Де­нис БЕ­ЗБО­РОДЬ­КО: «Я МАЮ ЗА­ПРО­ШЕ­Н­НЯ З КЛУ­БІВ ПРЕМ’ЄР-ЛІ­ГИ»

АТА­КУ­ВАЛЬ­НИЙ ПІВ­ЗА­ХИ­СНИК ДО­НЕ­ЦЬКО­ГО «ША­ХТА­РЯ» ТА МО­ЛО­ДІ­ЖНОЇ ЗБІР­НОЇ УКРА­Ї­НИ ПО­ДІ­ЛИВ­СЯ ВРА­ЖЕ­Н­НЯМ ПІ­СЛЯ ДЕ­БЮ­ТНО­ГО ВИ­СТУ­ПУ У СКЛА­ДІ «СИ­НЬО-ЖОВ­ТИХ», РОЗ­ПО­ВІВ ПРО ПІД­СУМ­КИ ЖЕ­РЕБ­КУ­ВА­Н­НЯ ЄВ­РО-2017, А ТА­КОЖ ЗІ­ЗНАВ­СЯ, ЩО НЕ­ЗА­БА­РОМ МО­ЖЕ ПЕ­РЕ­ЙТИ В ІН­ШИЙ КЛУБ

Ukrainskiy Futbol - - Чє-2017 (u-21) - Ро­ман КИ­РІ­ЄН­КО.

— Де­ни­се, по­при те, що на­вчаль­но-тре­ну­валь­ний збір у Ту­реч­чи­ні став для вас де­бю­тним у скла­ді «мо­ло­діж­ки», Сер­гій Ко­ва­лець і ра­ні­ше ви­кли­кав вас до сво­єї ко­ман­ди. Чо­му то­рік у ли­сто­па­ді ви не змо­гли при­їха­ти до Ки­є­ва на то­ва­ри­ську зу­стріч із Туреччиною?

— Так, у ли­сто­па­ді я справ­ді отри­мав ви­клик до збір­ної U­21, але в ме­не бу­ли про­бле­ми зі спи­ною й, по­ра­див­шись із лі­ка­ря­ми, ви­рі­шив на збо­ри не їха­ти, що­би не по­си­лю­ва­ти трав­му.

— На ту­ре­цько­му збо­рі ви чу­до­во про­я­ви­ли се­бе, із чо­тир­ма за­би­ти­ми м’ячами став­ши най­кра­щим бом­бар­ди­ром ко­ман­ди. Ска­жіть, у чо­му полягає ваш успіх, адже в ду­блі «Ша­хта­ря» ви осо­бли­вою ре­зуль­та­тив­ні­стю не від­зна­ча­ли­ся?

— Ду­маю, вся рі­зни­ця в то­му, що в клу­бі й збір­ній ме­не ви­ко­ри­сто­ву­ють на рі­зних по­зи­ці­ях. На­при­клад, у «мо­ло­діж­ці» я граю на ві­стрі ата­ки, а у «Ша­хта­рі» дію лі­во­руч у пів­за­хи­сті. Зро­зумі­ло, що ко­ли гра­єш на по­зи­ції чи­сто­го фор­вар­да, за­би­ва­ти про­сті­ше. Окрім то­го, в нас склав­ся чу­до­вий ко­ле­ктив, і атмо­сфе­ра в ко­ман­ді про­сто чу­до­ва, що, вла­сне ка­жу­чи, й до­зво­ляє до­ся­га­ти про­гре­су.

— Де­ни­се, ви не пер­ший, хто від­зна­чає чу­до­ву атмо­сфе­ру все­ре­ди­ні ко­ле­кти­ву. Хло­пці по­пе­ре­дньо­го збо­ру та­кож те­пло відгукувалися про пе­ре­бу­ва­н­ня в мо­ло­ді­жній збір­ній. Як вва­жа­є­те, за ра­ху­нок чо­го до­ся­га­є­ться за­ти­шна об­ста­нов­ка в ко­ман­ді?

— Як на ме­не, в пер­шу чер­гу, це стає мо­жли­вим за ра­ху­нок хо­ро­шо­го вза­є­мо­ро­зу­мі­н­ня між тре­нер­ським шта­бом і грав­ця­ми. Та­кож ду­же ве­ли­ка за­слу­га у цьо­му го­лов­но­го тре­не­ра — Сер­гія Ко­валь­ця, який усе пі­дно­сить у до­сту­пній та зро­зумі­лій фор­мі. Гра­ти під йо­го ке­рів­ни­цтвом — одне за­до­во­ле­н­ня. На тре­ну­ва­н­нях він по­стій­но щось під­ка­зує, по­яснює, ана­лі­зує на­ші по­мил­ки. Окрім то­го, Сер­гій Іва­но­вич — тон­кий пси­хо­лог, він завжди мо­же під­ба­дьо­ри­ти хло­пців, да­ти їм но­вий ім­пульс для ру­ху, мо­ти­ва­цію.

— На­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, пе­ре­бу­ва­ю­чи у від­пус­тці в рі­дно­му Чер­ні­го­ві, ви бра­ли участь у зи­мо­во­му мі­сько­му тур­ні­рі із фут­бо­лу, де та­кож гра­ли За­де­ре­цький, Піщур, Сте­па­нець із «Уфи» та ба­га­то ін­ших. Су­дя­чи з ва­шої ре­зуль­та­тив­но­сті, фор­му ви на цих зма­га­н­нях на­бра­ли не­по­га­ну?

— Зви­чай­но, тур­нір у Чер­ні­го­ві по­зи­тив­но по­зна­чив­ся на мо­їй фор­мі. Хо­чу ска­за­ти, що рі­вень ко­манд там був до­сить ви­со­кий, до­во­ди­ло­ся ба­га­то бі­га­ти й ба­га­то ду­ма­ти. Під час від­пус­тки та­кий тур­нір — са­ме те, що по­трі­бно. І фор­му під­три­му­єш, і спор­тив­ний прин­цип там є.

— На тур­ні­рі у Чер­ні­го­ві ви гра­ли в одній ко­ман­ді із За­де­ре­цьким. Дми­тро на збо­рах та­кож був одним із най­кра­щих, до­бре від­пра­цьо­ву­ю­чи не ли­ше в за­хи­сті, а й вда­ло під­клю­чав­ся до ата­ки. Ма­буть, із зем­ля­ком іще до ви­кли­ку до збір­ної всти­гли зі­гра­ти­ся?

— Так, ми з Дми­тром до­бре по­пра­цю­ва­ли у Чер­ні­го­ві. Яко­юсь мі­рою те, що я грав ра­зом із ним у одній ко­ман­ді, нам до­по­мо­гло й на ту­ре­цьких збо­рах.

— Із ким із су­пер­ни­ків бу­ло най­скла­дні­ше гра­ти?

— Як на ме­не, збір­на Іра­ну U­22 бу­ла най­скла­дні­шим опо­нен­том. У них сим­па­ти­чна ко­ман­да, ді­ють ком­па­ктно, мо­біль­но, ма­ють хо­ро­ших, те­хні­чних фут­бо­лі­стів. Та і фі­зи­чно іран­ці чу­до­во під­го­тов­ле­ні, тож про­ти­сто­я­ти їм бу­ло ду­же не­про­сто.

— Що ста­ло­ся в ма­тчі про­ти збір­ної Узбе­ки­ста­ну, фут­бо­лі­сти якої гра­ли ду­же бру­таль­но й трав­му­ва­ли Оле­ксія Хо­блен­ка?

— Уся спра­ва в то­му, що во­ни не впо­ра­ли­ся з пси­хо­ло­гі­єю. Пі­сля то­го, як ми по­ве­ли в ра­хун­ку, у су­пер­ни­ка по­сту­по­во по­ча­ли зда­ва­ти нер­ви. Фа­кти­чно гру во­ни пе­ре­ве­ли в по­бо­ї­ще. Пра­кти­чно в ко­жно­му епі­зо­ді би­ли по но­гах, на­віть не на­ма­га­ю­чись гра­ти в м’яч. Осо­бли­во їхня гру­бість по­ча­ла про­яв­ля­ти­ся в кін­ці зу­стрі­чі. То­ді узбеки за­вда­ли трав­ми Хо­блен­ку, а по­тім іще й за­мі­ни­ли то­го грав­ця, ко­тро­го ви­лу­чи­ли. Ми ж до­гра­ва­ли матч у мен­шо­сті.

— Ви яки­мось чи­ном на бру­таль­ність су­пер­ни­ка від­по­від­а­ли?

— Ні, ми ж ви­ще цьо­го. Опу­ска­ти­ся до їхньо­го рів­ня ми не ста­ли, пе­ре­гра­ли узбе­ків і вде­ся­тьох.

— Чув, що ма­є­те про­по­зи­ції від клу­бів прем’єр-лі­ги?

— Так, це прав­да. Із зро­зумі­лих при­чин на­зи­ва­ти ці клу­би я би не хо­тів. За­раз пе­ре­бу­ваю на збо­рах у Ту­реч­чи­ні у скла­ді «Ша­хта­ря» U­21 і го­ту­ю­ся до се­зо­ну. Щось го­во­ри­ти про пе­ре­хід у ін­шу ко­ман­ду на­ра­зі не акту­аль­но. Ко­ли бу­де якась ви­зна­че­ність, я по­ві­дом­лю.

— У осно­ву «Ша­хта­ря» про­би­ти­ся не­ре­аль­но?

— Шан­си, зви­чай­но, є, але, бу­де­мо го­во­ри­ти від­вер­то, во­ни при­мар­ні. У го­лов­ну ко­ман­ду «гір­ни­ків» бе­руть уже го­то­вих фут­бо­лі­стів, а мо­ло­до­му укра­їн­це­ві ту­ди про­би­ти­ся ду­же скла­дно. На мо­їй пам’яті тіль­ки Ра­ки­цький зу­мів із ду­бля по­тра­пи­ти в пер­шу ко­ман­ду.

— Де­ни­се, же­реб у ква­лі­фай­ра­ун­ді до Єв­ро-2017 ви­зна­чив укра­їн­цям у су­пер­ни­ки збір­ні Фран­ції, Шо­тлан­дії, Іслан­дії, Ма­ке­до­нії та Пів­ні­чної Ір­лан­дії. У та­кій кам­па­нії, на­скіль­ки ре­аль­ні шан­си «си­ньо-жов­тих» на ви­хід із гру­пи?

— Оці­нюю шан­си 50 на 50, оскіль­ки всі без ви­ня­тку су­пер­ни­ки ду­же силь­ні. За­га­лом, гру­па до­во­лі рів­на, й, га­даю, жодний матч про­хі­дним не бу­де. Однак ми по­ста­ра­є­мо­ся до­кла­сти ма­кси­мум зу­силь, що­би ква­лі­фі­ку­ва­ти­ся до основ­но­го ра­ун­ду Чем­піо­на­ту Єв­ро­пи. За но­вим ре­гла­мен­том пе­ре­мо­жець гру­пи на­пря­му по­тра­пляє на Єв­ро, а ко­ман­да, ко­тра по­сі­ла дру­гу схо­дин­ку, гра­ти­ме в плей­офф. Вра­хо­ву­ю­чи на­скіль­ки не­про­сто нам да­ю­ться сти­ко­ві по­єдин­ки, спро­буй­мо фі­ні­шу­ва­ти на пер­шій схо­дин­ці.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.