зно­го, Оле­га Лу­жно­го. Ігор Ра­ха­єв силь­но від них від­рі­зня­є­ться?

— Що я мо­жу ска­за­ти? Ко­жен тре­нер, як і будь-яка лю­ди­на, не схо­жий на ін­шо­го. Як­би всі гре­бли під одну гре­бін­ку, то й ко­ман­ди бу­ли би всі одна­ко­ві. У Ра­ха­є­ва своє ба­че­н­ня фут­бо­лу й осо­бли­вий під­хід до ви­ко­нав­ців, що ме­ні ім­по­нує.

— Із Ра­ха­є­вим у вас бу­ла ро­змо­ва?

— У нас по­стій­но ве­де­ться діа­лог. Це не­нор­маль­но, ко­ли тре­нер не спіл­ку­є­ться із фут­бо­лі­ста­ми. Ігор Во­ло­ди­ми­ро­вич зав­жди від­кри­тий, не оми­нає ні­ко­го ува­гою, знає, які в ко­го про­бле­ми.

— У спа­рин­гах ви дві­чі по­сту­пи­ли­ся й один раз ро­зі­йшли­ся ми­ром. Як мо­же­те про­ко­мен­ту­ва­ти та­кі ре­зуль­та­ти?

— Ува­жаю, ре­зуль­та­ти на збо­рах не ма­ють пер­шо­чер­го­во­го зна­че­н­ня, за них очок не да­ють, від­так у тур­нір­ній та­бли­ці не під­ні­ме­шся. Але ха­ра­кте­ри­зу­ва­ти кон­троль­ні ма­тчі, пе­ре­д­усім, у ком­пе­тен­ції тре­нер­сько­го шта­бу, ке­рів­ни­цтва клу­бу. Во­ни по­вин­ні ро­би­ти ви­снов­ки. Фут­бо­лі­сти — в остан­ню чер­гу, на­ша спра­ва — ви­хо­ди­ти й по­ка­зу­ва­ти най­кра­щі яко­сті.

— Вам, ма­буть, ви­дні­ше, чи про­гля­да­є­ться в «Ме­та­лі­ста» ма­лю­нок гри?

— Ми про­йшли ли­ше пер­ший етап під­го­тов­ки. На мій по­гляд, по­ки що ра­но го­во­ри­ти про якусь кар­тин­ку чи стра­те­гію гри. Як уже на­го­ло­шу­вав, це пи­та­н­ня до тре­не­рів. Одне мо­жу ска­за­ти: по­пе­ре­ду ще ба­га­то ро­бо­ти.

— У вас уже ба­га­то дру­зів у скла­ді хар­ків’ян?

— Я й ра­ні­ше з ба­га­тьма був зна­йо­мий. Жо­дних про­блем. За­га­лом, у «Ме­та­лі­сті» чу­до­вий ко­ле­ктив. У нас не­має роз­по­ді­лу на мо­ло­дих і ста­ри­ків — усі спіл­ку­ю­ться на одно­му рів­ні.

— Ра­зом із ва­ми пра­цю­ва­ли й ін­ші по­тен­цій­ні но­ва­чки — Іван Бобко та Ки­ри­ло Ко­валь­чук. Як во­ни вли­лись у ко­ле­ктив?

— Ви­дно, що хло­пці ста­ра­ю­ться за­ре­ко­мен­ду­ва­ти се­бе. Але ще сам не є грав­цем «Ме­та­лі­ста», то­му ка­за­ти, хто й як влив­ся в ко­ле­ктив, не вва­жаю ко­ре­ктним.

— А яка си­ту­а­ція з ва­шим май­бу­тнім?

— Із цьо­го при­во­ду чи не що­дня ве­ду­ться пе­ре­го­во­ри з ке­рів­ни­цтвом. Не­за­ба­ром про все ді­зна­є­те­ся.

— За де­яки­ми да­ни­ми, фут­бо­лі­сти «Ме­та­лі­ста» вже че­твер­тий мі­сяць не отри­му­ють зар­пла­тню. Вас це не від­ля­кує?

— Хто ко­му скіль­ки вин­ний — це ме­не не ці­ка­вить. Чу­ткам уже дав­но не до­ві­ряю. Ко­ли це тор­кне­ться осо­би­сто ме­не, то­ді я вам змо­жу кон­кре­тно від­по­ві­сти. По­ки ж не во­ло­дію ін­фор­ма­ці­єю, яка си­ту­а­ція на­справ­ді. На­віть у ко­лег-фут­бо­лі­стів не за­пи­тую. Звик ра­ху­ва­ти ли­ше свої гро­ші.

— На пер­шо­му збо­рі бу­ли від­су­тні всі, без ви­ня­тку, ле­гіо­не­ри. Якщо в подаль­шо­му во­ни не з’яв­ля­ться, це сут­тє­во осла­бить ко­ле­ктив?

— Да­вай­те бу­де­мо ка­за­ти по фа­кту. Ні­хто з ле­гіо­не­рів не за­ли­шив ко­ман­ду — во­ни про­сто не при­їха­ли на пер­ший збір.

— Чи до­ре­чно зараз ка­за­ти, на що змо­же пре­тен­ду­ва­ти «Ме­та­ліст» у чем­піо­на­ті?

— Іще не час. Спа­рин­ги ні про що не свід­чать. Ну, ви­гра­є­мо ми, ста­не­мо чем­піо­на­ми узбе­реж­жя, і що це нам дасть? Усе по­ка­жуть офі­цій­ні ма­тчі, це — оста­н­ня ін­стан­ція. Упев­не­ний, у прем’єр-лі­зі «Ме­та­ліст» бу­де бо­ро­ти­ся за ви­со­кі мі­сця.

«У Ра­ха­є­ва своє ба­че­н­ня фут­бо­лу й осо­бли­вий під­хід до ви­ко­нав­ців, що ме­ні ім­по­нує».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.