Алер­гія

Ukrainskiy Tyzhden - - P. S. - ОНУХ

Єка­тє­рі­на Дьо­ґоть, ві­до­мий і впли­во­вий російський кри­тик та ку­ра­тор, що опі­ку­є­ться су­ча­сним ми­сте­цтвом, пре­зи­дент кельн­ської Ака­де­мії сві­то­во­го ми­сте­цтва, в одно­му зі сво­їх не­дав­ніх ін­терв’ю на culbyt.com, роз­по­від­а­ю­чи про між­на­ро­дний ми­сте­цький про­ект під на­звою «The Kids Want Communism» («Ді­ти хо­чуть ко­му­ні­зму»), ви­сло­ви­ла­ся так: бу­ло б на­зва­ти лін­гві­сти­чною за­бав­кою, сти­лі­сти­чною фі­гу­рою, грою слів, як­би не глиб­ший під­текст, який хоч-не-хоч від­ки­дає та­ку мо­жли­вість. Річ оче­ви­дна, не­має про­сто­го зна­ка рів­но­сті між та­ки­ми по­ня­т­тя­ми, як ко­му­нізм і фа­шизм, але, ко­ли сло­во «ко­му­нізм» від­ро­джу­є­ться як уяв­ле­н­ня пов­но­прав­не, ба біль­ше, зно­ву спо­ді­ва­не й на­віть на­про­ро­че­не ву­ста­ми ін­те­ле­кту­а­лів та ми­тців, я від­чу­ваю не тіль­ки зви­чай­ну ба­наль­ну алер­гію, а й те, як ме­ні си­пле мо­ро­зом по­за шкі­рою: га­ря­чки ще не­має, а ті­ло вже опа­но­вує дрож. Лег­кість і ре­гу­ляр­ність, із якою по­вер­та­ю­ться ко­му­ні­сти­чні фан­та­сма­го­рії, що їх ви­ра­жа­ють ор­га­ні­за­то­ри про­е­кту «Ді­ти хо­чуть ко­му­ні­зму», про­сто при­го­лом­шує: «Ко­му­нізм — це ко­смос, по­гли­ну­тий чор­ною ді­рою 1989–1991 ро­ків. Ко­смос, що мі­стить у со­бі мно­жи­ну ко­му­ні­змів: то фор­му­ва­н­ня но­вих су­спільств, віль­них від вла­сно­сті, то гро­ма­ди ту­біль­них жи­те­лів, то дов­гу істо­рію ан­ти­фа­шист­сько­го опо­ру, то ега­лі­тар­ний мі­сти­цизм, то ді­а­ле­кти­чне ска­су­ва­н­ня ка­пі- та­лі­зму з ви­ко­ри­ста­н­ням вну­трі­шньої ди­на­мі­ки, то зо­ни опо­ру, які не під­да­ю­ться при­вла­снен­ню з бо­ку ка­пі­та­лі­зму, то все­ося­жну люд­ську со­лі­дар­ність і то­ва­ри­ськість, а з ни­ми й політичний ви­мір чу­т­тя, яке на­зи­ва­ють лю­бов’ю. Це гі­по­те­за за­галь­но­го ви­зво­ле­н­ня. Це все ще не до­слі­дже­не». Не біль­ше й не мен­ше. Звід­си вже над­то ко­ро­ткий шлях до сен­ти­мен­таль­но­го по­во­ро­ту, по­во­ро­ту до ко­му­ні­зму, ба­че­но­го як ра­ди­каль­не за­пе­ре­че­н­ня те­пе­рі­шніх лі­бе­раль­них ре­жи­мів, які утвер­джу­ють екс­плу­а­та­цію, не­рів­ність і від­ки­да­н­ня, бо ж «тот ка­пи­та­лизм, в ко­то­ром мы жи­вем се­го­дня, — не­о­ли­бе­раль­ный ка­пи­та­лизм, — по­тер­пел пол­ный крах» .

Єка­тє­рі­на Дьо­ґоть за­кін­чує своє ін­терв’ю так: «По­ра уже ска­зать все­му осталь­но­му ми­ру, что это очень ва­жно не толь­ко для ми­ра искус­ства».

Оче­ви­дно, тут най­слу­шні­ший час за­ува­жи­ти, що на­чеб­то невинні ігри роз­ча­ро­ва­них «ді­тей» у ко­му­нізм мо­жуть по­ро­ди­ти не­пе­ре­дба­че­ну ре­а­кцію у фор­мі йо­го alter ego — зви­чай­но­го фа­ши­зму, а цьо­го су­ча­сні ми­тці із при­та­ман­ною їм яскра­во ви­ра­же­ною лі­вою орі­єн­та­ці­єю, по­за сум­ні­вом, не пра­гнуть.

«Идея ком­му­ни­зма ка­же­тся мне сво­ев­ре­мен­ной. Ком­му­ни­зма как-то не хва­та­ет, без ком­му­ни­зма все ста­ло го­ра­здо ху­же. Го­ри­зонт ком­му­ни­зма, ко­то­рый су­ще­ство­вал в Со­вет­ском Со­ю­зе, ко­свен­но вли­ял на стра­ны За­па­да, и они бла­го­да­ря это­му ра­зви­ва­ли свое «го­су­дар­ство все­об­ще­го бла­го­со­сто­я­ния», ко­то­рое ныне на­хо­ди­тся в си­ту­а­ции по­лу­ра­зва­ла»

Луцьк вул. Ле­сі Укра­їн­ки, 30 тел.: (0332) 72-43-76 Рів­не вул. Ко­ро­лен­ка, 2 тел.: (0362) 26-39-41 Ки­їв вул. Ли­сен­ка, 3 тел.: (044) 235-88-50 Хар­ків вул. Сум­ська, 3 тел.: (057) 731-59-49

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.