Про­дам квар­ти­ру в Лу­ган­ську

Як тор­гу­ють не­ру­хо­мі­стю в «ЛНР»

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМІСТ - Ві­тко­рія Ма­ли­ше­ва

Най­гу­чні­ша но­ви­на остан­ньо­го ча­су — мо­жли­вість продавати не­ру­хо­мість, не обли­ша­ю­чи меж «ЛНР». Про­бле­ма збу­ти жи­тло пі­сля лі­та 2014 ро­ку бу­ла, зда­є­ться, одні­єю з най­сер­йо­зні­ших, що не да­ва­ла змо­ги лег­ко ви­їха­ти й ні­ко­ли вже не по­вер­та­ти­ся в оку­по­ва­не мі­сто. Сам про­цес про­да­жу на йо­го по­ча­тко­вій ста­дії був та­ким са­мим, як і будь-де: ого­ло­ше­н­ня в мі­сце­вій пре­сі та че­рез ін­тер­нет, по­ві­дом­ле­н­ня на стов­пах і до­шках ого­ло­шень, до­по­мо­га рі­єл­те­рів, яких за­ли­ши­ло­ся ду­же ма­ло че­рез обвал цін на не­ру­хо­мість. Але про­да­жі здій­сню­ва­ли­ся. Хтось ква­пив­ся по­ча­ти но­ве жи­т­тя десь в ін­шій ча­сти­ні сві­ту, хтось фі­зи­чно не міг спів­існу­ва­ти з но­вою вла­дою, хтось пе­ре­бу­вав тут у роз­шу­ку — мо­ти­ви всі ма­ли рі­зні, але єди­ним бу­ло ба­жа­н­ня про­да­ти не­ру­хо­мість у зо­ні АТО. І це ре­а­лі­зо­ву­ва­ло­ся. Про­да­вець і по­ку­пець ви­їжджа­ли до най­ближ­чо­го під­кон­троль­но­го Укра­ї­ні мі­ста та в при­су­тно­сті юри­ста укла­да­ли зго­ду. Да­лі про­да­вець — ко­ли­шній вла­сник жи­тла — із су­мою, ра­зи в три– чо­ти­ри мен­шою, аніж до вій­ни, ви­їжджав у своє но­ве жи­т­тя, де за та­кі гро­ші ні­чо­го не мо­жли­во бу­ло ку­пи­ти, а по­ку­пець по­вер­тав­ся до­до­му із ціл­ко­ви­тою впев­не­ні­стю, що зро­бив най­кра­щу по­ку­пку всьо­го сво­го жи­т­тя.

Дій­сно, на по­ча­тку 2014 ро­ку не­ру­хо­мість ко­шту­ва­ла зна­чно біль­ше. Три­кім­на­тні квар­ти­ри про­да­ва­ли­ся по $45 тис. і біль­ше, а за­раз во­ни збу­ва­ю­ться ледь-ледь за $8–11 тис. Зви­чай­но ж, якщо є ав­то­ном­не опа­ле­н­ня, квар­ти­ра з єв­ро­ре­мон­том і ще яки­мись бла­га­ми ци­ві­лі­за­ції, про­си­ти мо­жна й $15 тис., але ж де ті $45 тис., які за та­ке жи­тло да­ва­ли до вій­ни...

Втім, но­ви­на в то­му, що в «ре­спу­блі­ці» на­ре­шті ухва­ле­но «за­кон», який дає мо­жли­вість продавати жи­тло, не по­ки­да­ю­чи мі­ста. Є свій ре­єстр, свої юри­сти. І зно­ву ро­бо­та рі­єл­те­ра стає по­пу­ляр­ною. Жи­тло так і ко­штує ко­пій­ки, але ж про­да­жі здій­сню­ю­ться. Та най­біль­ша ін­три­га, що про­да­є­ться іпо­те­чне жи­тло з бор­га­ми в укра­їн­ських бан­ках, які, на дум­ку біль­шо­сті, вже ні­ко­ли сю­ди не по­вер­ну­ться, то­му від­да­ва­ти ні­чо­го не по­трі­бно. І та­ке жи­тло ку­пу­ють! За $10–15 тис. ре­а­лі­зо­ву­ю­ться квар­ти­ри та бу­дин­ки ще й із $10–15 тис. кре­ди­ту на них. А від­со­тки на ті­ло кре­ди­ту, який ні­хто не спла­чує, й да­лі па­да­ють… Чим це ви­лі­зе для дав­ніх і но­вих вла­сни­ків? Ба­га­то чим. Уго­ду мо­жуть ви­зна­ти не­дій­сною, а бор­ги пе­ре­йдуть на но­вих вла­сни­ків, які ав­то­ма­ти­чно по­тра­плять у роз­шук в Укра­ї­ні. Ви­їха­ти до під­кон­троль­них Ки­є­ву те­ри­то­рій ще мо­жна, а по­вер­ну­ти­ся на­зад, не спла­тив­ши бор­гів, уже ні.

Знаю ба­га­то ко­го, хто на­віть не мо­же ви­їха­ти вкле­ї­ти фо­то­гра­фію в укра­їн­ський па­спорт: бор­ги три­ма­ють. Хтось на­жи­вав їх, ціл­ком усві­дом­лю­ю­чи весь ме­ха­нізм, який за­пу­скає: це бу­ла ні­би пом­ста всій Укра­ї­ні че­рез ті 5 тис. грн, які по­спі­ша­ли зня­ти в остан­ні дні, ко­ли ще в Лу­ган­ську бу­ла еле­ктри­ка. За­раз че­рез від­со­тки це зна­чно біль­ше, ніж 5 тис. грн, вла­сни­ка кре­ди­ту роз­шу­ку­ють, йо­му те­ле­фо­ну­ють. Ще хтось отри­мує від усього цьо­го за­до­во­ле­н­ня й не пла­нує пе­ре­ти­на­ти ме­жу з те­пе­рі­шньою Укра­ї­ною, а хтось і сам не ро­зу­міє, який про­цес за­пу­скав то­ді, зні­ма­ю­чи ті ні­би не­ве­ли­кі гро­ші. Ми­ну­ло­го лі­та я пе­ре­хо­ди­ла міст на Ста­ни­цю, аби по­тра­пи­ти до най­ближ­чо­го укра­їн­сько­го бан­ку та по­но­ви­ти свою бан­ків­ську кар­тку. «Вій­сько­вий» із цьо­го бо­ку спи­тав ме­не, ку­ди й для чо­го я йду. Я че­сно від­по­ві­ла: по­но­ви­ти бан­ків­ську кар­тку та спла­ти­ти кре­дит. Він ша­ле­но зди­ву­вав­ся й роз­дра­ту­вав­ся то­ді: «Ви їм пла­ти­ти­ме­те, аби во­ни ку­пу­ва­ли на ці гро­ші па­тро­ни та стрі­ля­ли в нас?!» Ще мить — і він не пропу­стив би ме­не ні­ку­ди. Зви­чай­но ж, я зро­зумі­ла свою по­мил­ку з че­сною від­по­від­дю. Ба­га­то хто дов­ко­ла ме­не не ро­зу­міє, як мо­жна спла­чу­ва­ти кре­ди­ти в Укра­ї­ну. Одно­го ра­зу в ме­не пря­мо за­пи­та­ли: «Так ти за ко­го?».

Якщо го­во­ри­ти про не­ру­хо­мість, ви­хо­дить див­на річ. Квар­ти­ру в «сто­ли­ці» мо­жна при­дба­ти за смі­шні гро­ші, однак не бу­ти до кін­ця пев­ним, що не ку­пу­єш ра­зом із не­ру­хо­мі­стю бор­ги по ній. До ре­чі, най­по­ши­ре­ні­ше спо­ді­ва­н­ня, що бор­ги в укра­їн­ських бан­ках про­да­ва­ти­муть бан­кам ро­сій­ським. Ні­би­то про це три­ва­ють пе­ре­мо­ви. Якщо ми ста­є­мо гео­гра­фі­чно ближ­чи­ми до Ро­сії, бор­ги му­си­ти­ме­мо від­да­ва­ти їй…

І ще кіль­ка ці­ка­вих фа­ктів. Мій зна­йо­мий ку­пив на цен­траль­ній ву­ли­ці Лу­ган­ська — Ра­дян­ській — дво­кім­на­тну квар­ти­ру на дру­го­му по­вер­сі ли­ше за $2 тис. Ко­мусь бу­ли ду­же по­трі­бні гро­ші. Зна­йо­мо­му ця квар­ти­ра не по­трі­бна, але за та­кі гро­ші він ку­пив би ще п’ять квар­тир: це як по­кла­сти гро­ші під від­со­тки, які обов’яз­ко­во да­дуть при­бу­ток че­рез ро­ки. Ін­ший зна­йо­мий при­мі­ря­є­ться до бу­дин­ку із тан­цю­валь­ною за­лою та ба­сей­ном, бо та­кої роз­ко­ші ще в жит­ті не ба­чив, а вла­сник ці­єї до­мів­ки не ба­чить жи­т­тя для се­бе в Лу­ган­ську та пра­гне про­да­ти ро­до­вий за­мок хоч за якісь гро­ші. Хтось про­дає, аби по­ча­ти десь но­ве жи­т­тя, бо не ві­рить у жи­т­тя тут, а хтось ку­пує, аби бу­ду­ва­ти вла­сне ща­стя там, де не­ру­хо­мість ко­штує не­ве­ли­кі гро­ші. До ре­чі, дім із ге­кта­ра­ми зем­лі мо­жна зна­йти за 50 тис. руб. у се­лах нав­ко­ло Лу­ган­ська. Без опа­ле­н­ня, води, ре­мон­ту, ро­бо­ти та шко­ли по­руч. Але за 50 тис. руб. І в са­мо­му Лу­ган­ську, десь у Кам­бро­ді чи Вер­гун­ці, мо­жна зна­йти флі­ге­лі за $2–3 тис., які по­тре­бу­ють ще $30 тис., аби до­ве­сти їх до ста­ну, прийня­тно­го до жи­т­тя. А ще то від­су­тність, то на­яв­ність води, яку да­ють по кіль­ка го­дин на до­бу на сході Лу­ган­ська та по кіль­ка го­дин на ти­ждень у Кра­сно­му Ярі, теж ду­же впли­ває на су­му, яка фор­му­є­ться на не­ру­хо­мість за­раз.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.