Ми­ко­ла МО­РО­ЗЮК: «НА­РА­ЗІ ТРЕ­НЕР­СЬКИЙ ШТАБ ПІДШУКОВУЄ ФОР­ВАР­ДА»

ЗА­ХИ­СНИК ДО­НЕ­ЦЬКО­ГО «МЕ­ТА­ЛУР­ГА» ПО­ДІ­ЛИВ­СЯ ВРА­ЖЕ­Н­НЯ­МИ ВІД ПЕР­ШО­ГО ЗБО­РУ, РОЗ­ПО­ВІВ, ЯК ВІД­ЗНА­ЧИВ ДЕНЬ НА­РО­ДЖЕ­Н­НЯ ТА В ЯКІЙ НА­РА­ЗІ ФОР­МІ ПЕ­РЕ­БУ­ВАЄ КО­МАН­ДА

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Ро­ман КИ­РІ­ЄН­КО.

— Ми­ко­ло, пер­ший тре­ну­валь­ний збір «Ме­та­лург» про­во­див у ту­ре­цько­му мі­сті Бе­лек. На­скіль­ки не­про­сто бу­ло вхо­ди­ти в тре­ну­валь­ний про­цес?

— На­ван­та­же­н­ня бу­ли до­во­лі зви­чни­ми, ні­чим осо­бли­вим не від­зна­ча­ли­ся. Ви­ко­на­ли весь той об­сяг ро­бо­ти, який за­пла­ну­ва­ли, про­ве­ли кіль­ка спа­рин­гів. Спер­шу справ­ді бу­ло скла­дно, але по­сту­по­во на­би­ра­ли кон­ди­ції, й уже під кі­нець збо­рів хло­пці по­чу­ва­ли­ся нор­маль­но. За­раз уже роз­по­чав­ся дру­гий етап під­го­тов­ки, тож ру­ха­є­мо­ся да­лі.

— Під час збо­рів ба­га­то но­ва­чків при­їзди­ло до «Ме­та­лур­га» на пе­ре­гляд?

— Одвер­то ка­жу­чи, ні­ко­го не бу­ло. На­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, на­ра­зі тре­нер­ський штаб підшуковує фор­вар­да, себ­то в то­му на­пря­мі пра­цю­ють се­ле­кціо­не­ри. Але по­ки що до нас ні­хто не при­їжджав — ані з­по­між фор­вар­дів, ані грав­ців бу­дья­ких ін­ших ам­плуа.

— У Бе­ле­ку «Ме­та­Дон» про­вів три спа­рин­ги — з «Ір­ти­шем», «Па­хта­ко­ром» і ко­рей­ським клу­бом «Че­джу Юнай­тед». Осо­би­сто для вас про­ти ко­го бу­ло най­скла­дні­ше гра­ти?

— Пер­ший спа­ринг про­ве­ли про­ти «Ір­ти­ша». Хло­пці ску­чи­ли за грою, тож бу­ло ба­га­то емо­цій. Роз­по­ча­ли матч жва­во, до­бре ру­ха­ли­ся, але по­тім зне­си­ли­ли­ся. Адже скла­дно зра­зу на хо­ро­шо­му рів­ні про­ве­сти всі 90 хви­лин, отож від­чу­ва­ла­ся вто­ма. По­тім зі­гра­ли з «Па­хта­ко­ром», який по­мі­тно був силь­ні­шим за по­пе­ре­дньо­го опо­нен­та. Про­ти них та­кож ду­же скла­дно гра­ло­ся, але ми на­ма­га­ли­ся при­три­му­ва­ти­ся сво­го сти­лю гри. Й те, що ми на­гра­є­мо й від­пра­цьо­ву­є­мо на тре­ну­ва­н­нях, у цьо­му ма­тчі до­сить не­по­га­но вда­ло­ся ре­а­лі­зу­ва­ти. Вла­сне ка­жу­чи, за ра­ху­нок ви­ко­на­н­ня по­став­ле­но­го пла­ну на гру нам і вда­ло­ся пе­ре­мог­ти, хо­ча, по­вто­рю­ся, су­пер­ник був не­про­стий. Спо­до­ба­ла­ся гра з ко­рей­ця­ми, які ді­я­ли в не­зви­чно­му клю­чі, в них своє­рі­дний, від­мін­ний від єв­ро­пей­сько­го, стиль гри, тож бу­ло де­що не­зви­чно. В Укра­ї­ні, ма­буть, ні­хто так не грає, як «Че­джу Юнай­тед». Во­ни до­бре й м’яч кон­тро­лю­ва­ли, ча­сто не­стан­дар­тно ви­рі­шу­ю­чи пе­ри­пе­тії на по­лі, від­так, по­при ро­згром­ний ра­ху­нок, для пе­ре­мо­ги до­ве­ло­ся до­кла­сти чи­ма­ло зу­силь.

— У одно­му з ін­терв’ю Во­ло­ди­мир П’ятен­ко по­ві­до­мив, що впро­довж усьо­го збо­ру йо­го пі­до­пі­чні тре­ну­ва­ли­ся дві­чі на день. На­скіль­ки скла­дно пра­цю­ва­ти в та­ко­му ре­жи­мі?

— По­трі­бно ро­зу­мі­ти, що це — під­го­тов­чий збір, і від то­го, як ми під­го­ту­є­мо­ся, за­ле­жа­ти­ме на­ша успі­шність у дру­гій ча­сти­ні пер­шо­сті. Га­даю, на пер­ших ета­пах під­го­тов­ки всі ко­ман­ди про­во­дять по два тре­ну­ва­н­ня. Я на­віть чув, що де­хто вза­га­лі до трьох ра­зів на день тре­ну­є­ться, але то вже зов­сім не­ре­аль­но. Пра­цю­ва­ти в дво­ра­зо­во­му ре­жи­мі для про­фе­сіо­наль­них фут­бо­лі­стів — зви­чна спра­ва. Ко­ли про­хо­диш одні, дру­гі, тре­ті збо­ри, по­тім уже про­сто на рів­ні під­сві­до­мо­сті го­ту­єш се­бе до цьо­го. Ін­ша спра­ва, які на­ван­та­же­н­ня да­ють на цих збо­рах. У ко­жно­го тре­не­ра свої ви­мо­ги, своє ба­че­н­ня. У ко­гось бі­га­єш біль­ше, а в ко­гось — нав­па­ки. У Во­ло­ди­ми­ра Ми­ко­ла­йо­ви­ча у цьо­му пла­ні все нор­маль­но, він чер­гує бі­го­ві впра­ви з ро­бо­тою з м’ячем. Не мо­жу ска­за­ти, що в нас лег­кі тре­ну­ва­н­ня, але жа­лі­ти­ся та­кож не­має на що.

— Ми­ко­ло, 17 сі­чня ви від­свя­тку­ва­ли день на­ро­дже­н­ня й, за по­ві­дом­ле­н­ням клу­бної прес­слу­жби, Во­ло­ди­мир П’ятен­ко як ви­ня­ток про­вів тре­ну­ва­н­ня за ва­шим ба­жа­н­ням. Як са­ме ко­ман­да тре­ну­ва­ла­ся?

— Ми зна­ли, що цьо­го дня за­пла­но­ва­на бі­го­ва ро­бо­та, по­трі­бно бу­ло по­до­ла­ти шість ди­стан­цій по кі­ло­ме­тру. Хло­пці вже на­ла­шту­ва­ли­ся на сер­йо­зну ро­бо­ту, та по при­їзді до ба­зи Во­ло­ди­мир Ми­ко­ла­йо­вич зро­бив при­єм­ний по­да­ру­нок: ска­зав, що на честь мо­го дня на­ро­дже­н­ня бу­де­мо за­йма­ти­ся так, як цьо­го за­хо­чу я. Отож зро­би­ли при­єм­не для се­бе тре­ну­ва­н­ня, де бу­ло мі­ні­мум бі­гу й біль­ше ро­бо­ти з м’ячем.

— Як пар­тне­ри по ко­ман­ді при­ві­та­ли?

— Яки­хось осо­бли­вих при­ві­тань не бу­ло. Хло­пці по­ба­жа­ли обі­йти­ся без травм, до­сяг­ти кар’єр­них успі­хів. Са­ша На­со­нов уза­га­лі при­ві­тав кла­сно: побажав яки­хось куб­ків, а яких са­ме — не уто­чнив.

— У від­со­тко­во­му спів­від­но­шен­ні, на­скіль­ки за­раз го­то­ва ко­ман­да?

— На сьо­го­дні про це ще за­ра­но го­во­ри­ти, адже ми тіль­ки роз­по­ча­ли дру­гий збір, і ко­ман­да пе­ре­бу­ває на ста­дії під­го­тов­ки. Ми на­віть по­ло­ви­ни під­го­тов­чо­го пла­ну не ви­ко­на­ли, від­так го­лов­на ро­бо­та по­пе­ре­ду. Без­пе­ре­чно, на якийсь рі­вень ко­ман­да вже ви­йшла, про­те це тіль­ки по­ча­ток. Ли­ше пі­сля за­кін­че­н­ня тре­тьо­го збо­ру мо­жна бу­де все­бі­чно оці­ни­ти наш стан. Та, по­при все, га­даю, до пер­шої гри у чем­піо­на­ті про­ти «Кар­пат» «Ме­та­лург» пі­ді­йде у чу­до­вій фор­мі.

— Су­дя­чи з ка­лен­да­ря ма­тчів, ко­трі ча­ту­ють на ко­ман­ду під час дру­го­го збо­ру, мо­жна ска­за­ти, що те­пер ви бу­де­те біль­ше гра­ти, ніж бі­га­ти?

— Так, на дру­го­му збо­рі в нас за­пла­но­ва­но чо­ти­ри ма­тчі. Ча­су в нас бу­де до­ста­тньо, щоб які­сно й під­го­ту­ва­ти­ся, й пра­виль­но від­но­ви­ти­ся, бо на­ван­та­же­н­ня хло­пці отри­му­ють чи­ма­лі. Тре­ба до­бря­че по­пра­цю­ва­ти на цьо­му збо­рі, адже, га­даю, на тре­тьо­му ми біль­ше пра­цю­ва­ти­ме­мо над та­кти­кою, те­хні­кою то­що. То­ді вже пла­но­мір­но го­ту­ва­ти­ме­мо­ся без­по­се­ре­дньо до офі­цій­них по­єдин­ків.

— Як на­ра­зі по­чу­ва­є­ться Мо­ра­ес, який че­рез трав­ми та дис­ква­лі­фі­ка­ції пропу­стив пра­кти­чно всю пер­шу ча­сти­ну чем­піо­на­ту?

— По­мі­тно, що він по­сту­по­во на­би­рає фор­му, пра­цює з усі­ма на рів­них. Так, на йо­го ді­ях усе ще по­зна­ча­є­ться брак пра­кти­ки, бо бра­зи­лець ба­га­то пропу­стив. Най­го­лов­ні­ше, в ньо­го є ба­жа­н­ня пра­цю­ва­ти, й усі впра­ви Мо­ра­ес виконує з на­тхне­н­ням та са­мо­від­да­чею. До­дає з ко­жним днем, осо­би­сто в ме­не до ньо­го ні­я­ких пре­тен­зій не­має. За­га­лом, ду­же ра­дий, що Мо­ра­ес по­вер­нув­ся, й те­пер змо­же до­по­мог­ти на­шій ко­ман­ді.

«По­ки за­ра­но го­во­ри­ти про рі­вень на­шої го­тов­но­сті».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.