Бо­г­дан ШЕРШУН: «ЗБИ­РА­Ю­СЯ СТА­ТИ ТРЕ­НЕ­РОМ»

33-рі­чний ЕКС-ЗА­ХИ­СНИК МО­СКОВ­СЬКО­ГО ЦСКА, «ДНІ­ПРА», «АР­СЕ­НА­ЛУ» ТА ІН­ШИХ ВІ­ТЧИ­ЗНЯ­НИХ КЛУ­БІВ СКА­ЗАВ «УФ», ЩО ВИ­РІ­ШИВ ЗА­ВЕР­ШИ­ТИ КАР’ЄРУ ФУТ­БО­ЛІ­СТА

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Сер­гій ТАЛИМОНЧИК.

— Че­сно ка­жу­чи, вто­мив­ся від по­шу­ків но­во­го мі­сця ро­бо­ти, — зі­знав­ся Бо­г­дан Шершун. — Зре­штою, зби­ра­ю­ся ста­ти тре­не­ром.

— Тоб­то не ма­є­те жо­дних пла­нів зна­йти ро­бо­ту в яко­сті фут­бо­лі­ста?

— Біль­ше не­має ба­жа­н­ня цим за­йма­ти­ся. Я ба­га­то ча­су при­ді­лив цьо­му пи­тан­ню, але за­раз на рин­ку стіль­ки про­по­зи­цій, що скла­дно зна­йти щось пу­тнє, а йти будь­ку­ди не ба­чу сен­су. По­ди­ві­ться на ко­ли­шніх грав­ців «Чор­но­мор­ця», які пе­ре­бра­ли­ся в «Га­ба­лу». Во­ни при­кра­ша­ли наш чем­піо­нат, але ви­рі­ши­ли про­дов­жи­ти кар’єру в Азер­бай­джа­ні. Усе то­му, що в Укра­ї­ні не­ста­біль­на ситуація, й та­ких мо­жли­во­стей, які хло­пці там ма­ють, у нас уже не зна­йти.

— Ва­рі­ант із тбі­лі­ським «Ди­на­мо» від­пав оста­то­чно?

— Ко­ли гру­зин­ську ко­ман­ду очо­лив че­ський на­став­ник Мі­хал Бі­лек, він по­чав фор­му­ва­ти но­вий ко­ле­ктив. Ме­ні по­до­ба­ли­ся ам­бі­ції цьо­го на­став­ни­ка, але ке­рів­ни­ки клу­бу по­ста­ви­ли одну умо­ву: кон­тра­кти із фут­бо­лі­ста­ми бу­дуть про­дов­же­ні, якщо «Ди­на­мо» проб’ється в гру­по­вий ра­унд Лі­ги чем­піо­нів. Іна­кше всі до­го­во­ри бу­дуть ану­льо­ва­ні. Ме­ні та­кий ва­рі­ант зов­сім не спо­до­бав­ся. Не хо­тів утра­ча­ти час. Зре­штою, мав слу­шність: «Ди­на­мо» ви­ле­ті­ло ще на пер­шо­му ета­пі, й ве­ли­ка гру­па ви­ко­нав­ців зму­ше­на бу­ла шу­ка­ти кра­щої до­лі. У то­му чи­слі і че­ський цен­траль­ний за­хи­сник, яко­го взя­ли за­мість ме­не.

— По­слу­га­ми аген­тів не ко­ри­сту­ва­ли­ся?

— Як­би за­про­по­ну­ва­ли сер­йо­зний ва­рі­ант, мо­жна бу­ло би про щось го­во­ри­ти. Але во­ни хо­чуть під­пи­су­ва­ти якісь па­пе­ри, а по­тім бра­ти­ся за спра­ву. Ме­ні та­кий ва­рі­ант не по­до­ба­є­ться.

— Є пер­спе­кти­ва вла­шту­ва­ти­ся тре­не­ром?

— По­ки що — ні. Але спо­ді­ва­ю­ся на це. У ме­не за пле­чи­ма ве­ли­кий до­свід ро­бо­ти з ба­га­тьма зна­ни­ми на­став­ни­ка­ми, і хо­чу сам спро­бу­ва­ти свої си­ли у цій ца­ри­ні.

— Хто з на­став­ни­ків за­ли­шив най­по­мі­тні­ший слід у ва­шій кар’єрі?

— До ре­чі, про це ме­не, на­сам­пе­ред, за­пи­та­ли й на тре­нер­ських кур­сах. Мо­жу ска­за­ти, що вчився в ко­жно­го з на­став­ни­ків. Спо­до­ба­ла­ся спів­пра­ця з Оле­гом Про­та­со­вим, який у «Дні­прі» про­па­гу­вав єв­ро­пей­ський під­хід до ро­бо­чо­го про­це­су. Ле­о­нід Ку­чук, із яким пра­цю­вав у «Ар­се­на­лі», зна­чну ува­гу при­ді­ляв та­кти­ці. Ва­ле­рій Газ­за­єв, який у мо­сков­сько­му ЦСКА сер­йо­зно до­по­міг ме­ні у ста­нов­лен­ні як фут­бо­лі­ста, й Ві­та­лій Квар­ця­ний у «Во­ли­ні» ви­ма­га­ли від пі­до­пі­чних су­во­ро­го до­три­ма­н­ня ди­сци­плі­ни. Оби­два з ха­ра­кте­ром, украй ви­мо­гли­ві, на­ла­што­ву­ють фут­бо­лі­стів на ре­зуль­тат у ко­жно­му ма­тчі. Для них не існує не­ва­жли­вих по­єдин­ків. Ду­маю, в ме­не є чим по­ді­ли­ти­ся з мо­ло­дим по­ко­лі­н­ням.

— Ви зга­да­ли про клуб із Ро­сії, ку­ди де­я­кі на­ші фут­бо­лі­сти на­ві­дріз від­мов­ля­ю­ться їха­ти. Як до цьо­го ста­ви­те­ся?

— Якщо від­вер­то: ме­не за­про­шу­вав один із клу­бів ро­сій­ської пер­шої лі­ги. Але зра­зу від­мо­вив­ся, ни­ні в на­шій кра­ї­ні та­ка ситуація, що вва­жаю не­до­ціль­ним на­віть при­див­ля­ти­ся до та­ких ва­рі­ан­тів. Гро­ші в да­ній си­ту­а­ції — не го­лов­не.

— У вас за­ли­ши­ли­ся дру­зі в Ро­сії?

— Так, іще із ча­сів, ко­ли ви­сту­пав за мо­сков­ських ар­мій­ців. Але в роз­мо­вах ста­ра­є­мо­ся не за­чі­па­ти по­лі­ти­ку.

— У вас є зна­йо­мі в АТО? Якось до­по­ма­га­є­те їм?

— Ка­жуть, ба­га­то хто ухи­ля­є­ться від мо­бі­лі­за­ції, але з мо­го рі­дно­го Хмель­ни­цько­го при­зва­ли кіль­ка ти­сяч лю­дей. Чи­ма­ло мо­їх зна­йо­мих, із яки­ми ра­зом учив­ся, за­раз на схо­ді за­хи­ща­ють кра­ї­ну. Ста­ра­є­мо­ся не за­ли­ша­ти їх на­о­дин­ці з бі­дою. — Вас мо­бі­лі­за­ція не тор­кну­ла­ся? — Ні. — Не про­хо­ди­ли під­го­тов­ку?

— У ар­мії не слу­жив, не при­зи­ва­ли. На той мо­мент я вчився в ін­сти­ту­ті, грав за кор­до­ном.

— У остан­ньо­му ін­терв’ю одно­му з ро­сій­ських сай­тів Ана­то­лій

вій­сько­ву Ти­мо­щук за­кли­кає до ми­ру, на­то­мість, чи­та­чі йо­го кри­ти­ку­ють, мов­ляв, на за­ро­бле­ні в Ро­сії гро­ші міг би ку­пи­ти те­пло­ві­зор чи ще щось не­об­хі­дне для на­ших вій­сько­вих. Ви що ду­ма­є­те із цьо­го при­во­ду?

— У ко­жно­го своя прав­да, але знаю, що рі­дна кра­ї­на для Ти­мо­щу­ка — не по­ро­жній звук. Ду­маю, за­раз він не пе­ре­йшов би в ро­сій­ську ко­ман­ду.

— Хтось іще під час кар’єри вкла­дає за­ро­бле­ні гро­ші в бі­знес. Чи зро­би­ли ви щось по­ді­бне?

— Ні, ні­чо­го та­ко­го не маю. До­три­му­ю­ся дум­ки, що тре­ба за­йма­ти­ся тим, що вмі­єш. Я все жи­т­тя у фут­бо­лі, і хо­чу й на­да­лі йти цим шля­хом.

«Спо­до­ба­ла­ся спів­пра­ця з Оле­гом Про­та­со­вим, який у «Дні­прі» про­па­гу­вав єв­ро­пей­ський під­хід до ро­бо­чо­го про­це­су».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.