Сер­гій СИМІНІН: «ЗА­ПРО­ПО­НУ­ВА­ЛИ МЕН­ШУ ЗАР­ПЛА­ТНЮ, ТОЖ НЕ ДО­МО­ВИ­ЛИ­СЯ»

ЕКС-КА­ПІ­ТАН «ВО­ЛИ­НІ» В ІН­ТЕРВ’Ю «УФ» РОЗ­ПО­ВІВ, ЧО­МУ ПО­ПРО­ЩАВ­СЯ ІЗ «ХРЕ­СТО­НО­СЦЯ­МИ», ПІД­СУ­МУ­ВАВ БА­ГА­ТО­РІ­ЧНІ ВИ­СТУ­ПИ ЗА ЛУ­ЧАН І ПО­ВІД­АВ, ЯК РОЗ­ГОР­ТА­Є­ТЬСЯ ПРО­ЦЕС ПО­ШУ­КУ НО­ВОЇ КО­МАН­ДИ

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Єв­ген ДЕМЯН.

— Сер­гію, щой­но на офі­цій­но­му сай­ті «Во­ли­ні» опу­блі­ку­ва­ли ін­терв’ю го­лов­но­го тре­не­ра Ві­та­лія Квар­ця­но­го, в яко­му він ска­зав, що ви не про­дов­жи­ли кон­тракт, отож у ко­ман­ді вас біль­ше не бу­де…

— Мо­жу ли­ше під­твер­ди­ти сло­ва Ві­та­лія Во­ло­ди­ми­ро­ви­ча. Чо­му так ста­ло­ся? Усе про­сто: не змо­гли зна­йти спіль­ний зна­мен­ник, від­так не про­дов­жи­ли спів­пра­цю. Якось так.

— Див­но, що до та­ко­го рі­ше­н­ня ді­йшли аж на дру­го­му збо­рі, а не, при­мі­ром, пі­сля за­вер­ше­н­ня пер­шо­го ко­ла.

— Ну, як ска­за­ти… Ми до­мов­ля­ли­ся, що всі пи­та­н­ня вла­дна­є­мо пі­сля пер­шо­го зі­бра­н­ня. При­їха­ли, поговорили, але ви­рі­ши­ти всі ню­ан­си не ви­йшло.

— У сво­є­му ін­терв’ю Квар­ця­ний та­кож за­зна­чив, що в клу­бі на­ра­зі на­ма­га­ю­ться сут­тє­во змен­ши­ти зар­пла­тну ві­до­мість. Ви­хо­дить, що вам про­сто за­про­по­ну­ва­ли мен­ші ко­шти, ніж ра­ні­ше? — Так, ма­є­те слу­шність. — До ре­чі, по­пе­ре­дню за­бор­го­ва­ність пе­ред ва­ми лі­кві­ду­ва­ли?

— Так­так. Уже по­ча­ли ви­пла­чу­ва­ти пев­ні су­ми за по­пе­ре­дні бор­ги. Від­так уже зов­сім трі­шки за­ли­ши­ло­ся. Хо­ча, якщо че­сно, там су­ма й так не бу­ла ду­же зна­чною. На­о­ста­нок обі­ця­ли, що най­ближ­чим ча­сом пов­ні­стю за­кри­ють за­бор­го­ва­ність.

— Чи бу­ла про­щаль­на роз­мо­ва з Ві­та­лі­єм Во­ло­ди­ми­ро­ви­чем? Мо­жли­во, за­кли­кав вас усе ж за­ли­ши­ти­ся?

— Зви­чай­но, пе­ред та­ким рі­ше­н­ням по­спіл­ку­вав­ся з тре­не­ром. Однак спіль­но са­ме так ви­рі­ши­ли. По­вір­те, ро­зі­йшли­ся ми нор­маль­но. На про­ща­н­ня по­ти­сну­ли один одно­му ру­ки, по­дя­ку­ва­ли за спіль­ну ро­бо­ту.

— Із мо­раль­ної то­чки зо­ру не шко­да пі­сля ше­сти ро­ків (якщо не по­ми­ля­ю­ся), про­ве­де­них у Лу­цьку, за­ли­ша­ти ко­ман­ду?

— Іще б пак! Я ж не пів­ро­ку тут ви­сту­пав. Че­сно, не хо­ті­ло­ся за­ли­ша­ти ко­лег. Але та­ка вже на­ша фут­боль­на до­ля. По­трі­бно ру­ха­ти­ся да­лі.

— Ви вже по­про­ща­ли­ся з пар­тне­ра­ми? Як у ко­ле­кти­ві сприйня­ли втра­ту в осо­бі ка­пі­та­на?

— Ну, як… Я, зви­чай­но, по­про­щав­ся з усі­ма. Хло­пці всі в один голос ка­за­ли, що хо­чуть, аби я за­ли­шив­ся. Во­дно­час, не зу­стрів лю­ди­ну, ко­тра би не зро­зумі­ла моє рі­ше­н­ня.

— За­га­лом, як оці­ню­є­те етап ва­шої кар’єри, ко­трий при­пав на ви­сту­пи за «Во­линь»?

— По­зи­тив­но, бе­зу­мов­но. Ду­же вдя­чний Ві­та­лію Квар­ця­но­му та Ана­то­лію Дем’янен­ку, ко­трий ра­ні­ше пра­цю­вав. Та й усім, хто при­клав ру­ку до на­ших ре­зуль­та­тів, вклю­ча­ю­чи пер­со­нал клу­бу та вбо­лі­валь­ни­ків. Ні­чо­го по­га­но­го про «Во­линь» язик не по­вер­не­ться ска­за­ти.

— Який най­яскра­ві­ший спогад за­ли­шив­ся від цьо­го ча­су?

— Та ба­га­то чо­го! На­сам­пе­ред, пів­фі­нал Куб­ка Укра­ї­ни, ку­ди ми ви­йшли, пе­ре­бу­ва­ю­чи ще в пер­шій лі­зі. Та­кож пе­ре­мо­га над чин­ним чем­піо­ном «Ша­хта­рем» — та­ке ні­ко­ли не за­бу­деш.

— А чим за­раз за­йма­є­те­ся? Си­ди­те до­ма в очі­ку­ван­ні про­по­зи­ції чи пе­ре­бу­ва­є­те вже в ін­шо­му ФК на пе­ре­гля­ді?

— Пер­ший ва­рі­ант. По­ки ли­ше шу­каю, де змо­жу про­дов­жи­ти свою кар’єру.

— Са­мі за­йма­є­те­ся сво­їм пра­це­вла­шту­ва­н­ням чи аген­ти?

— Та ні, аген­ти за­раз у по­шу­ках. Че­каю, по­ки щось за­про­по­ну­ють.

— Ро­з­гля­да­ти­ме­те ва­рі­ант в Укра­ї­ні, за кор­до­ном чи вам уза­га­лі бай­ду­же?

— Та, в прин­ци­пі, це не ду­же ва­жли­во.

— А ни­ні не­має жо­дних ру­хів у цьо­му на­прям­ку? Мо­жли­во, най­ближ­чим ча­сом ку­дись ви­ру­ши­те на пе­ре­гляд?

— Ні, до та­ких кон­кре­тних роз­мов спра­ва не до­хо­ди­ла. Ду­маю, що в пре­сі ін­фор­ма­ція про ме­не з’яви­ться ли­ше то­ді, ко­ли під­пи­шу кон­тракт із ки­мось.

— Який для вас за­раз най­ва­жли­ві­ший кри­те­рій по­шу­ку? Рі­вень ко­ман­ди, чем­піо­на­ту чи най­ви­гі­дні­ший кон­тракт?

— Зна­є­те, хо­ті­ло­ся, що­би все бу­ло одно­го рів­ня: і чем­піо­нат, і ко­ман­да, й умо­ви кон­тра­кту. Ко­ро­тше, на всі ню­ан­си звер­та­ти­му ува­гу.

— Чи ни­ні вже мо­же­те уяви­ти, як скла­де­ться ва­ше май­бу­тнє?

— Я ще не знаю. Не мо­жу спро­гно­зу­ва­ти на­пе­ред. Як бу­де — так бу­де. На­ра­зі тяж­ко за­га­ду­ва­ти.

— Про тре­нер­ські кур­си ще не ду­ма­ли?

— Та ні, зви­чай­но. Ме­ні ще ра­но. Я хо­чу ще по­гра­ти на хо­ро­шо­му рів­ні кіль­ка ро­ків.

«Че­сно, не хо­ті­ло­ся за­ли­ша­ти «Во­линь».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.