Оле­ксандр Во­лох, ко­ли­шній бо­єць 42-го ба­таль­йо­ну

Ukrainskiy Tyzhden - - ТЕМА НОМЕРА -

Ме­ні пев­ним чи­ном по­ща­сти­ло, адже пе­ре­да­ли пред­став­ни­кам «Чер­во­но­го Хре­ста». Був ве­ли­кий коридор, че­рез який за­би­ра­ли за­ги­блих і по­ра­не­них пі­сля Іло­вай­ська. На ви­хо­ді бу­ло ство­ре­но кор­дон із пред­став­ни­ка­ми так зва­ної ДНР, які су­про­во­джу­ва­ли бій­ців до кон­вою, що й від­во­зив їх до ці­єї ор­га­ні­за­ції. Ви­пу­ска­ли не всіх: офі­це­рів і ча­сти­ну сер­жан­тів за­ли­ша­ли со­бі. Сол­да­тів не за­три­му­ва­ли. Де­ко­го від­пу­сти­ли тро­хи пі­зні­ше. Уже по­тім усі, хто по­тра­пляв у по­лон, за­ли­ша­ли­ся на­дов­го: мій по­бра­тим там пе­ре­бу­ває вже три ро­ки й по­ки що не вда­є­ться йо­го ви­тя­гну­ти. Йо­го рі­дні звер­та­ли­ся до усіх ін­стан­цій, де тіль­ки мо­жли­во. І до Ру­ба­на теж, і Сав­чен­ко до ньо­го при­їжджа­ла. Зві­сно, що і офі­цій­ні ор­га­ни до­лу­чи­ли­ся, і СБУ, і МВС.

Ви­ку­пи пра­цю­ва­ли ли­ше на по­ча­тку вій­ни. За­раз у те­ро­ри­стів уже з’яви­ли­ся свої пев­ні пра­ви­ла: во­ни по­вин­ні пе­ре­да­ва­ти ін­фор­ма­цію про за­три­ма­них до сво­їх «дер­жав­них ор­га­нів». Від­по­від­но пи­та­н­ня звіль­не­н­ня ви­рі­шу­є­ться не на мі­сці, а їхнім «ке­рів­ни­цтвом». То­му про­по­зи­ції з ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми за гро­ші — пе­ре­ва­жно це ли­ше ша­храй­ство. Во­стан­нє до нас звер­та­ли­ся при­бли­зно мі­ся­ців ві­сім то­му, але ми пе­ре­ві­ри­ли й зро­зумі­ли, що хтось хо­че за­ро­би­ти.

У будь-яко­му ви­пад­ку тре­ба звер­та­ти­ся до всіх мо­жли­вих ор­га­ні­за­цій. По­стій­но тур­бу­ва­ти їх, на­га­ду­ва­ти про се­бе, щоб дер­жав­ні ор­га­ни пра­цю­ва­ли. Якщо бу­де офі­цій­не звер­не­н­ня, то для вій­сько­вих це й можливість за­ли­ша­ти­ся в спи­сках ча­сти­ни, хоч і в ста­ту­сі по­ло­не­но­го. Так при­найм­ні рі­дні змо­жуть отри­му­ва­ти йо­го гро­шо­ве за­без­пе­че­н­ня, що ду­же сут­тє­во.

Не менш ва­жли­вою вва­жаю і пси­хо­ло­гі­чну під­трим­ку для рі­дних по­ло­не­но­го. Про це ча­сто за­бу­ва­ють, ду­ма­ють, що єди­ний по­стра­жда­лий — це сам бо­єць. Але йо­го близь­кі теж пе­ре­бу­ва­ють у ста­ні гли­бо­ко­го стре­су, то­му їм украй не­об­хі­дна про­фе­сій­на під­трим­ка, від неї не вар­то від­мов­ля­ти­ся. Єди­не — тре­ба шу­ка­ти нор­маль­но­го пси­хо­ло­га, який зна­є­ться са­ме на цій те­мі, щоб він справ­ді зміг до­по­мог­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.