Мо­за­ї­ка із сюр­при­за­ми

Що дає пар­ла­мент­ська біль­шість Ма­кро­ну

Ukrainskiy Tyzhden - - ЗМІСТ - Ал­ла Ла­за­ре­ва, Па­риж

Ні­ко­ли ра­ні­ше та­ких мас­шта­бних пе­ре­мог П’ята ре­спу­блі­ка не ба­чи­ла: 350 із 577 де­пу­та­тів... У 1958-му ґол­лі­сти взя­ли ли­ше тре­ти­ну Асам­блеї, здо­був­ши тіль­ки від­но­сну біль­шість. «Ро­же­ва хви­ля» в 1981-му при­не­сла Фран­суа Міт­те­ра­ну 58% го­ло­сів. Ни­ні но­ва по­лі­ти­чна пар­тія «Впе­ред, Ре­спу­блі­ко!» у пар­тнер­стві з цен­три­ста­ми під про­во­дом Фран­суа Бай­ру здо­бу­ла тро­хи біль­ше ніж 60%, тоб­то аб­со­лю­тну біль­шість у но­вій На­ціо­наль­ній асам­блеї Франції. Мо­вою цифр це озна­чає, що Ем­ма­ню­ель Ма­крон має ком­фор­тні умо­ви і для за­твер­дже­н­ня но­во­го уря­ду, і для здій­сне­н­ня вла­сної по­лі­ти­ки. Але якщо при­ди­ви­ти­ся до роз­ма­ї­т­тя облич, які пред­став­ля­ти­муть но­ву пар­тію в ни­жній па­ла­ті пар­ла­мен­ту, то стає зро­зумі­ло, що ко­ман­ду, зі­бра­ну з нео­фі­тів від по­лі­ти­ки, пе­ре­біж­чи­ків з інших по­лі­тсил та по­за­по­лі­ти­чної пу­блі­ки, бу­де не так і про­сто при­ве­сти до спіль­но­го зна­мен­ни­ка, іна­кше ка­жу­чи, при­вчи­ти до одно­стиль­ної пар­тій­ної ди­сци­плі­ни. Пар­тії Ма­кро­на на сьо­го­дні менш як пів­ро­ку. Во­на ще не має ста­біль­но­го, ви­про­бу­ва­но­го пе­ре- мо­га­ми та по­раз­ка­ми еле­кто­ра­ту, не має іде­о­ло­гії, за­ра­ди якої ідуть на прин­цип, не має ре­пу­та­ції, ані по­га­ної, ані хо­ро­шої. «Впе­ред, Ре­спу­блі­ко!» — це та­кий со­бі кон­цен­трат до­ві­ри та зне­ві­ри, на­дії та від­чаю, фа­та­лі­зму та за­пов­зя­тли­во­сті. Хтось до­лу­чив­ся до про­е­кту з кар’єрист­ських мір­ку­вань, хтось з іде­а­лі­сти­чних, хтось із пра­гма­ти­чних. Із мо­за­ї­ки но­вих облич, біль­шість із яких про­стий ви­бо­рець ще не впі­знає в те­ле­ві­зо­рі, на­ра­зі не про­гля­да­є­ться жо­дно­го за­вер­ше­но­го по­лі­ти­чно­го ві­зе­рун­ка. Прав­ля­ча пар­тія фор­му­є­ться в ре­жи­мі ре­аль­но­го ча­су, і ні­хто не знає, як са­ме пра­цю­ва­ти­ме но­ва ко­ман­да. «На­ха­бно трі­ум­фу­ю­чий ма­кро­нізм обі­цяє ви­ли­ти­ся в су­то хі­мі­чний до­слід із не­без­пе­чним ви­бу­хо­вим по­тен­ці­а­лом», — на­пи­са­ла ін­тер­нет-га­зе­та Slate.fr.

По­пе­ре­дньо со­ціо­ло­ги про­гно­зу­ва­ли бло­ку «Впе­ред, Ре­спу­блі­ко!» та Modem ( Де­мо­кра­ти­чний рух) зна­чно біль­ше місць: від 400 до 425. Ре­зуль­тат ко­ман­ди Ма­кро­на май­же на 80 ман­да­тів скром­ні­ший. Не в остан­ню чер­гу че­рез вда­лу кам­па­нію опо­нен­тів, які ля­ка­ли фран­цу­зів «на­дмір­ною кон­цен­тра­ці­єю вла­ди в одних ру­ках», «смер­тю де­мо­кра­тії» та «зни­ще­н­ням су­спіль­них де­ба­тів». Най­успі­шні­ше за­ля­ку­вав на­род край­ній лі­вий по­лі­тик Жан-люк Ме­лан­шон, який і ре­кор­дній не­яв­ці ви­бор­ців зу­мів зра­ді­ти. «На­род ігно­рує про­це­ду­ру, що ве­де до ди­кта­ту­ри!» — про­го­ло­сив при­хиль­ник Ча­ве­са та Пу­ті­на. «Фран­цу­зів лег­ко під­штов­хну­ти до су­спіль­ної істе­ри­ки, — вва­жає На­та­лі, істо­рик за фа­хом. — У них ко­ро­тка пам’ять, то­му й за­бу­ли, що озна­ча­ють справ­жнє стра­ж­да­н­ня, ди­кта­ту­ра, го­лод, від­су­тність по­лі­ти­чних прав та сво­бод. От і апло­ду­ють не­до­ре­чній ле­кси­ці, бо лег­ко під­да­ю­ться на про­во­ка­ції».

Апло­ди­смен­ти по­пу­лі­сти­чно­му лі­де­ро­ві та йо­го «не­ско­ре­ним» ви­ли­ли­ся в 27 пар­ла­мент­ських ман­да­тів: 17 для пар­тії Ме­лан­шо­на та 10 для йо­го со­ю­зни­ків-ко­му­ні­стів. «Їх менш як 30, а га­ла­су біль­ше, ніж від трьох со­тень», — ка­же П’єр, вла­сник ма­лень­ко­го ре­сто­ран­чи­ка на око­ли­ці Па­ри­жа. Ро­зу­мі­ю­чи не­мо­жли­вість ефе­ктив­но­го пар­ла­мент­сько­го про­ти­сто­я­н­ня, Ме­лан­шон уже по­гро­жує мас­шта­бни­ми ву­ли­чни­ми акці­я­ми під час за­твер­дже­н­ня но­во­го Тру­до­во­го ко­де­ксу: кан­ди­дат Ма­крон у ме­жах ви­бор­чої кам­па­нії обі­цяв ре­фор­му тру­до­во­го пра­ва.

От­же, ще одна но­ва­ція: край­ні лі­ві пі­сля п’яти­рі­чної пе­ре­р­ви зно­ву ма­ти­муть у На­ціо­наль­ній асам­блеї свою фра­кцію. На рів­ні ди­скур­су «не­ско­ре­ні» за­то­че­ні на під­штов­ху­ва­н­ня до сві­то­вої ре­во­лю­ції та боротьбу зі все­сві­тнім ка­пі­та­лом.

По су­ті, Ме­лан­шон за­кли­кає до ви­хо­ду Франції з НАТО, Єв­ро­со­ю­зу та єв­ро­зо­ни й та­ким чи­ном у су­хо­му за­ли­шку пра­цює на ін­те­ре­си Мо­скви. Зро­зумі­ло, що ма­лень­ка фра­кція в НА по­го­ди в пар­ла­мен­ті не зро­бить. Але ва­жли­во не за­бу­ва­ти, що ця де­стру­ктив­на й ду­же актив­на «ву­ли­чна» по­лі­ти­чна си­ла роз­ви­ва­є­ться по ви­схі­дній. І що скла­дний за­галь­ний по­лі­ти­чний кон­текст, у яко­му пе­ре­бу­ває Фран­ція, по­при ста­ра­н­ня Ма­кро­на, швид­ко не зни­кне, «не­ско­ре­ні» спіль­но з ко­му­ні­ста­ми, спо­ку­ша­ю­чи мо­лодь ро­ман­ти­кою ре­во­лю­ції, а ста­рих мі­фа­ми про спра­ве­дли­вість для всіх, га­ран­то­ва­но гур­ту­ва­ти­муть дов­ко­ла се­бе лі­ва­цький про­те­стний кон­тин­гент.

Ще одна ра­ди­каль­на по­лі­ти­чна си­ла, що впев­не­но на­ро­щує м’язи, — «На­ціо­наль­ний фронт». Фран­цузь­ка по­лі­ти­чна си­сте­ма спра­цю­ва­ла, як зав­жди, на те, щоб пе­ре­шко­ди­ти ви­хо­ду в пе­ре­мож­ці край­ніх пра­вих. А втім, ві­сім кан­ди­да­тів до На­ціо­наль­ної асам­блеї «На­цфрон­ту» вда­ло­ся про­ве­сти. Ця кіль­кість, осо­бли­во по­рів­ня­но з ре­зуль­та­том Ма­рін Ле Пен у дру­го­му ту­рі пре­зи­дент­ських ви­бо­рів, мо­же ви­да­ва­ти­ся скром­ною, бо не дає змо­ги ма­ти окре­му фра­кцію. Про­те на тлі ре­зуль­та­тів НФ п’ять ро­ків то­му про­грес оче­ви­дний. У по­пе­ре­дньо­му скли­кан­ні до На­ціо­наль­ної асам­блеї про­йшло тіль­ки троє уль­тра­пра­вих де­пу­та­тів. Ни­ні їх май­же втри­чі біль­ше. Впер­ше в істо­рії кон­тро­вер­сій­ної по­лі­тси­ли до НА по­тра­пив її лі­дер — Ма­рін Ле Пен, яка за всі­ма по­ка­зни­ка­ми пе­ре­вер­ши­ла сво­го ба­тька та за­снов­ни­ка пар­тії Жа­на-ма­рі Ле Пе­на. «На­ціо­наль­ний фронт», фі­нан­со­ва­ний ро­сій­ськи­ми кре­ди­та­ми, від­вер­то схва­лює ане­ксію Кри­му й за­кли­кає до ска­су­ва­н­ня сан­кцій про­ти Ро­сії. По­за­си­стем­на за ке­рів­ни­цтва Жа­на-ма­рі Ле Пе­на, ни­ні стру­кту­ра впев­не­но вро­стає ко­рі­н­ням у фран­цузь­кі по­лі­ти­чні ін­сти­ту­ції. Так, її вплив від­но­сний. Але за ба­жа­н­ня «На­цфронт» зда­тний ви­ве­сти лю­дей на ву­ли­ці.

Най­біль­шою опо­зи­цій­ною си­лою ни­жньої па­ла­ти фран­цузь­ко­го пар­ла­мен­ту ста­не пра­ва пар­тія «Ре­спу­блі­кан­ці». Її ре­зуль­тат най­гір­ший за остан­ні 30 ро­ків: 130 місць у се­сій­ній за­лі (спіль­но із Со­ю­зом де­мо­кра­тів і не­за­ле­жних, UDI). Пар­тія не раз мі­ня­ла на­зву, на­ма­га­ю­чись при цьо­му збе­рі­га­ти вір­ність ґол­ліст­ській іде­о­ло­гії: силь­на Фран­ція, вла­сна ядер­на зброя, участь у ЄС та НАТО, по­си­ле­не пар­тнер­ство з Ні­меч­чи­ною й обе­ре­жне зі Шта­та­ми, Мо­сква як та­кти­чна про­ти­ва­га Ва­шинг­то­ну...

Час­тко­во втра­та по­зи­цій «Ре­спу­блі­кан­ця­ми» по­ясню­є­ться про­ва­лом на пре­зи­дент­ських ви­бо­рах Фран­суа Фі­йо­на, яко­му пів­ро­ку то­му впев­не­но про­ро­ку­ва­ли пе­ре­мо­гу. Дру­га при­чи­на не­у­спі­ху — пе­ре­хід лі­бе­раль­но­го та по­мір­ко­ва­но­го еле­кто­ра­ту під пра­по­ри Ма­кро­на, а кон­се­рва­тив­ні­шо­го — на ор­бі­ти Ле Пен. Тре­тій фа­ктор, що не­га­тив­но по­зна­чив­ся на ре­зуль­та­ті, — ре­кор­дно низька яв­ка ви­бор­ців. У дру­го­му ту­рі не взя­ло уча­сті по­над 57% фран­цу­зів. «За пе­ре­ко­на­н­ня­ми я ґол­ліс­тка, — ка­же Ма­рі, ін­же­нер на пен­сії. — Ма­буть, упер­ше за своє до­ро­сле жи­т­тя не пі­шла го­ло­су­ва­ти, хо­ча не ма­ла для цьо­го жо­дних об’єктив­них пе­ре­шкод. При­чи­на в то­му, що я зов­сім не від­чу­ваю очіль­ни­ків пар­тії сво­ї­ми одно­дум­ця­ми. Це на­сам­пе­ред кар’єри­сти, які ку­па­ю­ться в роз­ко­шах і жи­вуть ду­же да­ле­ким від усіх нас жи­т­тям. Чо­му я не ста­ла го­ло­су­ва­ти за пред­став­ни­ка «Впе­ред, Ре­спу­блі­ко!»? Бо в на­шо­му окру­зі ця осо­ба має не най­кра­щу ре­пу­та­цію».

Про­валь­ним та­кож ви­явив­ся ре­зуль­тат ін­шої дав­ньої, ко­лись прав­ля­чої, пар­ла­мент­ської по­лі­тси­ли — Со­ці­а­лі­сти­чної пар­тії. Во­на здо­бу­ла ли­ше 30 місць у се­сій­ній за­лі. Пер­ший се­кре­тар Со­цпар­тії Жан-крі­стоф Кам­ба­де­лі ві­дра­зу пі­сля про­го­ло­ше­н­ня по­пе­ре­дніх ре­зуль­та­тів дру­го­го ту­ру пі­шов у від­став­ку. «Крок ло­гі­чний та на­віть гі­дний, але не так щоб по­пу­ляр­ний в ана­ло­гі­чних ви­пад­ках», — за­ува­жив зна­йо­мий па­ризь­кий жур­на­ліст. «Це рі­ше­н­ня я прийняв без гір­ко­ти та гні­ву, — по­яснив та­кий крок лі­дер со­ці­а­лі­стів. — Я усві­дом­люю свій обов’язок у ці важ­кі ча­си, які ни­ні пе­ре­жи­ває лі­ви­ця. Спо­кій­но й пря­мо ви­знаю свою від­по­від­аль­ність за по­раз­ку, що ста­ла істо­ри­чною».

Пре­зи­дент­ські та пар­ла­мент­ські ви­бо­ри, які за­вер­ши­ли­ся ми­ну­лої не­ді­лі, сут­тє­во оно­ви­ли фран­цузь­кий по­лі­ти­чний пей­заж. Щоб здо­бу­ти біль­шість у На­ціо­наль­ній асам­блеї, Ем­ма­ню­ель Ма­крон му­сив ді­я­ти ду­же швид­ко. Не ма­ю­чи ча­су ре­тель­но від­би­ра­ти пред­став­ни­ків но­вої по­лі­ти­чної си­ли ви­клю­чно з-по­між ви­со­ко­е­ти­чних осо­би­сто­стей, йо­го ко­ман­да кіль­ка ра­зів по­ква­пи­ла­ся, за­лу­чив­ши у «Впе­ред, Ре­спу­блі­ко!» кіль­кох осіб із під­мо­че­ною ре­пу­та­ці­єю. Фі­ктив­ний ви­найм на ро­бо­ту, не­за­кон­ні від­со­тки з кон­тра­ктів, не­про­зо­рі обо­руд­ки з не­ру­хо­мі­стю... Ма­крон обі­цяв Франції чи­сто­ту й про­зо­рість, але від­по­від­а­ти за со­тні інших лю­дей — не­про­ста спра­ва. Одна з кан­ди­да­ток від пар­тії ви­яви­ла­ся... астро­ло­гом, що за­ро­бля­ла по €90 за про­ро­цтво. Не­хай мо­ва про ви­ня­ток із пра­ви­ла, але лю­ди, очі­ку­ю­чи ре­аль­них змін, по­мі­ча­ють усе й не за­бу­ва­ють ні­чо­го.

На­скіль­ки зу­міє ко­ман­да но­во­го пре­зи­ден­та ско­ри­ста­ти­ся зру­чною під­трим­кою пар­ла­мен­ту? Які з ре­форм вда­сться здій­сни­ти без за­тя­гу­вань? Прем’єр-мі­ністр Еду­ар Фі­ліпп про­йшов до Асам­блеї, от­же, за­ли­ша­ти­ме­ться при по­са­ді. Но­вий уряд має з’яви­ти­ся най­ближ­чи­ми дня­ми. Які ме­то­ди про­ти­дії обе­ре опо­зи­ція Ма­кро­ну? Ре­кор­дна не­яв­ка озна­чає, що більш як по­ло­ви­на фран­цу­зів від­сто­ро­ни­ла­ся від по­лі­ти­чно­го про­це­су та за­па­сла­ся по­пкор­ном. У но­во­го пре­зи­ден­та не за­ли­ши­ло­ся ар­гу­мен­то­ва­них від­мо­вок, аби не ви­ко­на­ти сво­їх обі­ця­нок. Єди­не вра­зли­ве мі­сце Ма­кро­на — вла­сна ко­ман­да, з якою він ще не мав ча­су по- справ­жньо­му по­зна­йо­ми­ти­ся. Ця по­ки що вкрай не­о­дно­рі­дна гру­па лю­дей мо­же ста­ти для ньо­го як пе­ре­мо­жним ло­ко­мо­ти­вом, так і пас­ткою.

«ВПЕ­РЕД, РЕ­СПУ­БЛІ­КО!» — ЦЕ ТА­КИЙ СО­БІ КОН­ЦЕН­ТРАТ ДО­ВІ­РИ ТА ЗНЕ­ВІ­РИ, НА­ДІЇ ТА ВІД­ЧАЮ, ФА­ТА­ЛІ­ЗМУ ТА ЗА­ПОВ­ЗЯ­ТЛИ­ВО­СТІ. ХТОСЬ ДО­ЛУ­ЧИВ­СЯ ДО ПРО­Е­КТУ З КАР’ЄРИСТ­СЬКИХ МІР­КУ­ВАНЬ, ХТОСЬ З ІДЕ­А­ЛІ­СТИ­ЧНИХ, ХТОСЬ ІЗ ПРА­ГМА­ТИ­ЧНИХ

Лю­бі дру­зі. Єди­не вра­зли­ве мі­сце Ма­кро­на — вла­сна ко­ман­да, з якою він ще не мав ча­су по- справ­жньо­му по­зна­йо­ми­ти­ся

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.