Ві­чне пи­та­н­ня до­бро­воль­ців

Як ви­зна­чи­ти пра­во­вий ста­тус «не­ви­ди­мих» бій­ців

Ukrainskiy Tyzhden - - НА ЧАСІ - Ле­ся Ва­си­лен­ко

Істо­ри­чно так скла­ло­ся, що до­бро­воль­ці — це фе­но­мен, при­та­ман­ний укра­їн­ській ар­мії. Уся За­по­розь­ка Січ — стру­кту­ра з до­бро­воль­чих ба­таль­йо­нів, які сто­лі­т­тя­ми бо­ро­ни­ли Укра­ї­ну. Ко­за­ки бу­ли віль­ни­ми: са­мо­ор­га­ні­зо­ву­ва­ли­ся й роз­хо­ди­ли­ся за по­тре­бою.

Та­кі до­бро­воль­чі на­строї про­яв­ля­ли­ся в рі­зні пе­рі­о­ди істо­рії Укра­ї­ни, осо­бли­во коли ви­ни­ка­ла ре­аль­на за­гро­за дер­жав­но­сті.

СУ­ЧА­СНІ ДО­БРО­ВОЛЬ­ЦІ. ХТО ВОНИ?

Агре­сія РФ 2014 ро­ку не стала ви­ня­тком. Чо­ло­ві­ки й жін­ки по всій те­ри­то­рії Укра­ї­ни ви­сло­ви­ли ба­жа­н­ня та го­тов­ність ста­ти на за­хист кра­ї­ни. З одно­го бо­ку, на­ве­сні 2014-го бу­ла ре­кор­дна яв­ка до військ­ко­ма­тів із про­ха­н­ням пе­ре­ві­ри­ти да­ні та взя­ти на облік. Коли бу­ла ого­ло­ше­на мо­бі­лі­за­ція, у військ­ко­ма­ти звер­та­ли­ся лю­ди, які не отри­ма­ли по­ві­сток, із за­ява­ми про до­бро­віль­ний при­зов на осо­бли­вий пе­рі­од. З дру­го­го — бу­ли чо­ло­ві­ки та жін­ки, які са­мо­ор­га­ні­зу­ва­ли­ся в ба­таль­йо­ни й ви­ру­ши­ли на Схід Укра­ї­ни за­хи­ща­ти кор­до­ни з ти­ми ре­сур­са­ми, які вони са­мо­стій­но змо­гли ді­ста­ти.

За пси­хо­ти­пом обидві ці гру­пи лю­дей фа­кти­чно під­па­да­ють під по­ня­т­тя «до­бро­воль­ці». Про­те з по­гля­ду чин­но­го за­ко­но­дав­ства си­ту­а­ція де­що іна­кша.

Осо­би, які до­бро­віль­но на­пи­са­ли за­яви з про­ха­н­ням їх мо­бі­лі­зу­ва­ти або які до­бро­віль­но під­пи­са­ли кон­тра­кти із ЗСУ чи ін­ши­ми си­ло­ви­ми ві­дом­ства­ми, фа­кти­чно пе­ре­йшли в ка­те­го­рію вій­сько­во­слу­жбов­ців або пра­ців­ни­ків від­по­від­них ор­га­нів. Вони ма­ють ста­тус і га­ран­тії, пе­ред­ба­че­ні від­по­від­ни­ми за­ко­на­ми, а також є від­по­від­аль­ни­ми в ме­жах сво­їх слу­жбо­вих зо­бов’язань.

Осо­би, які пі­шли за­хи­ща­ти Укра­ї­ну, не до­три­му­ю­чись уста­нов­ле­них за­ко­ном про­це­дур, є до­бро­воль­ця­ми не ли­ше за пси­хо­ти­пом, а й де­фа­кто. Про­ект за­ко­ну № 1688 зро­бив спробу на­да­ти їм ще й юри­ди­чно ви­зна­че­но­го ста­ту­су.

ДО­БРО­ВОЛЬ­ЦІ В ЗА­КО­НІ

Згі­дно зі змі­на­ми до За­ко­ну Укра­ї­ни «Про ста­тус ве­те­ра­нів вій­ни, га­ран­тії їх со­ці­аль­но­го за­хи­сту» від 7 кві­тня 2015 ро­ку уча­сни­ка­ми бо­йо­вих дій те­пер вва­жа­ю­ться осо­би, які у скла­ді до­бро­воль­чих фор­му­вань, що бу­ли утво­ре­ні або са­мо­ор­га­ні­зу­ва­ли­ся для за­хи­сту не­за­ле­жно­сті, су­ве­ре­ні­те­ту та те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни, бра­ли без­по­се­ре­дню участь в АТО (п. 20 ст. 6). Також вне­се­но змі­ни до ст. 7 і 10 цьо­го за­ко­ну, які ви­зна­ли за до­бро­воль­ця­ми пра­во на ста­тус ін­ва­лі­да вій­ни в ра­зі поранення, а за рі­дни­ми загиблих до­бро­воль­ців — пра­во на ста­тус сім’ї за­ги­бло­го.

Фа­кти­чно За­кон Укра­ї­ни «Про ста­тус ве­те­ра­нів вій­ни, га­ран­тії їх со­ці­аль­но­го за­хи­сту» — це єди­ний законодавчий акт, у яко­му ви­зна­є­ться факт уча­сті до­бро­воль­ців у бо­йо­вих ді­ях. Ні в За­ко­ні «Про бо­роть­бу з те­ро­ри­змом», ні в жо­дно­му ін­шо­му, що сто­су­є­ться без­пе­ки та обо­ро­ни, не пе­ред­ба­че­на мо­жли­вість за­лу­че­н­ня до­бро­воль­чо­го ре­сур­су для за­хи­сту дер­жа­ви.

По­ня­т­тя «до­бро­во­лець» у чин­но­му за­ко­но­дав­стві вза­га­лі не­має. Цей тер­мін вжи­ва­є­ться не­фор­маль­но. У за­ко­ні йде­ться ли­ше про «осіб, які пе­ре­бу­ва­ють у скла­ді до­бро­воль­чих фор­му­вань». Ви­зна­че­н­ня по­ня­т­тя «до­бро­воль­че фор­му­ва­н­ня» в чин­но­му за­ко­но­дав­стві зно­ву ж та­ки від­су­тнє.

Із юри­ди­чно­го по­гля­ду подаль­ше обго­во­ре­н­ня те­ми не має сен­су, оскіль­ки фа­кти­чно не зро­зумі­ло, що та­ке «до­бро­воль­чі фор­му­ва­н­ня» й на під­ста­ві чо­го вони існу­ють. Але за­для уто­чне­н­ня кіль­кох не­зру­чних пи­тань сто­сов­но до­бро­воль­ців про­дов­жи­мо роз­гляд.

На сьо­го­дні за­кон ви­окрем­лює два ти­пи до­бро­воль­чих фор­му­вань: ті, що «бу­ли вклю­че­ні до скла­ду ЗСУ, МВС, Нац­гвар­дії та ін­ших утво­ре­них від­по­від­но до за­ко­нів Укра­ї­ни вій­сько­вих фор­му­вань і пра­во­охо­рон­них ор­га­нів», і ті, які вклю­че­ні не бу­ли, але «ви­ко­ну­ва­ли зав­да­н­ня ан­ти­те­ро­ри­сти­чної опе­ра­ції у вза­є­мо­дії зі Зброй­ни­ми си­ла­ми Укра­ї­ни, Мі­ні­стер­ством вну­трі­шніх справ, Національною по­лі­ці­єю, Національною гвар­ді­єю та ін­ши­ми утво­ре­ни­ми від­по­від­но до за­ко­нів Укра­ї­ни вій­сько­ви­ми фор­му­ва­н­ня­ми й пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми».

Тоб­то, з одно­го бо­ку, є та­кі до­бро­воль­чі ба­таль­йо­ни, як «Дон­бас», що пе­ре­тво­ри­ли­ся на вій­сько­ві ча­сти­ни си­ло­вих стру­ктур, про­існу­вав­ши пев­ний

час ав­то­ном­но. А з дру­го­го — є До­бро­воль­чий укра­їн­ський кор­пус (ДУК) і та­кі стру­кту­ри, як ОУН, що з 2014 ро­ку бе­руть участь в АТО як ціл­ком не­за­ле­жні фор­му­ва­н­ня та не під­по­ряд­ко­ву­ю­ться жо­дно­му си­ло­во­му ві­дом­ству.

Са­ме та­кий зміст у по­ло­же­н­ня за­ко­ну за­кла­да­ли його ав­то­ри. Про ко­го ж на­справ­ді йде­ться в до­ку­мен­ті?

ДО­БРО­ВОЛЬ­ЦІ ЛЕГАЛІЗОВАНІ Й НЕ ДУ­ЖЕ

Кіль­кість до­бро­воль­чих ба­таль­йо­нів, яка за­зна­ча­є­ться в рі­зних ЗМІ, — 37. Офі­цій­них да­них не­має. Понад те, у від­по­віді на звер­не­н­ня до Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни, Мі­ні­стер­ства вну­трі­шніх справ, На­ціо­наль­ної гвар­дії Укра­ї­ни то­що за­зна­ча­є­ться, що в скла­ді тих чи ін­ших стру­ктур до­бро­воль­чих фор­му­вань не­має і не бу­ло. СБУ, сво­єю чер­гою, по­ві­дом­ляє, що від си­ло­вих стру­ктур, які бе­руть участь в АТО, ін­фор­ма­ції про на­яв­ність у їхньо­му скла­ді до­бро­воль­чих фор­му­вань чи до­бро­воль­ців не над­хо­ди­ло.

У чо­му ж річ? На­справ­ді си­ло­ві стру­кту­ри аб­со­лю­тно ма­ють ра­цію з юри­ди­чно­го по­гля­ду. Те, що в су­спіль­стві прийня­то на­зи­ва­ти до­бро­воль­чи­ми ба­таль­йо­на­ми, у більшості ви­пад­ків є вій­сько­ви­ми ча­сти­на­ми, які ство­рю­ва­ли­ся при від­по­від­но­му си­ло­во­му ві­дом­стві для за­хи­сту не­за­ле­жно­сті, су­ве­ре­ні­те­ту, те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни на осо­бли­вий пе­рі­од. Фа­кти­чно це бу­ли ко­ли­шні вій­сько­ві чи пра­ців­ни­ки мі­лі­ції, осо­би, яких із пев­них при­чин не мо­бі­лі­зу­ва­ли та які са­мо­ор­га­ні­зу­ва­ли­ся й за­яви­ли про ба­жа­н­ня взя­ти участь в ан­ти­те­ро­ри­сти­чній опе­ра­ції. Пе­ред без­по­се­ре­днім за­лу­че­н­ням до ви­ко­на­н­ня зав­дань АТО ці так зва­ні до­бро­воль­чі фор­му­ва­н­ня бу­ли оформ­ле­ні як вій­сько­ві ча­сти­ни та про­йшли про­це­ду­ру бо­йо­во­го зла­го­дже­н­ня.

Ві­зьмі­мо для при­кла­ду слав­но­зві­сний мі­н­обо­ро­нів­ський ба­таль­йон «Ай­дар». Так зва­ний до­бро­воль­чий ба­таль­йон на­справ­ді був створений 3 трав­ня 2014 ро­ку як 24-й ба­таль­йон те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни, вій­сько­ва ча­сти­на В0624. Жо­дно­го дня цей пі­дроз­діл не існу­вав як окре­ме, ні­ко­му не під­по­ряд­ко­ва­не до­бро­воль­че фор­му­ва­н­ня, а тим па­че в та­ко­му ста­ту­сі не брав уча­сті в бо­йо­вих ді­ях у зо­ні АТО.

Та­ка са­ма си­ту­а­ція і з пол­ком «Азов», який під­по­ряд­ко­ву­є­ться На­ціо­наль­ній гвар­дії Укра­ї­ни та був створений 5 трав­ня 2014 ро­ку як ба­таль­йон па­труль­ної слу­жби мі­лі­ції осо­бли­во­го при­зна­че­н­ня (БПСМОП) МВС на під­ста­ві рішення Мі­ні­стер­ства вну­трі­шніх справ Укра­ї­ни про фор­му­ва­н­ня спе­ці­аль­них під­роз­ді­лів мі­лі­ції з охо­ро­ни гро­мад­сько­го по­ряд­ку із за­лу­че­н­ням до них ци­віль­них осіб і лю­дей, які ма­ють до­свід вій­сько­вої слу­жби або про­йшли при­ско­ре­ний курс під­го­тов­ки при МВС. Жо­дно­го дня осо­би, які вхо­ди­ли до скла­ду «Азо­ва», у ста­ту­сі до­бро­воль­ців не бу­ли або при­найм­ні не по­вин­ні бу­ли бу­ти (за­гін «Чор­ний Кор­пус», по­пе­ре­дник ба­таль­йо­ну «Азов», здій­сню­вав окре­мі рей­ди на се­па­ра­ти­стів у Хар­ків­ській області. Вла­сне «Азов» був сфор­мо­ва­ний як ба­таль­йон осо­бли­во­го при­зна­че­н­ня МВС із ме­тою пов­но­цін­ної уча­сті в АТО). Але про це пі­зні­ше.

Офі­цій­на історія ство­ре­н­ня май­же ко­жно­го з ба­таль­йо­нів, які прийня­то на­зи­ва­ти до­бро­воль­чи­ми, свід­чить про те, що на­справ­ді йде­ться про вій­сько­ві ча­сти­ни та під­роз­ді­ли си­ло­вих стру­ктур, які бу­ли сфор­мо­ва­ні та ді­ють згі­дно з чин­ним за­ко­но­дав­ством. Осо­бо­вий склад та­ких під­роз­ді­лів фор­му­є­ться з до­бро­воль­ців за пси­хо­ти­пом. Але з по­гля­ду чин­но­го за­ко­но­дав­ства їхні бій­ці є вій­сько­во­слу­жбов­ця­ми, осо­ба­ми ря­до­во­го, на­чаль­ни­цько­го скла­ду від­по­від­них си­ло­вих стру­ктур. Та­кі осо­би ма­ють пра­во на ста­тус уча­сни­ка бо­йо­вих дій згі­дно з п. 19 ст. 6 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про ста­тус ве­те­ра­нів вій­ни, га­ран­тії їх со­ці­аль­но­го за­хи­сту».

Ви­хо­дить, що но­во­вве­де­н­ня, вне­се­ні до ст. 6 За­ко­ну «Про ста­тус ве­те­ра­нів вій­ни» за­ко­но­про­е­ктом № 1688, не акту­аль­ні. Про­те то ли­ше на пер­ший по­гляд. На­справ­ді п. 20 ст. 6 сто­су­є­ться ду­же вузь­ко­го ко­ла осіб у скла­ді бу­кваль­но кіль­кох так зва­них до­бро­воль­чих ба­таль­йо­нів. А са­ме це по­ло­же­н­ня дає пра­во на­бу­ти ста­ту­су УБД осо­бам, які під­па­да­ють під та­кі три пун­кти: 1. Ба­таль­йон, до скла­ду якого вхо­ди­ла осо­ба, мав бра­ти без­по­се­ре­дню участь в АТО як ав­то­ном­не, не­за­ле­жне фор­му­ва­н­ня з мо­мен­ту оголошення осо­бли­во­го ста­ну та ви­не­се­н­ня на­ка­зу про про­ве­де­н­ня АТО. 2. Осо­ба, яка пре­тен­дує на ста­тус УБД, ма­ла пе­ре­бу­ва­ти у скла­ді цьо­го ба­таль­йо­ну са­ме в пе­рі­од, коли він існу­вав і брав участь в АТО як са­мо­стій­не фор­му­ва­н­ня. 3. На мо­мент вхо­дже­н­ня ба­таль­йо­ну до будь-якої си­ло­вої стру­кту­ри та­ка осо­ба вже не пе­ре­бу­ва­ла у скла­ді ба­таль­йо­ну чи будь-якого ін­шо­го фор­му­ва­н­ня, за­лу­че­но­го до сил і за­со­бів АТО. Тоб­то п. 6 ст. 20 сто­су­є­ться осіб, які не на­бу­ли ста­ту­су вій­сько­во­слу­жбов­ців чи осіб ря­до­во­го скла­ду ба­таль­йо­нів, оскіль­ки на мо­мент ле­га­лі­за­ції ба­таль­йо­ну вже ви­бу­ли з його скла­ду. Від­по­від­но не бу­ло під­став для оформ­ле­н­ня УБД, пе­ред­ба­че­них п. 19 ст. 6 за­ко­ну. Про­те та­кі осо­би бу­ли в АТО й во­ю­ва­ли на­рів­ні з ін­ши­ми, при­чо­му в най­кри­ти­чні­ший мо­мент, коли Зброй­ні си­ли Укра­ї­ни по­тре­бу­ва­ли най­біль­шої під­трим­ки. Са­ме то­му й бу­ло ухва­ле­но рішення на­да­ти пра­во на ста­тус УБД тим осо­бам, які з пев­них при­чин не до­че­ка­ли­ся вхо­ду ба­таль­йо­ну до скла­ду дер­жав­них си­ло­вих стру­ктур, та­ким чи­ном зрів­няв­ши їх у пра­вах із їхні­ми бо­йо­ви­ми по­бра­ти­ма­ми.

НЕОФОРМЛЕНІ ВІЙ­СЬКО­ВО­СЛУ­ЖБОВ­ЦІ

Во­дно­час є кіль­ка ню­ан­сів, пов’яза­них із тлу­ма­че­н­ням п. 20 ст. 6 За­ко­ну «Про ста­тус ве­те­ра­нів вій­ни». Най­гру­бі­ша по­мил­ка — твер­дже­н­ня про те, що це по­ло­же­н­ня дає змо­гу офор­ми­ти ста­тус уча­сни­ка бо­йо­вих дій осо­бам із ба­таль­йо­нів ДУК ПС та ОУН, які ли­ша­ю­ться не­за­ле­жни­ми стру­кту­ра­ми, що не вхо­дять до скла­ду жо­дно­го си­ло­во­го ві­дом­ства. Ста­тус УБД пе­ред­ба­че­ний тіль­ки для осо­бо­во­го скла­ду ба­таль­йо­нів, які на­ле­жать до пев­но­го ві­дом­ства. До­бро­воль­ці-не­ле­га­ли мо­жуть пре­тен­ду­ва­ти ли­ше на ста­тус ін­ва­лі­да вій­ни, якщо ін­ва­лі­дність на­ста­ла внаслідок уча­сті в бо­йо­вих ді­ях, а в ра­зі їхньої смер­ті (загибелі) рі­дні ма­ють пра­во на ста­тус сім’ї за­ги­бло­го.

Ін­ша по­ши­ре­на те­за — цей пункт сто­су­є­ться всіх бій­ців ба­таль­йо­нів, які уві­йшли до скла­ду МО, МВС, Нац­гвар­дії. Про­те ще раз вар­то на­го­ло­си­ти, що та­кі бій­ці ма­ють ста­тус вій­сько­во­слу­жбов­ців та осіб ря­до­во­го, офі­цер­сько­го скла­ду від­по­від­них си­ло­вих стру­ктур і ста­тус уча­сни­ка бо­йо­вих дій їм на­да­є­ться згі­дно з п. 19 ст. 6 зга­да­но­го за­ко­ну. При цьо­му та­кі осо­би ма­ють бу­ти на­ле­жним чи­ном оформ­ле­ні у сво­є­му ба­таль­йо­ні. Тоб­то по­вин­ні пе­ре­бу­ва­ти в шта­тно­му роз­кла­ді, у спи­сках ба­таль­йо­ну, ма­ти кон­тракт або від­по­від­ний за­пис у вій­сько­во­му кви­тку. І тут роз­кри­ва­є­ться вся суть про­бле­ми су­ча­сно­го до­бро­воль­чо­го ру­ху Укра­ї­ни.

Ви­яв­ля­є­ться, що ве­ли­че­зна кіль­кість осіб (точні ци­фри не­ві­до­мі) про­сто при­бу­ва­ла в зо­ну АТО й при­єд­ну­ва­ла­ся до тих чи ін­ших ба­таль­йо­нів. Їм ви­да­ва­ли зброю, а іно­ді на­віть фор­му, вони пе­ре­бу­ва­ли на про­до­воль­чо­му за­без­пе­чен­ні під­роз­ді­лу, отри­му­ва­ли бо­йо­ві зав­да­н­ня та ви­ко­ну­ва­ли їх. Одним сло­вом, не­сли пов­но­цін­ну вій­сько­ву слу­жбу. Але в ба­таль­йо­ні оформ­ле­ні не бу­ли. З рі­зних при­чин: і кон­тра­ктів ЗСУ та ін­ші си­ло­ви­ки то­ді не про­по­ну­ва­ли, і з військ­ко­ма­ту ні­ко­му бу­ло ви­їзди­ти в зо­ну бо­йо­вих дій, щоб оформ­ля­ти бій­ців, і ком­бат у ха­о­сі вій­ни не мав ча­су ве­сти на­ле­жний облік бій­ців. При­чин ба­га­то, а ре­зуль­тат один: не­о­форм­ле­ний осо­бо­вий склад ба­таль­йо­нів.

У Ге­не­раль­но­му шта­бі, як і в при­ймаль­ні мі­ні­стра вну­трі­шніх справ, та­ким істо­рі­ям не до­ві­ря­ють. У ка­бі­не­тах від­по­відь одна: бу­ти цьо­го не мо­же, ко­ман­дир зав­жди знає все про свою ча­сти­ну.

Ке­рів­ни­цтво си­ло­вих стру­ктур ціл­ком об­ґрун­то­ва­но очі­кує, що бо­йо­ві ко­ман­ди­ри до­три­му­ва­ти­муть бу­кви ста­ту­тів. Про­те ве­сна — лі­то 2014 ро­ку за­свід­чи­ли, що та­кі очі­ку­ва­н­ня бу­ли не­ре­а­лі­сти­чни­ми. З по­си­ле­н­ням агре­сії па­трі­о­ти­чно на­ла­што­ва­ні гро­ма­дя­ни при­бу­ва­ли до но­во­ство­ре­них ба­таль­йо­нів, ви­слов­лю­ю­чи ба­жа­н­ня при­єд­на­ти­ся до бо­роть­би за Укра­ї­ну. По-пер­ше, та­кі до­бро­воль­ці не за­гли­блю­ва­ли­ся в де­та­лі, ко­му ба­таль­йон під­по­ряд­ко­ву­є­ться (ці­ка­ви­ло пе­ре­ва­жно те, під чи­їм ко­ман­ду­ва­н­ням слу­жи­ти­муть), а по-дру­ге, ні­хто не пе­ре­ймав­ся спи­ска­ми та офі­цій­ним оформ­ле­н­ням.

Впер­ше про­бле­ма про­я­ви­ла­ся, коли по­ра­не­ні не мо­гли отри­ма­ти до­від­ку про участь в АТО та до­від­ку про поранення — до­ку­мен­тів, не­об­хі­дних для на­ле­жно­го оформ­ле­н­ня в го­спі­та­лях та під час ви­пи­ски з них. Си­стем­но ста­ли гу­би­ти­ся ра­пор­ти зі звер­не­н­ня­ми що­до їх ви­да­чі, по­тім бу­ли по­ро­жні обі­цян­ки ко­ман­ду­ва­н­ня, у де­яких ви­пад­ках (як-от у ба­таль­йо­ні «Ай­дар») зни­ка­ла пе­ча­тка. Ви­яв­ля­ло­ся, що за шта­тним роз­пи­сом бу­ла оформ­ле­на ли­ше не­ве­ли­ка ча­сти­на бій­ців, ре­шта в най­кра­що­му ра­зі, у більш ор­га­ні­зо­ва­них ба­таль­йо­нах, фі­гу­ру­ва­ла в осо­би­стих спи­сках ком­ба­та. У менш ор­га­ні­зо­ва­них (на­при­клад, «Ша­хтарськ») оформ­ле­ні бу­ли що­най­біль­ше 30 осіб, то­ді як май­же со­тня вза­га­лі не­зро­зумі­ло на яких під­ста­вах ви­ко­ну­ва­ла бо­йо­ві зав­да­н­ня зі збро­єю в ру­ках, у фор­мі та з шев­ро­на­ми ба­таль­йо­ну.

Про­бле­ма на­бу­ла біль­шо­го роз­го­ло­су, коли ви­яви­ло­ся, що чле­ни сі­мей загиблих не ма­ють під­став для оформ­ле­н­ня ста­ту­сів та отри­ма­н­ня ви­плат. Чо­ло­ві­ків, яких хо­ва­ли з по­че­стя­ми вій­сько­во­слу­жбов­ців та по­смер­тни­ми на­го­ро­да­ми «За му­жність», як з’ясу­ва­ло­ся, у спи­сках осо­бо­во­го скла­ду від­по­від­них вій­сько­вих ча­стин не бу­ло.

На­при­кін­ці ве­ре­сня 2014 ро­ку до­ку­мен­таль­ним оформ­ле­н­ням за­ці­ка­ви­ла­ся ще біль­ша кіль­кість осіб, оскіль­ки на­брав чин­но­сті по­ря­док на­да­н­ня ста­ту­су уча­сни­ка бо­йо­вих дій осо­бам зі скла­ду си­ло­вих стру­ктур, за­лу­че­них до сил і за­со­бів АТО. Ці­ка­ви­ли­ся, зокре­ма, ті, хто справ­ді був у зо­ні АТО, вва­жав себе ча­сти­ною осо­бо­во­го скла­ду від­по­від­но­го ба­таль­йо­ну, у най­кри­ти­чні­ший пе­рі­од брав участь у бо­ях, але по­тім ви­був, по­вер­нув­шись на ро­бо­ту чи на­вча­н­ня. А також ті, хто й да­лі во­ю­вав і був пе­ре­ко­на­ний у то­му, що весь час був у скла­ді ба­таль­йо­ну. Для всіх, ко­го у спи­сках знай­ти не мо­гли, від­по­відь бу­ла одна: «Ви ж до­бро­воль­ці, про вас у за­ко­ні ні­чо­го не­має».

Са­ме та­кі від­по­віді ста­ли при­чи­ною іні­ці­а­тив що­до на­да­н­ня ве­те­ран­ських ста­ту­сів до­бро­воль­цям та до­бро­воль­чим фор­му­ва­н­ням, ко­трі зре­штою пе­ре­ро­сли в за­ко­но­про­ект № 1688, який на­че уза­ко­нив їх. Тіль­ки от про­бле­ма, що на­бу­ла ма­со­во­го ха­ра­кте­ру, сто­су­ва­ла­ся вже зов­сім не до­бро­воль­ців, а осіб, які з не­зро­зумі­лих при­чин пе­ре­бу­ва­ли на утри­ман­ні вій­сько­вих ча­стин, ви­ко­ну­ва­ли бо­йо­ві зав­да­н­ня, ма­ли зброю, але оформ­ле­ні не бу­ли.

То­му в най­кра­що­му ра­зі йде­ться са­ме про не­о­форм­ле­них вій­сько­во­слу­жбов­ців.

ЧО­МУ ТА­КЕ ВА­ЖЛИ­ВЕ ОФОРМ­ЛЕ­Н­НЯ

Згі­дно з чин­ним за­ко­но­дав­ством осо­ба у фор­мі, зі збро­єю — це не до­бро­во­лець. Та­ка осо­ба під­па­дає під ста­т­тю Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни. На­при­клад, ст. 263 пе­ред­ба­чає по­збав­ле­н­ня во­лі від трьох до се­ми ро­ків за не­за­кон­не но­сі­н­ня чи збе­рі­га­н­ня зброї, бо­йо­вих при­па­сів або ви­бу­хо­вих речовин.

Про­те по­ка­ра­ні мо­жуть бу­ти не ли­ше осо­би, які за по­кли­ком ду­ші до­єд­на­ли­ся до ба­таль­йо­нів, взя­ли зброю та до­бро­со­ві­сно ви­ко­ну­ва­ли по­кла­де­ні на них бо­йо­ві зав­да­н­ня. По­ру­шу­ю­чи те­му від­по­від­аль­но­сті, тре­ба на­сам­пе­ред звер­ну­ти ува­гу на дії ко­ман­ду­ва­н­ня. Без зго­ди та ві­до­ма ко­ман­ди­рів від­по­від­них під­роз­ді­лів участь до­бро­воль­ців в АТО бу­ла б не­мо­жли­вою: що­най­мен­ше цим людям ні­хто не ви­дав би зброї та ін­ших боє­при­па­сів, ні­хто не ви­ко­ри­сто­ву­вав би їх як ре­сурс для ви­ко­на­н­ня бо­йо­вих зав­дань.

Крім по­ру­ше­н­ня по­ло­жень Ста­ту­ту вну­трі­шньої слу­жби ЗСУ (зокре­ма, ст. 58, 59) ко­ман­ду­ва­н­ня мо­же також бу­ти при­тя­гну­те до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті на під­ста­ві ст. 413 ККУ (втра­та вій­сько­во­го май­на), ст. 425 (не­дба­ле став­ле­н­ня до вій­сько­вої слу­жби), ст. 426 (пе­ре­ви­ще­н­ня пов­но­ва­жень).

Щоб ма­ти на­ле­жний рі­вень со­ці­аль­но­го за­хи­сту в ста­ту­сі вій­сько­во­слу­жбов­ця та уни­кну­ти при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті, ціл­ком до­ста­тньо на­по­ля­га­ти на за­ра­ху­ван­ні до осо­бо­во­го скла­ду вій­сько­вої ча­сти­ни з до­три­ма­н­ням усіх про­це­дур та одер­жа­н­ням від­по­від­них під­твер-

джу­валь­них до­ку­мен­тів (за­пис у вій­сько­во­му кви­тку/кон­тракт).

КІЛЬ­КА НЕ­ЗРУ­ЧНИХ ПРО­ПО­ЗИ­ЦІЙ

Да­лі роз­ви­ва­ти те­му з на­да­н­ням ста­ту­сів до­бро­воль­цям не­має сен­су, оскіль­ки: а) не існує ви­зна­че­н­ня тер­мі­на «до­бро­воль­че фор­му­ва­н­ня»; б) ба­таль­йо­ни, до яких при­єд­ну­ва­лись осо­би, від по­ча­тку сво­го ство­ре­н­ня пе­ре­ва­жно вже бу­ли вій­сько­ви­ми ча­сти­на­ми, тоб­то до­бро­воль­ці ма­ли всту­пи­ти до осо­бо­во­го скла­ду вій­сько­вої ча­сти­ни, на­був­ши та­ким чи­ном ста­ту­су вій­сько­во­слу­жбов­ця.

Щоб уза­ко­ни­ти осіб, які во­ю­ва­ли при та­ких вій­сько­вих ча­сти­нах, до­ста­тньо про­ве­сти слу­жбо­ве роз­слі­ду­ва­н­ня. Це дасть змо­гу вста­но­ви­ти факт уча­сті осо­би в бо­йо­вих ді­ях, ви­ко­на­н­ня нею по­са­до­вих обов’яз­ків. У ре­зуль­та­ті роз­слі­ду­ва­н­ня за нею мо­же бу­ти ви­зна­но ста­тус вій­сько­во­слу­жбов­ця та пра­во на від­по­від­ні ве­те­ран­ські ста­ту­си, ви­зна­че­на су­ма за­бор­го­ва­но­сті за гро­шо­вим за­без­пе­че­н­ням, якщо во­но не ви­пла­чу­ва­ло­ся під час ви­ко­на­н­ня вій­сько­вих обов’яз­ків.

Та­кий ме­ха­нізм ви­зна­н­ня до­бро­воль­ців успі­шно за­сто­со­ву­є­ться в ЗСУ. Ке­рів­ни­кам ре­шти си­ло­вих ві­домств до­ціль­но бу­ло б також зо­бов’яза­ти ко­ман­ди­рів від­по­від­них під­роз­ді­лів (ба­таль­йо­нів) про­ве­сти роз­слі­ду­ва­н­ня.

При­швид­ши­ти про­цес пе­ре­ві­рок фа­кту уча­сті в АТО мо­жли­во, якщо ко­ман­ди­ри ба­таль­йо­нів на­да­дуть пе­ре­лік усіх осіб у скла­ді ба­таль­йо­ну. Його по­вин­ні на­да­ва­ти як ни­ні­шні ко­ман­ди­ри, так і ко­ли­шні. Па­ра­лель­но осо­би, які слу­жи­ли в ба­таль­йо­нах, але оформ­ле­ні не бу­ли, по­вин­ні ма­ти змо­гу про­тя­гом пев­но­го ви­зна­че­но­го стро­ку по­да­ти свої да­ні для пе­ре­вір­ки ін­фор­ма­ції що­до них.

Як аль­тер­на­ти­ва лу­на­ють про­по­зи­ції що­до ви­рі­ше­н­ня си­ту­а­ції че­рез звер­не­н­ня до су­ду. А також ідеї ство­ри­ти від­по­від­ні ві­дом­чі ко­мі­сії з роз­гля­ду пи­тань до­бро­воль­ців. Про­те ефе­ктив­ність та­ких ме­ха­ні­змів бу­де ниж­чою по­рів­ня­но з про­ве­де­н­ням слу­жбо­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня. Ні суд, ні від­по­від­на ко- мі­сія не ма­ють до­ста­тньо ін­стру­мен­тів для пе­ре­вір­ки фа­кту уча­сті осо­би в бо­йо­вих ді­ях. Про­бле­ма ви­ни­кне вже на ета­пі пред’яв­ле­н­ня доказів та за­лу­че­н­ня свід­ків. Фа­кти­чно до­ве­де­ться все одно скли­ка­ти ту са­му слід­чу ко­мі­сію.

ЩЕ КІЛЬ­КА ПРО­ПО­ЗИ­ЦІЙ

Ста­тус до­бро­воль­ців ДУК та ОУН ли­ша­є­ться не­ви­зна­че­ним. Уча­сни­ка­ми бо­йо­вих дій їх не ви­зна­ють і навряд чи ви­зна­ють у май­бу­тньо­му. З по­гля­ду за­ко­ну ло­гі­ка ду­же про­ста: ви­зна­че­н­ня до­бро­воль­чо­го фор­му­ва­н­ня не­має, але є ст. 260 ККУ: ство­ре­н­ня не пе­ред­ба­че­них за­ко­ном во­є­ні­зо­ва­них або зброй­них фор­му­вань (3–8 ро­ків по­збав­ле­н­ня во­лі за участь і 5–10 ро­ків за ке­рів­ни­цтво).

Ко­ман­ду­ван­ню цих ба­таль­йо­нів не раз про­по­ну­ва­ли й про­по­ну­ють увійти до скла­ду дер­жав­них си­ло­вих ві­домств, та­ким чи­ном ле­га­лі­зу­вав­ши себе та осо­бо­вий склад та­ких ба­таль­йо­нів. Во­но від­мов­ля­є­ться. Як і від­мов­ля­є­ться на­да­ти спи­ски осіб, які вхо­дять до скла­ду ба­таль­йо­нів. Та й навряд чи ті спи­ски вза­га­лі існу­ють.

З одно­го бо­ку, та­ка де­зор­га­ні­за­ція озна­чає со­ці­аль­но-правову не­за­хи­ще­ність та про­бле­ми з оформ­ле­н­ням будь-яких ста­ту­сів. Про­те є й ін­ший бік ме­да­лі. Від­су­тність облі­ку та обме­жень що­до осо­бо­во­го скла­ду озна­ча­ла, що до ба­таль­йо­ну мо­гли при­єд­ну­ва­ти­ся на­віть ті осо­би, які не мо­гли слу­жи­ти в си­ло­вих ві­дом­ствах че­рез не­від­по­від­ність (на­при­клад, не про­йшли вій­сько­во-лі­кар­ської ко­мі­сії, ма­ли су­ди­мо­сті в ми­ну­ло­му) або які не ба­жа­ли роз­кри­ва­ти ві­до­мо­сті про себе. Основ­ним кри­те­рі­єм всту­пу до ДУК та ОУН бу­ло та є ба­жа­н­ня за­хи­ща­ти Укра­ї­ну.

Про­те до­ціль­ність подаль­шо­го існу­ва­н­ня та­ких ба­таль­йо­нів в умо­вах на­яв­но­сті вже уком­пле­кто­ва­ної ар­мії та «за­мо­ро­же­но­го кон­флі­кту» ви­кли­кає низ­ку за­пи­тань. Хто і яким ко­штом їх утри­му­ва­ти­ме? Чиї на­ка­зи вони ви­ко­ну­ва­ти­муть? Звід­ки в них зброя та на під­ста­ві чо­го вони нею во­ло­ді­ють?

По­трі­бно також пам’ята­ти: крім то­го, що це ге­рої, вони ще й гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни, які по­вин­ні до­три­му­ва­ти за­ко­нів і не­сти відповідальність. Ті, хто це усві­дом­лює, вже дав­но пе­ре­йшли до скла­ду за­кон­них си­ло­вих стру­ктур. Ре­шта ж на сьо­го­дні пе­ре­бу­ває по­за за­ко­ном і ри­зи­кує бу­ти при­тя­гну­та до від­по­від­аль­но­сті, як і ко­ман­ду­ва­н­ня тих ба­таль­йо­нів.

Тож ще одна не­зру­чна про­по­зи­ція. Пе­ред­ба­чає во­на три кро­ки.

Крок пер­ший. Ко­ман­ду­ва­н­ня ба­таль­йо­нів має скла­сти пов­ні пе­ре­лі­ки їх осо­бо­во­го скла­ду та по­да­ти до АТЦ при СБУ. Це спро­стить отри­ма­н­ня до­ку­мен­тів по­ра­не­ни­ми та сім’ями загиблих, які все ж ма­ють пра­во на від­по­від­ні ста­ту­си згі­дно із за­ко­ном.

Крок дру­гий. Ко­ман­ду­ван­ню слід взя­ти на себе відповідальність за всіх, хто йо­му до­ві­ряє, і ви­ве­сти їх у пра­во­ве по­ле че­рез вступ до лав ЗСУ чи ін­ших дер­жав­них си­ло­вих ві­домств.

Крок тре­тій. Дер­жа­ва по­вин­на ви­зна­ти вне­сок до­бро­воль­ців ДУК та ОУН у за­хист не­за­ле­жно­сті, су­ве­ре­ні­те­ту та те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни. У цьо­му аспе­кті ціл­ком до­ціль­ний до­ку­мент на кшталт За­ко­ну Укра­ї­ни № 314-VIII від 09.04.2015 ро­ку «Про пра­во­вий ста­тус та вша­ну­ва­н­ня пам’яті бор­ців за не­за­ле­жність Укра­ї­ни у XX столітті».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.