Юрій ЯРОШЕНКО: «НАШ БЮ­ДЖЕТ — НА ТО­РІ­ШНЬО­МУ РІВ­НІ»

НА­СТАВ­НИК «СУМ» БЕЗ ГУ­ЧНИХ СЛІВ РОЗ­ПО­ВІВ ПРО НИ­НІ­ШНЮ ПІД­ГО­ТОВ­КУ, ІМЕ­НИ­ТИХ ПО­ТЕН­ЦІЙ­НИХ НО­ВА­ЧКІВ, НЕ­ЗМІН­НЕ ФІ­НАН­СУ­ВА­Н­НЯ ТА ПОБАЖАВ УСПІ­ХУ ЕКС-ПІ­ДО­ПІ­ЧНИМ У ПРЕМ’ЄР-ЛІ­ЗІ

Ukrainskiy Futbol - - Перша ліга - Єв­ген ДЕМЯН.

«ОД КУБ­КА ПОЖЕЧЕВСЬКОГО ХО­РО­ШІ ВРА­ЖЕ­Н­НЯ»

— Юрію Ми­ко­ла­йо­ви­чу, як три­ває під­го­тов­ка до се­зо­ну? Пев­не, за­кла­ли фі­зи­чний фун­да­мент на пер­шо­му зі­бран­ні?

— У пер­шу чер­гу, збір був се­ле­кцій­ним. За цей час пе­ре­гля­да­ли фут­бо­лі­стів, які по­тен­цій­но мо­жуть по­пов­ни­ти на­ші ла­ви. Хо­ча да­ний про­цес про­дов­жу­є­ться. Ска­жу, що пе­ре­гляд уза­га­лі по­чав іще до стар­ту під­го­тов­ки го­лов­ної ко­ман­ди. А від­те­пер стар­ту­вав най­важ­чий етап, адже ни­ні від­бу­ва­ю­ться тре­ну­ва­н­ня в дво­ра­зо­во­му ре­жи­мі, а па­ра­лель­но бе­ре­мо участь у тур­ні­рі Пожечевського на тлі зга­да­них на­ван­та­жень. Отож мо­жу ли­ше по­дя­ку­ва­ти під­ле­глим за їхнє сер­йо­зне та про­фе­сіо­наль­не став­ле­н­ня до ро­бо­ти.

— За­раз від­бу­ва­є­ться чи­ма­ло зи­мо­вих тур­ні­рів: у Ки­є­ві, Чер­ка­сах, Дні­про­пе­тров­ську та в Полтаві. Чо­му прийня­ли про­по­зи­цію від остан­ніх?

— На­сам­пе­ред, нам це ви­гі­дно че­рез близь­ке гео­гра­фі­чне роз­та­шу­ва­н­ня. Від­так ва­жли­ву роль у цьо­му пи­тан­ні ві­ді­грає бю­джет, який не до­зво­ляє роз­ки­да­ти­ся ко­шта­ми. До то­го ж, у Полтаві чу­до­ві умо­ви для ці­ле­спря­мо­ва­ної під­го­тов­ки до се­зо­ну. Окрім то­го, ма­є­мо мо­жли­вість зі­гра­ти кон­троль­ні по­єдин­ки з гі­дни­ми су­пер­ни­ка­ми. За­га­лом, ор­га­ні­за­то­ри зумі­ли про­ве­сти тур­нір на хо­ро­шо­му рів­ні.

— На яких умо­вах ба­зу­є­те­ся в Полтаві?

— На­справ­ді ми про­во­ди­мо тре­ну­валь­ний про­цес у Су­мах, а на тур­нір при­їжджа­є­мо ли­ше на ма­тчі. За нас ви­сту­пає два скла­ди, бо хо­че­ться пе­ре­ві­ри­ти най­ближ­чий ре­зерв і, во­дно­час, пе­ре­свід­чи­тись у мо­жли­во­стях по­тен­цій­них но­ва­чків або да­ти шанс тим, хто ма­ло грав во­се­ни. У цьо­му пла­ні тре­нер­ський штаб отри­мує ба­га­то ін­фор­ма­ції для роз­ду­мів. При то­му, що по­пе­ре­ду нас че­кає ще три зу­стрі­чі в рам­ках тур­ні­ру.

— Уже від­бу­ло­ся два дво­бої: з «На­фто­ви­ком-Укр­на­фтою» (2:3) та «Ша­хта­рем-3» (1:1). Ці ма­тчі від­рі­зня­ли­ся від зви­чай­них то­ва­ри­ських по­єдин­ків? Від­чу­ва­є­ться зма­галь­ни­цький дух?

— Одно­зна­чно! Ку­бок Пожечевського спри­йма­є­ться як офі­цій­ний тур­нір, отож це до­дає мо­ти­ва­ції грав­цям. Завжди ці­ка­во бра­ти участь у по­ді­бних за­хо­дах. Хо­ча, во­дно­час, цей етап — скла­дний у про­це­сі під­го­тов­ки, по­за­як по­трі­бно на­бра­ти по­трі­бних кон­ди­цій, ви­зна­чи­ти­ся з основ­ною гру­пою фут­бо­лі­стів, які про­дов­жать із на­ми рух упе­ред, і по­ба­чи­ти в грі до­три­ма­н­ня ви­мог, які сто­ять пе­ред пі­до­пі­чни­ми. Уже по­мі­тно, що за ор­га­ні­за­ці­єю гри ми про­ве­ли два до­сить не­по­га­них по­єдин­ки.

Що­до ре­зуль­та­тів: по­зна­чи­ли­ся по­мил­ки в за­хи­сній лан­ці. До­дам, що ар­бі­траж не до­тя­гує до рів­ня тур­ні­ру. Бу­ва­ють ін­ко­ли та­кі фра­гмен­ти, ко­ли су­д­дя про­сто зо­бов’яза­ний в них роз­би­ра­ти­ся та ухва­лю­ва­ти пра­виль­ні рі­ше­н­ня. Не хо­чу акцен­ту­ва­ти на цьо­му ува­гу. Про­те їхні рі­ше­н­ня не завжди спів­па­да­ли з ду­хом гри. Во­че­видь, пра­цю­ють іще мо­ло­ді хло­пці, десь не всти­га­ють. Та, по­при все, тур­нір за­ли­шає хо­ро­ші вра­же­н­ня.

«НЕ­ХАЙ КАСЬКОВ САМ ВИ­ЗНА­ЧИ­ТЬСЯ, ЩО ЙО­МУ В ЖИТ­ТІ ПО­ТРІ­БНО»

— Отож кон­кре­тних зав­дань ни­ні пе­ред ко­ман­дою не­має?

— У жо­дно­му ра­зі! Із ін­шо­го бо­ку, ро­зу­мію, що фут­бо­ліст спо­кій­ні­ше по­чу­ва­є­ться, ко­ли ко­ле­ктив здо­бу­ває по­зи­тив­ний ре­зуль­тат. Ни­ні наш прі­о­ри­тет — по­ста­ви­ти агре­сив­ну, ком­бі­на­цій­ну ма­не­ру гри. Актив­ний від­бір, пре­синг на даль­ніх під­сту­пах — еле­мен­ти, без яких не об­хо­ди­ться су­ча­сний фут­бол, і які по­тре­бу­ють ма­кси­маль­них фі­зи­чних зу­силь. Ін­ша спра­ва, чи го­то­ві ми до цьо­го? По­ки що суд­дів­ські по­мил­ки не­га­тив­но впли­ва­ли на на­шу пси­хо­ло­гі­чну ви­трим­ку та стій­кість. Утім, го­во­рив хло­пцям, аби во­ни не опу­ска­ли го­ло­ви, адже їхні­ми ді­я­ми я за­до­во­ле­ний. Хо­ча, мо­же, я за­раз про Фе­мі­ду го­во­рю, що­би се­бе за­спо­ко­ї­ти.

— Окрім квар­те­ту (Жи­чи­ков, Лу­чик, Дударенко й Тро­цько), ко­трий вже дав­но за­ли­шив Су­ми, ще хтось мо­же пі­ти з ко­ман­ди?

— Та­кож, на жаль, по­про­ща­ли­ся з Ка­сько­вим. Однак, зно­ву ж та­ки, це ста­ло­ся не з на­шої ви­ни. Не­хай Ар­тур сам ви­зна­чи­ться, що йо­му в жит­ті по­трі­бно. За­раз ди­ви­мо­ся не ли­ше на тих, хто про­хо­дить пе­ре­гляд, а й на тих, хто має з на­ми чин­ні до­го­во­ри. Ка­дро­ві ви­снов­ки ро­би­ти­ме­мо вже пі­сля за­вер­ше­н­ня Куб­ка Пожечевського.

— По­вер­не­н­ня Жи­чи­ко­ва та Лу­чи­ка до «Іл­лі­чів­ця» спри­йма­є­те як ре­зуль­тат сво­єї ро­бо­ти?

— У на­шо­му ко­ле­кти­ві зга­да­ні ви­ко­нав­ці бу­ли клю­чо­ви­ми. Ни­ні на­ма­га­ти­ме­мо­ся ком­пен­су­ва­ти їхню втра­ту. По­вір­те, я ли­ше ра­дий за них, адже во­ни ма­ти­муть шанс про­я­ви­ти се­бе в прем’єр­лі­зі. Ду­маю, для Жи­чи­ко­ва та Лу­чи­ка та­кий крок ста­не сер­йо­зним ви­кли­ком у жит­ті та, спо­ді­ва­ю­ся, роз­ви­тком кар’єри. Го­то­ві во­ни чи ні, по­ка­же ли­ше чем­піо­нат. «Су­мам» по­трі­бно якнай­швид­ше за­бу­ти про них і зна­йти під­си­ле­н­ня на їхні мі­сця.

До то­го ж, це нам бу­де уро­ком: не вар­то роз­ра­хо­ву­ва­ти на орен­до­ва­них. На­сам­пе­ред, не­об­хі­дно ро­би­ти акцент на вла­сних ви­хо­ван­ців і да­ва­ти їм мо­жли­вість роз­ви­ва­ти­ся. Тим па­че, що ви­сту­па­є­мо в пер­шій лі­зі.

— Зга­даю, що ува­гу тре­не­рів мо­ло­ді­жної збір­ної при­вер­нув Гре­бе­нюк.

— На­справ­ді, Ва­ня зро­бив ве­ли­кий крок у сво­є­му по­сту­пі. Він не так дав­но грав на пер­шість обла­сті. Про­те, про­йшов­ши че­рез на­шу се­ле­кцій­ну слу­жбу, до­вів про­ф­при­да­тність у «Су­мах», а зго­дом уза­га­лі ско­ри­став­ся шан­сом, ко­ли йо­го по­ча­ли ви­пу­ска­ти у стар­ті. При­пу­скаю, що ви­клик у збір­ну — пев­ним чи­ном аванс. Спо­ді­ва­ю­ся, Гре­бе­ню­ка че­кає хо­ро­ше май­бу­тнє. Ви­дно, що він лю­бить фут­бол, отож швид­ко на­вча­є­ться.

«ПАВЛЕНКО — НА ПЕ­РЕ­ГЛЯ­ДІ, А З ПІДНЕБЕННИМ ПО­ПЕ­РЕ­ДНЬО ДО­МО­ВИ­ЛИ­СЯ ПРО ПІД­ПИ­СА­Н­НЯ КОН­ТА­КТУ»

— Скіль­ки лю­дей ни­ні на пе­ре­гля­ді? Із скіль­ко­ма з них спра­ва мо­же ді­йти до під­пи­са­н­ня угод?

— На сьо­го­дні за­ли­ши­ло­ся де­сять лю­дей. Є на­віть одне до­во­лі ві­до­ме ім’я — Павленко, ко­трий про­йшов шко­лу прем’єр­лі­ги, ви­сту­па­ю­чи за «Тав­рію» та «Го­вер­лу». Пі­сля цьо­го він був у «Оле­ксан­дрії», звід­ки при­їхав до нас. Владислав — ці­ка­вий мо­ло­дий пів­за­хи­сник. Ма­є­мо на­дію, що за ним — на­ше май­бу­тнє. Не хо­чу на­зи­ва­ти прі­зви­ща, та ме­не ті­шить те, які лю­ди при­їха­ли на пе­ре­гляд у Су­ми, во­ни справ­ля­ють при­єм­не вра­же­н­ня. Ду­маю, не­за­ба­ром укла­де­мо чо­ти­ри­п’ ять но­вих кон­тра­ктів. Хо­ча ще три гри... По­ди­ви­мо­ся, як во­ни се­бе ре­а­лі­зу­ють. Го­лов­не, що­би во­ни про­де­мон­стру­ва­ли ігро­ву ста­біль­ність.

— У пре­сі фі­гу­ру­ва­ло ли­ше одне прі­зви­ще лю­ди­ни, ко­тра ни­ні тре­ну­є­ться з ва­ми. Екс«ко­ра­бел» Пі­дне­бен­ний за­раз у вас?

— В’яче­слав справ­ді пе­ре­бу­ває в роз­та­шу­ван­ні на­шо­го клу­бу. Біль­ше то­го, з ним уже по­пе­ре­дньо до­мо­ви­ли­ся про під­пи­са­н­ня кон­тра­кту. Пі­дне­бен­но­го ду­же до­бре знаю, з ним пра­цю­вав іще в ака­де­мії «Ша­хта­ря». За сво­їм сти­лем і ро­зу­мі­н­ням гри, він — справ­жній про­фе­сіо­нал. Уважаю, що йо­го по­тен­ці­ал іще не роз­кри­тий пов­ні­стю, від­так спіль­ни­ми зу­си­л­ля­ми пра­цю­ва­ти­ме­мо над тим, аби він зро­бив на­сту­пний крок.

— Зва­жа­ю­чи на втра­ти та по­тен­цій­ні ка­дро­ві на­дба­н­ня, чи мо­жна ни­ні ствер­джу­ва­ти, в яко­му на­прям­ку змі­ни­ться по­тен­ці­ал ко­ман­ди?

— Яких би ми не за­зна­ли втрат, «Су­ми» пра­гнуть роз­ви­ва­ти­ся да­лі. Зре­штою, ли­ше час нас роз­су­дить. Ста­ном на сьо­го­дні в пла­ні по­бу­до­ви гри та ор­га­ні­за­ції ко­ман­дних дій фор­му­є­ться хо­ро­ший ко­ле­ктив. Зга­да­ний тур­нір ме­не ра­дує, бо я ду­же за­до­во­ле­ний ді­я­ми на по­лі, а не ци­фра­ми на табло. По­ба­чи­мо, як ми це пе­ре­не­се­мо на чем­піо­нат. Тим па­че, що старт у нас сер­йо­зний — зу­стрі­не­мо­ся з лі­де­ра­ми: з «Ге­лі­о­сом», «Оле­ксан­дрі­єю» та «На­фто­ви­ком­Укр­на­фтою». Ду­маю, вже пі­сля цих ма­тчів мо­жна бу­де оці­ню­ва­ти, в якій зо­ні ми фі­ні­шу­є­мо.

— Який за­раз фі­нан­со­вий стан ФК? Зна­є­мо, що клуб фі­нан­сує за­вод, який актив­но пра­цює на ро­сій­сько­му рин­ку.

— Якраз не­дав­но зу­стрі­ча­ли­ся з ке­рів­ни­цтвом за­во­ду «Фрун­зе». По­трі­бно дя­ку­ва­ти їм, адже в та­кий скла­дний час во­ни утри­му­ють клуб, а наш бю­джет за­ли­ши­ли на то­рі­шньо­му рів­ні — це до­ро­го­го вар­те. Як на ме­не, нам по­трі­бно зро­би­ти все від се­бе за­ле­жне, що­би їх не під­ве­сти.

— Із огля­ду на те, що в ко­ман­ди є мі­цний фі­нан­со­вий тил, а сер­йо­зних ка­дро­вих про­блем не по­вин­но ви­ни­кну­ти, чи ви­ті­кає, що на­ве­сні «мі­стя­ни» бо­ро­ти­му­ться за зна­чно ви­щі мі­сця, ніж ни­ні­шнє де­ся­те?

— У фут­бо­лі не­ці­ка­во про­сто бра­ти участь. Зви­чай­но, в ме­не є ба­жа­н­ня, що­би ми про­гре­су­ва­ли всі ра­зом. Отож, як ми бу­де­мо ста­ви­ти­ся до сво­їх обов’яз­ків, та­ким і бу­де ре­зуль­тат — усе вза­є­мо­пов’яза­но. По­вір­те, «Су­ми» не хо­чуть сто­я­ти на одно­му мі­сці, від­так ди­ви­мо­ся в май­бу­тнє ли­ше з опти­мі­змом.

«Ду­маю, не­за­ба­ром укла­де­мо чо­ти­ри-п’ять но­вих кон­тра­ктів».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.