… ІЗ ІНСАЙДАМИ…

18 РО­КІВ ТО­МУ, 2 ЛЮ­ТО­ГО 1997-го, ВА­ЛЕ­РІЙ ЛО­БА­НОВ­СЬКИЙ ЗДО­БУВ ПРЕМ’ЄР­НИЙ ОФІ­ЦІЙ­НИЙ ТРО­ФЕЙ НА ЧО­ЛІ «ДИ­НА­МО» ПІ­СЛЯ ТРЕ­ТЬО­ГО ПО­ВЕР­НЕ­Н­НЯ ДО КИ­Є­ВА

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Во­ло­ди­мир БАНЯС.

«ДИ­НА­МО» (КИЇВ, УКРА­Ї­НА) ....... 3 (0) «СПАР­ТАК» (МО­СКВА, РО­СІЯ) .... 2 (1)

2 лю­то­го 1997 ро­ку. Мо­сква. Фі­нал Куб­ка чем­піо­нів СНД. ЛФК ЦСКА. 5000 гля­да­чів.

Суд­ді: Ка­за­рян (Вір­ме­нія), Мартинов, Фран­цу­зов (оби­два — Ро­сія).

«Ди­на­мо»: Шов­ков­ський — Ва­щук — Лу­жний, Головко, Дми­тру­лін — Ха­цке­вич, Бе­же­нар — Шев­чен­ко, Ка­ли­твин­цев, Бель­ке­вич — Ре­бров. Тре­нер: В. Ло­ба­нов­ський.

«Спар­так»: Ні­гма­тул­лін — Анан­ко — Хлє­стов, Ро­ма­щен­ко, Єв­сє­єв (Ду­юн, 46) — Але­ни­чев — Ме­лє­шин (Де­мен­ко, 64), Ти­тов, Ба­ха­рєв (Ке­чи­нов, 52) — Цим­ба­лар, Ти­хо­нов. Тре­нер: О. Ро­ман­цев.

Го­ли: Бель­ке­вич (49, 85), Шев­чен­ко (51, пен.) — Ти­тов (26), Ти­хо­нов (81).

По­пе­ре­дже­н­ня: Ро­ма­щен­ко (40).

На­га­даю, що «ра­дян­сько­но­сталь­гій­ний» Ку­бок чем­піо­нів СНД (Спів­дру­жно­сті) бу­ло за­сно­ва­но 1993 ро­ку, втім, два стар­то­ві ро­зі­гра­ші укра­їн­ські ФК про­пу­ска­ли.

Уре­шті, у сі­чні­лю­то­му ди­на­мів­ці з на­шої сто­ли­ці під про­во­дом на­став­ни­ка Са­бо та­ки від­ві­да­ли ма­не­жі Мо­скви, одра­зу став­ши пе­ре­мож­ця­ми. На­сту­пно­го ро­ку «бла­ки­тно­бі­лі» зно­ву по­ле­ті­ли ту­ди, те­пер уже ма­ю­чи Ло­ба­нов­сько­го на кер­мів­но­му мі­сто­чку.

… Якщо у вас є до­ступ до Ін­тер­не­ту, ще й за­ре­є­стро­ва­ні на Ру­тре­ке­рі, обов’яз­ко­во за­ван­таж­те по­єди­нок, про який тут іде­ться. Опі­сля йо­го пе­ре­гля­ду — маю на ува­зі пиль­но­го пе­ре­гля­ду! — ви, пе­ре­ко­на­ний, бу­де­те шо­ко­ва­ні, як і я.

Спро­бу­вав­ши зма­лю­ва­ти це по­чу­ва­н­ня те­зо­во, ви­йде та­ке: зра­зу по по­вер­нен­ні ме­тра до Укра­ї­ни йо­го «Ди­на­мо» ма­ло в грі щось, чо­го по то­му не бу­ло — на­віть у най­ви­да­тні­ших єв­ро­куб­ко­вих пе­ре­мо­гах. Зві­сно, мо­жна це спи­са­ти на на­пів­то­ва­ри­ський ста­тус мо­сков­сько­го зма­га­н­ня, про­те ме­не це по­ясне­н­ня вла­што­вує не впов­ні.

Бо, крім «фір­мо­вих» рис — ра­ціо­на­лі­зму, від­пра­цьо­ва­но­сті вза­є­мо­дії по­між грав­ця­ми, став­ці на кон­тра­та­ки, «бла­ки­тно­бі­лі» в то­му ви­гля­ді ма­ли ще де­що: ім­про­ві­за­цію, якусь не­зна­ну для них лег­кість, а ще — спра­гу до екс­пе­ри­мен­тів, які на­прав­ду ви­пе­ре­джа­ли час.

Що­до остан­ньо­го пун­кту. Звер­ніть ува­гу на те, як я роз­та­шу­вав ви­ко­нав­ців у про­то­ко­лі ма­тчу: якщо у «Спар­та­ка» Ме­лє­шин і Ба­ха­рєв бу­ли, від­по­від­но, пра­вим і лі­вим пів­обо­рон­ця­ми, то ки­я­ни Шев­чен­ко (так!) з Бель­ке­ви­чем ви­ко­ну­ва­ли фун­кції ін­сай­дів — тоб­то грав­ців, які роз­мі­щу­ю­ться ді­а­го­наль­но по­се­ре­ди­ні між се­ре­дньою лі­ні­єю й на­па­дом. Чи тре­ба на­га­ду­ва­ти, що це ам­плуа, ко­тре у сві­то­во­му фут­бо­лі зни­кло в 1960­х, бу­ло ре­а­ні­мо­ва­но на по­ча­тку 2000­х? А той Ку­бок Спів­дру­жно­сті від­був­ся у сі­чні­лю­то­му 1997­го!

До пев­ної мі­ри жаль, що окре­сле­ний екс­пе­ри­мент не на­був про­дов­же­н­ня в подаль­шо­му…

Що­до вла­сне гри, то її слід по­ді­ли­ти по та­ймах. На пе­ре­р­ву ки­я­ни йшли про­гра­ю­чи, з одним го­ле­вим мо­мен­том (ком­бі­на­ція Бель­ке­вич — Дми­тру­лін — Бе­же­нар за­вер­ши­лась уда­ром пря­мо в Ні­гма­тул­лі­на) і… не­зри­мою впев­не­ні­стю, що все бу­де по­їхньо­му.

По свис­тку, що спо­ві­стив ві­днов­ле­н­ня зу­стрі­чі, по­чав­ся, смію ска­за­ти, спе­ктакль. Фор­маль­но біль­ше ата­ку­ва­ли москвичі, та, на про­ти­ва­гу цьо­му, за укра­їн­ця­ми бу­ла вся си­ло­ва бо­роть­ба, пре­синг і го­ли.

По­пер­вах став­ся ди­во­ви­жний гол сві­тлої пам’яті Бель­ке­ви­ча, ко­трий не­силь­но по­ці­лив по­між но­ги Ні­гма­тул­лі­на, що ав­то­ма­ти­чно пе­ре­кре­сли­ло остан­ньо­му кар’єру в «Спар­та­ку». По то­му ві­дзна­чив­ся Шев­чен­ко з пе­наль­ті, ви­ко­на­но­го че­рез по­ру­ше­н­ня пра­вил на то­му ж бі­ло­ру­со­ві, ко­трий, без пе­ре­біль­ше­н­ня, тво­рив, а не грав. Іще зго­дом — ве­ли­че­зні по­зи­цій­ні по­мил­ки спар­та­ків­ських бе­ків, які яв­но по­сту­па­ли­ся опо­нен­то­ві у фі­зи­чній го­тов­но­сті.

Ці­ка­во, що ки­я­ни, вір­ні сво­є­му сти­ле­ві, не ма­ли ба­га­то мо­мен­тів: по су­ті, крім тре­тьо­го го­ла, за­пам’ята­ла­ся тіль­ки кра­си­ва ба­га­то­хо­дів­ка Ка­ли­твин­цев — Лу­жний — Бель­ке­вич, пе­ре­р­ва­на тим же Ні­гма­тул­лі­ним, і все. Одна­че за­галь­на ігро­ва ви­щість на­ших сум­ні­ву не під­ля­га­ла.

Отож на­віть не­ло­гі­чне взя­т­тя во­ріт у ви­ко­нан­ні Ти­хо­но­ва по­хи­тну­ло спра­ве­дли­вість ли­ше на кіль­ка хви­лин. Якась мить — і Лу­жний на­ві­шує, Шев­чен­ко б’є го­ло­вою, спар­та­ків­ський «бра­мар» па­ри­рує ку­лю по­руч із со­бою, а там — зно­ву най­пер­ший — Ва­лік…

P. S.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.