Ми­ко­ла Жи­ка­ляк: «Про­те­сти про­ти га­зу слан­це­вих товщ бу­ли своє­рі­дною ре­пе­ти­ці­єю се­па­ра­тист­сько­го ру­ху»

Вче­ний-гео­лог про еко­ло­гі­чні ри­зи­ки на Дон­ба­сі

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМІСТ - Спіл­ку­ва­ла­ся Єли­за­ве­та Гон­ча­ро­ва, Ба­хмут

Ти­ждень звер­нув­ся до ке­рів­ни­ка Дер­жав­но­го ре­гіо­наль­но­го гео­ло­гі­чно­го під­при­єм­ства «До­не­цьк­гео­ло­гія» Ми­ко­ли Жи­ка­ля­ка, щоб з’ясу­ва­ти, на які еко­ло­гі­чні на­слід­ки від так зва­ної мо­крої кон­сер­ва­ції шахт в ОРДІЛО та втра­ти дер­жав­но­го кон­тро­лю над си­сте­мою до­слі­дже­н­ня ста­ну під­зем­них вод слід че­ка­ти на те­ри­то­рії ву­гіль­но­го ба­сей­ну. Та по­ці­ка­ви­ли­ся, як, на по­гляд на­у­ков­ця з Дон­ба­су, пе­ре­ти­на­ю­ться по­лі­ти­ка, еко­но­мі­ка й еко­ло­гія.

За ін­фор­ма­ці­єю ке­рів­ни­ка по­лі­ції До­не­цької обла­сті, у То­ре­цьку за­ги­ну­ло двоє чо­ло­ві­ків, на­ма­га­ю­чись ви­чи­сти­ти ко­ло­дязь від бру­ду. При­чи­на смер­ті — отру­є­н­ня ме­та­ном. Чи не є це вже «пер­ши­ми дзві­но­чка­ми»: мо­же, ме­тан із за­кри­тих шахт су­сі­дньої Гор­лів­ки вже шу­кає ви­хід у мі­сце­вих ко­ло­дя­зях? — Ні, ду­маю, са­ме в цьо­му ви­пад­ку зв’яз­ку не­має. Хо­ча ро­зу­мію, чо­му ви­ни­ка­ють по­ді­бні стра­хи. У ша­хті «Пів­ні­чна», що роз­та­шо­ва­на в То­ре­цьку, під­ви­ще­на ме­та­но­ва не­без­пе­ка та при­ро­дна га­зо­но­сність ву­гіль­них пла­стів, тож ми на­віть роз­гля­да­є­мо це кри­ло як по­тен­цій­но спри­я­тли­ве для ви­до­бу­тку при­ро­дно­го га­зу. То­му що­до ме­та­но­во­го екс­пор­ту з Гор­лів­ки — це не зов­сім на­у­ко­ве при­пу­ще­н­ня. По­ді­бне яви­ще тра­ди­цій­не для та­ко­го мі­ста, як То­рецьк.

Чи зна­є­те ви, що за­раз від­бу­ва­є­ться з під­зем­ни­ми во­да­ми на те­ри­то­рії, що не кон­тро­лю­є­ться Укра­ї­ною? — Ще у 2015 ро­ці ми май­же не­о­фі­цій­но отри­му­ва­ли для ана­лі­зу й уза­галь­не­н­ня ін­фор­ма­цію з шахт, що за­ли­ши­ли­ся по той бік лі­нії фрон­ту. Ми­ну­ло­го ро­ку ми щось ді­зна­ли­ся тіль­ки час­тко­во, на­при­клад звіс­тку що­до під­то­плень, то­му біль­шменш ма­ли уяв­ле­н­ня про про­це­си, що там від­бу­ва­ю­ться. Але в цьо­му ро­ці з то­го бо­ку ми не отри­му­є­мо на­віть ін­сай­дер- ської ін­фор­ма­ції, бо ро­бі­тни­ки там під су­во­рою за­бо­ро­ною на­да­ва­ти будь-які ци­фри. На­ра­зі ми мо­же­мо тіль­ки мо­де­лю­ва­ти якісь про­це­си, але ді­ста­ти під­твер­дже­н­ня чи до­слі­джу­ва­ти їх на тих те­ри­то­рі­ях не ма­є­мо мо­жли­во­сті. Втім, якщо за­раз на­віть фор­маль­но під­ра­ху­ва­ти рі­вень під­зем­них вод пі­сля за­то­пле­н­ня гор­лів­ських шахт, то він уже біль­ший, ніж рі­вень під­зем­них вод у То­ре­цьку. То­му від зни­ще­н­ня шахт стра­жда­ти­ме не тіль­ки Гор­лів­ка чи Єна­кі­є­ве, при­ро­дний ба­ланс по­ру­ши­ться на ве­ли­кій те­ри­то­рії.

Чим ре­аль­но мо­же за­гро­жу­ва­ти від­су­тність си­сте­ми кон­тро­лю за ци­ми про­це­са­ми? — Го­лов­не, що за­раз по­ру­ше­на си­сте­ма дер­жав­но­го все­бі­чно­го кон­тро­лю за про­це­са­ми, які су­про­во­джу­ють ви­до­бу­ток ву­гі­л­ля. Ще з 1935 ро­ку в ко­жно­му зві­ті про роз­від­ку ву­гі­л­ля обов’яз­ко­во вклю­ча­ли гі­дро­ло­гі­чні до­слі­дже­н­ня. Вже че­рез рік на Дон­ба­сі за­кін­чи­ла­ся то­по­гра­фі­чна зйом­ка, яку ми вва­жа­є­мо своє­рі­дним ні­ве­лі­ром, бо во­на від­бу­ла­ся до мас­шта­бно­го осво­є­н­ня надр Дон­ба­су. То­му ми зав­жди мо­же­мо по­рів­ня­ти та змо­де­лю­ва­ти най­ра­ди­каль­ні­ші змі­ни, до яких при­зво­дить ви­до­бу­ток ву­гі­л­ля. На­віть під час оку­па­ції нім­ця­ми та­кі до­слі­дже­н­ня не при­пи­ня­ли­ся, за­ли­ша­ли­ся спе­ці­аль­ні лю­ди, щоб слід­ку­ва­ти за гі­дро­ло­гі­чни­ми про­це­са­ми. Близь­ко 10 ро­ків то­му ми про­ве­ли мас­шта­бний мо­ні­то­ринг під­зем­них вод у го­лов­ній ан­ти­клі­на­лі Дон­ба­су, ма­кі­їв­ські ко­ле­ги ви­вча­ли ме­та­но­ву без­пе­ку, а УКРНДМІ — вплив на бу­дів­лі, ін­фра­стру­кту­ру. То­ді ро­би­ли рі­зні про­е­кти що­до спо­сте­ре­же­н­ня та мі­ні­мі­за­ції ме­та­но­вої без­пе­ки. Дві остан­ні стру­кту­ри за­ли­ши­ли­ся на оку­по­ва­ній те­ри­то­рії, то­му пов­но­цін­ний зв’язок з на­у­ков­ця­ми втра­че­но. За­раз ми ви­ко­ну­є­мо мо­ні­то­ринг тіль­ки на дер­жав­но­му рів­ні що­до за­галь­но­го не­по­ру­ше­н­ня во­дно­го ре­жи­му, спо­сте­рі­га­є­мо за фо­но­вим при­ро­дним рів­нем під­зем­них вод. Але че­рез від­су­тність дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня ми зов­сім не ви­ко­ну­є­мо кон­тро­лю

на обла­сно­му рів­ні: об­сте­же­н­ня в ме­жах на­се­ле­них пун­ктів не опла­чу­є­ться вже не один рік. А за­раз по­де­ку­ди не мо­же­мо це ро­би­ти й на ло­каль­но­му рів­ні, бо не ма­є­мо до­сту­пу до під­при­ємств, що за­ли­ши­ли­ся на не­кон­тро­льо­ва­ній те­ри­то­рії. А ви­вче­н­ня під­зем­них вод — це си­сте­ма на­ба­га­то скла­дні­ша, ніж, на­при­клад, ви­мі­рю­ва­н­ня ви­ки­дів в атмо­сфе­ру. Якщо на по­ча­тко­во­му ета­пі не від­слід­ко­ву­ва­ти змі­ни, то по­тім щось ви­пра­ви­ти бу­де вже не­мо­жли­во. Це мо­жна по­рів­ня­ти з отру­є­н­ням люд­сько­го ор­га­ні­зму, ко­ли отру­ту ду­же важ­ко ви­ве­сти, якщо во­на по­тра­пи­ла в кров й усі ор­га­ни хво­ро­го. На­при­клад, ко­ли ра­ні­ше за­кри­ли одну тіль­ки ша­хту «Ко­че­гар­ка», до ті­єї мі­сце­во­сті ба­га­то ро­ків бу­ла при­ку­та ува­га на­у­ков­ців і пра­кти­ків, бо спо­сте­рі­га­ли­ся зна­чні змі­ни, які при­зво­ди­ли до під­то­пле­н­ня бу­ді­вель, зсу­вів ґрун­ту, ме­та­но­вої не­без­пе­ки. А за­раз ма­є­мо ве­ли­кий об­сяг спон­тан­ної «мо­крої кон­сер­ва­ції» кіль­кох шахт у рі­зних мі­стах без жо­дно­го спо­сте­ре­же­н­ня. Це вкрай небезпечно.

Які най­імо­вір­ні­ші ри­зи­ки? — Якщо ка­за­ти то­чно, то під­зем­ні води не за­то­плю­ють те­ри­то­рії, во­ни за­йма­ють своє істо­ри­чне мі­сце, істо­ри­чний рі­вень, як бу­ло до втру­ча­н­ня лю­ди­ни. Тоб­то якісь про­це­си ми мо­же­мо прогнозувати, ма­ю­чи ста­рі до­слі­дже­н­ня. Але ви­до­бу­ток ву­гі­л­ля вже змі­нив під­зем­ні стру­кту­ри, то­му за­гро­зою стає не­ке­ро­ва­не про­ни­кне­н­ня під­зем­них вод по всій те­ри­то­рії Дон­ба­су. Там, де роз­та­шо­ва­ні за­то­пле­ні ша­хти, цей ло­каль­ний про­цес бу­де на­ба­га­то ін­тен­сив­ні­шим че­рез осо­бли­во­сті ре­льє­фу («ефект спо­лу­че­них по­су­дин»), ве­ли­кі об­ся­ги ви­ро­бі­тку, мас­шта­бні трі­щи­ни. Во­да пе­ре­мі­щу­ва­ти­ме­ться швид­ше, за­пов­ню­ва­ти­ме по­ро­жни­ни, та­ким чи­ном ви­штов­ху­ю­чи ме­тан че­рез рі­зні отво­ри у ґрун­ті: пі­ща­ник, роз­ло­ми по­ро­ди, ме­жі ша­хтних ви­ро­бі­тків. А роз­мі­ще­н­ня там бу­ді­вель — пря­ма не­без­пе­ка. Най­стра­шні­ше, що цей про­цес не­ке­ро­ва­ний, то­му вга­да­ти, де са­ме та ко­ли ми отри­ма­є­мо зсув ґрун­ту, бу­ре­вій чи по­ту­жний гідроудар, фа­кти­чно не­мо­жли­во. Прогнозувати, як поводитимуться некеровані ґрунтові води під час потужних обстрілів ще важче: мо­жна отри­ма­ти гідроудар, який зсередини спроможний розрізати все, на­віть металоконструкції.

Яки­ми ви ба­чи­те по­слі­дов­ні кро­ки для за­по­бі­га­н­ня ка­та­стро­фі? — За­раз нам на­ді­йшло про­ха­н­ня на­да­ти змі­стов­ну ін­фор­ма­цію для три­сто­рон­ньої гру­пи в Мін­ську що­до еко­ло­гі­чно­го, зокре­ма й гі­дро­ло­гі­чно­го, ста­ну те­ри­то­рій, де від­бу­ва­ю­ться за­кри­т­тя шахт. Але на цьо­му ета­пі ми мо­же­мо тіль­ки мо­де­лю­ва­ти або на­ма­га­ти­ся отри­ма­ти ін­фор­ма­цію з не­о­фі­цій­них дже­рел. То­му я за­про­по­ну­вав би між­на­ро­дним ор­га­ні­за­ці­ям ство­ри­ти гру­пи мо­ні­то­рин­гу, які ма­ли б до­ступ до шахт на не­кон­тро­льо­ва­ній те­ри­то­рії. Мо­жли­во, із за­лу­че­н­ням укра­їн­ських спе­ці­а­лі­стів, що ба­га­то ро­ків до­слі­джу­ва­ли й ана­лі­зу­ва­ли цю про­бле­ма­ти­ку. Та­кож вва­жаю за до­ціль­не ви­ма­га­ти пов­но­го при­пи­не­н­ня будь-яко­го ви­до­бу­тку на ша­хтах, де по­ча­ли про­цес кон­сер­ва­ції, бо це небезпечно, й обов’яз­ко­во­го обла­дна­н­ня ко­жної ша­хти, що бу­ла за­то­пле­на, від­по­від­ною те­хні­кою для спо­сте­ре­же­н­ня за про­це­са­ми кон­сер­ва­ції.

А чи не від­мо­ви­ли­ся ви від ідеї ви­до­бу­ва­н­ня га­зу пі­сля істе­рії з га­зом слан­це­вих товщ? — Я га­даю, що са­ма си­ту­а­ція спро­би ор­га­ні­за­ції ви­до­бу­тку га­зу ком­па­ні­єю Shell — яви­ще по­зи­тив­не для України. Бо ми ста­ли ду­ма­ти про вла­сний газ рі­зної гли­би­ни за­ля­га­н­ня як про ре­аль­ну пер­спе­кти­ву, отри­ма­ли мо­жли­вість до­слі­ди­ти це пи­та­н­ня. Але для подаль­шо­го роз­ви­тку те­ми по­трі­бні глиб­ші до­слі­дже­н­ня, змі­на в за­ко­но­дав­стві що­до надр. Втім, за­раз уже див­лю­ся на «слан­це­ві» по­дії чо­ти­ри­рі­чної дав­но­сті з ін­шо­го бо­ку: не як гео­лог, а як еко­но­міст. Те­пер я ро­зу­мію, що ми по­тра­пи­ли у ве­ли­ку ін­фор­ма­цій­ну афе­ру, у якій вла­сни­ки ком­па­нії отри­ма­ли чи­ма­лі при­бу­тки від під­ви­ще­н­ня ці­ни на свої акції че­рез опри­лю­дне­н­ня пла­нів на збіль­ше­н­ня те­ри­то­рії ви­до­бу­тку. Шум, що під час цьо­го від­бу­вав­ся, усім був на ру­ку, бо акції ма­ли зро­ста­ти, на­віть якщо б не бу­ло жо­дної успі­шної свер­дло­ви­ни. Як і тра­пи­ло­ся: че­рез во­єн­ні дії ком­па­нія від­мо­ви­ла­ся від ви­до­бу­тку. Хо­ча, мо­жли­во, щось би і ви­йшло, але на­вряд чи це бу­ло б у то­му об­ся­зі, який очі­ку­ва­ли в Shell. А Ро­сія, як зав­жди, три­ма­ла ру­ку на пуль­сі: во­на ско­ри­ста­ла­ся си­ту­а­ці­єю для спро­би ке­ру­ва­н­ня ве­ли­кою ма­сою лю­дей на Дон­ба­сі. Так, це бу­ла своє­рі­дна ге­не­раль­на ре­пе­ти­ція се­па­ра­тист­сько­го ру­ху. Я ви­сту­пав що­до га­зу на ма­со­вих збо­рах у Слов’ян­ську, де про­тест був ор­га­ні­зо­ва­ний май­же так, як по­тім ми ба­чи­ли на­ве­сні 2014 ро­ку. То­му чі­тко від­чу­вав атмо­сфе­ру, агре­сію, ба­чив ви­ко­нав­ців ор­га­ні­зо­ва­них про­те­стів.

Вій­на по­ста­ви­ла пе­ред ба­га­тьма нові ви­мо­ги. Чи до­во­ди­ться вам пра­цю­ва­ти в не­без­пе­чних умо­вах? — Так, я був кіль­ка ра­зів в Ав­ді­їв­ці, ми го­ту­ва­ли план роз­роб­ки де­ся­ти бю­ве­тів, щоб за­без­пе­чи­ти мі­сце­вих ме­шкан­ців ре­зерв­ною во­дою. То­му що там на­бу­ре­но ба­га­то свер­дло­вин, але води не­має або во­на ду­же не­які­сна, бо ро­би­ли дір­ки нав­ма­н­ня. Ми ви­вча­ли ко­жен го­ри­зонт, ро­би­ли для ко­жної свер­дло­ви­ни па­спорт, бо зав­да­н­ня скла­дне: там чо­ти­ри ви­ди рі­зних гео­ло­гі­чних зон, що ускла­дню­є­ться ще й те­хно­ген­ним впли­вом ко­ксо­хі­мі­чно­го за­во­ду. Під час вій­ни я став із ро­зу­мі­н­ням ста­ви­ти­ся до то­го, що вла­ді до­во­ди­ться ви­би­ра­ти між стра­те­гі­чни­ми пи­та­н­ня­ми й екс­тре­ною до­по­мо­гою, бо за­раз та­кі ча­си.

ПРОГНОЗУВАТИ, ЯК ПОВОДИТИМУТЬСЯ НЕКЕРОВАНІ ҐРУНТОВІ ВОДИ ПІД ЧАС ПОТУЖНИХ ОБСТРІЛІВ ЩЕ ВАЖЧЕ: МО­ЖНА ОТРИ­МА­ТИ ГІДРОУДАР, ЯКИЙ ЗСЕРЕДИНИ СПРОМОЖНИЙ РОЗРІЗАТИ ВСЕ, НА­ВІТЬ МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЇ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.