АНІ ДО­НИ­ЗУ, НІ НА­ГО­РУ

«ВОР­СКЛА» ЯК СИМ­ВОЛ СТА­БІЛЬ­НО­СТІ ТА «СТА­БІЛЬ­НО­СТІ»

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Во­ло­ди­мир БАНЯС.

Про­гля­нув­ши та­бли­цю трансфе­рів УПЛ зи­ми­2015, по­ці­но­ву­вач фут­бо­лу зі ста­жем (на­віть не­ве­ли­ким) від­зна­чить ди­ви­ну, вже до­во­лі ґрун­тов­но опи­са­ну ЗМІ, зокре­ма, «УФ». На­ші клу­би цьо­го­річ ку­пу­ють ма­ло, як, імо­вір­но, ні­ко­ли до­сі. На­ші клу­би на ди­во лег­ко по­збу­ва­ю­ться ви­ко­нав­ців, ма­со­во від­пу­ска­ю­чи їх на хлі­би віль­них аген­тів. Зре­штою, всі ві­тчи­зня­ні ФК, окрім трьох, уже не за­гля­да­ють за ру­біж у по­шу­ках «ме­га­та­ла­но­ви­тих» бра­зиль­ців, бал­кан­ців і афри­кан­ців.

Мо­ти­ви цьо­го зро­зумі­лі й по­вто­ре­н­ня не ви­ма­га­ють. Утім, на­віть у цій «мо­но­лі­тно­сті ім. кри­зи» ви­окрем­лю­ю­ться ці­ка­ві осо­бли­во­сті ко­жно­го ко­ле­кти­ву. Ві­зьме­мо, до при­кла­ду, не­дав­ньо­го уча­сни­ка єв­ро­куб­ків — «Вор­склу».

Ні­би й усе га­разд у Полтаві, осо­бли­во в кон­текс­ті ни­ні­шньо­го ста­ну справ. Фі­нан­си є, ні­хто звід­ти за вла­сною во­лею не ті­кає, ке­рів­ни­цтво не ви­ма­гає в грав­ців пе­ре­гля­ну­ти умо­ви кон­тра­ктів у бік зни­же­н­ня зар­пла­тні. Для ба­га­тьох ви­ко­нав­ців без тру­до­вих угод «Вор­скла» ни­ні ста­ла ледь не пер­со­ні­фі­ка­ці­єю мрій.

Але що ба­чи­мо? Кіль­кох лю­дей ви­ста­ви­ли за две­рі, на­то­мість не при­дба­ли жо­дно­го. Не­має сум­ні­вів у то­му, що пол­тав­ці ма­ють мі­цний, силь­ний, як на укра­їн­ські мір­ки, склад, який істо­тно­го під­си­ле­н­ня то­чно не по­тре­бує. Однак іще ве­ли­кий Ри­нус Мі­хелс по­вто­рю­вав, що будь­яка ко­ман­да, на­віть уком­пле­кто­ва­на, має ті чи ін­ші слаб­кі мі­сця, де би не зай­вим був но­вий фут­бо­ліст. Ось і «Вор­склі», як на ме­не, до­по­міг би пів­обо­ро­нець­«кре­а­тив­ник». Або на­па­дник, який за­би­ва­ти­ме при­найм­ні раз на два ма­тчі. Пе­вен: убо­лі­валь­ни­ки, чи­та­чі, екс­пер­ти на­зва­ли б іще кіль­ка про­блем­них місць. Утім, при­дбань не­має й нав­ряд чи бу­дуть. На­віть пе­ре­ко­на­ний: жо­дних сер­йо­зних за­ку­пі­вель до по­ча­тку бе­ре­зня «зе­ле­но­бі­лі» не здій­снять.

По­при те, що, в прин­ци­пі, мо­жуть со­бі це до­зво­ли­ти. По­при те, що офі­цій­но де­кла­ру­ють сер­йо­зну ме­ту: по­тра­пи­ти до єв­ро­зо­ни. Чо­му ж так?

Фе­но­ме­нів зраз­ка ни­ні­шньої «Вор­скли» у фут­бо­лі Укра­ї­ни не­за­ле­жної бу­ло кіль­ка. При­пу­сті­мо, ми­ну­ло­го де­ся­ти­лі­т­тя в пев­ні пе­рі­о­ди від­по­від­ну «фун­кцію» ви­ко­ну­ва­ли «Іл­лі­чі­вець» або «Чор­но­мо­рець». Про яку «фун­кцію» мо­ва? Маю на ува­зі си­ту­а­цію, ко­ли фі­нан­со­во бла­го­по­лу­чний ФК, ого­ло­шу­ю­чи ам­бі­тні ці­лі (го­лов­на — про­би­ти­ся до дру­го­го за зна­че­н­ням єв­ро­тур­ні­ру), рад­ше, імі­тує їхні до­ся­гне­н­ня. Ро­би­ло­ся це з тих мір­ку­вань, що Ку­бок УЄФА, від­так Лі­га Єв­ро­пи є ма­ло при­ва­бли­ви­ми, з ма­те­рі­аль­ної то­чки зо­ру, зма­га­н­ня­ми, участь у яких зав­дає тіль­ки зби­тки.

Отож сьо­го­дні хо­чу по­ми­ли­ти­ся, втім, ба­чу, що у си­ту­а­ції з «Вор­склою» все ру­ха­є­ться до по­вто­ре­н­ня то­рі­шньо­го сце­на­рію: до яко­їсь ми­ті пол­тав­ці бо­ро­ти­му­ться за єв­ро­зо­ну, три­ма­ю­чись не­по­да­лік неї, але яко­їсь ми­ті в них на­ста­не «спад».

Для ме­не на­прав­ду то су­пер­па­ра­докс: ло­гі­ка де­яких укра­їн­ських ба­га­ті­їв, ко­трі вкла­да­ють у фут­бол свої (зві­сно, че­сно за­ро­бле­ні!) крев­ні, про­те вкла­да­ють їх рів­но на­стіль­ки, що­би ко­ман­ді не за­гро­жу­ва­ло по­ни­же­н­ня в лі­зі, як і сві­тле май­бу­тнє у ви­гля­ді… ну, там, «п’ятої, сьо­мої…» си­ли чем­піо­на­ту. Аби ко­ман­да ґрун­тов­но «обжи­ла» се­ре­ди­ну тур­нір­ки, не осо­бли­во ри­па­ю­чись — ані до­ни­зу, ні на­го­ру. Пе­ре­сі­чна лю­ди­на мір­кує так: якщо лю­биш якусь спра­ву, за­ймай­ся нею всер­йоз, якщо не ду­же — по­лиш. Та то пе­ре­сі­чні лю­ди, не олі­гар­хи…

Во­че­видь, то­му «Вор­скла» й па­сив­на на рин­ку: для шо­сто­го­во­сьмо­го мі­сця в пол­тав­чан до­ста­тній склад, а ви­ще їм, як ме­ні ви­да­є­ться, не тре­ба. Зав­да­н­ня та­кі не сто­ять. Де­хто, ймо­вір­но, ска­же: сьо­го­дні в усіх нас єди­не справ­жнє зав­да­н­ня — ви­жи­ти. Якщо це так, то за­пи­тань не­має, за­ли­ша­є­ться тіль­ки вті­ша­ти­ся ста­біль­ні­стю. Чи, мо­же, «ста­біль­ні­стю»?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.