Оле­ксандр ІЛЬЮЩЕНКОВ: «ПІ­СЛЯ ПЕ­РЕ­ГЛЯ­ДУ У «ВО­ЛИ­НІ» БЕ­РУ ДО УВА­ГИ ВА­РІ­АН­ТИ ЛИ­ШЕ З-ЗА КОР­ДО­НУ»

ЕКС-ВО­РО­ТАР «КАР­ПАТ» ОБЕ­РЕ­ЖНО РОЗ­ПО­ВІВ ПРО ПРО­ЩА­Н­НЯ ЗІ ЛЬВО­ВОМ, ВІД­МО­ВИВ­СЯ КО­МЕН­ТУ­ВА­ТИ ПЕ­РЕ­ГЛЯД У КВАР­ЦЯ­НО­ГО ТА ПО­ВІД­АВ, ЯК ПРО­СУ­ВА­Є­ТЬСЯ ЙО­ГО ПРА­ЦЕ­ВЛА­ШТУ­ВА­Н­НЯ

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Єв­ген ДЕМЯН.

— Оле­ксан­дре, для ці­лі­сно­сті кар­ти­ни по­чне­мо з по­дій мі­ся­чної дав­ни­ни. Чо­му пі­шли з «Кар­пат»?

— Як би це кра­ще по­ча­ти… Справ­ді, на цю те­му вже не­о­дно­ра­зо­во да­вав ін­терв’ю. За­раз не хо­че­ться по­вто­рю­ва­ти­ся. Вла­сне, ще пе­ред від­пус­ткою ке­рів­ни­ки ФК ме­ні ска­за­ли, що тре­ба шу­ка­ти клуб для орен­ди. Про­те я не по­го­див­ся на за­про­по­но­ва­ний сце­на­рій. Ви­рі­шив, що най­кра­щим ва­рі­ан­том для ме­не бу­де вза­га­лі при­пи­ни­ти спів­пра­цю з га­ли­ча­на­ми. Отож до­бро­віль­но за­брав до­ку­мен­ти. Ска­жу, що ми нор­маль­но ро­зі­йшли­ся.

— По­ясни­те своє рі­ше­н­ня — уни­кну­ти орен­ди до ін­шо­го ко­ле­кти­ву?

— Не знаю, як пра­виль­но вам по­ясни­ти. Зре­штою, та­кий був мій ви­бір.

— На­пев­не, не хо­ті­ло­ся втра­ча­ти час у ін­шо­му мі­сці, по­за­як, по­вер­нув­шись, до­ве­де­ться за­но­во ро­би­ти со­бі ім’я?

— Та ні, та­кі дум­ки на­віть не від­ві­ду­ва­ли ме­не. Про­сто пі­сля роз­мо­ви з ке­рів­ни­цтвом зро­зу­мів, що по­трі­бно щось змі­ню­ва­ти. При­єм­но, що ми нор­маль­но по­про­ща­ли­ся, да­лі пе­ре­бу­ва­ю­чи у хо­ро­ших вза­є­ми­нах.

— Із Йо­ви­че­ви­чем ра­ди­лись, як кра­ще вчи­ни­ти в та­кій си­ту­а­ції?

— Ні. Усі пи­та­н­ня ви­рі­шу­ва­ли­ся без­по­се­ре­дньо з ке­рів­ни­ка­ми клу­бу.

— Во­че­видь, не ба­чи­ли у цьо­му по­тре­би?

— Бе­сі­ду­ва­ли на цю те­му зі спор­тив­ним ди­ре­кто­ром Юрі­єм Бе­ньом (ни­ні він як дру­гий тре­нер у ко­ман­ді), з яким ді­йшли спіль­но­го ви­снов­ку. По­тім уже до­ку­мен­таль­ні ню­ан­си вла­дна­ли з бо­са­ми. Го­во­рю все, як бу­ло.

— На ва­шу дум­ку, та­кий по­во­рот по­дій ви­ті­кав із то­го, що ві­дбу­ва­ло­ся остан­нім ча­сом? Мо­жли­во, по­мі­ча­ли, що по­ча­ли про­гра­ва­ти кон­ку­рен­цію ін­шим кі­пе­рам — Ми­са­ку та Під­ків­ці?

— На та­ке за­пи­та­н­ня на­віть не хо­чу від­по­від­а­ти. Із мо­го бо­ку бу­де не­гар­но та не­ко­ре­ктно го­во­ри­ти про та­кі мо­мен­ти в на­шій ро­бо­ті.

— По­мі­тив, що оби­два ва­ших кон­ку­рен­ти з мі­сце­вих, во­дно­час, ви ро­дом із су­сі­дньої Тер­но­піль­щи­ни. Ймо­вір­но, в клу­бі ке­ру­ва­ли­ся ло­каль­ним прин­ци­пом?

— Не мо­жу ска­за­ти, так це бу­ло чи ні. Ні­хто ні­чо­го ме­ні не ска­зав.

— До ре­чі, Ко­по­ло­вець у сво­є­му ін­терв’ю ді­лив­ся дум­ка­ми про лю­дей, які теж пі­шли з ко­ман­ди (вас і Мар­ти­ню­ка). Ка­зав, що в 24 ро­ки має бу­ти при­кро, ко­ли клуб оби­рає курс на омо­ло­дже­н­ня, а на те­бе не роз­ра­хо­ву­ють.

— Без­пе­ре­чно, ме­ні бу­ло шко­да за­ли­ша­ти «Кар­па­ти» та Львів, де ме­шкав чи­ма­ло ча­су. Для ме­не клуб і мі­сто ста­ли й бу­дуть на­зав­жди рі­дни­ми. Про­те, без будь­яко­го об­ґрун­ту­ва­н­ня до­во­ди­ться про­ща­ти­ся з усім цим. Однак жи­т­тя на цьо­му не зу­пи­ня­є­ться.

— За­га­лом, як оці­ни­те пе­рі­од, про­ве­де­ний у скла­ді львів’ян? Які мо­мен­ти най­ви­ра­зні­ше за­кар­бу­ва­ли­ся в пам’яті?

— Усі ці ро­ки з «Кар­па­та­ми» — це бу­ло ди­во­ви­жно! По­вір­те, я ті­шив­ся, ко­ли одя­гав зе­ле­но­бі­лу фор­му з ем­бле­мою цьо­го клу­бу. Для ме­не ва­го­мою по­ді­єю в жит­ті був дебют у прем’єр­лі­зі. Що вже го­во­ри­ти про пе­ре­мо­ги над по­ту­жни­ми ко­ман­да­ми? Зви­тя­га в ма­тчах із «Ша­хта­рем» і «Дні­пром» на­зав­жди за­ли­ши­ться в мо­є­му сер­ці. Ду­маю, та­кі мо­мен­ти не­ре­аль­но за­бу­ти. Одне сло­во — зна­чні спо­га­ди.

— По­бу­ту­ва­ла ін­фор­ма­ція, що не­дав­но про­хо­ди­ли пе­ре­гляд у «Во­ли­ні». Про­те, за сло­ва­ми Квар­ця­но­го, в таборі лу­чан вас біль­ше не бу­де. Чо­му?

— Че­сно, не хо­чу й, від­по­від­но, не бу­ду ко­мен­ту­ва­ти те­му, пов’яза­ну з отим пе­ре­гля­дом. — Див­но. Мав мі­сце кон­флікт? — Та ні, про­сто не­має ба­жа­н­ня го­во­ри­ти про це. Са­мі ж ба­чи­ли ін­терв’ю Квар­ця­но­го, від­так не ба­чу сен­су щось го­во­ри­ти на про­ти­ва­гу ( за ба­че­н­ням Ві­та­лія Во­ло­ди­ми­ро­ви­ча, Оле­ксандр не зміг про­я­ви­ти се­бе кра­ще, ніж ни­ні­шні во­ро­та­рі в ко­ман­ді. — Є.Д.).

— Га­разд, а як у вас на­ра­зі йдуть спра­ви з пра­це­вла­шту­ва­н­ням? Ма­є­те ін­ші шля­хи для про­дов­же­н­ня кар’єри?

— Ав­жеж, маю й ін­ші про­по­зи­ції. Ду­маю, що ва­рі­ант із за­ру­бі­жним чем­піо­на­том ціл­ком ре­аль­ний для ре­а­лі­за­ції.

— Тоб­то ни­ні на­ма­га­ти­ме­те­ся спро­бу­ва­ти се­бе де­ін­де, а не шу­ка­ти ін­ші ві­тчи­зня­ні клу­би? — Са­ме так. — Ві­до­мо, ко­ли бу­де оста­то­чне рі­ше­н­ня?

— Ні. По­ки ще до цьо­го спра­ва не ді­йшла.

— Окрім «хре­сто­но­сців», на вас із укра­їн­ців ні­хто не ви­хо­див?

— Чо­му ж ні? Бу­ли про­по­зи­ції й від ін­ших ві­тчи­зня­них ко­манд. — А чим во­ни вас не вла­шту­ва­ли? — Не­хай це за­ли­ши­ться між мною та ци­ми клу­ба­ми.

— До рі­дно­го Тер­но­по­ля не кли­ка­ли: в «Ни­ву» чи «Тер­но­піль»? Чи по­вер­не­н­ня до пер­шої лі­ги — крок на­зад?

— На жаль, що­до цьо­го теж не змо­жу ви­чер­пно від­по­ві­сти. У нас сьо­го­дні жи­т­тя та­ке, що не завжди вда­є­ться ре­а­лі­зу­ва­ти те, чо­го ба­жа­єш. Зре­штою, все мо­же бу­ти.

— За яким прин­ци­пом оби­ра­ти­ме­те но­ву ко­ман­ду?

— Для ме­не завжди най­ва­жли­ві­шим за все бу­ла ігро­ва пра­кти­ка. Та­кож ва­жли­ву роль ві­ді­гра­ва­ти­ме тре­ну­валь­ний про­цес. Ду­маю, та­кі по­тре­би й ви­мо­ги при­та­ман­ні ко­жно­му фут­бо­лі­сту. Я ви­кла­да­ю­ся впро­довж тре­ну­вань спов­на, тож хо­че­ться ма­ти ре­гу­ляр­ну мо­жли­вість про­яв­ля­ти се­бе в офі­цій­них ма­тчах.

— Своє май­бу­тнє пла­ну­є­те сфор­му­ва­ти яки­мось кон­кре­тним шля­хом?

— На­ра­зі я вдо­ма. Від­так скла­дно спро­гно­зу­ва­ти, як скла­де­ться моя до­ля, як за­вер­ши­ться цей по­во­рот по­дій. Маю на­дію, що все бу­де до­бре, про­те ска­за­ти щось кон­кре­тно, на жаль, не мо­жу.

«Усі ці ро­ки з «Кар­па­та­ми» — це бу­ло ди­во­ви­жно!».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.