ВІД 1961 РО­КУ ЗА­ГАЛЬ­НА ВАР­ТІСТЬ УСІ­ЄЇ ВИ­РО­БЛЕ­НОЇ В АФРИ­ЦІ СІЛЬ­СЬКО­ГО­СПО­ДАР­СЬКОЇ ПРО­ДУ­КЦІЇ ЗРО­СЛА ВЧЕ­ТВЕ­РО

Ukrainskiy Tyzhden - - СВІТ -

Ці природні й бю­ро­кра­ти­чні пе­ре­по­ни та­кі са­мі не­під­да­тли­ві, як і бри­ли, ко­трі лу­па­ють мо­ти­ка­ми афри­кан­ські зем­ле­ро­би. Але роз­кри­ши­ти їх шма­то­чок за шма­то­чком мо­жна. Сіль­ське го­спо­дар­ство кон­ти­нен­ту по­кра­щу­є­ться зав­дя­ки не яко­мусь кон­кре­тно­му на­у­ко­во­му чи по­лі­ти­чно­му про­ри­ву, а по­до­лан­ню ба­га­то­рі­чних пе­ре­шкод на шля­ху до під­ви­ще­н­ня про­ду­ктив­но­сті (на фер­мах і не тіль­ки) ком­пле­ксни­ми зу­си­л­ля­ми.

Для фер­ме­рів чи не най­мо­гу­тні­шим сим­во­лом змі­ни ста­ло гі­бри­дне на­сі­н­ня, ча­сто за­барв­ле­не в яскра­вий ко­лір та «охре­ще­не» не­ми­ло­зву­чним ім’ям на кшталт SC719. Джо Де­фріз із ор­га­ні­за­ції AGRA (Альянс за зе­ле­ну революцію в Афри­ці, Ке­нія) ка­же, що пер­спе­кти­ва ви­щих уро­жа­їв від цьо­го на­сі­н­ня пе­ре­ко­нує фер­ме­рів ви­тра­ча­ти гро­ші й час на до­бри­ва, бо­роть­бу з бур’яна­ми та пе­сти­ци­ди. Сьо­го­дні AGRA спів­пра­цює з понад со­тнею на­сін­нє­вих ком­па­ній, а це при­бли­зно тре­ти­на рин­ку. То­рік вони ви­ро­сти­ли

кра­ї­на зав­жди про­ду­ктив­ні­ша. Те са­ме сто­су­є­ться дер­жа­ви зі здо­ро­вим на­се­ле­н­ням. Все­сві­тня ор­га­ні­за­ція охо­ро­ни здо­ров’я оці­ни­ла чи­сель­ність афри­кан­ців, що по­мер­ли 2015 ро­ку від ма­ля­рії, у 395 тис. осіб. Для по­рів­ня­н­ня: у 2000-му та­ких бу­ло 764 тис. За той-та­ки пе­рі­од ви­пад­ків зараження ВІЛ по­мен­ша­ло при­бли­зно на дві п’яті.

Чи­ма­ло ще не зро­бле­но. Коли фер­мер Нза­ба­гі­ма­на хо­че про­да­ти про­до­воль­ство, він про­сто про­по­нує його всьо­му се­лу або на­ймає жін­ку, яка на го­ло­ві не­се цей то­вар до кри­хі­тно­го мі­сте­чка Ру­бен­ге­ра за кіль­ка миль від се­ла на ба­зар. Тоб­то зем­ле­роб не знає на­пе­ред, скіль­ки втор­гує за врожай. Зі збіль­ше­н­ням про­ду­ктив­но­сті афри­кан­ських по­лів та­кі роз­рі­дже­ні, та­кі дрі­бні, від­да­ле­ні рин­ки пе­ре­тво­рю­ю­ться на сер­йо­зну про­бле­му. До сіл до­хо­дить над­то ма­ло за­ку­пі­вель­ни­ків агро­про­ду­кції, а ті, що там з’яв­ля­ю­ться, ча­сто ди­кту­ють свої ці­ни. «Ці трей­де­ри ма­ють усю ін­фор­ма­цію і пла­тять фер­ме­рам скіль­ки хо­чуть», — роз­по­від­ає Аде­сі­на, який ни­ні очо­лює Афри­кан­ський банк розвитку.

Пев­ною мі­рою за­ра­ди­ти цій про­бле­мі мо­жуть те­хно­ло­гії: у Ке­нії, де всі ма­ють мо­біль­ні те­ле­фо­ни, фер­ме­ри під­пи­су­ю­ться на сер­ві­си, з ко­трих ді­зна­ю­ться ці­ни. Але ще по­трі­бно по­кра­щи­ти до­ро­ги й те­ле­фон­ний зв’язок у сіль­ській мі­сце­во­сті, щоб дрі­бні зем­ле­вла­сни­ки біль­ше заробляли на то­ва­рі. Слід ма­ти, окрім то­го, мо­жли­вість збе­рі­га­ти збіж­жя десь не вдо­ма, щоб там не за­во­ди­ли­ся шкі­дни­ки. Пе­ре­роб­ка про­ду­ктів бі­ля ферм, чим ду­же ці­ка­ви­ться Аде­сі­на, мо­же змен­ши­ти втра­ти про­ду­кції та ство­ри­ти при­стой­но опла­чу­ва­ні ро­бо­чі мі­сця.

БЕЗХМАРНИЙ ОБРІЙ

Іще один спо­сіб під­три­ма­ти сіль­ське го­спо­дар­ство — при­мно­жи­ти по­го­лів’я свій­ських тва­рин. Па­со­ви­ща в Афри­ці зна­чно пе­ре­ви­щу­ють за сво­єю пло­щею по­ля, і по­пит на про­ду­кцію тва­рин­ни­цтва зро­стає. Але тут до­брих ана­ло­гів гі­бри­дно­му на­сін­ню не­ба­га­то. Афри­кан­ські по­ро­ди ко­рів де­да­лі ча­сті­ше схре­щу­ють із єв­ро­пей­ськи­ми, щоб ви­ве­сти ви­три­ва­лих тва­рин, які да­ють ве­ли­кі на­дої; по­кра­щу­є­ться вро­жай­ність кор­мо­вих та ін­ших куль­тур. Одна­че ва­кци­ни для ху­до­би за­ли­ша­ю­ться до­ро­ги­ми й ча­сто не­до­сту­пни­ми, бо їх по­трі­бно збе­рі­га­ти в хо­ло­ді. Тож па­со­ви­щна ре­во­лю­ція — пи­та­н­ня май­бу­тньо­го.

Аде­сі­на лю­бить ка­за­ти, що в Афри­ці сіль­ське го­спо­дар­ство не спо­сіб жи­т­тя й не ді­яль­ність за­для розвитку; це бі­знес, до то­го ж та­кий, що зро­ста­ти­ме че­рез ін­ве­сти­ції та до­ступ до рин­ків. Про­те во­но за­ли­ши­ться ри­зи­ко­ва­ною спра­вою, у якій кри­ти­чно ва­жли­вий фа­ктор — дощ — кон­тро­лю­ва­ти не мо­жна (його за­раз че­ка­ють із не­тер­пі­н­ням мільйони се­лян).

Цій за­гро­зі мо­жна про­ти­сто­я­ти, сти­му­лю­ю­чи зро­ше­н­ня, осо­бли­во на­ко­пи­че­н­ня во­ди й кра­пель­не по­ли­ва­н­ня. Ін­ший спо­сіб — за­про­по­ну­ва­ти в тій чи тій фор­мі стра­ху­ва­н­ня вро­жаю, яке до­по­ма­га­ти­ме в осо­бли­во не­спри­я­тли­ві се­зо­ни: та­ку пра­кти­ку на­ма­га­є­ться за­про­ва­ди­ти Ефі­о­пія. Оби­два спосо­би до­брі. На­скіль­ки ефе­ктив­ни­ми вони ви­яв­ля­ться пе­ред за­гро­зою змін клі­ма­ту, коли по­су­шли­ві ре­гіо­ни кон­ти­нен­ту ста­нуть іще су­хі­ши­ми, а ма­кси­маль­ні тем­пе­ра­ту­ри — ще ви­щи­ми, по­ба­чи­мо. Мо­же бу­ти так, що де­я­кі куль­ту­ри ні­як бу­де ви­ро­щу­ва­ти там, де вони ро­стуть ни­ні.

Лег­ких шля­хів не­має. Але ідея Аде­сі­ни про пе­ре­тво­ре­н­ня сіль­сько­го го­спо­дар­ства Афри­ки на пер­спе­ктив­ний бі­знес ра­ні­ше зда­ва­ла­ся б не­до­ре­чною на Чор­но­му кон­ти­нен­ті й фан­та­сти­чною по­за його ме­жа­ми. Ни­ні во­на та­кою вже не ба­чи­ться, і це дає не­по­га­ні під­ста­ви для опти­мі­зму.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.