Ро­ман БОЛЬШАКОВ: «ЯКЩО ВІЙ­НА НЕ ПО­ВЕР­НЕ­ТЬСЯ В КР­АМА­ТОРСЬК, У БЕ­РЕ­ЗНІ-КВІ­ТНІ ЗБЕ­РЕ­МО КО­МАН­ДУ»

ГЕ­НЕ­РАЛЬ­НИЙ ДИ­РЕ­КТОР «АВАН­ГАР­ДУ» ЩИ­РО ПО­ВІД­АВ ПРО ВІД­ГО­МІН МАРІУПОЛЬСЬКОЇ ТРА­ГЕ­ДІЇ, ПЛА­НИ ЩО­ДО ФОР­МУ­ВА­Н­НЯ КО­ЛЕ­КТИ­ВУ ТА ВІД­СУ­ТНІСТЬ БА­ЖА­Н­НЯ Й МО­ЖЛИ­ВО­СТЕЙ ДЛЯ ПЕ­РЕ­ЇЗДУ В ІН­ШЕ МІ­СТО

Ukrainskiy Futbol - - Перша ліга - Єв­ген ДЕМЯН.

— Ро­ма­не Оле­ксан­дро­ви­чу, як у Кр­ама­тор­ську від­ре­а­гу­ва­ли на об­стріл Ма­рі­у­по­ля?

— Без­пе­ре­чно, це все ду­же сум­но й тра­гі­чно. Уважаю, що смерть ко­жної лю­ди­ни з будь­якої сто­ро­ни ба­ри­кад — тра­ге­дія. У наш час, у 21 сто­літ­ті, скла­дно усві­до­ми­ти, що ми ста­є­мо оче­вид­ця­ми та­ких по­дій. Хо­чу, що­би все це швид­ше за­вер­ши­ло­ся, адже, на­справ­ді, це ні­ко­му не по­трі­бно. Це, крім фут­бо­лу, галь­мує еко­но­мі­ку та роз­ви­ток дер­жа­ви. На­ра­зі не­має впев­не­но­сті в зав­тра­шньо­му дні, ні­хто не знає, бу­де все зав­тра спо­кій­но чи від­бу­ва­ти­му­ться вій­сько­ві дії. Ситуація та­ка, що всі пе­ре­жи­ва­ють, хви­лю­ю­ться та з пев­ною на­сто­ро­же­ні­стю див­ля­ться в май­бу­тнє.

— Ра­ні­ше ви за­яв­ля­ли, що по­трі­бно за­вча­сно під­го­ту­ва­ти ін­фра­стру­кту­ру, що­би без­пе­ре­шко­дно по­но­ви­ти участь у пер­шій лі­зі. На якій ста­дії цей про­цес?

— Що­до ін­фра­стру­кту­ри: за­ли­ши­ла­ся ці­лою на­ша аре­на, до то­го ж, до іде­аль­но­го ста­ну від­ре­мон­ту­ва­ли но­вий ста­діон. Єди­не, що там — шту­чне по­кри­т­тя. За­те з умо­ва­ми все га­разд: про­ве­ли сві­тло, обла­шту­ва­ли роз­дя­галь­ні, суд­дів­ську кім­на­ту, мед­пункт — усе за но­ві­тні­ми те­хно­ло­гі­я­ми. Від­так усе від­по­від­а­ти­ме кри­те­рі­ям пер­шо­сті. Із при­во­ду ба­зи вже роз­по­від­ав, що во­на не за­зна­ла руй­ну­вань, отож із цим та­кож не ви­ни­ка­ти­ме про­блем. За­га­лом, сум­ні­ва­ю­ся, що у цьо­му пла­ні з бо­ку Фе­де­ра­ції бу­дуть якісь на­рі­ка­н­ня.

Ін­ше пи­та­н­ня — ате­ста­ція. Ми роз­по­ча­ли цей про­цес, утім, усе за­ле­жа­ти­ме від си­ту­а­ції в ре­гіо­ні. Від­так да­ле­ко­гля­дних пла­нів не бу­ду­є­мо. Спо­ді­ва­є­мо­ся, що все бу­де до­бре й з на­сту­пно­го се­зо­ну «Аван­гард» бра­ти­ме участь у чем­піо­на­ті.

— На­га­даю, го­во­ри­ло­ся, що ко­ман­да зби­ра­ти­ме­ться за­ра­н­ня, що­би зі­гра­ти­ся при­найм­ні на ама­тор­сько­му рів­ні.

— Це де­що те­хні­чне пи­та­н­ня. Ни­ні ке­рів­ни­цтво ФК не ба­чить сен­су зби­ра­ти ко­ле­ктив. Чи­ма­ло фут­бо­лі­стів, які щось із се­бе пред­став­ля­ють, пе­ре­бу­ва­ють у ін­ших клу­бах на кон­тра­ктах. Отож па­ра­лель­но ве­де­мо пе­ре­мо­ви­ни з ін­ши­ми грав­ця­ми. У будь­яко­му ви­пад­ку фор­му­ва­ти­ме­мо ко­ман­ду не ра­ні­ше бе­ре­зня­кві­тня.

— Чи під­три­му­є­те зв’язок із ко­ли­шнім тре­нер­ським шта­бом на чо­лі з Яко­вом Крі­па­ком?

— Так, кон­та­кту­є­мо з на­ши­ми ко­ли­шні­ми тре­не­ра­ми, фут­бо­лі­ста­ми та пер­со­на­лом. Пе­ре­жи­ва­є­мо й хви­лю­є­мо­ся за те, як у них спра­ви, сте­жи­мо за їхні­ми ви­сту­па­ми. Окрім то­го, слід­ку­є­мо за зма­га­н­ня­ми в лі­зі. Фут­бол — ве­ли­ка сім’я. За час на­шо­го існу­ва­н­ня всти­гли по­то­ва­ри­шу­ва­ти з ін­ши­ми клу­ба­ми: «На­фто­ви­ком­Укр­на­фтою», «Ге­лі­о­сом», «Ми­ко­ла­є­вом» і на­шим пов­пре­дом «Олім­пі­ком». Маю на­дію, що зов­сім ско­ро з біль­ші­стю зу­стрі­не­мо­ся на фут­боль­но­му по­лі.

— Ви­бо­ри вже по­за­ду. Ва­ші спон­со­ри не від­мо­ви­ли­ся від по­пе­ре­дніх пла­нів?

— Аб­со­лю­тно! Сьо­го­дні наш основ­ний спон­сор за­йма­є­ться тим, аби наш уряд по­ка­зав усім, що Дон­бас по­трі­бен Укра­ї­ні. Від­по­від­но, що­би на­пра­ви­ти в Кр­ама­торськ пев­ні ін­ве­сти­ції. Ва­жли­во, що­би в Укра­ї­ні бу­ло своє виробництво, що­би за­ку­пля­ти ві­тчи­зня­ні ре­чі, а не ім­порт­ні. Наш Пре­зи­дент пан По­ро­шен­ко ска­зав, аби ми про­де­мон­стру­ва­ли свою лю­бов до рі­дної кра­ї­ни. А це мо­жли­во не зав­дя­ки вій­сько­вій си­лі, а ство­рен­ню кра­щих умов жи­т­тя.

— Іще ра­ні­ше по­ру­шу­ва­ли пи­та­н­ня мі­сце­вої Фе­де­ра­ції. Чи є за­раз ру­хи у цьо­му на­прям­ку?

— Так, від­по­від­ні лю­ди вже по­ча­ли пра­цю­ва­ти над цим. Як на­слі­док, у мі­сті по­ча­ли ор­га­ні­зо­ву­ва­ти зма­га­н­ня та Куб­ки з мі­ні­фут­бо­лу. При­мі­тно, що в них бе­руть участь не ли­ше ту­те­шні ко­ле­кти­ви, а й з ін­ших міст: Ав­ді­їв­ки, Ко­стян­ти­нів­ки, Слов’ян­ська. Хо­ча цьо­го­річ до нас не при­їха­ли пред­став­ни­ки Кра­сно­го Ли­ма­ну. Ду­маю, най­ближ­чим ча­сом по­вер­не­мо­ся до до­во­єн­но­го рів­ня.

— Як у мі­сті сприйня­ли за­яву так зва­ної ДНР, яка на­ла­што­ва­на по­вер­ну­ти втра­че­ні мі­ста та вза­га­лі кон­тро­лю­ва­ти увесь Дон­бас?

— Те, що во­ни за­яв­ля­ють про на­мі­ри, не ди­вує. Ін­ша спра­ва, хто цьо­го хо­че на­справ­ді: ви­ко­нав­ці, ко­трі го­во­рять про це, чи їхні го­спо­да­рі. Че­сно, не бу­ду кри­ви­ти ду­шею: на­віть у Кр­ама­тор­ську залишалася пев­на ча­сти­на лю­дей, які че­ка­ють ві­дро­дже­н­ня псев­до­ре­спу­блі­ки в на­шо­му мі­сті. Хо­ча, для ясно­сті, до­дам, що це все ж та­ки мен­шість, яка в жит­ті ні­чо­го із се­бе не пред­став­ляє. Най­стра­шні­ше в ін­шо­му: якщо те­ро­ри­сти за­хо­чуть по­вер­ну­ться, вже не бу­де так, як ра­ні­ше, ко­ли впер­ше за­хо­пи­ли Кр­ама­торськ і Слов’янськ. То­ді в нас ли­ше трі­шки стрі­ля­ли, якщо по­рів­ню­ва­ти з ни­ні­шні­ми об­стрі­ла­ми Ма­рі­у­по­ля, Де­баль­це­во­го та ін­ших міст. Ті лю­ди, ко­трі не­зро­зумі­ло ко­го бла­га­ють по­вер­ну­ти­ся, не ро­зу­мі­ють одно­го: сна­ряд не ви­би­рає, ко­го ти під­три­му­єш — Укра­ї­ну, ДНР чи Ро­сію. І ко­му та­ке по­трі­бно й на­ві­що? Як я ба­чу си­ту­а­цію: ко­ли «опол­че­н­ня» все кон­тро­лю­ва­ло, в мі­сті їзди­ло, від си­ли, три не­до­ро­гих машини, а ни­ні, ко­ли тут Укра­їн­ська ар­мія, мі­стом кур­сує чи­ма­ло транс­пор­ту. Лю­ди бу­ду­ють, реставрують. Їм тяж­ко, але хто го­во­рив, що бу­ле лег­ко? На да­ний мо­мент уже від­но­ви­ли всі бу­дів­лі, ко­трі по­шко­ди­ли під час оку­па­ції.

Чи від­чу­ва­є­ться про­дов­же­н­ня вій­ни? У прин­ци­пі, ні. За­га­лом, ли­ше вну­трі­шнє пе­ре­жи­ва­н­ня. Па­ні­чних на­стро­їв не­має. Усі ро­зу­мі­ють, що за­раз ні­хто про­сто так не здасть якесь мі­сто. На­сто­ро­жує ін­ше: якщо все ж за­хо­чуть за­хо­пи­ти Кр­ама­торськ, без ар­ти­ле­рії тут не обі­йде­ться. А по­тім ре­зуль­тат бу­де один — ру­ї­ни.

— Якщо, не дай Бог, ситуація в ре­гіо­ні ускла­дни­ться, пи­та­н­ня що­до пе­ре­їзду не по­ру­шу­ва­ти­ме­ться?

— Одно­зна­чно — ні. То­му й не бра­ли участь у ми­ну­ло­му чем­піо­на­ті, по­за­як хо­че­мо гра­ти ли­ше для кр­ама­тор­ських убо­лі­валь­ни­ків. Для нас клуб — не ре­а­лі­за­ція осо­би­стих ам­бі­цій, по­при те, скіль­ки лю­дей від­ві­ду­ва­ти­ме ма­тчі. Якщо ді­йде до то­го, що в на­шо­му мі­сті бу­де не­мо­жли­во ви­сту­па­ти, в нас не бу­де ба­жа­н­ня та мо­жли­во­стей гра­ти де­ін­де. Зре­штою, са­ме то­му ал­чев­ська «Сталь» зня­ла­ся зі зма­гань, оскіль­ки мі­сто оку­пу­ва­ли, а мі­сце­ві за­во­ди зу­пи­ни­ли­ся.

«Аван­гард» роз­по­чав про­цес ате­ста­ції в пер­шій лі­зі».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.