Яро­слав Ма­лан­чук, за­сту­пник го­ло­ви гро­мад­ської ра­ди Ко­стян­ти­нів­ки:

Ukrainskiy Tyzhden - - ТЕМА НОМЕРА -

Тре­ба пра­цю­ва­ти в рі­зних на­прям­ках, на­сам­пе­ред з ор­га­на­ми дер­жав­ної вла­ди. Щоб бу­ло офі­цій­но від­кри­то кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня сто­сов­но цьо­го зло­чи­ну. Зви­чай­но, вла­да в нас пра­цює по-сво­є­му, має свої тер­мі­ни, а це ча­сто не збі­га­є­ться з тим, що хо­чуть лю­ди. То­му й до во­лон­тер­ських об’єд­нань мо­жна звер­ну­ти­ся. За­раз, на­ре­шті, цим пи­та­н­ням біль­ше за­йма­є­ться дер­жа­ва, але на по­ча­тку ма­ли пе­ре­ва­гу во­лон­те­ри.

Тре­ба на­ма­га­ти­ся ма­кси­маль­но по­ши­ри­ти ін­фор­ма­цію про лю­ди­ну. Для цьо­го звер­та­ти­ся до ЗМІ, га­зет, те­ле­ба­че­н­ня, гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій, пу­блі­чних осіб.

Однак при цьо­му не слід по­ві­дом­ля­ти спе­ці­аль­ність вій­сько­во­го чи йо­го ча­сти­ну. Осо­бли­во на ка­ме­ру чи не­зна­йо­мим лю­дям. У по­ло­ні він міг цьо­го не го­во­ри­ти, щоб збе­рег­ти со­бі жи­т­тя. То­му та­ка ін­фор­ма­ція мо­же на­шко­ди­ти. Тре­ба казати, що просто вій­сько­вий, а де він слу­жив, чим за­ймав­ся — не­ві­до­мо. Не вір­те не­зна­йо­мим осо­бам, які обі­ця­ють до­по­мог­ти за гро­ші. Ме­ні ві­до­мо ба­га­то ви­пад­ків, ко­ли вже бу­ло рі­ше­н­ня бо­йо­ви­ків про звіль­не­н­ня по­ло­не­но­го, а хтось дзво­нив до ма­те­рі чи дру­жи­ни й ви­ма­гав за це ви­куп. Біль­ше то­го, за­раз пе­ре­ва­жно й гро­ші не по­трі­бні. Те­ро­ри­сти не від­да­ють лю­дей, на­віть якщо їм уже го­то­ві за­пла­ти­ти дер­жа­ва чи во­лон­те­ри.

Ще одна по­мил­ка, яку ча­сто ро­блять: не тре­ба їха­ти на оку­по­ва­ні те­ри­то­рії й са­мо­му ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня. Ча­сто тра­пля­ло­ся так, що за­ру­чни­ка звіль­ня­ли, але лю­ди­на, яка їха­ла йо­го шу­ка­ти, зни­ка­ла без­ві­сти. Ко­ли ти віль­ний і пе­ре­бу­ва­єш на кон­тро­льо­ва­ній те­ри­то­рії, то мо­жеш зро­би­ти біль­ше ко­ри­сно­го.

Із вла­сно­го до­сві­ду я би по­ра­див тим, хто по­тра­пив у по­лон, на­ма­га­ти­ся до­три­му­ва­ти пра­вил, які нав’язу­ють. Це важ­ко, але ря­тує жи­т­тя. Щоб бо­ро­ти­ся, тре­ба ма­ти си­ли й здо­ров’я, то­му їх вар­то бе­рег­ти. Під час до­пи­тів го­во­ри­ти ба­га­то, до­да­ва­ти по­біль­ше не­зна­чу­щих і не­ва­жли­вих де­та­лей, за яки­ми й на­ма­га­ти­ся схо­ва­ти ва­жли­ві фа­кти, щоб не роз­го­ло­шу­ва­ти їх. Що дов­ше го­во­риш, то мен­ше ча­су за­ли­ша­є­ться на ін­ші запитання, а бо­йо­ви­ки теж не мо­жуть ба­га­то йо­го ви­тра­ча­ти на одну лю­ди­ну. Ба­жа­но ро­би­ти та­кий со­бі «роз­би­тий» ви­гляд і в будь яко­му ви­пад­ку уни­ка­ти ге­рой­ства. Тут смі­лив­цем тре­ба бу­ти в ду­ші. Те, що то­бі вда­сться звіль­ни­ти­ся здо­ро­вим, і є твоя від­ва­га. А ге­рой­ство ду­же швид­ко при­ду­шать. Ге­ро­їв ла­ма­ють трав­ма­ми, тор­ту­ра­ми, ні­ве­че­н­ням. То­му, щоб за­ли­ши­ти­ся не­злам­ним, якраз тре­ба і по­ка­за­ти, що ти зла­мав­ся. За на­го­ди тре­ба за­пам’ято­ву­ва­ти ко­ри­сну ін­фор­ма­цію, щоб по­тім її мо­жна бу­ло по­ві­до­ми­ти сво­їм.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.