Оле­ксандр БАБИЧ: «ЗМО­ЖЕ­МО ЗДИ­ВУ­ВА­ТИ ВСІХ, АДЖЕ БА­ГА­ТО ХТО НАС НЕДООЦІНЮВАТИМЕ»

СТАР­ШИЙ ТРЕ­НЕР ОДЕ­СЬКО­ГО КО­ЛЕ­КТИ­ВУ — ПРО ЧУ­ДО­ВИЙ ШАНС У СВО­ЇЙ КАР’ЄРІ, ЯК ЗА­ВЕР­ШИВ­СЯ ІНЦИДЕНТ ІЗ ДАНЧЕНКОМ, ЯКИЙ НА­ЗВАВ КЛУБ КА­НА­ВОЮ, НЕВИЗНАЧЕНУ КА­ДРО­ВУ СИ­ТУ­А­ЦІЮ, БА­ТЬКІВ У АЛ­ЧЕВ­СЬКУ ТА БА­ГА­ТО ІН­ШО­ГО

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Єв­ген ДЕМЯН.

«ДО ОСТАН­НЬО­ГО ВІ­РИВ, ЩО ГРИ­ГОР­ЧУК ЗА­ЛИ­ШИ­ТЬСЯ»

— Оле­ксан­дре Оле­ксан­дро­ви­чу, на­сам­пе­ред, чи бу­ли го­то­ві до то­го, що ко­ман­ду за­ли­шать Гри­гор­чук і ле­во­ва ча­сти­на осно­ви?

— На­га­даю, що ра­ні­ше я був на­став­ни­ком мо­ло­ді­жно­го скла­ду, з яким пра­цю­вав пев­ний час. Че­сно, до остан­ньо­го ві­рив, що Ро­ман Йо­си­по­вич за­ли­ши­ться. Однак з’яви­ла­ся ін­фор­ма­ція, що Гри­гор­чук скла­де пов­но­ва­же­н­ня, від­так зу­стрі­ли­ся з ке­рів­ни­ка­ми ФК, які за­про­по­ну­ва­ли обійня­ти ва­кан­тну по­са­ду. Як ба­чи­те, я не став від­мов­ля­ти­ся. Ро­зу­мію, що це — чу­до­вий шанс для ме­не. І, во­дно­час, усві­дом­люю, що за ни­ні­шніх умов ме­ні бу­де не­лег­ко пе­ре­йти на но­вий рі­вень. До то­го ж, пі­шов на та­кий крок, аби за­лу­ча­ти мо­лодь, на яку по­кла­да­ти­му­ться на­дії. Спо­ді­ва­ю­ся, ми змо­же­мо ско­ри­ста­ти­ся та­кою мо­жли­ві­стю та ви­прав­да­ти до­ві­ру ке­рів­ни­цтва.

— Ви пе­ред­ча­сно за­вер­ши­ли ігро­ву кар’єру че­рез трав­му. Чи не ма­є­те пра­гне­н­ня ком­пен­су­ва­ти пев­ну не­до­го­во­ре­ність у ви­сту­пах грав­цем, ре­а­лі­зу­вав­ши се­бе на тре­нер­сько­му по­при­щі?

— Справ­ді, до­ве­ло­ся по­ві­си­ти бу­тси на цвях че­рез про­бле­ми зі здо­ров’ям. Утім, за ве­ли­ким ра­хун­ком, я за­до­во­ле­ний змі­стом сво­єї фут­боль­ної кар’єри: тру­див­ся під ору­дою хо­ро­ших тре­не­рів, ви­сту­пав пліч­о­пліч із май­стро­ви­ти­ми грав­ця­ми. Отож на­рі­ка­ти не ста­ну.

Що­до тре­нер­ської ді­яль­но­сті, ко­тра по су­ті ли­ше роз­по­чи­на­є­ться: в ме­не є своє ба­че­н­ня фут­бо­лу, що від­рі­зня­є­ться від по­гля­дів мо­їх ко­ли­шніх на­став­ни­ків. За­га­лом, оті ви­мо­ги, ко­трі сто­я­ли пе­ред ви­ко­нав­ця­ми у «Чор­но­мор­ці» ра­ні­ше, за­ли­ша­ти­му­ться й ни­ні на та­ко­му ж рів­ні. Зви­чай­но, хо­чу ре­а­лі­зу­ва­ти се­бе, на­сам­пе­ред, до­по­ма­га­ю­чи фут­бо­лі­стам пра­виль­но стар­ту­ва­ти в до­ро­сло­му фут­бо­лі. Знаю, що ва­жли­вим мо­мен­том за­раз бу­де до­ві­ра. Від­так до­ві­ряю сво­їм пі­до­пі­чним, і маю на­дію, що во­ни ві­ри­ти­муть у ме­не.

— А чи отри­ма­ли від фун­кціо­не­рів від­по­від­ні мо­жли­во­сті для та­кої ре­а­лі­за­ції? Ін­ши­ми сло­ва­ми: чи вла­што­вує вас нинішній стан ФК у фі­нан­со­во­му пла­ні?

— Якщо че­сно, не хо­чу по­ру­шу­ва­ти те­му фі­нан­сів. На мою дум­ку, це пре­фе­рен­ція ке­рів­ни­цтва. Мої дум­ки біль­ше пов’яза­ні з без­по­се­ре­дні­ми обов’яз­ка­ми — тре­ну­валь­ним про­це­сом. Пев­на річ, упро­довж під­го­тов­ки ви­ни­ка­ють рі­зно­ма­ні­тні ро­бо­чі мо­мен­ти, про­те, у ці­ло­му, нас усе за­до­воль­няє. Ми про­ве­ли пер­ший збір в Оде­сі, а 28 сі­чня вран­ці ви­лі­та­є­мо до Ту­реч­чи­ни, де про­бу­де­мо до сьо­мо­го лю­то­го, а по­тім — із 10­го по 20­е чи­сло. Що­до умов тре­ну­ва­н­ня, зай­вих за­пи­тань уза­га­лі не з’яв­ля­є­ться. Усе за­пла­но­ва­не на да­ний мо­мент ви­ко­на­ли, тож ду­маю, на­сту­пні збо­ри та­кож прой­дуть успі­шно.

— Якщо ві­ри­ти офі­цій­но­му сай­ту, з не­дав­ньої осно­ви за­ли­ши­ло­ся ли­ше 13 грав­ців. Чи мо­жна вва­жа­ти, що «мо­ря­ки» біль­ше не втра­ча­ти­муть ва­жли­ві ка­дри?

— Не кри­ви­ти­му ду­шею: в бу­дья­кий день ситуація мо­же змі­ни­ти­ся. При­найм­ні спи­сок лю­дей, які ле­ті­ти­муть із на­ми на за­мор­ське зі­бра­н­ня, за­ли­ши­ться до лі­та. Про­во­див пер­со­наль­ні бе­сі­ди з ко­жним грав­цем, від­так до­мо­ви­ли­ся, що при­найм­ні в та­ко­му скла­ді до­гра­є­мо до кін­ця чем­піо­на­ту.

«ГРАВ­ЦІ ПРИ­ЇЖДЖА­ЮТЬ, ТРЕ­НУ­Ю­ТЬСЯ, А ПА­РА­ЛЕЛЬ­НО ВИ­РІ­ШУ­ЮТЬ СВОЇ ПИ­ТА­Н­НЯ З БО­СА­МИ ФК»

— Не мо­жу не за­пи­та­ти про квар­тет (Тей­ку, Сі­ва­ков, Опанасенко та Шин­дер), який, за чу­тка­ми, зби­ра­є­ться за­ли­ши­ти Оде­су. Яка їхня до­ля?

— Ска­жу че­сно, не лю­блю опе­ру­ва­ти прі­зви­ща­ми. У нас існує до­мов­ле­ність із ке­рів­ни­ка­ми клу­бу, що я, пе­ред­усім, акцен­тую ува­гу на тре­ну­валь­но­му про­це­сі, а хто тре­ну­є­ться з на­ми — ме­не не силь­но має пе­ре­йма­ти. Що­дня хтось по­вер­та­є­ться, при­мі­ром, Тей­ку, Сі­ва­ков, во­ни з на­ми тре­ну­ю­ться й па­ра­лель­но ви­рі­шу­ють осо­би­сті пи­та­н­ня з бо­са­ми ФК. Прав­да, сьо­го­дні во­ни є, а зав­тра мо­жуть ку­дись по­їха­ти. Від­так ни­ні скла­дно го­во­ри­ти про ка­дро­ву си­ту­а­цію, роз­по­від­а­ю­чи про кон­кре­тних лю­дей.

— Чи мо­жна за ре­зуль­та­та­ми пер­шо­го збо­ру оці­ни­ти, хто з ва­ших ко­ли­шніх під­ле­глих по мо­ло­ді­жно­му скла­ду го­то­вий пі­ти на під­ви­ще­н­ня?

— Уся мо­лодь три­ма­є­ться на одно­му ща­блі роз­ви­тку. По­мі­тно, що їм тяж­ко. Хо­ча всі ста­ра­ю­ться ви­ко­ну­ва­ти ро­бо­ту на рів­ні з об­стрі­ля­ни­ми ви­ко­нав­ця­ми. Зно­ву ж та­ки, іме­на не на­зи­ва­ти­му, про­те ска­жу, що ме­не пов­ні­стю вла­што­вує, як пра­цю­ють юні грав­ці, й ті­шить те, що до­свід­че­ні ви­ко­нав­ці в та­ких умо­вах не зни­жу­ють до се­бе ви­мог. У да­ній си­ту­а­ції це вкрай ва­жли­во, що­би мо­лодь ма­ла на ко­го рів­ня­ти­ся.

— До те­ми «мо­лодь». Чи мав про­дов­же­н­ня в ко­ман­ді інцидент із Данченком, який у со­цме­ре­жі на­пи­сав, що йо­го нинішній клуб — «ка­на­ва»?

— Із Оле­гом на цю те­му спіл­ку­ва­ли­ся ра­зом із ге­не­раль­ним ди­ре­кто­ром па­ном Кер­ни­цьким. Він пе­ре­про­сив за на­пи­са­не пе­ред на­ми та мі­сце­ви­ми вбо­лі­валь­ни­ка­ми. Те­пер ва­жли­во, що­би йо­го ви­ба­че­н­ня пе­ре­не­сло­ся на фут­боль­не по­ле. Усі за­бу­дуть, якщо Дан­чен­ко ви­кла­да­ти­ме­ться спов­на та ро­би­ти­ме ре­зуль­тат у ма­тчах. Зре­штою, Олег іще мо­ло­дий, на­пев­не, десь не по­ду­мав пе­ред тим, як щось пи­са­ти. Маю на­дію, що із ча­сом він по­до­ро­слі­шає та на­бе­ре­ться ро­зу­му.

— Чи ви­зна­чи­ли­ся, хто з анон­со­ва­ної трій­ки по­тен­цій­них но­ва­чків про­дов­жить ви­сту­пи у «Чор­но­мор­ці»?

— Із зга­да­них грав­ців на на­сту­пне зі­бра­н­ня ле­тить ли­ше один. Та йо­го пе­ре­гляд на цьо­му не за­вер­шив­ся. До то­го ж, у Ту­реч­чи­ні до нас іще ма­ють при­єд­на­ти­ся двоє фут­бо­лі­стів, до­ля яких та­кож ви­рі­шу­ва­ти­ме­ться на мі­сці. Зре­штою, всі, хто по­тен­цій­но мо­же по­пов­ни­ти наш склад, по­ви­нен прой­ти огляд на збо­рах. Ча­сто бу­ває, що нам при­си­ла­ють ві­део­ма­те­рі­а­ли по ви­ко­нав­цю, ко­трі не завжди спів­па­да­ють із йо­го ни­ні­шнім ста­ном. Пе­ред під­пи­са­н­ням нам не­об­хі­дно зна­ти, в якій фор­мі пе­ре­бу­ває гра­вець, від­так пе­ре­свід­чи­ти­ся в йо­го вмін­ні ми­сли­ти на по­лі.

— Які під­сум­ки зро­би­ли зі стар­то­во­го зі­бра­н­ня?

— На­сам­пе­ред, ми ви­ко­на­ли пра­кти­чно весь об­сяг ро­бо­ти, по­кра­щу­ю­чи фун­кціо­наль­ні кон­ди­ції. Єди­не: по­го­дні умо­ви не завжди спри­я­ли пра­ці над та­кти­чним і те­хні­чним ви­шко­лом. На мій по­гляд, що­до цих ком­по­нен­тів на­до­лу­жи­мо зга­я­не в Ту­реч­чи­ні, де в сво­є­му роз­по­ря­джен­ні ма­ти­ме­мо чу­до­ві по­ля.

«МО­ЖЛИ­ВО, НА­ВЕ­СНІ НА­ША ГРА НЕ ВСІМ ПОДОБАТИМЕТЬСЯ»

— На на­сту­пних збо­рах у «Чор­но­мор­ця» за­пла­но­ва­но чи­ма­ло спа­рин­гів — 10. Пам’ятаю, Ро­ман Йо­си­по­вич та­кож го­ту­вав ко­ле­ктив до чем­піо­на­ту че­рез ма­тчі…

— Тям­лю, до чо­го ве­де­те. Пам’ятаю, що під час кар’єри, пра­цю­ю­чи з Мар­ке­ви­чем, ми та­кож го­ту­ва­ли­ся до пер­шо­сті зав­дя­ки ре­гу­ляр­ним по­єдин­кам на збо­рах. По­ді­бні по­гля­ди має й Гри­гор­чук. Ро­зу­мію, що грав­цям та­ким чи­ном на­ба­га­то ці­ка­ві­ше на­би­ра­ти фор­му, і, що­най­го­лов­ні­ше, цей спо­сіб ді­є­вий. При­ро­дно, що на тлі зна­чних на­ван­та­жень від­бу­ва­ти­ме­ться ба­га­то по­ми­лок. Однак уважаю, що, по­при все, матч для грав­ця — най­ва­жли­ві­ше. Отож не при­хо­вую, що у сво­їх по­пе­ре­дніх тре­не­рів пе­ре­йняв де­я­кі мо­мен­ти в ро­бо­ті.

— Упро­довж збо­рів ви свя­тку­ва­ти­ме­те свої іме­ни­ни. До при­кла­ду, Юрій Вер­ни­дуб, який дня­ми від­зна­чав день на­ро­дже­н­ня, зі­знав­ся, що цьо­го дня, за­зви­чай, ви­пи­ває пи­во з ко­ле­га­ми. Як у вас про­хо­дять свя­та під час під­го­тов­ки?

— У ме­не все жи­т­тя дні на­ро­дже­н­ня при­па­да­ли на пе­рі­од збо­рів. Утім, че­сно, цьо­го ра­зу ще не пла­ну­вав, як усе від­бу­ва­ти­ме­ться. Ду­маю, що ме­не за­хо­чуть при­ві­та­ти, від­так пі­де­мо ку­дись, по­ве­че­ря­є­мо. Для грав­ців, мо­жли­во, ор­га­ні­зу­є­мо мі­ні­тур­нір по те­ніс­бо­лу, що­би хло­пцям теж бу­ло ве­се­ло та ці­ка­во.

— У по­пе­ре­дніх ін­терв’ю ви за­яв­ля­ли, що оде­си­ти мо­жуть усіх зди­ву­ва­ти в чем­піо­на­ті. Як ви це ба­чи­те?

— Хо­чу, що­би «Чор­но­мо­рець» грав у фут­бол, який ті­ши­ти­ме на­ших убо­лі­валь­ни­ків. Плюс я ро­зу­мію, що ба­га­то хто нас недооцінюватиме, зва­жа­ю­чи на на­ші втра­ти. Маю на­дію, що в Ту­реч­чи­ні плі­дно про­ве­де­мо час і на­ве­сні по­ста­не­мо но­вою ко­ман­дою. Мо­жли­во, на­ве­сні на­ша гра не всім подобатиметься. Про­те зро­блю все, що­би оде­си­ти би­ли­ся та пра­цю­ва­ли один за одно­го, а пі­сля гри із чи­стою со­ві­стю під­хо­ди­ли до фа­на­тів і дя­ку­ва­ли за під­трим­ку.

— На­ра­зі у вас при­су­тня до­то­чка «в.о.». Па­ра­лель­не здо­бу­т­тя лі­цен­зії «Pro» вас не від­во­лі­ка­ти­ме від го­лов­них фун­кцій у ко­ман­ді?

— При­найм­ні не по­вин­но. Уже з кін­ця бе­ре­зня ме­не ма­ють за­ра­ху­ва­ти у від­по­від­ну гру­пу. Ду­маю, на­вча­н­ня ме­не не від­во­лі­ка­ти­ме, то­му все прой­де рів­но, спо­кій­но й без збо­їв. На­віть по­про­шу ме­не під­пи­са­ти в ін­терв’ю не «ви­ко­ну­ю­чим обов’яз­ки», а «стар­шим тре­не­ром». По­трі­бної осві­ти в ме­не не­має, то­му та­ке фор­му­лю­ва­н­ня спра­ве­дли­ві­ше.

— На­сам­кі­нець про не­при­єм­не. Ві­до­мо, що ро­дом ви з Ал­чев­ська, ко­трий ни­ні не­під­кон­троль­ний Укра­їн­ській ар­мії. Во­че­видь, ли­хо на схо­ді кра­ї­ни вас за­чі­пає не ли­ше, ко­ли на­тра­пля­є­те на чер­го­вий ви­пуск но­вин.

— Так, є та­кий мо­мент. Мої брат і се­стра вже пе­ре­їха­ли в Дні­про­пе­тровськ. Що­прав­да, в Ал­чев­ську по­ни­ні за­ли­ша­ю­ться ма­ма, бабуся та ба­тьки мо­єї дру­жи­ни. Ска­жу, що по­стій­но те­ле­фо­ную до них, три­маю зв’язок. Хо­чу, що­би якнай­швид­ше на­став мир. Зі­зна­ю­ся, силь­но хви­лю­ю­ся за сво­їх рі­дних.

«До­мо­ви­ли­ся, що при­найм­ні в та­ко­му скла­ді до­гра­є­мо до кін­ця чем­піо­на­ту».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.