Сер­гій КО­ВА­ЛЕЦЬ: «ANTALYA CUP» СТАВ РІВ­НО­ЦІН­НОЮ ЗА­МІ­НОЮ КУБ­КА СПІВ­ДРУ­ЖНО­СТІ»

НА­СТАВ­НИК МО­ЛО­ДІ­ЖНОЇ ЗБІР­НОЇ УКРА­Ї­НИ ЗА­ЛИ­ШИВ­СЯ ЗА­ДО­ВО­ЛЕ­НИЙ ТУ­РЕ­ЦЬКИ­МИ ЗБО­РА­МИ, РО­БО­ТОЮ ФУТ­БО­ЛІ­СТІВ, ВІД­ТАК ПО­ДІ­ЛИВ­СЯ ОЧІ­КУ­ВА­Н­НЯ­МИ ЩО­ДО ЖЕ­РЕБ­КУ­ВА­Н­НЯ ВІД­БІР­КО­ВО­ГО РА­УН­ДУ ДО ЄВ­РО-2017

Ukrainskiy Futbol - - Актуально - Ро­ман КИ­РІ­ЄН­КО.

— Сер­гію Іва­но­ви­чу, на на­вчаль­но-тре­ну­валь­них збо­рах, ко­трі про­хо­ди­ли в Ту­реч­чи­ні з 18 по 31 сі­чня, ва­ша ко­ман­да взя­ла участь у п’яти кон­троль­них по­єдин­ках, у трьох із яких свя­тку­ва­ла пе­ре­мо­гу та ще дві­чі ро­зі­йшла­ся ми­ром. Роз­ка­жіть, на­скіль­ки за­до­во­ле­ні як ре­зуль­та­том, так і про­ро­бле­ною ро­бо­тою?

— Цей дво­ти­жне­вий збір напередодні від­бір­ко­вих ма­тчів Єв­ро-2017 по­ка­зав і дав мо­жли­вість оці­ни­ти яко­сті фут­бо­лі­стів, як во­ни ду­ма­ють на фут­боль­но­му по­лі, по­во­дя­ться в по­бу­ті. Та­кож для нас ду­же ва­жли­ва здо­ро­ва атмо­сфе­ра в ко­ле­кти­ві. Із ура­ху­ва­н­ням то­го, що цьо­го­річ ми не бра­ли уча­сті в Куб­ку Спів­дру­жно­сті, ФФУ на­да­ла нам мо­жли­вість про­ве­сти збір у Ту­реч­чи­ні, зі­гра­ти хо­ро­ші спа­рин­ги на на­ту­раль­них по­лях і про­те­сту­ва­ти грав­ців.

— Чи мо­жна ска­за­ти, що «Antalya Cup» став гі­дною за­мі­ною Куб­ка Спів­дру­жно­сті?

— Га­даю, що так. Адже на тур­ні­рі в Ту­реч­чи­ні бу­ли хо­ро­ші су­пер­ни­ки — Ал­ба­нія, Іран. І що та­кож ва­жли­во — всі по­єдин­ки про­хо­ди­ли на на­ту­раль­них по­лях. Пев­на річ, це ве­ли­кий плюс, то­му що га­зо­ни зі шту­чним по­кри­т­тям на­ба­га­то жорс­ткі­ші, тож є ве­ли­ка ймо­вір­ність отри­ма­н­ня грав­цем трав­ми.

— Що для но­во­ство­ре­ної ко­ман­ди озна­чає пе­ре­мо­га на «Antalya Cup»?

— Най­пер­ше, це пси­хо­ло­гія пе­ре­мож­ця. Завжди при­єм­но пе­ре­ма­га­ти в будь-яко­му ма­тчі, не­за­ле­жно від то­го — кон­троль­ний це по­єди­нок чи офі­цій­ний. Але для нас най­го­лов­ні­шим фа­кто­ром бу­ла якість гри, а якщо при цьо­му є ще й по­зи­тив­ний ре­зуль­тат, зві­сно, це вдві­чі при­єм­ні­ше. Ми завжди го­во­ри­мо хло­пцям, що­би во­ни звер­та­ли ува­гу, най­пер­ше, на свою гру, ана­лі­зу­ва­ли її, ро­би­ли пев­ні ви­снов­ки, ми­сли­ли.

— У фі­на­лі Куб­ка Ан­та­лії укра­їн­ці гра­ли про­ти Іра­ну U-22. Те, що іран­ці бу­ли що­най­мен­ше на рік старшими за на­ших хло­пців, силь­но від­чу­ва­ло­ся?

— Ми завжди го­во­ри­мо, що пе­ре­хі­дний пе­рі­од од юна­цько­го до до­ро­сло­го фут­бо­лу не­про­стий. І у цьо­му пла­ні від­чу­ва­ло­ся, що іран­ці бу­ли мі­цні­ши­ми, ді­я­ли зі­гра­ні­ше. Від­чу­ва­ла­ся їхня пе­ре­ва­га у фі­зи­ці, осо­бли­во в кін­ці ма­тчу, ко­ли су­пер­ник ве­ли­ки­ми си­ла­ми ру­шив упе­ред, пе­ре­йшов­ши на більш си­ло­вий фут­бол. Що­прав­да, ві­дбір­ко­вий цикл у Азії на­ра­зі в роз­па­лі, тож «пер­си», так би мо­ви­ти, пе­ре­бу­ва­ють на хо­ду. У нас бу­ла під­бір­ка їхніх ма­тчів про­ти Японії, Ав­стра­лії та Ку­вей­ту, з яки­ми, вла­сне, іран­ці й зма­га­ю­ться за ви­хід до фі­наль­ної ста­дії кон­ти­нен­таль­ної пер­шо­сті. Ми зна­ли, що су­пер­ник ви­со­ко­го рів­ня, ці­ка­вий. На­ші хло­пці про­ве­ли хо­ро­ший матч, не про­гра­ли, в під­сум­ку здо­був­ши тро­фей.

— Чи бу­ли на збо­рах ма­тчі, які, на ва­шу дум­ку, укра­їн­ці про­ве­ли іде­аль­но?

— Хо­чу ска­за­ти, що всі ма­тчі бу­ли ду­же ці­ка­ви­ми та по-сво­є­му скла­дни­ми. То­му що ада­пта­цій­ний пе­рі­од скла­дний і по­тре­бує ча­су та пра­кти­чних на­ви­чок, що­би хло­пці мо­гли зі­гра­ти­ся, від­чу­ти один одно­го. На­при­клад, Узбе­ки­стан про­во­див уже дру­гий збір, Ал­ба­нія за­кін­чу­ва­ла збо­ри, й гра про­ти нас для них бу­ла чи­мось на кшталт під­би­т­тя під­сум­ків. Отож у пла­ні під­го­тов­ки на­ші су­пер­ни­ки ма­ли пе­ре­ва­гу, й у цьо­му кон­текс­ті, зві­сно, ма­тчі ви­йшли скла­дни­ми. Але нам при­єм­но, що хло­пці витримали як пси­хо­ло­гі­чні, так і фі­зи­чні на­ван­та­же­н­ня, при цьо­му на­ма­га­ли­ся пов­ні­стю ви­ко­ну­ва­ти всі ви­мо­ги тре­нер­сько­го шта­бу. Це сто­су­є­ться й та­кти­чних по­бу­дов, і ор­га­ні­за­ції гри.

— Ура­хо­ву­ю­чи, що в Ту­реч­чи­ну по­ве­зли аб­со­лю­тно но­ву ко­ман­ду, чи не бу­ло між хло­пця­ми яко­гось не­по­ро­зу­мі­н­ня, кон­флі­ктних си­ту­а­цій?

— На сьо­го­дні — це основ­на збір­на. Так, у нас бу­дуть ще да­ти ФІФА, ко­ли змо­же­мо про­во­ди­ти спа­рин­ги, однак на ту­ре­цький збір ви­кли­ка­ли тіль­ки най­кра­щих. Напередодні під­го­тов­чо­го ета­пу про­ве­ли за­галь­но­ко­ман­дні збо­ри і ска­за­ли хло­пцям, що, най­пер­ше, во­ни — про­фе­сіо­на­ли, тож ро­бо­та бу­ду­ва­ти­ме­ться на до­ві­рі. Ми вва­жа­є­мо не­пра­виль­ним слід­ку­ва­ти за грав­ця­ми, у чо­мусь їх обме­жу­ва­ти. Від­так хо­че­ться по­дя­ку­ва­ти хло­пцям за те, що во­ни в хо­ро­шо­му клю­чі про­ве­ли дво­ти­жне­вий збір і по­ка­за­ли се­бе тіль­ки з най­кра­щої сто­ро­ни як у по­бу­то­во­му, так і в ди­сци­плі­нар­но­му пла­ні.

— Як ві­до­мо, фут­бо­лі­сти ва­шо­го по­ко­лі­н­ня в пе­ре­р­ві між тре­ну­ва­н­ня­ми по­лю­бля­ли гра­ти в бі­льярд, у кар­ти. А як ни­ні­шня мо­лодь про­во­дить віль­ний час?

— Че­рез те, що на­ван­та­же­н­ня фут­бо­лі­сти отри­му­ва­ли со­лі­дні, для них пер­шо­чер­го­вим зав­да­н­ням бу­ло до­бре від­но­ви­ти­ся. У віль­ний час ди­ви­ли­ся філь­ми, гра­ли на ві­део­при­став­ці. У хо­лі го­те­лю бу­ли нар­ди, тоб­то від­по­чи­нок був до­ста­тньо рі­зно­ма­ні­тний. Але до­зві­л­ля бу­ло тіль­ки до 23.00, пі­сля чо­го — від­бій.

— Сер­гію Іва­но­ви­чу, пра­кти­чно на будь-яких збо­рах у вас пе­ред­ба­че­на куль­тур­но-про­сві­тни­цька про­гра­ма. Так бу­ло в Па­ри­жі, Санкт-Пе­тер­бур­зі та ін­ших мі­стах. У Ту­реч­чи­ні хло­пцям та­кож ор­га­ні­зо­ву­ва­ли екс­кур­сії?

— Так, ми їзди­ли до Ан­та­лії, хло­пці від­ві­да­ли ве­ли­кий тор­го­вий центр, а 31 чи­сла по­бу­ва­ли на ма­тчі між «Зе­ні­том» і БАТЕ, в яко­му брав участь фут­бо­ліст збір­ної Укра­ї­ни Ана­то­лій Ти­мо­щук. Ска­жу, що матч був ду­же кла­сний, й усі ті прин­ци­пи по­бу­до­ви, ко­трі ми при­ще­плю­є­мо хло­пцям, «Зе­ніт» на­яв­но про­де­мон­стру­вав.

— Най­кра­щим бом­бар­ди­ром «мо­ло­діж­ки» в Ту­реч­чи­ні із чо­тир­ма за­би­ти­ми м’ячами став пів­за­хи­сник до­не­цько­го «Ша­хта­ря» Де­нис Бе­збо­родь­ко. Що ска­же­те про цьо­го хло­пчи­ну?

— До­ве­ло­ся про­чи­та­ти не­дав­нє ін­терв’ю Бе­збо­родь­ка, в яко­му він ска­зав, що за­би­ті м’ячі — це на­слі­док зла­го­дже­них ко­ман­дних дій. Отож, як Де­нис, так і вся ко­ман­да, про­я­ви­ли се­бе до­бре.

— У за­клю­чно­му ма­тчі про­ти Узбе­ки­ста­ну трав­му­вав­ся ди­на­мі­вець Хо­блен­ко. Як по­чу­ва­є­ться Оле­ксій і на­скіль­ки в ньо­го сер­йо­зне ушко­дже­н­ня?

— На жаль, дру­гий матч із Узбе­ки­ста­ном, пев­не, ви­йшов за рам­ки до­зво­ле­но­го. Трав­ма в Оле­ксія не­при­єм­на, але в то­му епі­зо­ді він зі­грав аб­со­лю­тно пра­виль­но, й узбе­цький фут­бо­ліст отри­мав чер­во­ну кар­тку, хо­ча він міг і уни­кну­ти зі­ткне­н­ня. У Оле­ксія зви­чай­ний за­бій, тож ско­ро має від­но­ви­ти­ся.

— 5 лю­то­го від­бу­де­ться же­реб­ку­ва­н­ня від­бір­ко­во­го ра­ун­ду до Єв­ро-2017. Ко­го би хо­ті­ли отри­ма­ти у су­пер­ни­ки?

— Усі ко­ман­ди ці­ка­ві, осо­бли­во юна­цькі. Мо­ло­ді­жний фут­бол на­ра­зі актив­но роз­ви­ва­є­ться, си­стем­но. І це ми ба­чи­ли в ма­тчах ми­ну­ло­го від­бір­ко­во­го ци­клу, тож, хто нам ви­па­де, з тим і бу­де­мо гра­ти.

— Ви на же­реб­ку­ва­н­ня по­ї­де­те? — Пла­ную. — Хло­пці 1995 ро­ку на­ро­дже­н­ня, ко­трі, як ві­до­мо, у скла­ді збір­ної U-20 го­ту­ю­ться до мо­ло­ді­жно­го чем­піо­на­ту сві­ту, змо­жуть зі­гра­ти за ва­шу ко­ман­ду у від­бо­рі до єв­ро­пей­ської пер­шо­сті?

— Спо­ді­ва­ти­ме­мо­ся, що ві­дбір­ко­вий цикл роз­по­чне­мо у ве­ре­сні. Зві­сно, це пи­та­н­ня ще бу­де обго­во­рю­ва­ти­ся, однак одне з най­го­лов­ні­ших зав­дань на цей рік для на­ших мо­ло­ді­жних ко­манд — успі­шний ви­ступ на сві­то­вій пер­шо­сті в Но­вій Зе­лан­дії. То­му хо­че­ться по­ба­жа­ти успі­хів на­шій збір­ній U-20. А хто гра­ти­ме в ма­тчах від­бо­ру до ЧЄ, ви­рі­шу­ва­ти­ме­мо вже пі­сля мо­ло­ді­жно­го мун­ді­а­лю.

«Для нас най­го­лов­ні­шим фа­кто­ром бу­ла якість гри».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.