Укра­їн­ський Гам­лет в Іта­лії

Ми­ко­ла Ба­жан. Кон­тра­сти сло­ва

Ukrainskiy Tyzhden - - СПАДОК - Во­ло­ди­мир Панченко

«Те­пла зем­ля Іта­лії, зму­че­на, як по­ро­ді­л­ля/лю­дям вру­чає ра­дість, зро­ще­ну в ло­ні/ще­дро­тно­му», — на­пи­сав Ми­ко­ла Ба­жан у вір­ші «Зу­стрі­чі», пе­ре­ли­ва­ю­чи в сло­ва свій за­хват і свою вдя­чність цій «те­плій зем­лі». Про її «ло­но ще­дро­тне», про ми­сте­цькі ди­ва Іта­лії він знав не тіль­ки з кни­жок: із кін­ця 1950-х по­ет ча­сто бу­вав у кра­ї­ні Дан­те.

ве­ли­кой по­эмы об «Озе» и узнал, что на днях «свер­ши­лось» на­зна­че­ние в Би­ен­на­ле, что преи­спол­ни­ло его бо­дро­сти и на­де­жды».

Ці­ка­во, що то за спе­цмі­сія та­ка бу­ла в Сур­ко­ва й Брейт­бур­да?! Ав­тор по­е­ми «Оза» — Ан­дрій Во­зне­сен­ський. Але хто той «об­щий зна­ко­мый», за­ра­ди яко­го ві­зи­те­рам із СРСР по­трі­бно бу­ло при­ду­му­ва­ти ле­ген­ду, ні­би во­ни їдуть ви­вча­ти «горь­ков­ский ар­хив»? І що та­ке «офи­ци­аль­ный эв­фе­мизм», як не аген­тур­не при­кри­т­тя?

Утім, не Брейт­бур­дом єди­ним…

ПРЕ­ЗЕН­ТА­ЦІЯ УКРАЇНИ

У ро­бо­ту Спів­дру­жно­сті Ми­ко­ла Ба­жан вклю­чив­ся ду­же актив­но. Він був ке­рів­ни­ком ра­дян­ської де­ле­га­ції, що бра­ла участь у Не­а­поль­сько­му кон­гре­сі. Ра­зом із Яро­сла­вом Іва­шке­ви­чем (Поль­ща), Халл­до­ром Ла­кснес­сом (Іслан­дія), Жа­ном-по­лем Сар­тром (Фран­ція), Алє­ксан­дром Твар­дов­скім (СРСР) йо­го обра­ли одним із ві­це-пре­зи­ден­тів Спів­дру­жно­сті єв­ро­пей­ських пи­сьмен­ни­ків, пер­шим пре­зи­ден­том якої був Джан­бат­ті­ста Ан­джо­лет­ті, а йо­го на­сту­пни­ком із бе­ре­зня 1962 ро­ку — Джу­зеп­пе Унґа­рет­ті…

На ІІ Кон­гре­сі (Ту­рин, 1961) Ми­ко­ла Ба­жан ви­сту­пив із ве­ли­кою до­по­від­дю «Рі­сор­джи­мен­то й лі­те­ра­ту­ра». Пе­ре­чи­ту­ва­ти її ці­ка­во й сьо­го­дні: на від­мі­ну від ба­га­тьох Ба­жа­но­вих ста­тей (про Сар­тра, Бе­л­ля, Алей­хе­ма…) текст до­по­віді май­же віль­ний від іде­о­ло­гі­чно-про­па­ган­дист­ських на­ша­ру­вань. Ба­жан роз­по­від­ав уча­сни­кам кон­гре­су про те, як сприйня­ли ідеї та ге­ро­їв Рі­со­джи­мен­то «кра­щі лю­ди Ро­сії», про­те не втри­мав­ся й від до­шкуль­ної кри­ти­ки До­сто­єв­ско­го, чиї «дум­ки про охо­пле­ну бо­роть­бою Іта­лію, роз­ки­да­ні по сто­рін­ках «Що­ден­ни­ка пи­сьмен­ни­ка», «Зи­мо­вих но­та­тках» та в ін­ших мі­сцях, — це дум­ки во­йов­ни­чо­го по­бор­ни­ка російської пра­во­слав­ної цер­кви, який ра­діє з нев­дач ва­ти­кан­сько­го кон­ку­рен­та. […] Яким збі­дне­ним і ви­крив­ле­ним ви­я­ви­лось від­обра­же­н­ня по­дій Рі­со­джи­мен­то в моз­ку ге­ні­аль­но­го сер­це­знав­ця!».

Го­лов­ний же на­го­лос Ба­жан зро­бив на від­лун­ні ідей Рі­со­джи­мен­то в Поль­щі, Укра­ї­ні, на Кав­ка­зі… Так, він ви­сту­пав як ра­дян­ський по­ет, про­те цей по­ет при­їхав з України, тож са­ме укра­їн­ські аспе­кти те­ми, зре­штою, і вийшли на пер­ший план. Пи­сьмен­ни­цька ау­ди­то­рія в Ту­ри­ні по­чу­ла іме­на Оси­па Федь­ко­ви­ча, Івана Фран­ка, со­ра­тни­ка Дра­го­ма­но­ва Ле­ва Ме­чни­ко­ва, Ле­сі Укра­їн­ки (во­на вбо­лі­ва­ла за Іта­лію Ґа­рі­баль­ді, вва­жа­ла возз’єд­на­н­ня ці­єї кра­ї­ни «ве­ли­кою по­лі­ти­чною ре­фор­мою» і бра­ла близь­ко до сер­ця той «за­не­пад сил», що по­чав­ся пі­сля «ве­ли­ко­го під­не­се­н­ня»)…

Знав би Ми­ко­ла Ба­жан, якою пе­ре­ко­на­ною «ґа­рі­баль­дій­кою» бу­ла пол­тав­ська ари­сто­кра­тка Єли­за­ве­та Ми­ло­ра­до­вич, він, ма­буть, і про неї роз­по­вів би! Але ж де там: істо­рію ці­єї жін­ки ще на­ле­жа­ло ви­до­бу­ти з ар­хі­вів…

За­те у ви­сту­пі зга­да­но ін­ший ма­ло­ві­до­мий факт, за­фі­ксо­ва­ний у по­лі­цей­ських до­не­се­н­нях: у сі­чні 1861 ро­ку, ви­яв­ля­є­ться, у Зве­ни­го­род­сько­му по­ві­ті зби­ра­ли­ся «гро­ші для Ґа­рі­баль­ді на ви­ко­на­н­ня йо­го по­лі­ти­чних за­ми­слів про по­нов­ле­н­ня на­ціо­наль­но­стей»! Ці­ка­во, про яке «по­нов­ле­н­ня на­ціо­наль­но­стей» мо­гли мрі­я­ти на Чер­ка­щи­ні в ча­си лі­бе­раль­них ре­форм Алє­ксан­дра ІІ?

До­по­віді Ба­жа­на на кон­гре­сі в Ту­ри­ні пе­ре­ду­ва­ла йо­го ста­т­тя «Іта­лій­ські по­е­зії укра­їн­ської по­е­те­си», на­дру­ко­ва­на 1960 ро­ку в жур­на­лі «Кон­тем­по­ра­нео» (та са­ма, яку пе­ре­кла­дав і до­по­ма­гав «при­ла­што­ву­ва­ти» Ге­ор­гій Брейт­бурд). Зго­дом во­на бу­ла зба­га­че­на но­вим ма­те­рі­а­лом і вклю­че­на до одно­го з книж­ко­вих ви­дань по­е­та під на­звою «Зу­стрі­чі на ві­ко­вих шля­хах».

Ми­ко­ла Ба­жан пре­зен­ту­вав чи­та­чам «Кон­тем­по­ра­нео» — «один з най­чи­слен­ні­ших слов’ян­ських на­ро­дів», озна­йом­лю­вав їх із вне­ском України до скар­бни­ці за­галь­но­люд­ської куль­ту­ри, зу­пи­ня­ю­чись пе­ре­д­усім на рі­зних аспе­ктах укра­їн­сько-іта­лій­сько­го куль­тур­но­го діа­ло­гу. Са­ме в цьо­му кон­текс­ті зга­да­но іме­на Ма­кси­ма Бе­ре­зов­сько­го, Дми­тра Бор­тнян­сько­го, Се­ме­на Гу­ла­ка-ар­те­мов­сько­го, Со­ло­мії Кру­шель­ни­цької — ве­ли­ких му­зи­кан­тів і спів­а­ків, які від­то­чу­ва­ли свою май­стер­ність в Іта­лії. При­ді­лив ува­гу Ба­жан і пе­ре­кла­да­чам: Іва­но­ві Фран­ку, Во­ло­ди­ми­ро­ві Са­мій­лен­ку, Па­вло­ві Гра­бов­сько­му, Ле­сі Укра­їн­ці, Ма­кси­мо­ві Риль­сько­му, Пе­тро­ві Кар­ман­сько­му. Во­ни на­бли­жа­ли іта­лій­ську лі­те­ра­ту­ру до укра­їн­сько­го чи­та­ча. А оскіль­ки ста­т­тя в «Кон­тем­по­ра­нео» по­кли­ка­на бу­ла пред­ста­ви­ти іта­лій­ській ау­ди­то­рії пе­ре­кла­ди по­е­зій Ле­сі Укра­їн­ки, то най­біль­ше ска­за­но са­ме про неї, «най­ці­ка­ві­шу по­е­те­су на­шо­го ві­ку». Ба­жан на­го­ло­сив на ор­га­ні­чно­му зв’яз­ку її дра­ма­тур­гії з єв­ро­пей­ською тра­ди­ці­єю, ори­гі­наль­ній ін­тер­пре­та­ції «ві­чних обра­зів», акту­а­лі­за­ції кла­си­чних «лі­ній і форм», жал­ку­ю­чи во­дно­час, що для за­хі­дно­єв­ро­пей­сько­го чи­та­ча тво­ри Укра­їн­ки за­ли­ша­ю­ться ма­ло­ві­до­ми­ми.

До­пов­ню­ю­чи ста­т­тю, Ми­ко­ла Ба­жан по­дав іще кіль­ка ці­ка­вих фа­ктів з істо­рії укра­їн­сько-іта­лій­ських куль­тур­них зв’яз­ків, не обі­йшов­ши ува­гою й пра­цю пе­ре­кла­да­чів, які тлу­ма­чи­ли іта­лій­ською тво­ри укра­їн­ських пи­сьмен­ни­ків. А за­га­лом у текс­ті й під­текс­ті стат­ті ви­ра­зно чу­є­ться при­кре Ба­жа­но­ве: «Ма­ло!». Ма­ло зна­є­мо ми, ма­ло знають про нас…

Ре­на­то Ґут­ту­зо. Вид на схі­дне мі­сто. По­да­ру­нок іта­лій­сько­го художника Ми­ко­лі Ба­жа­ну

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.